ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/17187/17
УХВАЛА
22 липня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у місті Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року вперше подану ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) у квітні 2022 року апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку із тим, що позивачем не було усунуто недоліки апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та закрити провадження у справі. Крім того, апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2023 року указану справу №826/17187/17 передано на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_2., суддям Аліменку В.О., Безименній Н.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Водночас, рішенням Вищої ради правосуддя від 21 квітня 2026 року №713/0/15-26 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_3.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2026 року у цій справі визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Файдюк В.В., судді Аліменко В.О., Безименна Н.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року прийнято справу №826/17187/17 до провадження. Крім того, цією ухвалою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року залишено без руху та зазначено, що апелянт протягом десяти днів, які обраховуються з моменту отримання копії цієї ухвали, має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення, які вважає поважними, а також усунути інші недоліки, викладені у вказаній ухвалі, а саме - надати документ про сплату судового збору у розмірі 1 536,00 грн.
Апелянту було надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали, яку отримано останнім 20 травня 2026 року о 21:09 в електронному кабінеті, тобто у розумінні положень ч. 6 ст. 251 КАС України 21 травня 2026 року.
На адресу суду 01 червня 2026 року ОСОБА_1 направлено заяву про відвід колегії суддів, яка ухвалою від 08 червня 2026 року визнана необґрунтованою, а ухвалою від 08 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід колегії суддів.
Крім того, у цій заяві ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору з підстав скрутного майнового стану та належності цього спору до спорів про поновлення на роботі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року, задоволено клопотання ОСОБА_1 , про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та продовжено ОСОБА_1 строк для усунення визначених в ухвалі від 20 травня 2026 року недоліків на п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1. отримав 02 липня 2026 року о 00:44 в електронному кабінеті, тобто у розумінні ч. 6 ст. 251 КАС України 02 липня 2026 року.
На адресу суду апеляційної інстанції 10 липня 2026 року від ОСОБА_1. надійшла заява про відвід судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Аліменка В.О. та Безименної Н.П. та доповнення до неї.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року указаний відвід визнано необґрунтованим, а ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Аліменка В.О. та Безименної Н.П. відмовлено.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 на адресу суду подані клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, які обґрунтовані тим, що останній не заперечує загальне правило обчислення строку на апеляційне оскарження рішення суду, однак наголошує, що у спірному випадку необхідність поновлення строку пов`язана з тим, що лише 11 травня 2023 року оприлюднена постанова Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №910/15551/20, якою вирішена виключна правова проблема щодо можливості повторного дослідження судом одного і того ж договору на предмет відповідності чинному на моменту його укладення законодавству, що й утворило підстави для апеляційного перегляду.
Надаючи оцінку викладеним у клопотаннях доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як було встановлено в ухвалі від 20 травня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху, рішення суду першої інстанції ухвалено 18 січня 2022 року, а копію його повного тексту отримано позивачем в електронному кабінеті 24 лютого 2022 року о 20:58, тобто у розумінні положень ч. 6 ст. 251 КАС України 25 лютого 2022 року. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги було, за загальним правилом, 28 березня 2022 року. Проте апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції 10 червня 2023 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку..
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
При цьому, як вже було наголошено вище, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Надаючи оцінку викладеним у клопотаннях причинам, які, на переконання позивача, є поважними для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як було встановлено в ухвалі від 20 травня 2026 року вперше подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2022 року у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору, яку позивач отримав в електронному кабінеті 06 червня 2022 року о 19:33, тобто у розумінні ч. 6 ст. 251 КАС України 07 червня 2022 року. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги суд ухвалою від 28 червня 2022 року, яку позивач отримав в електронному кабінеті 30 червня 2022 о 01:43, повернув ОСОБА_1 вперше подану апеляційну скаргу.
Вдруге ж апеляційна скарга подана позивачем 10 червня 2023 року, тобто майже через півтора роки після ухвалення оскаржуваного рішення та майже через рік після отримання 30 червня 2022 року копії ухвали від 28 червня 2022 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги.
Як свідчить зміст заявлених позивачем клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, ключовим аргументом наявності підстав для поновлення строку для подання апеляційної скарги ОСОБА_1 визначає те, що після оприлюднення 11 травня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду від 19 квітня 2023 у справі №910/15551/20, якою вирішено виключну правову проблему, виникли підстави для апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року, чим позивач скористався, подавши протягом тридцяти днів з часу оприлюднення рішення суду касаційної інстанції повторну апеляційну скаргу.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, такі причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними з огляду на таке.
Як вже було наголошено в ухвалі від 20 травня 2026 року, за загальним правилом відлік строку на апеляційне оскарження обраховується з часу проголошення оскаржуваного судового рішення, складання його повного тексту або отримання такого, а не з моменту ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення в іншій справі, у тому числі щодо вирішення виключної правової проблеми.
Більше того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №910/15551/20, відсутній висновок щодо можливості необмеженої у часі реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, натомість зазначено, що позивач, який заявив позовні вимоги, обґрунтував їх певними обставинами, і суд вирішив такий спір, не позбавлений права звернутись до суду з такими самими вимогами, проте зазначивши інші обставини для їх задоволення (друге речення пункту 118). Отже, підтверджена судом касаційної інстанції можливість зазначення інших підстав позову у новій позовній заяві не породжує виникнення в особи права ініціювати апеляційний перегляд судового рішення поза межами встановленого процесуальним законом строку за відсутності поважних причин для його поновлення.
Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2025 року у справі №240/24582/23 сформулював висновок, згідно з яким поважними причинами для поновлення строку можуть вважатися лише об`єктивно непереборні обставини, які унеможливили своєчасне звернення до суду, а зміна правозастосовної практики не може виправдовувати затримку в реалізації права на судовий захист.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду від 18 січня 2022 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.
У контексті наведеного судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».
Поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових випадках і лише за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Указану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 160/7019/20.
У постанові від 19 травня 2021 року у справі №580/1225/20 Верховний Суд підкреслив, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Указана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 грудня 2021 року у справі № 620/4510/20.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.
Щодо заявленого ОСОБА_1 клопотання про звільнення його від сплати судового збору колегія суддів зазначає, що останнє підлягає задоволенню, оскільки на виконання вимог ухвали від 01 липня 2026 року позивачем було надано ряд документів, зокрема, повідомлення про заборгованість з комунальних платежів та документи щодо її реструктуризації, які підтверджують скрутне матеріальне становище апелянта та як наслідок покладення на нього надмірного фінансового тягаря у вигляді необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 133, 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року.
У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у місті Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.
Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді В.О. Аліменко
Є.І. Мєзєнцев