Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/731/26
Провадження № 2-др/945/7/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Павленко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1 адвоката Істоміної К.В. (в режимі ВКЗ),
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Горохівської С.І. (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення,
ВСТАНОВИВ:
29 березня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Істоміну Катерину В`ячеславівну, через систему «Електронний суд», звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив визнати відповідача такою, що не проживала постійно разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання. Витребувано копію спадкової справи № 17/2026 та інформацію щодо перетину відповідачем у період з 1 січня 2022 року по теперішній час Державного кордону.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення закрито підготовче провадження, задоволено клопотання про виклик свідків та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 липня 2026 року об 11 годині 00 хвилин.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Істоміної Катерини В`ячеславівни про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення залишено без розгляду.
06 липня 2026 року представник відповідача адвокат Горохівська Світлана Ігорівна, через систему «Електронний суд», подала до суду заяву, в якій просить компенсувати відповідачу ОСОБА_2 судові витрати, здійснені внаслідок необґрунтованих дій позивача у розмірі 4 500,00 гривень. Обґрунтовуючи вимоги посилається на те, що в даному випадку підставою для ухвалення судового рішення стала заява позивача про залишення позову без розгляду без наведення жодних мотивів та підстав для її подання. На переконання відповідача у даному конкретному випадку під час розгляду справи позивач діяв необґрунтовано, що виражено, зокрема, в наступних діях: позивач недобросовісно пред`явив необґрунтований позов та мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; дії позивача мають умисний характер. Метою позову є не захист прав і законних інтересів позивача, а позбавлення відповідача її законного права на спадщину своєї матері. Хоча позивач у своєму позові просить встановити факт не проживання відповідача за адресою державної реєстрації, зі змісту позову вбачається, що позивач посилається на правові норми щодо регулюють підстави втрати права користування жилим приміщенням. Слід зазначити, що відповідач захистила своє право на спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини, про що позивач міг дізнатися лише після відкриття спадщини 11.06.2026. Таким чином, результат розгляду Судом цієї справи більше не впливає на право відповідача щодо отримання спадщини. Враховуючи, що позивач отримує правову допомогу, витрати на яку мав на меті стягнути з відповідача, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій. Подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не могла передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. Таким чином, відповідач має право на отримання компенсації понесених нею судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. В ході розгляду справи відповідачем понесені витрати, пов`язані з розглядом справи № 945/731/26 у сумі 4500 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 06-05/2026 від 06.05.2026, актами приймання-передачі № 1 від 06.05.20266, № 2 від 02.07.2026 та відповідними квитанціями про оплату.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06 липня 2026 року вказана заява розподілена та передана головуючому судді (судді-доповідачу) Павленко І.В.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2026 року прийнято до розгляду заяву представника відповідача про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача в цивільній справі № 945/731/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення. Призначено розгляд заяви на 10 годину 15 хвилин 14 липня 2026 року.
09.07.2026 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Істоміної К.В. надійшли заперечення на клопотання (заяву), в якій зазначається про те, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Предметом позову було визнання відповідачки такою, що не проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки за нормами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину у випадку, якщо він на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем. Так як такої умови дотримано не було, тобто ОСОБА_2 не проживала на момент смерті своєї матері разом з нею, що і було підтверджено нею у відзиві, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. На час подання позову, заява про прийняття спадщини ще не була подана відповідачкою до нотаріальної контори (про що свідчить копія спадкової справи), а отже не можна казати, що позов був необґрунтований. Стверджуючи про неправомірні дії позивача, представник ОСОБА_2 посилається лише на сам факт подання позову ОСОБА_1 , проте належного обґрунтування цьому не надано. У даному випадку представник не навела жодних доказів того, що позивач діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами або мав на меті безпідставне ініціювання судового процесу. Заява представника відповідачки містять лише припущення, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач реалізував гарантоване Конституцією України та ЦПК України право на судовий захист, а також процесуальне право подати заяву про залишення позову без розгляду. Використання учасником справи передбачених законом процесуальних прав саме по собі не може розцінюватись як недобросовісна чи неправомірна поведінка. До заяви долучено квитанції, в яких в графі «Призначення платежу» зазначено лише «переказ особистих коштів». Таке призначення платежу не містить жодного посилання на договір про надання правничої допомоги, номер або дату договору, акт приймання-передачі виконаних робіт, рахунок чи інший документ, що дозволяв би встановити зв`язок здійснених платежів саме з оплатою професійної правничої допомоги у даній справі. Таким чином, на переконання позивача, відсутні підстави для задоволення заяви представника відповідачки про компенсацію судових витрат.
У судове засідання з`явились відповідач (заявниця) ОСОБА_2 , її представник адвокат Горохівська С.І., представник позивача ОСОБА_1 адвокат Істоміна К.В., які приймали участь в режимі ВКЗ, та надали суду пояснення, які за змістом відповідають поданим до суду письмовим заявам.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін, дійшов такого висновку.
Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Разом із цим, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, яке само по собі не підтверджує наявність необґрунтованих дій позивача.
Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року в справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року в справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року в справі № 820/4347/17, від 18 березня 2020 року в справі № 280/5628/18.
У справі, що розглядалась, ОСОБА_1 29.03.2026 пред`явив позов до ОСОБА_2 про визнання відповідача такою, що не проживала постійно разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У позові вказано, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 і вона є спадкоємцем разом з іншими особами.
Як вказано представником відповідача адвокатом Горохівською С.І. у заяві про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача від 06.07.2026, «відповідач захистила своє право на спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини, про що позивач міг дізнатися лише після відкриття спадщини 11.06.2026».
30.06.2026 позивачем через представника адвоката Істоміну К.В. було подано до суду заяву про залишення позову без розгляду.
До заяви про компенсацію судових витрат представником відповідача адвокатом Горохівською С.І. долучено заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка 17.02.2026 була засвідчена консулом Генерального консульства України у Вроцлаві та зареєстрована в реєстрі за № 442.
Як вбачається з матеріалів справи заява про залишення позовної заяви без розгляду була подана у зв`язку з тим, що позивачу стало відомо, після звернення до суду, що відповідач ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви у встановлений строк.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для висновку про те, що позивач, пред`явивши позов, діяв недобросовісно чи його дії були необґрунтовані.
Крім того, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У відзиві на позов представником відповідачки заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідачка очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн.
При цьому у відзиві відповідач не зазначала про те, що вона подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка 17.02.2026 була засвідчена консулом Генерального консульства України у Вроцлаві та зареєстрована в реєстрі за № 442 та не долучала копію цієї заяви до відзиву.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Отже, не долучаючи до відзиву доказ, який мав суттєве значення та міг вплинути на подальший розгляд справи, відповідач діяв всупереч наведених норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Позивач скористався своїм правом на відмову від позову одразу після з`ясування обставин, які безпосередньо впливали на доцільність пред`явлення ним позову.
До заяви про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, представниця відповідачки надала суду договір № 06-05/2026 про надання правової допомоги від 06.05.2026, акт приймання-передачі № 1 наданої правової допомоги згідно Договору № 06-05/2026 від 06.05.2026, акт приймання-передачі № 2 наданої правової допомоги згідно Договору № 06-05/2026 від 02.07.2026 та квитанцію № M519-1B89-0P6P-8510 від 06.05.2026, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_4 (платіжний інструмент 4441111040367447) здійснено перерахування коштів у сумі 2000 грн 06.05.2026 з призначенням платежу «Переказ особистих коштів», квитанцію № MPP4-PB93-5583-M73M від 02.07.2026, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_4 (платіжний інструмент 4441111040367447) здійснено перерахування коштів у сумі 2500 грн 02.07.2026 з призначенням платежу «Переказ особистих коштів».
Отже, з наданих документів не можливо встановити, що відповідачем здійснено оплату витрат на правничу допомогу адвоката в рамках цивільної справи № 945/731/26, тобто не можливо на виконання вимог частини третьої статті 141 ЦПК України встановити та врахувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України компенсації здійснених відповідачем витрат у розмірі 4500,00 грн, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Керуючись статтями 55, 124 Конституції України, ст. 43, 49, 81, 133, 137, 141, 142, 270 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Горохівської С.І. про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача в цивільній справі № 945/731/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення.
Ухвала набирає сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено та підписано 17 липня 2026 року.
Суддя І.В. Павленко