УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
cправа №910/10836/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
у порядку письмового провадження за матеріалами касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - Банк, позивач, скаржник)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 (судді: Іванов В.П., Чаплян С.Є., Крижний ОМ.)
у справі за позовом АБ «Укргазбанк»
до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Нонмєта» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метіпол Трейд») (далі - Товариство),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеві Метал» (далі - ТОВ «Хеві Метал»),
про стягнення заборгованості 244 425 037,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Банк звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 244 425 037 грн, з яких: 237 614 030,09 грн - борг за тілом кредиту; 126 496,02 грн - борг за процентами; 6 684 510,89 грн - борг за комісією.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Банк вказував, що в межах укладеного з ТОВ «Хеві Метал» Генерального кредитного договору №174/2021/КОД-КБ-ГКД від 24.03.2021 ним надано останньому кредитні кошти, в той час як ТОВ «Хеві Метал» зобов`язалося повернути ці кошти та сплатити проценти і комісію за користування ними. Банк зазначив, що станом на 01.08.2025 у ТОВ «Хеві Метал» виникла заборгованість за укладеними в рамках Генерального кредитного договору додатковими договорами. Позивач вказував, що оскільки відповідачі поручились перед Банком за виконання ТОВ «Хеві Метал» своїх зобов`язань за вказаним Генеральним кредитним договором згідно з договорами поруки, то відповідно, вказана заборгованість підлягає солідарному стягненню.
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 09.03.2026 позов Банку задовольнив повністю. Стягнув солідарно з відповідачів на користь Банку борг за тілом кредиту у розмірі 237 614 030,09 грн, борг за процентами по кредиту у розмірі 126 496,02 грн та борг за комісією за кредитом у розмірі 6 684 510,89 грн.
3. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 в частині стягнення боргу за процентами за кредитом у розмірі 126 496,02 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.04.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
5. Банк 14.07.2026 подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про забезпечення позову.
5.1. На обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник вказував, що ОСОБА_2 здійснив відчуження належних йому корпоративних прав у Товариства в умовах існування у нього непогашеної заборгованості перед кредитором за договором поруки в значному розмірі, що підтверджено рішенням суду першої інстанції. При цьому, ОСОБА_2 не повідомив кредитора про факт відчуження, не надав інформації про умови вчиненого правочину та не здійснив жодного погашення наявної заборгованості за договором поруки за рахунок коштів, які могли бути отримані ним внаслідок відчуження. Заявник зазначив, що у цій справі рішення суду щодо стягнення заборгованості Товариством не оскаржувалося взагалі, у свою чергу ОСОБА_2 оскаржує виключно в найменшій частині заборгованості, а саме у частині стягнення процентів за кредитом у сумі 126 496,02 грн.
5.2. Окрім цього, заявник зазначив про зміну юридичної адреси та назви юридичних осіб. Так, позивач зазначив, що нова юридична адреса місцезнаходження ТОВ «Нонмєта» (код ЄДРПОУ 42235584) фактично збігається з юридичною адресою іншого Товариства - ТОВ «Магретан» (колишня назва ТОВ «Метіпол») (код ЄДРПОУ 39588343), кінцевим бенефіціарним власником (вигодонабувачем) та керівником якого ОСОБА_2 був до 11.02.2025. Зазначений збіг юридичних адрес дає підстави вважати, що новий власник ТОВ «Нонмєта» може бути номінальним, а відчуження корпоративних прав ОСОБА_2 могло бути здійснено виключно з метою формальної зміни запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, без реальної втрати фактичного контролю над відчуженим Товариством, однак з метою утруднення виконання рішення суду.
5.3. Також як підставу для задоволення заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 також здійснив відчуження належного йому ліквідного нерухомого майна на користь близької особи (дружини) на підставі безоплатних правочинів. Зазначене відчуження здійснено ОСОБА_2 в умовах обізнаності про потенційну неплатоспроможність позичальника за зобов`язаннями за Генеральним кредитним договором, виконання яких забезпечене порукою ОСОБА_2 , як фізичної особи, та порукою підконтрольного йому ТОВ «Метіпол Трейд» та, як наслідок, обізнаності про потенційне пред`явлення кредитором вимог до нього як до поручителя.
5.4. Заявник зазначив, що ОСОБА_2 системно вживає процесуальних заходів, спрямованих на уникнення виконання зобов`язань за договорами поруки та судових рішень. Зокрема, він безуспішно оскаржував договір поруки з підстав істотної зміни обставин (стаття 652 ЦК України), а після відмови судів звернувся з новим позовом про визнання цього ж договору недійсним через помилку під час його укладення (стаття 229 ЦК України), який також був відхилений. Суд зазначив, що такі правові позиції є взаємовиключними та свідчать про недобросовісну процесуальну поведінку. Крім того, в іншій справі про стягнення заборгованості ОСОБА_2 , оскаржуючи лише незначну частину рішення, одночасно ініціював зупинення апеляційного провадження до вирішення спору щодо дійсності договору поруки. На думку заявника, така послідовна поведінка у поєднанні з діями з відчуження активів свідчить про цілеспрямоване ухилення від виконання зобов`язань і є самостійною підставою для забезпечення позову.
6. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.07.2026 частково задовольнив заяву Банку про забезпечення позову. Наклав арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення цієї ухвали, у межах ціни позову - 244 425 037,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовив.
7. Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 в частині відмови у задоволенні заяви Банку про забезпечення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю в редакції заявлених позивачем заходів; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі №910/10836/25 змінити в частині накладення арешту на грошові кошти, виклавши відповідний абзац резолютивної частини в редакції позивача.
8. У касаційній скарзі Банк зазначає, що оскаржувана ухвала у частині відмови у вжитті заходів забезпечення позову постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 86, 136, 137, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суд поставив вжиття заходів забезпечення у залежність від обставин, доведення яких закон від заявника не вимагає; застосував статті 136, 137 ГПК України у спосіб, що суперечить висновкам Верховного Суду, на які позивач прямо посилався у заяві, без наведення мотивів їх незастосування та обґрунтування неподібності правовідносин; обґрунтував відмову обставинами, які не відповідають змісту заяви, ототожнивши активи, що є предметом заявлених заходів, з обставинами, наведеними на підтвердження ризиків; поклав на позивача обов`язок доведення негативних фактів; застосував до майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки той самий завищений стандарт доказування та вимогу зв`язку з предметом спору, що суперечить висновкам Верховного Суду; а також обґрунтував відмову посиланням на власну ухвалу в іншій справі, яка є предметом касаційного оскарження, чим підмінив самостійну оцінку обставин цієї справи. Наведене узгоджується із абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України.
9. ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм права.
10. Під час підготовки матеріалів справи до розгляду у порядку письмового провадження, Судом встановлено, що на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №915/927/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС» (далі - ТОВ «АЛЬЯНС») на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2025 (ухвала про прийняття до розгляду об`єднаною палатою від 19.12.2025).
10.1. Зі змісту ухвали об`єднаної палати від 19.12.2025, якою справа прийнята до провадження, вбачається, що ухвалою від 25.11.2025 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу №915/927/25 передав на розгляд об`єднаної палати у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків та/або конкретизації (уточнення) висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 13, 136, 137 ГПК України, викладених в постанові об`єднаної палати від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №915/538/24, зокрема, від таких висновків:
1) у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. пункт 23 постанови об`єднаної палати від 03.03.2023 у справі №905/448/22);
2) за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була би достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (див. пункт 31 постанови об`єднаної палати від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
10.2. Крім того, у пункті 7.26. ухвали від 25.11.2025 колегія суддів Касаційного господарського суду пропонує конкретизувати або уточнити другий правовий висновок таким чином, що за умови неможливості встановлення достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках у всіх банківських установах, для задоволення вимог про стягнення коштів в межах суми позову, доцільно накладати заборону на вчинення певної дії (як-от, на відчуження майна), а доведення вартості такого майна покладається на позивача/заявника відповідно до вимог статей 13, 136, 137 ГПК України.
11. Відтак, колегія суддів у зазначеній ухвалі фактично пропонує замість такого виду забезпечення позову, як арешт належного відповідачу майна, що передбачений пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України, застосовувати інший захід забезпечення позову - заборону відповідачу вчиняти певні дії, визначену пунктом 2 частини першої статті 137 цього Кодексу, тоді як при постановленні оскаржуваної ухвали в цій справі саме такий захід забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти відповідача) було вжито судом апеляційної інстанції з врахуванням правового висновку, викладеного у пункті 23 постанови об`єднаної палати від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
12. Верховний Суд, беручи до уваги доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, характер спірних правовідносин, враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля, доходить висновку, що питання, які перебувають на розгляді об`єднаної палати є ключовими, які поставлені і в цій справі з огляду на характер спірних правовідносин, заходи забезпечення позову та правозастосування статей 136, 137 ГПК України.
13. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
14. У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
15. Пункт 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України передбачає, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному поряду палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
16. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
17. З огляду на предмет та підстави позову у цій справі, підстави касаційного оскарження та доводи скаржника, а також доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, ураховуючи те, що висновок об`єднаної палати у справі №915/927/25 щодо правильного застосування положень статей 13, 136, 137 ГПК України у контексті доцільності застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення заборони на вчинення певної дії (наприклад, на відчуження майна), визначеного пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України, замість такого виду забезпечення позову, як арешт належного відповідачу майна, що передбачений пунктом 1 частини першої статті 137 цього Кодексу, а доведення вартості майна при цьому покладати на позивача (заявника), сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є правова визначеність, та принципу пропорційності, Верховний Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі №910/10836/25 за касаційною скаргою Банку на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №915/927/25.
Керуючись статтями 228, 234, 235, 314 ГПК України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі №910/10836/25 зупинити до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №915/927/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов