УХВАЛА
15 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/110/23(921/327/24)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД"
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026
у справі № 921/110/23(921/327/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД"
про визнання недійсними угод про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог
в межах справи №921/110/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА", -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі №921/110/23 (921/327/24) позов задоволено; визнано недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог №1 від 31.10.2022, укладену між ТОВ "БМБУД" та ТОВ "ТІЕРРА"; визнано недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог №2 від 31.10.2022, укладену між ТОВ "БМБУД" та ТОВ "ТІЕРРА"; визнано недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог №3 від 31.10.2022, укладену між ТОВ "БМБУД" та ТОВ "ТІЕРРА"; судові витрати покладено на відповідача; стягнуто з ТОВ "БМБУД" на користь ТОВ "ТІЕРРА" 14 534,40 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі №921/110/23 (921/327/24) і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю, стягнути з позивача в користь відповідача понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ "БМБУД" відмовлено. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі №921/110/23 (921/327/24) залишено без змін.
До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" надійшла касаційна скарга на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі №921/110/23(921/327/24), у якій заявлено вимогу скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №921/110/23(921/327/24) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, Верховний Суд зауважує, що пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі скаржником не обґрунтовано належним чином.
В обґрунтування вказаної підстави скаржник зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, виявлено, що саме такої справи, як б відповідала, була подібною справі № 921/110/23 (921/327/24) немає, з поміж тих, які оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Водночас, скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.
Крім того, скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування статті 42 КУзПБ, статті 601 ЦК України та щодо належного способу захисту, водночас, не зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України як підставу касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі №921/110/23(921/327/24) залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "БМБУД" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю "БМБУД" усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:
- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження.
4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "БМБУД", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч. 2 ст. 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков