ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про забезпечення позову
"22" липня 2026 р. Справа№ 910/10836/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іванова В.П.
суддів: Чапляна С.Є.
Крижного О.М.
за участю секретаря судового засідання: Ліщук М.Ю.
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 22.07.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про забезпечення позову
у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026
у справі №910/10836/25 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
до ОСОБА_1
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонмєта" (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метіпол Трейд")
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал"
про стягнення заборгованості 244 425 037,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/10836/25 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіпол Трейд" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" борг за тілом кредиту у розмірі 237 614 030,09 грн, борг за процентами по кредиту у розмірі 126 496,02 грн та борг за комісією по кредиту у розмірі 6 684 510,89 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 в частині стягнення боргу за процентами по кредиту у розмірі 126 496,02 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 у судовій справі № 910/10836/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
16.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано доказ сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.
20.04.2026 до матеріалів справи долучено розпорядження в.о. керівника апарату щодо призначення повторного розподілу судових справ.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 у судовій справі № 910/10836/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/10836/25.
У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя судді Кропивної Л.В., відповідно до підпункту 2.3.43, підпункту 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду згідно розпорядження щодо призначено повторного автоматизованого розподілу судових справ № 09.1-07/304/26 від 01.06.2026, проведено повторний автоматизований розподіл справи №910/10836/25.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М.
04.06.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою справу № 910/10836/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/10836/25 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М.
07.07.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшло повідомлення. У повідомленні представник позивача зазначив, що відбулась зміна найменування відповідача 2 з ТОВ "Метіпол трейд" на ТОВ "Нонмєта" та зміну його місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Предславинська, будинок 34Б.
14.07.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
15.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, які враховані судом при вирішенні поданої заяви.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 здійснив відчуження належних йому корпоративних прав у ТОВ «Метіпол Трейд» в умовах існування у нього непогашеної заборгованості перед кредитором за договором поруки в значному розмірі, що підтверджено рішенням суду першої інстанції. При цьому ОСОБА_1 не повідомив кредитора про факт відчуження, не надав інформації про умови вчиненого правочину та не здійснив жодного погашення наявної заборгованості за договором поруки за рахунок коштів, які могли бути отримані ним внаслідок відчуження. При цьому, заявник зазначає, що у даній справі рішення суду щодо стягнення заборгованості - ТОВ "Метіпол Трейд" не оскаржувалося взагалі, у свою чергу ОСОБА_1 оскаржує виключно в найменшій частині заборгованості - у частині стягнення процентів за кредитом у сумі 126 496,02 грн.
Окрім цього, заявник зазначив про зміну юридичної адреси та назви юридичних осіб. Так, позивач зазначив, що нова юридична адреса місцезнаходження ТОВ "Нонмєта" (код ЄДРПОУ 42235584) фактично збігається з юридичною адресою іншого Товариства - ТОВ "Магретан" (колишня назва ТОВ "Метіпол") (код ЄДРПОУ 39588343), кінцевим бенефіціарним власником (вигодонабувачем) та керівником якого ОСОБА_1 (поручитель 1, відповідач 1) був до 11 лютого 2025 року. Зазначений збіг юридичних адрес дає підстави вважати, що новий власник ТОВ "Нонмєта" може бути номінальним, а відчуження корпоративних прав ОСОБА_1 могло бути здійснено виключно з метою формальної зміни запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, без реальної втрати фактичного контролю над відчуженим Товариством, однак з метою утруднення виконання рішення суду.
Також як підставу для задоволення заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 також здійснив відчуження належного йому ліквідного нерухомого майна на користь близької особи (дружини) на підставі безоплатних правочинів. Зазначене відчуження здійснено ОСОБА_1 в умовах обізнаності про потенційну неплатоспроможність позичальника за зобов`язаннями за Генеральним кредитним договором, виконання яких забезпечене порукою ОСОБА_1 , як фізичної особи, та порукою підконтрольного йому ТОВ "Метіпол Трейд" та, як наслідок, обізнаності про потенційне пред`явлення кредитором вимог до нього як до поручителя.
Заявник зазначає, що ОСОБА_1 системно вживає процесуальних заходів, спрямованих на уникнення виконання зобов`язань за договорами поруки та судових рішень. Зокрема, він безуспішно оскаржував договір поруки з підстав істотної зміни обставин (стаття 652 ЦК України), а після відмови судів звернувся з новим позовом про визнання цього ж договору недійсним через помилку під час його укладення (стаття 229 ЦК України), який також був відхилений. Суд зазначив, що такі правові позиції є взаємовиключними та свідчать про недобросовісну процесуальну поведінку. Крім того, в іншій справі про стягнення заборгованості ОСОБА_1 , оскаржуючи лише незначну частину рішення, одночасно ініціював зупинення апеляційного провадження до вирішення спору щодо дійсності договору поруки. На думку заявника, така послідовна поведінка у поєднанні з діями з відчуження активів свідчить про цілеспрямоване ухилення від виконання зобов`язань і є самостійною підставою для забезпечення позову.
Заперечуючи проти заяви, відповідач 1 зазначив, що позивачем не доведено існування актуального ризику невиконання судового рішення: заява не містить доказів вчинення відповідачем 1 на час її подання дій, спрямованих на відчуження або приховування майна, а ґрунтується на припущеннях та на обставинах, які мали місце у минулому.
Відповідач 1 також наголосив, що заявлені заходи є непропорційними та фактично охоплюють усю майнову сферу відповідача, зокрема стосуються прав осіб, які не є учасниками справи, а посилання заявника на доктрину "підняття корпоративної завіси" є нерелевантним, оскільки кінцевий бенефіціарний власник і власник корпоративних прав не є тотожними поняттями.
Крім того, відповідач 1 звернув увагу, що фактично тотожний за змістом комплекс доводів та вимог заявника вже був предметом оцінки Північного апеляційного господарського суду в ухвалі від 02.07.2026 у справі № 910/4965/25, та просив у разі часткового задоволення заяви вирішити питання про застосування до позивача зустрічного забезпечення в порядку статті 141 ГПК України.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011). Зокрема інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Відповідно до частини першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Водночас за частиною четвертою цієї статті у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. З огляду на обсяг та характер заявлених заходів, які стосуються, зокрема, прав осіб, що не є учасниками справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність розгляду заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Пункт 3 частини 1 статті 138 ГПК України передбачає можливість подання заяви про забезпечення позову після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Виходячи із правового аналізу вищенаведених норм процесуального закону судова колегія вважає за необхідне зазначити, що реалізація заявником права на застосування заходів забезпечення позову може бути здійснена на будь-якій стадії судового процесу. Тобто після відкриття провадження у справі на будь-якій стадії розгляду справи як в суді першої інстанції, так і апеляційної. Подання такої заяви, зокрема, до суду апеляційної інстанції можливо після відкриття апеляційного провадження з перегляду прийнятих по суті спору судових рішень.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що реалізація вищенаведеного права на застосування заходів забезпечення позову ставиться в залежність від положень процесуального закону, яким встановлено відповідні вимоги, зокрема, до форми та змісту заяви.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Крім того, слід встановити, чим саме невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Подібну позицію наведено у постановах Верховного Суду від 14.04.2026 у справі № 907/992/25, від 18.12.2025 у справі № 910/3867/25 від 06.11.2025 у справі № 910/9282/25.
Щодо вимог заявника про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права, що опосередковано належать ОСОБА_1 у статутних капіталах ТОВ "Модуль-Україна", ТОВ ПЗІІ "Едпол" та ТОВ "Нордікстіл", заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо цих часток, а також заборони ОСОБА_1 розпоряджатися корпоративними правами у компаніях Cardea ApS та AIM Group ApS, а також майновими правами інтелектуальної власності на торговельні марки "metipol" і "heavy-metal" та заборони внесення відповідних змін до державного реєстру торговельних марок суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У цій частині колегія суддів виходить із того, що заявником не доведено ані вартості відчужених часток, ані умов відповідного правочину; договір про відчуження корпоративних прав до заяви не додано. Твердження заявника про те, що новий власник ТОВ "Нонмєта" може бути номінальним, а відчуження корпоративних прав здійснено виключно з метою формальної зміни запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань без реальної втрати фактичного контролю над товариством, ґрунтується на припущенні та належними доказами не підтверджене. Збіг юридичної адреси ТОВ "Нонмєта" з адресою ТОВ "Магретан" сам по собі такого висновку не підтверджує.
Крім того, заявником не доведено наявності правового зв`язку між предметом спору - стягненням заборгованості за договорами поруки - та заявленими заходами, які стосуються корпоративних прав у товариствах, що не є учасниками спірних правовідносин. Обставини відчуження часток, яке, за доводами заявника, вчинене всупереч пункту 1.6 договорів поруки, можуть бути підставою для звернення з окремими позовами про визнання відповідних правочинів недійсними, проте самі по собі не є підставою для арешту корпоративних прав у межах цієї справи. За таких обставин заява в частині накладення арешту на корпоративні права та заборони вчинення реєстраційних дій щодо них задоволенню не підлягає.
Доводи заявника з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/268/23, щодо застосування принципу превалювання сутності над формою ("підняття корпоративної завіси"), колегія суддів відхиляє. Наведений підхід застосовується з урахуванням конкретних обставин справи та за умови доведеності обставин, які свідчать про використання корпоративної структури з метою уникнення відповідальності. У цій справі таких обставин заявником не доведено: відомості Єдиного державного реєстру про відповідача 1 як кінцевого бенефіціарного власника не є тотожними праву власності на частки, формальними власниками яких зареєстровані Cardea ApS та AIM Group ApS, а зазначені компанії не є учасниками справи і будь-яких вимог до них не заявлено.
Не підлягає задоволенню заява і в частині заборони відповідачу 1 розпоряджатися майновими правами інтелектуальної власності на торговельні марки "metipol" (свідоцтво України № 275077) та "heavy-metal" (свідоцтво України № 370500), а також заборони Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" вносити відповідні зміни до державного реєстру. Заявником не наведено доказів вчинення відповідачем 1 дій, спрямованих на відчуження зазначених прав або надання ліцензій, а сама лише оборотоздатність цих об`єктів не є достатньою підставою для застосування такого заходу; належного зв`язку між предметом спору та правами на торговельні марки заявником також не доведено.
Щодо доводів заявника про необхідність накладення арешту на нерухоме майно через відчуження поручителем такого, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Заявник зазначив, що ОСОБА_1 також здійснив відчуження належного йому ліквідного нерухомого майна на користь близької особи (дружини) на підставі безоплатних правочинів в умовах обізнаності про потенційну неплатоспроможність позичальника за зобов`язаннями за генеральним кредитним договором, виконання яких забезпечене порукою ОСОБА_1 , як фізичної особи, та порукою підконтрольного йому ТОВ "Метіпол Трейд" та, як наслідок, обізнаності про потенційне пред`явлення кредитором вимог до нього як до поручителя.
У цій частині колегія суддів враховує, що відповідні правочини вчинено 11.12.2024, тобто задовго до звернення із заявою про забезпечення позову, а майно за їх наслідками зареєстровано за іншою особою - ОСОБА_2 , яка не є учасником цієї справи. Недійсними зазначені правочини не визнані, а тому в силу статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція їх правомірності. Відтак на час вирішення заяви це нерухоме майно відповідачу 1 не належить, а накладення на нього арешту означало б вирішення питання про права особи, яку до участі у справі не залучено.
Колегія суддів також враховує, що питання дійсності зазначених правочинів є предметом розгляду справ № 757/22822/26-ц та № 757/22825/26-ц, які перебувають у провадженні Печерського районного суду міста Києва і в межах яких позивач не позбавлений права заявити відповідні заходи забезпечення. Крім того, заявник просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача 1 без його ідентифікації, що з огляду на можливе перебування такого майна у спільній власності також може призвести до обмеження прав осіб, які не є учасниками цієї справи. За таких обставин заява в частині накладення арешту на рухоме та нерухоме майно задоволенню не підлягає.
Наведені висновки узгоджуються з підходом, застосованим Північним апеляційним господарським судом в ухвалі від 02.07.2026 у справі № 910/4965/25 за заявою того самого заявника, обґрунтованою фактично тотожними обставинами, якою у застосуванні заходів забезпечення позову щодо корпоративних прав, майна та об`єктів права інтелектуальної власності було відмовлено. Обставин, які виникли після постановлення зазначеної ухвали та зумовлювали б інший висновок, заявником не наведено, а дотримання принципу правової визначеності вимагає послідовної оцінки судом однакових за змістом доводів.
Водночас, щодо заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Наведений підхід не суперечить викладеним вище висновкам щодо решти заявлених заходів: якщо для арешту грошових коштів у справі про стягнення грошових коштів достатньо самої лише наявності у відповідача нічим не обмеженої можливості розпорядитися ними, то застосування заходів щодо інших активів потребує доведення заявником зв`язку такого заходу з предметом спору, його співмірності та відсутності втручання у права осіб, які не є учасниками справи.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.
Предметом позову у справі № 910/10836/25, що розглядається, є позовна вимога майнового характеру про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіпол Трейд" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованість в загальній сумі 244 425 037,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіпол Трейд" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" борг за тілом кредиту у розмірі 237 614 030,09 грн, борг за процентами по кредиту у розмірі 126 496,02 грн та борг за комісією по кредиту у розмірі 6 684 510,89 грн.
Тоді як в апеляційному порядку відповідачем 1 було оскаржено лише рішення в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіпол Трейд" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" боргу за процентами по кредиту у розмірі 126 496,02 грн. Фактично з рішенням в іншій частині, зокрема, відповідач 1 погодився. Відповідач 2 рішення суду першої інстанції не оскаржував.
Та обставина, що апеляційна скарга подана лише в частині боргу за процентами по кредиту у розмірі 126 496,02 грн, обсягу забезпечення не зменшує. За приписами статті 241 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Отже, на час вирішення цієї заяви рішення суду першої інстанції законної сили не набрало та до примусового виконання не звернуте, у зв`язку з чим забезпечення охоплює всю присуджену цим рішенням суму.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 904/3756/24, від 20.01.2025 у справі № 916/2957/24). Тому заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в межах задоволених позовних вимог є обґрунтованою.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Обраний судом захід - арешт грошових коштів відповідача 1 - наведеним вимогам відповідає: він не стосується господарської діяльності юридичних осіб та не зачіпає прав осіб, які не є учасниками справи, у зв`язку з чим доводи заперечень відповідача 1 про надмірність заходу та втручання у права третіх осіб у цій частині відхиляються.
Суд зауважує, що за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (постанова Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Водночас, застосування цього заходу забезпечення позову, обраного позивачем (шляхом накладення арешту на грошові кошти), не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача 1 у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, що, в свою чергу, дозволить створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм процесуального закону викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23.
Накладення арешту на кошти у межах частини ціни позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично перебуватимуть у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача 1 у межах ціни позову, тобто суми, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026, - 244 425 037,00 грн.
Вирішуючи, як того вимагає частина шоста статті 140 ГПК України, питання зустрічного забезпечення, про застосування якого просив відповідач 1, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Застосований судом захід обмежує відповідача 1 виключно у розпорядженні грошовими коштами в межах суми, вже стягнутої рішенням суду першої інстанції, не позбавляє його права власності на такі кошти та не спричиняє вибуття майна; розміру можливих збитків і обґрунтування ймовірності їх виникнення відповідач 1 не навів. За таких обставин підстав для застосування зустрічного забезпечення колегія суддів не вбачає.
Щодо сплати судового збору колегія суддів зазначає, що за подання заяви судовий збір сплачено платіжною інструкцією № 14791_9975 від 09.07.2026, у реквізиті "Призначення платежу" якої помилково зазначено номер справи № 910/4965/25 замість № 910/10836/25. Оскільки кошти зараховано до державного бюджету за належними реквізитами, а доказів зарахування цього платежу за іншим процесуальним зверненням матеріали справи не містять, зазначена описка не є підставою вважати заяву такою, що подана без додержання вимог статті 139 ГПК України.
Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу; в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 144, 234, 235 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
1. Заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення цієї ухвали, у межах ціни позову - 244 425 037 (двісті сорок чотири мільйони чотириста двадцять п`ять тисяч тридцять сім) грн 00 коп.
3. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Строк пред`явлення ухвали суду до виконання - до 22.07.2029.
Стягувач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м.Київ, вул. Єреванська, 1; код ЄДРПОУ 23697280)
Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені статтями 287- 289 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 27.07.2026
Головуючий суддя В.П. Іванов
Судді С.Є. Чаплян
О.М. Крижний