Постанова № 139549952 у справі № 910/10836/25 від 01.09.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 910/10836/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іванова В.П.

суддів: Чапляна С.Є.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ліщук М.Ю.

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 01.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026

у справі №910/10836/25 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до 1) ОСОБА_1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонмєта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал"

про стягнення заборгованості 244 425 037,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіпол трейд", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нонмєта», в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 244 425 037, 00 грн, з яких: 237 614 030,09 грн - борг за тілом кредиту; 126 496,02 грн - борг за процентами по кредиту; 6 684 510,89 грн - борг за комісією по кредиту.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" вказує, що в межах укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" Генерального кредитного договору №174/2021/КОД-КБ-ГКД від 24.03.2021 ним було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" кредитні кошти, в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" зобов`язалось повернути дані кошти та сплатити проценти і комісії за користування ними, проте кредитні кошти та відсотки за користування кредитом не було повернуто банку у встановлені кредитним договором строки, у зв`язку з чим за ТОВ «Хеві Метал» обліковується заборгованість перед АТ «Укргазбанк» у сумі 244 425 037, 00 грн, з яких: 237 614 030,09 грн - борг за тілом кредиту; 126 496,02 грн - борг за процентами по кредиту; 6 684 510,89 грн - борг за комісією по кредиту.

Оскільки ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нонмєта" поручились перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" своїх зобов`язань за Генеральним кредитним договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД від 24.03.2021 згідно Договору поруки №174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 від 24.03.2021 та Договору поруки №174/2021/КОД-КБ-ГКД-П2 від 24.03.2021 відповідно, то вказана заборгованість підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонмєта" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" борг за тілом кредиту у розмірі 237 614 030,09 грн, борг за процентами по кредиту у розмірі 126 496,02 грн та борг за комісією по кредиту у розмірі 6 684 510,89 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що за договорами поруки №1 і №2 відповідачі зобов`язалися відповідати перед банком у тому ж обсязі, що й позичальник, включно з процентами та комісіями. Банк надіслав поручителям письмові вимоги про погашення боргу, і хоча лист направлений до ОСОБА_1 повернувся у зв`язку із закінченням строку зберігання на пошті, проте суд визнав повідомлення належним, посилаючись на практику Верховного Суду про достатність направлення листа на дійсну адресу. Оскільки поручителі не перерахували кошти в установлений договором строк, вони прострочили власне виконання грошового зобов`язання, а розмір і структуру заборгованості ТОВ "Хеві Метал" суд визнав на підставі преюдиції, встановленої у справі про банкрутство №910/1599/25, посилаючись ч. 4 ст. 75 ГПК України. Крім того суд першої інстанції прийшов до висновку, що проценти за кредитом і комісії за своєю правовою природою не є фінансовою санкцією (як пеня чи штраф), а становлять плату за користування коштами й обслуговування акредитивів. Відповідно, встановлений ч. 3 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів, який забороняє лише нарахування неустойки та інших санкцій, на такі нарахування не поширюється. Тому нарахування процентів і комісій за період з дати відкриття провадження у справі про банкрутство до дати спливу строку дострокового повернення кредиту суд визнав правомірним. Також суд першої інстанції відхилив доводи відповідачів про розірвання договорів поруки, оскільки відповідні позови поручителів уже були відхилені судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 в частині задоволення боргу за процентами по кредиту у сумі 126 496,02 грн нарахованих за додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що оскільки його довіритель не був учасником справи №910/1599/25 про банкрутство ТОВ "Хеві Метал", а тому ОСОБА_1 має право заперечувати проти обставин, встановлених судом щодо цієї третьої особи, а суд першої інстанції безпідставно не врахував даний довід. Також апелянт зазначає, що преюдиційне значення мають лише ті обставини, що встановлені у справі за участю тих самих учасників, а оскільки він не був учасником справи № 910/1599/25, тому, на думку апелянта, встановлені у ній обставини не мають преюдиційного значення у справі № 910/10836/25. По суті спірного нарахування скаржник зазначає, що спірні проценти нараховані саме за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Хеві Метал" від 03.03.2025. На переконання скаржника, таке нарахування суперечить ч. 3 ст. 41 КУзПБ, яка забороняє протягом дії мораторію нарахування штрафних санкцій та інших видів відповідальності за невиконання зобов`язань. Скаржник заперечує проти позиції суду першої інстанції про те, що проценти за кредитом мають іншу правову природу, ніж фінансові санкції, і не підпадають під дію мораторію.

Крім того, скаржник зазначає, що згідно з пп. 5.5.2.2 п. 5.5 Генерального кредитного договору днем настання Події припинення та датою прострочення Фактичної заборгованості позичальника є, зокрема, пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата, зазначена в такому письмовому повідомленні банку. Оскільки лист-вимогу про дострокове повернення кредиту банком пред`явлено 19.02.2025, а датою прострочення фактичної заборгованості банк, на думку скаржника, визначив 17.02.2025, то з огляду на п. 3.8, 3.13 та пп. 5.5.1 Генерального кредитного договору і висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 та від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, після настання Події припинення проценти за правомірне користування кредитними коштами (ч. 1 ст. 1048 ЦК України) нараховуватися не можуть, а подальші нарахування є мірою цивільно-правової відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України, від якої позичальник звільнений у період дії воєнного стану на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв`язку з чим спірні проценти у сумі 126 496,02 грн нараховані безпідставно.

26.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника скаржника надійшли додаткові пояснення у справі, в яких скаржник наголошує на необхідності розмежування двох понять, використаних сторонами у пп. 5.5.2 Генерального кредитного договору: дня настання Події припинення та дати прострочення Фактичної заборгованості. За доводами скаржника, Подією припинення за пп. 5.5.2.2 є саме пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту, яке відбулося 19.02.2025, а встановлений у вимозі 30-денний строк міг мати значення лише для визначення дати прострочення, однак не переносить день настання Події припинення з 19.02.2025 на 21.03.2025; відтак, незалежно від вирішення спору щодо дати прострочення (17.02.2025, 19.02.2025 чи 21.03.2025), після 19.02.2025 банк не мав договірних підстав продовжувати нарахування процентів за правомірне користування кредитними коштами відповідно до п. 3.8 Генерального кредитного договору.

Крім того, 28.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника скаржника надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача від 28.08.2026, у яких скаржник зазначає, що пп. 5.5.2 Генерального кредитного договору визначає два окремі елементи - день настання Події припинення та дату прострочення Фактичної заборгованості, які поєднані сполучником «та» як самостійні предмети визначення, а у кожному з підпунктів 5.5.2.1- 5.5.2.3 наведено відповідну їм пару обставин. На підтвердження цього скаржник посилається на пп. 5.5.2.1 та 5.5.2.3, за якими, на його думку, другий елемент настає наступного календарного дня після першого, а отже ці елементи не лише різні за змістом, але й не збігаються у часі, тоді як за тлумачення позивача зазначені підпункти містили б внутрішню суперечність. Скаржник наголошує, що позивач сам визнає, що Подією припинення є пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, яке відбулося 19.02.2025, і навіть якщо датою прострочення вважати 21.03.2025, це не змінює дня настання Події припинення; тлумачення ж позивача, за яким день настання вже здійсненої події визначається пізніше дня її фактичного вчинення та залежить від майбутньої обставини, яка могла взагалі не настати у разі виконання вимоги протягом наданого 30-денного строку, суперечить, на переконання скаржника, змісту договору та логіці причинно-наслідкового зв`язку; п. 5.5.1 Генерального кредитного договору, за доводами скаржника, лише встановлює наслідки неповернення кредитних коштів при настанні Події припинення та не переносить день її настання на момент майбутнього прострочення, а тому відповідно до п. 3.8 Генерального кредитного договору проценти не могли нараховуватися після 19.02.2025.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.

В обґрунтування поданих відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень, позивач заперечує проти того, що заборгованість позичальника вважалася простроченою вже станом на 17.02.2025, наголошуючи, що апелянт помилково ототожнює вимогу про дострокове повернення кредиту з простроченням виконання зобов`язання. За позицією банку, підставою для пред`явлення вимоги про дострокове повернення став не факт прострочення, а настання "несприятливої події" за пп. 4.3.2, 4.3.3 ГКД, а саме внесення 17.02.2025 до реєстру запису про рішення засновників ТОВ "Хеві Метал" про його ліквідацію. Банк стверджує, що пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту не трансформує заборгованість у прострочену, а лише встановлює новий строк її виконання протягом 30 календарних днів з дати вимоги, тобто до 20.03.2025, тому днем прострочення є 21.03.2025. Відповідно, станом на 17.02.2025 заборгованість зберігала статус строкової, а не простроченої, тому підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України замість договірних процентів не було. Щодо доводу про мораторій за ч. 3 ст. 41 КУзПБ, банк повторює позицію, підтриману судом першої інстанції: ця норма забороняє лише нарахування неустойки, штрафу, пені та інших фінансових санкцій за невиконання зобов`язань, але не містить заборони на нарахування процентів за користування кредитом. Банк наголошує, що спірні проценти за своєю правовою природою є платою за користування кредитними коштами (ч. 1 ст. 1054 ЦК), а не мірою відповідальності за прострочення, а тому мораторій на них не поширюється. Відтак банк вважає посилання апелянта на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України і ч. 3 ст. 41 КУзПБ безпідставними, оскільки обидві норми регулюють наслідки саме прострочення виконання грошового зобов`язання, чого в цій справі, за твердженням банку, не відбулося.

28.08.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких банк, заперечуючи проти пояснень скаржника від 26.08.2026, зазначає, що п. 3.8 Генерального кредитного договору обмежує нарахування процентів днем настання Події припинення, «що визначені в пп. 5.5.2 Генерального кредитного договору», тобто прямо відсилає до пп. 5.5.2 як до єдиного джерела визначення цього дня, а пп. 5.5.2 визначає день настання Події припинення та дату прострочення Фактичної заборгованості як одну й ту саму дату. Заборгованість за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 станом на дату пред`явлення вимоги була строковою (строк кредитування за п. 3.4 цього договору тривав по 06.04.2025), вимога від 19.02.2025 не визначає 17.02.2025 датою прострочення, а обидві умови пп. 5.5.1 Генерального кредитного договору - настання Події припинення та неповернення кредитних коштів - збіглися 21.03.2025, у день, наступний за спливом визначеного вимогою тридцятиденного строку, тому до 20.03.2025 включно банк мав договірні підстави нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 у судовій справі № 910/10836/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя ОСОБА_2, судді: Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

16.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано доказ сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

20.04.2026 до матеріалів справи долучено службову записку головуючого судді ОСОБА_2. про заміну судді Руденко М.А.

20.04.2026 до матеріалів справи долучено розпорядження в.о. керівника апарату щодо призначення повторного розподілу судових справ.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 у судовій справі № 910/10836/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя ОСОБА_2, судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/10836/25.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя судді ОСОБА_2., відповідно до підпункту 2.3.43, підпункту 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду згідно розпорядження щодо призначено повторного автоматизованого розподілу судових справ № 09.1-07/304/26 від 01.06.2026, проведено повторний автоматизований розподіл справи №910/10836/25.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 справу № 910/10836/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/10836/25 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М. та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10836/25 розглядалась протягом розумного строку.

Апелянт через підсистему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі № 910/10836/25 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/1599/25 (910/4796/26), в якому було відмовлено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026.

Додаткові пояснення скаржника від 26.08.2026 та позивача від 28.08.2026, а також заперечення скаржника від 28.08.2026 на додаткові пояснення позивача прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду як письмові пояснення в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї (статті 42, 46, частина п`ята статті 161, стаття 267 ГПК України).

Явка представників у судове засідання

У судове засідання 01.09.2026 з`явились представники позивача, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, та апелянта, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документа.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача 2 та третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.03.2021 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" (позичальник) укладено Генеральний кредитний договір №174/2021/КОД-КБ-ГКД (надалі - Генеральний кредитний договір) з подальшими змінами та доповненнями та додатковими угодами до нього, згідно з яким позичальнику відкрито кредитні лінії на суму 20 000 000,00 доларів США на строк по 23.03.2026 (включно).

Пунктом 1.1 Генерального кредитного договору визначено, що Генеральний кредитний договір визначає загальні умови та порядок здійснення банком на користь позичальника кредитних операцій у межах загального ліміту, визначеного п. 1.3 Генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов`язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов`язковими для застосування протягом всього строку дії Генерального кредитного договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі Генерального кредитного договору та додаткових договорів, укладених в рамках Генерального кредитного договору, які зазначені в Додатку 1 до Генерального кредитного договору.

Згідно п. 1.3 Генерального кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №6 від 23.12.2021) загальний ліміт за Генеральним кредитним договором встановлюється в розмірі 20 000 000,00 доларів США. Ліміт кредитування за кожним Додатковим договором встановлюється в межах загального ліміту кредитування. При цьому сума основної заборгованості позичальника перед банком в будь-який момент не повинна перевищувати 20 000 000,00 доларів США в еквіваленті по курсу Національного банку України на день перерахунку. У випадку, якщо на будь-яку дату з будь-якої причини сума основної заборгованості позичальника у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на поточну дату перевищуватиме 20 000 000,00 доларів США, позичальник зобов`язуються здійснити погашення заборгованості по основному зобов`язанню у сумі, що призводить до такого перевищення, протягом 5 банківських днів з дня відправлення банком повідомлення про необхідність такого погашення. Сторони домовились, що загальний ліміт в розмірі 20 000 000,00 доларів США за Генеральним кредитним договором розподіляється наступним чином:

1. Ліміт фінансування обігового капіталу - 5 000 000,00 доларів США.

1.1. Ліміт кредитування за Додатковим договором 1 - не більше 3 000 000,00 доларів США.

1.2. Ліміт кредитування на поповнення обігових коштів за Додатковим договором 2 - не більше 2 000 000,00 доларів США.

2. Ліміт кредитування за Додатковим договором 3 - не більше 2 600 000,00 Євро.

3. Ліміт кредитування за Додатковим договором 4 - не більше 2 630 350,00 Євро.

4. Ліміт кредитування за Додатковим договором 5 - не більше 3 050 000,00 грн.

5. Ліміт кредитування за Додатковим договором 6 - не більше 5 800 000,00 грн.

6. Ліміт кредитування за Додатковим договором 7 - не більше 1 741 900,00 Євро.

7. Ліміт кредитування за Додатковим договором 8 - не більше 5 775 000,00 Євро.

8. Ліміт випуску акредитивів за Додатковим договором 9 - не більше еквіваленту 14 000 000,00 доларів США. В рамках ДД9 здійснювати випуск акредитивів в доларах США або в Євро, без обмеження в кількості надання акредитивів за умови погашення відповідної суми заборгованості за Генеральним кредитним договором. Розмір суми кожного акредитива визначається відповідно до суми здійсненого позичальником погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором та наданої заявки від позичальника.

9. Ліміт кредитування за Додатковим договором 10 - не більше 8 000 000,00 доларів США в еквіваленті, але не більше ліміту Генерального кредитного договору. В рамках ДД10 можуть надаватись декілька кредитів / траншів в доларах США або в Євро за умови погашення відповідної суми заборгованості за Генеральним кредитним договором. Розмір суми кожного траншу / кредиту визначається відповідно до суми здійсненого позичальником погашення заборгованості Генеральним кредитним договором.

Пунктом 1.4 Генерального кредитного договору передбачено, що строк кредитування та проведення кредитних операцій за Генеральним кредитним договором встановлюється з 24.03.2021 по 23.03.2026 (включно). Строки кредитування та строки проведення кредитних операцій за Додатковими договорами встановлюються в Додаткових договорах, але в будь-якому разі не можуть перевищувати строк кредитування та проведення кредитних операцій, що встановлений даним пунктом Генерального кредитного договору.

Пунктом 1.5 Генерального кредитного договору визначено, що цільове використання кредиту встановлюється в додаткових договорах.

Відповідно п. 1.7 Генерального кредитного договору всі зобов`язання, що випливають з Генерального кредитного договору та з будь-яких додаткових договорів/змін та доповнень до Генерального кредитного договору та додаткових договорів, що будуть укладені сторонами до Генерального кредитного договору, вважаються зобов`язаннями позичальника за Генеральним кредитним договором.

Кредитні операції здійснюються банком на користь позичальника виключно після підписання сторонами відповідного Додаткового договору до Генерального кредитного договору в розмірі не більше ліміту кредитування за Додатковим договором та на умовах, визначених Додатковим договором та Генеральним кредитним договором. Додатковим договором визначаються особливості здійснення кредитної операції, зокрема в частині ліміту кредитування за Додатковим договором, валюти, строків та умов погашення заборгованості, графік погашення кредиту / зменшення ліміту відновлюваної / невідновлюваної кредитної лінії (п. 3.1 Генерального кредитного договору).

Пунктом 3.7. Генерального кредитного договору передбачено, що базовий розмір процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування на строкову заборгованість встановлюється у Додаткових договорах, та не може перевищувати 100,01 процентів річних. Базова процентна ставка за Додатковим договором може бути фіксованою або змінюваною. Розмір та тип процентної ставки визначається у Додаткових договорах з урахуванням норм Генерального договору.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі базової, або підвищеної базової відповідно до цього пункту Генерального кредитного договору, або процентної ставки на прострочену заборгованість, визначеному відповідно до п. 3.13. Генерального кредитного договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/360", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

Згідно пункту 3.8. Генерального кредитного договору проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день дострокового розірвання (для овердрафтів та відновлюваних кредитних ліній) відповідного Додаткового договору та /або Генерального кредитного договору, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день повного (в т.ч. дострокового) погашення кредиту (для кредитів або невідновлюваних кредитних ліній) згідно з умовами відповідного Додаткового договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту. При цьому, проценти за користування кредитними коштами нараховуються на залишок заборгованості за кожним із Додаткових договорів, починаючи з дня надання кредитних коштів до дня повного погашення заборгованості за кожним із Додаткових договорів, а у разі настання події припинення до дня настання події припинення, що визначені в пп. 5.5.2 Генерального кредитного договору.

За умовами п. 3.9 Генерального кредитного договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку на який надано кредит відповідно до Додаткового договору, в день повного (у т.ч. дострокового) погашення заборгованості по кредиту (для кредитів або невідновлюваних кредитних ліній) та в день зазначений в письмовому повідомленні банку про дострокове розірвання (для овердрафтів та відновлюваних кредитних ліній) відповідного Додаткового договору та / або Генерального кредитного договору на рахунок, вказаний в Додатковому договорі. У разі якщо останній день для сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. У разі ненадходження платежів від позичальника в рахунок погашення процентів у встановлені Генеральним кредитним договором строки, суми непогашених у строк процентів визнаються простроченими наступного банківського дня. У випадку непогашення позичальником простроченої заборгованості за будь-яким із Додаткових договорів, банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом на договірне списання цієї суми з поточних рахунків позичальника, відкритих в банку, в порядку, визначеному в пунктах 3.20.-3.21 Генерального кредитного договору.

Відповідно п. 3.13 Генерального кредитного договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, передбачені Додатковими договорами (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі, передбаченому Додатковими договорами. Сторони узгодили, що в разі настання події припинення, банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами з дати визначеної для такої події в пп. 5.5.2 Генерального кредитного договору, а позичальник зобов`язується сплатити на користь банку платежі, визначені в п. 5.5 Генерального кредитного договору, у випадку їх виникнення.

Пунктом 3.14 Генерального кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, передбачені Додатковими договорами (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної у відповідному Додатковому договорі, до дати погашення простроченої заборгованості по кредиту або настання події припинення визначеної в пп. 5.5.2 Генерального кредитного договору.

Згідно п. 3.15 Генерального кредитного договору проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення з врахуванням п. 3.13 Генерального кредитного договору.

Пунктом 3.18 Генерального кредитного договору встановлено, що погашення заборгованості позичальник здійснює на рахунки, зазначені в Додаткових договорах.

У п. 3.19 Генерального кредитного договору вказано, що за наявності заборгованості по кредиту та/або платі за кредит, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості після зарахування коштів на рахунок, визначений в Додатковому договорі:

1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення);

2) прострочені проценти за користування кредитними коштами (якщо буде мати місце прострочення);

3) прострочена сума кредиту (якщо буде мати місце прострочення);

4) строкові комісії;

5) строкові проценти за користування кредитними коштами;

6) строкова заборгованість за кредитом.

Штрафи, пені та платежі згідно з ч.2 ст. 625 ЦКУ (у разі виникнення), які підлягають сплаті за порушення умов Генерального кредитного договору, сплачуються позичальником окремо, на вимогу банку, на рахунки, вказані банком у вимозі. Отримані від позичальника грошові кошти банк направляє на відповідні рахунки в день їх зарахування. З підписанням Генерального кредитного договору, у відповідності із законодавством України, позичальник надає банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за Генеральним кредитним договором. Банк інформує позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення заборгованості. Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинне відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги. Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості, або змінювати черговість погашення.

У підпункті 4.2.1 п. 4.2 Генерального кредитного договору позичальник зобов`язався для здійснення кредитних операцій укласти з банком Додатковий договір до Генерального кредитного договору, а у підпункті 4.2.2 п. 4.2 позичальник зобов`язався дотримуватись строків погашення заборгованості, встановлених Генеральним кредитним договором та Додатковими договорами до нього.

Також у пп. 4.2.16. п. 4.2. Генерального кредитного договору позичальник зобов`язався на вимогу банку у випадках, передбачених Генеральним кредитним договором та/або Договорами забезпечення, зазначеними в п. 2.1 Генерального кредитного договору, достроково повернути основну заборгованість позичальника та здійснити погашення заборгованості.

Відповідно до пп. 4.3.2 п. 4.3 Генерального кредитного договору банк має право відмовитися від здійснення кредитних операцій на користь позичальника частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань по Генеральному кредитному договору, та погашення заборгованості позичальника:

- позичальником не виконано будь-яке зобов`язання, із визначених в пункті 4.2. Генерального кредитного договору;

- ненадання позичальником необхідних для вивчення позичальника документів чи відомостей або встановлення позичальнику неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику згідно з чинним законодавством з питань фінансового моніторингу;

- у разі настання будь-яких несприятливих подій, зазначених в пп. 4.3.3 Генерального кредитного договору.

Підпунктом 4.3.6 пункту 4.3 Генерального кредитного договору визначено, що у разі наявності у позичальника простроченої заборгованості за Генеральним кредитним договором та / або іншими кредитними договорами, укладеними з банком та якщо забезпеченням за усіма вищевказаними договорами виступає предмет забезпечення, визначений в п. 2.1 Генерального кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань за Генеральним кредитним договором та окремо за кожним іншим кредитним договором, в тому числі за рахунок реалізації вищезазначеного забезпечення.

Згідно п. 5.1 Генерального кредитного договору у випадку порушення позичальником зобов`язань за Генеральним кредитним договором та / або Додатковими договорами, банк має право відмовитися від виконання своїх зобов`язань, при цьому позичальник зобов`язаний відшкодувати банку збитки, а також сплатити штрафи, пеню та інші видатки, понесені банком за Генеральним кредитним договором.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 Генерального кредитного договору визначено, що у разі неповернення позичальником кредитних коштів при настанні події припинення, вся фактична заборгованість позичальника вважається простроченою і позичальник зобов`язаний повернути таку фактичну заборгованість в повному розмірі та сплатити на користь банку платежі згідно з ч. 2 ст. 625 ЦКУ, які дорівнюють 33% річних.

За умовами пп. 5.5.2 п. 5.5 Генерального кредитного договору сторони визначили, що днем настання події припинення та датою прострочення фактичної заборгованості позичальника є:

5.5.2.1 закінчення строку кредитування - наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування визначеної в п. 1.4 Генерального кредитного договору або кінцевої дати строку кредитування Додаткового договору;

5.5.2.2 пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата зазначена в такому письмовому повідомленні банку;

5.5.2.3 звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно - наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви банку до відповідача(-чів).

Згідно пп. 5.5.3 п. 5.5 Генерального кредитного договору при розрахунку розміру платежу позичальника на користь банку згідно пп. 5.5.1 Генерального кредитного договору використовується метод "факт/факт", враховуючи день настання події припинення та не враховуючи день коли прострочена фактична заборгованість позичальника була повністю погашена.

Підпунктом 5.5.4 пункту 5.5 Генерального кредитного договору визначено, що валютою платежу позичальника на користь банку згідно пп. 5.5.1 Генерального кредитного договору є гривня, а у випадку якщо валютою простроченої фактичної заборгованості є інша валюта, сплата здійснюється в гривневому еквіваленті, розрахованому за офіційним курсом Національного банку України до іноземних валют на дату такої сплати.

Пунктом 7.7 Генерального кредитного договору передбачено, що всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за Генеральним кредитним договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 5 років.

У пункті 7.12 Генерального кредитного договору сторони погодили, що Генеральний кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку кредитування, зазначеного в п. 1.4 Генерального кредитного договору. У разі, якщо у вищезазначений термін зобов`язання за Генеральним кредитним договором, у тому числі Додатковими договорами, не будуть виконані, Генеральний кредитний договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за Генеральним кредитним договором, у тому числі Додатковими договорами.

В рамках Генерального кредитного договору між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" укладено, зокрема Додаткові договори №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД37 від 22.08.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 від 09.09.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД43 від 25.09.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД44 від 03.10.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД45 від 05.11.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД46 від 29.11.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД47 від 27.12.2024 та №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД48 від 02.01.2025.

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордікстіл" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" (ідентифікаційний код 41890949) у зв`язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості у розмірі 5 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордікстіл" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал".

19.02.2025 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" з вимогою виконати порушене зобов`язання та повністю повернути всю суму кредиту за Генеральним кредитним договором протягом 30 календарних днів від дати пред`явлення цієї вимоги.

Зі змісту вказаної вимоги вих. №172/5614/2025 від 19.02.2025 вбачається, що дата 17.02.2025 зазначена у ній як дата, станом на яку зафіксовано розмір заборгованості за Кредитним договором, та як дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису №100074110[телефон приховано] про рішення засновників (учасників) позичальника про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; правовою підставою пред`явлення вимоги зазначено пп. 4.3.2 Кредитного договору - настання несприятливих подій, визначених пп. 4.3.3 Кредитного договору, у тому числі прийняття позичальником рішення відносно його ліквідації.

Пунктом 3.4 Додаткового договору №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 від 09.09.2024 визначено строк кредитування: кредит надається з 09.09.2024 по 06.04.2025. Додатковою угодою №1 від 11.02.2025 до цього Додаткового договору його пункти 3.1-3.3, 3.5, 3.7, 3.8 викладено у новій редакції, зокрема ліміт невідновлювальної кредитної лінії визначено в сумі 13 386 962,40 грн, а базовий розмір процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування на строкову заборгованість установлено в розмірі 30 % річних (п. 3.2 Додаткового договору в редакції Додаткової угоди №1).

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, спірні проценти у сумі 126 496,02 грн нараховані за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 за ставкою 30 % річних на суму наданого кредиту 10 842 515,61 грн за період з 07.03.2025 по 20.03.2025 (14 днів); починаючи з 21.03.2025 проценти за користування кредитними коштами за цим Додатковим договором банком не нараховувалися.

У квітні 2025 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання вимог кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" на загальну суму 593 902 661,44 грн, з яких: - 588 788 006,03 грн - заборгованість по тілу кредиту; - 4 457 938,20 грн - заборгованість за процентами по кредиту; - 913 676,26 грн - заборгованість по комісії; - 797,00 грн - заборгованість за РКО; - 6 056,00 грн - сплачений судовий збір за подання заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 відкрито провадження у справі №910/1599/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал". Також даною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" та введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал".

В межах справи №910/1599/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" судом було встановлено факт отримання боржником кредитних коштів за Генеральним кредитним договором та Додатковими договорами №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД37 від 22.08.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 від 09.09.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД43 від 25.09.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД44 від 03.10.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД45 від 05.11.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД46 від 29.11.2024, №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД47 від 27.12.2024 та №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД48 від 02.01.2025, а також виникнення простроченої заборгованості за вказаним договором за зобов`язанням з повернення кредиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі №910/1599/25, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025, визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" на загальну суму 593 902 661,44 грн.

Водночас, 24.03.2021 Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" (позичальник) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено Договір поруки №174/2021/КОД-КБ-ГКД-П1 (надалі - Договір поруки №1), у відповідності до п. 1.1 якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по Генеральному кредитному договору №174/2021/КО Д-КБ-ГКД від 24.03.2021, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, укладеному кредитором з позичальником, згідно якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 23.03.2026:

- повернути кредит у розмірі 20 000 000,00 доларів США в строк по 23.03.2026 (включно),

- сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи зі значення базової процентної ставки, згідно з п. 3.7 кредитного договору, яка не може перевищувати 100,01 процентів річних, та сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), згідно з умовами п. 3.13 кредитного договору, а також у разі настання умов, передбачених п. 3.7 кредитного договору сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі підвищеної процентної ставки, згідно з умовами п. 3.7

- комісії, а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами,

- відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

У разі зміни умов Кредитного договору, зокрема, але не виключно: у разі підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами; відстрочення виконання зобов`язання, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки за користування кредитними коштами в сторону збільшення; розширення змісту основного зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по Кредитному договору в обсязі, що встановлюється після внесених змін. Поручитель надає свою згоду на зміни умов Кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання кредитором будь-якого додаткового погодження у майбутньому, в тому числі сторонами за цим Договором додаткової (-их) угоди / договору (-ів) тощо.

Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору (п. 1.2 Договору поруки №1).

Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник (п. 1.3 Договору поруки №1).

Пунктом 2.1 Договору поруки №1 передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та поручителя. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це позичальника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.

У пункті 2.2 Договору поруки №1 вказано, що поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діє по 23.03.2026 (п. 5.1 Договору поруки №1).

За умовами п. 5.2 Договору поруки №1 порука за цим договором припиняється у разі:

5.2.1 припинення забезпеченого нею зобов`язання за кредитним договором;

5.2.2 якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване позичальником або поручителем.

Також 24.03.2021 Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нонмєта" (поручитель) укладено Договір поруки №174/2021/КОД-КБ-ГКД-П2 (надалі - Договір поруки №2), у відповідності до п. 1.1 якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по Генеральному кредитному договору №174/2021/КО Д-КБ-ГКД від 24.03.2021, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, укладеному кредитором з позичальником, згідно якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 23.03.2026:

- повернути кредит у розмірі 20 000 000,00 доларів США в строк по 23.03.2026 (включно),

- сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи зі значення базової процентної ставки, згідно з п. 3.7 кредитного договору, яка не може перевищувати 100,01 процентів річних, та сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), згідно з умовами п. 3.13 кредитного договору, а також у разі настання умов, передбачених п. 3.7 кредитного договору сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі підвищеної процентної ставки, згідно з умовами п. 3.7

- комісії, а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами,

- відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

У разі зміни умов Кредитного договору, зокрема, але не виключно: у разі підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами; відстрочення виконання зобов`язання, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки за користування кредитними коштами в сторону збільшення; розширення змісту основного зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по Кредитному договору в обсязі, що встановлюється після внесених змін. Поручитель надає свою згоду на зміни умов Кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання кредитором будь-якого додаткового погодження у майбутньому, в тому числі сторонами за цим Договором додаткової (-их) угоди / договору (-ів) тощо.

Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору (п. 1.2 Договору поруки №2).

Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник (п. 1.3 Договору поруки №2).

Пунктом 2.1 Договору поруки №2 передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та поручителя. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це позичальника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.

У пункті 2.2 Договору поруки №2 вказано, що поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діє по 23.03.2026 (п. 5.1 Договору поруки №2).

За умовами п. 5.2 Договору поруки №2 порука за цим договором припиняється у разі:

5.2.1 припинення забезпеченого нею зобов`язання за кредитним договором;

5.2.2 якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване позичальником або поручителем.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про наявність правових підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонмєта", як поручителів Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" перед банком, боргу у розмірі 237 614 030,09 грн, боргу за процентами по кредиту у розмірі 126 496,02 та боргу за комісією по кредиту у розмірі 6 684 510,89 грн.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачами Договорів поруки, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поруки, які підпадають під правове регулювання норм §3 Глави 49 Цивільного кодексу України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За приписами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Отже, за умовами Договорів поруки №1 та №2 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нонмєта" поручились перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за виконання в повному обсязі зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" перед банком за Генеральним кредитним договором.

Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" було порушено свої зобов`язання перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за Генеральним кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникнув прострочений обов`язок перед позивачем зі сплати боргу у розмірі 588 788 006,03 грн, боргу за процентами у розмірі 4 457 938,20 грн, боргу по комісії у розмірі 913 676,26 грн, що було встановлено в межах справи №910/1599/25 та стало підставою для постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2025, залишеної без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025, про, зокрема визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на загальну суму 593 902 661,44 грн, з яких - 588 788 006,03 грн - заборгованість по тілу кредиту; - 4 457 938,20 грн - заборгованість за процентами по кредиту; - 913 676,26 грн - заборгованість по комісії; - 797,00 грн - заборгованість за РКО; - 6 056,00 грн - сплачений судовий збір за подання заяви.

При цьому, в межах справи №910/1599/25 судом було встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" наявна, зокрема наступна заборгованість перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк"

- за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД37 від 22.08.2024 - 39 458 491,37 гривень, у тому числі: 38 843 469,76 грн строкової заборгованості за кредитом та 615 021,61 грн поточної заборгованості за процентами;

- за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 від 09.09.2024 - існує зобов`язання з оплати за непокритим акредитивом в сумі 260 609,83 доларів США та 41 923,33 грн, у тому числі: 260 609,83 доларів США залишок суми зобов`язань за кредитом та 41 923,33 грн простроченої заборгованості за комісією;

- за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД43 від 25.09.2024 - існує зобов`язання з оплати за непокритим акредитивом в сумі 1 197 936,92 доларів США та 192 708,41 грн, у тому числі: 1 197 936,92 доларів США залишок суми зобов`язань за кредитом та 192 708,41 гривень простроченої заборгованості за комісією;

- за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД44 від 03.10.2024 - існує зобов`язання з оплати за непокритим акредитивом в сумі 1 250 349,14 доларів США та 201 139,90 гривень, у тому числі: 1 250 349,14 доларів США залишок суми зобов`язань за кредитом, 201 139,90 грн простроченої заборгованості за комісією;

- за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД45 від 05.11.2024 - існує зобов`язання з оплати за непокритим акредитивом в сумі 1 501 583,32 доларів США та 241 555,03 грн, у тому числі: 1 501 583,32 доларів США залишок суми зобов`язань за кредитом та 241 555,03 грн простроченої заборгованості за комісією;

- за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД46 від 29.11.2024 - існує зобов`язання з оплати за непокритим акредитивом в сумі 474 648,22 доларів США та 76 355,04 грн, у тому числі: 474 648,22 доларів США залишок суми зобов`язань за кредитом та 76 355,04 грн простроченої заборгованості за комісією;

- за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД47 від 27.12.2024 - існує зобов`язання з оплати за непокритим акредитивом в сумі 226 146,39 доларів США та 36 379,55 грн, у тому числі: 226 146,39 доларів США залишок суми зобов`язань за кредитом та 36 379,55 грн простроченої заборгованості за комісією;

- за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД48 від 02.01.2025 - існує зобов`язання з оплати за непокритим акредитивом в сумі 767 363,19 доларів США та 123 615,00 грн, у тому числі: 767 363,19 доларів США залишок суми зобов`язань за кредитом та 123 615,00 грн простроченої заборгованості за комісією.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 та від 22.11.2022 у справі №910/8528/21, у постанові об`єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19).

Таким чином, в межах справи №910/1599/25 про банкрутство третьої особи встановлено факт виникнення простроченої заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за Додатковими договорами, що були укладені в рамках Генерального кредитного договору, розмір такої заборгованості станом на 02.03.2025 та її складові.

Натомість в межах даної справи Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк", яка існує станом на 01.08.2025.

А саме, позивач вказує, що у третьої особи наявна наступна заборгованість перед банком:

1. За Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД37 від 22.08.2024 - прострочений борг у розмірі 777 188,44 грн по комісії.

2. За Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 від 09.09.2024 - прострочений борг у розмірі 10 842 515,61 грн по кредиту, прострочений борг у розмірі 126 496,02 грн по процентах та прострочений борг у розмірі 47 464,76 грн по комісії.

3. За Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД43 від 25.09.2024 - прострочений борг у розмірі 50 161 572,03 грн по кредиту та прострочений борг у розмірі 1 317 182,70 грн по комісії.

4. За Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД44 від 03.10.2024 - прострочений борг у розмірі 52 277 722,71 грн по кредиту та прострочений борг у розмірі 1 304 580,89 грн по комісії.

5. За Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД45 від 05.11.2024 - прострочений борг по кредиту у розмірі 62 769 786,58 грн по кредиту та прострочений борг у розмірі 1 655 137,06 грн по комісії.

6. За Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД46 від 29.11.2024 - прострочений борг у розмірі 19 859 993,50 грн по кредиту та прострочений борг у розмірі 460 842,68 грн по комісії.

7. За Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД47 від 27.12.2024 - прострочений боргу у розмірі 9 536 186,20 грн по та прострочений борг у розмірі 281 087,12 грн по комісії.

8. За Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД48 від 02.01.2025 - прострочений борг у розмірі 32 166 253,46 грн по кредиту та прострочений борг у розмірі 841 027,24 грн по комісії.

Відповідачі не заперечили заявлений позивачем розмір боргу по погашенню кредиту, однак заперечили обґрунтованість здійснених банком розрахунків процентів та комісії з тих підстав, що останні нараховані за період дії передбаченого ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Так, частиною 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Із наведеної норми Кодексу вбачається відсутність зазначення про заборону нарахування процентів за користування кредитом та комісій.

Натомість відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Пунктом 4.1 спірних Додаткових договорів визначено, що клієнт сплачує банку:

4.1.1 протягом 2-х банківських днів з дати відкриття акредитиву комісію за відкриття акредитива одноразово в розмірі 0,2% від суми акредитиву, без ПДВ (мін USD 100,00 макс USD 1 500,00). Комісія за відкриття акредитива нараховується банком у день відкриття акредитива.

4.1.2 комісію за прийняття зобов`язання банку по непокритому акредитиву у розмірі:

- 4,65% річних (без ПДВ) від суми фактичних зобов`язань банка за акредитивом, незабезпечених грошовим покриттям на рахунку, визначеному в пп. 2.6 цього Додаткового договору;

- 3,00% річних (без ПДВ) від суми фактичних зобов`язань банка за покриту частину акредитива, забезпечених грошовим покриттям на рахунку, визначеному в пп. 2.6 цього Додаткового договору.

Комісія за прийняття зобов`язання банку по непокритому акредитиву нараховується банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця та в день проведення остаточного розрахунку за акредитивом, день припинення строку дії акредитива, розірвання Додаткового договору, анулювання акредитива, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, за період з дати відкриття акредитива і до дня остаточного розрахунку за акредитивом, дня припинення строку дії акредитива, розірвання Додаткового договору, дати анулювання акредитива, включаючи перший та останній день.

Згідно п. 4.1.3 Додаткових договорів комісія за прийняття зобов`язання банку по непокритому акредитиву сплачується клієнтом щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, за який вона нараховувалася, та у день остаточного розрахунку банком за акредитивом чи день припинення строку дії акредитива, чи анулювання акредитива, розірвання Додаткового договору.

У пункті 4.1.5 Додаткових договорів вказано, що зазначені в пп. 4.1.1-4.1.4 цього Додаткового договору комісії та витрати розраховуються у валюті зобов`язання та сплачуються клієнтом у національній валюті України за курсом Національного банку України на момент нарахування на рахунок, вказаний в кожному окремому Додатковому договорі, в банку.

Таким чином, за своєю правовою природою нараховані позивачем проценти за користування кредитом та комісії не мають характеру фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань (як, наприклад, пеня чи штраф), а є платою банку за надання та користування грошовими коштами, які позичальник отримав і має право тимчасово використовувати, а також за обслуговування акредитивів.

Отже в даному випадку встановлений частиною 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій не поширюється на вимоги банку про сплату процентів за користування кредитом та комісій, оскільки вони не є видом відповідальності за прострочення (невиконання) виконання зобов`язання, а становлять основний договірний обов`язок позичальника - оплату за користування кредитними коштами та відкриття і обслуговування акредитиву.

Відтак, нарахування процентів та комісій за період, який слідував після відкриття справи про банкрутство третьої особи (03.03.2025) по дату спливу строку на повернення всієї суми кредиту на вимогу банку (20.03.2025 включно, з огляду на приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України) не суперечить приписам ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо викладених у відзивах доводів відповідачів про ініціювання ними розірвання Договорів поруки в судовому порядку з підстав істотної зміни обставин, то суд першої інстанції зазначив, що такі позови були подані відповідачами в березні 2025 року.

Так, у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання Договору поруки №1 постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі №910/1599/25 (910/2888/25) відмовлено.

Також постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 у справі №910/1599/25 (910/2898/25), залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05.02.2026, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нонмєта" у задоволенні позову про розірвання Договору поруки №2.

Пунктом 2.1 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та поручителя. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це позичальника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.

Позивач на підтвердження обставин звернення до відповідачів з вимогами про виконання зобов`язань по Генеральному кредитному договору (та Додаткових договорах) долучив до позовної заяви листи-вимоги вих. №132/27636/2025 від 12.08.2025 та вих. №132/27637/2025 від 12.08.2025, а також рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскальні чеки відділення поштового зв`язку і описи вкладення у цінний лист.

Місцевим господарським судом встановлено, що із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №061[телефон приховано] вбачається, що лист-вимога позивача вих. №132/27637/2025 від 12.08.2025 був вручений Товариству з обмеженою відповідальністю "Нонмєта" за адресою місцезнаходження 14.08.2025.

Натомість направлений ОСОБА_1 на адресу місця проживання лист-вимога вих. №132/27636/2025 від 12.08.2025 був повернутий відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою із пошукової системи відстеження поштових відправлень на веб-сайті АТ "Укрпошта" щодо поштового відправлення №06102273690819.

Неотримання ОСОБА_1 листа-вимоги банку, у зв`язку з чим останній повернувся Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Укргазбанк" з поміткою у довідці відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого терміну зберігання" є наслідками вольової поведінки відповідача-1 у формі бездіяльності щодо його належного отримання, а тому не може слугувати підставою для висновку про ненастання у відповідача-1 обов`язку зі сплати заборгованості третьої особи за Генеральним кредитним договором.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами було прострочено свої зобов`язання поручителів за Договорами поруки №1 та №2 із перерахування суми заборгованості третьої особи за Генеральним кредитним договором.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеві Метал" умов Генерального кредитного договору, у ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонмєта" виник солідарний обов`язок із сплати на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" боргу за тілом кредиту у розмірі 237 614 030,09 грн, боргу за процентами по кредиту у розмірі 126 496,02 грн та боргу за комісією по кредиту у розмірі 6 684 510,89 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є перевірка законності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонмєта" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" боргу за процентами по кредиту у розмірі 126 496,02 грн, нарахованих за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 від 09.09.2024, - в межах доводів апеляційної скарги, тобто виключно в оскаржуваній частині рішення.

Щодо доводу апелянта про відсутність преюдиційного значення обставин, встановлених у справі №910/1599/25.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас ч. 5 ст. 75 ГПК України прямо передбачає, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. У справі №910/1599/25 обставини щодо існування, розміру та структури заборгованості встановлено стосовно ТОВ «Хеві Метал», яке є учасником і цієї справи. Тому ці обставини враховуються судом відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України щодо боржника, однак не позбавляють ОСОБА_1 , який не брав участі у справі №910/1599/25, права спростовувати їх у загальному порядку в межах цієї справи.

ОСОБА_1 таким правом скористався: через представника він заперечував як проти правової природи спірних нарахувань, так і проти порядку нарахування 126 496,02 грн процентів за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39. Ці заперечення були предметом дослідження суду першої інстанції та перевіряються судом апеляційної інстанції самостійно в межах доводів апеляційної скарги. Отже, посилання на судове рішення у справі №910/1599/25 саме по собі не означає, що обставини, які заперечує апелянт, набувають для нього неспростовного характеру; вирішальним є результат їх перевірки на підставі доказів цієї справи та наведених сторонами доводів.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про безпідставне застосування судом першої інстанції преюдиції не спростовують правильності висновку суду першої інстанції та не є самостійною підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині.

Щодо доводу апелянта про нарахування спірних процентів у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів усупереч ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зі змісту ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається заборона протягом дії мораторію лише на нарахування неустойки (штрафу, пені) та застосування інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, тоді як заборони на нарахування процентів за користування кредитом ця норма не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти, які за своєю правовою природою є платою за користування коштами, наданими на визначений строк, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання.

Спірні проценти у сумі 126 496,02 грн нараховані за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 саме як плата за користування наданими кредитними коштами, а не як штрафна санкція, тому колегія суддів погоджується з тим, що вони не підпадають під дію заборони, встановленої ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Матеріалами справи підтверджується, що спірні проценти у сумі 126 496,02 грн нараховані за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 за ставкою 30 % річних на суму 10 842 515,61 грн за період з 07.03.2025 по 20.03.2025 включно. Отже, хоча цей період припадає на час дії мораторію, саме по собі це не перетворює проценти за правомірне користування кредитом на фінансову санкцію; для застосування ч. 3 ст. 41 КУзПБ визначальним є правовий режим відповідного нарахування, який у цій справі залежить, зокрема, від моменту спливу строку, наданого для дострокового повернення кредиту.

Щодо доводів апелянта про припинення нарахування процентів у зв`язку з настанням Події припинення (пп. 5.5.2.2, п. 3.8 Генерального кредитного договору) та про застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях від 26.08.2026, а також у запереченнях від 28.08.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України проценти за кредитним договором є платою за надану позичальникові можливість правомірно користуватися кредитними коштами протягом строку кредитування. Натомість наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто неправомірного користування коштами, є сплата боржником процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як міри цивільно-правової відповідальності. Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тому проценти за ч. 1 ст. 1048 ЦК України та платежі за ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть нараховуватися за один і той самий період (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 23.05.2018 у справі №910/1238/17). Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).

Водночас наведені висновки Великої Палати Верховного Суду не виключають необхідності враховувати зміст конкретної вимоги кредитора, коли в ній установлено строк для дострокового повернення кредиту. Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2025 у справі №908/627/23 (пункти 22-23) розглянуто ситуацію, в якій вимога банку від 30.11.2022 передбачала повне погашення заборгованості протягом 7 банківських днів з дня її пред`явлення. Верховний Суд погодився з установленим апеляційним судом фактом припинення з 10.12.2022 права банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та з недопустимістю їх нарахування з цієї дати. Таким чином, у зазначеній справі дата припинення нарахування договірних процентів була визначена з урахуванням строку на виконання, прямо наданого у вимозі про дострокове погашення. За обставин цієї справи питання моменту припинення правомірного користування кредитними коштами підлягає вирішенню з урахуванням ст. 251-254, 530, 612 ЦК України та умов Генерального кредитного договору, дійсний зміст яких з`ясовується за правилами ст. 213, 637 ЦК України.

Вимога від 19.02.2025 про дострокове повернення кредиту не встановлювала обов`язку негайного повернення всієї суми кредиту, а прямо надавала позичальнику 30 календарних днів від дати її пред`явлення для виконання. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; отже, станом на 20.03.2025 наданий вимогою 30-денний строк у будь-якому разі не сплив. До спливу встановленого кредитором строку невиконання вимоги не утворювало прострочення у розумінні ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612 ЦК України, а тому нарахування спірних процентів лише по 20.03.2025 не виходить за межі періоду правомірного користування кредитними коштами.

Такому розумінню відповідають і умови Генерального кредитного договору. Підпункт 5.5.2 визначає одну й ту саму дату одночасно і днем настання Події припинення, і датою прострочення Фактичної заборгованості позичальника, а пп. 5.5.1 пов`язує настання відповідних наслідків (кваліфікацію всієї фактичної заборгованості як простроченої та обов`язок сплатити платежі згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України) не із самим лише пред`явленням вимоги, а з неповерненням позичальником кредитних коштів, яке як юридичний факт можливе лише після спливу строку, встановленого для їх повернення. Тлумачення, яке обстоює скаржник (день настання Події припинення - день пред`явлення вимоги), означало б, що датою прострочення є день, у який наданий самим кредитором строк виконання ще не сплив, що суперечить ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612 ЦК України та внутрішній логіці пп. 5.5.1, 5.5.2 Генерального кредитного договору.

Порівняння пп. 5.5.2.2 із суміжними пп. 5.5.2.1 та 5.5.2.3 Генерального кредитного договору (ч. 3 ст. 213 ЦК України) свідчить, що там, де сторони мали намір пов`язати день настання Події припинення безпосередньо з днем вчинення відповідної дії чи настання відповідної обставини, вони прямо вказали на наступний календарний день після неї; натомість у пп. 5.5.2.2 сторони відіслали до змісту письмового повідомлення банку, в якому строк дострокового повернення кредиту визначається самим банком і в цій справі визначений не календарною датою, а строком у 30 календарних днів від дати пред`явлення вимоги, який обчислюється однозначно. Відтак день настання Події припинення, яким за п. 3.8 Генерального кредитного договору обмежене нарахування процентів, у будь-якому разі не передує спливу визначеного вимогою тридцятиденного строку, а спірні проценти нараховані банком лише по 20.03.2025 включно, тобто в межах цього строку.

Викладені у запереченнях від 28.08.2026 доводи скаржника про те, що пп. 5.5.2 Генерального кредитного договору визначає два самостійні елементи, а у кожному з підпунктів 5.5.2.1-5.5.2.3 наведено відповідну їм «пару обставин», не відповідають буквальному значенню слів і понять, ужитих сторонами (ч. 3 ст. 213 ЦК України). Кожен із підпунктів 5.5.2.1-5.5.2.3 побудований за єдиною конструкцією: перед тире зазначено обставину, з якою пов`язується Подія припинення, а після тире - одну дату, яка відповідно до абзацу першого пп. 5.5.2 одночасно є і днем настання Події припинення, і датою прострочення Фактичної заборгованості. Жоден із цих підпунктів не містить двох окремих дат, які могли б утворювати «пару» у значенні, що його обстоює скаржник: зокрема, у пп. 5.5.2.1 наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування є не «другим елементом пари», а єдиною визначеною сторонами датою, так само як у пп. 5.5.2.3 такою єдиною датою є наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви. Відтак посилання скаржника на те, що за цими підпунктами другий елемент настає наступного календарного дня після першого, ґрунтується на ототожненні обставини-підстави (закінчення строку кредитування, звернення з позовом) із днем настання Події припинення, тоді як за текстом договору така обставина лише ідентифікує вид Події припинення, а відповідна їй єдина дата визначена сторонами окремо - після тире, у зв`язку з чим стверджувана скаржником внутрішня суперечність у тлумаченні, підтриманому судом першої інстанції, відсутня.

Не приймаються колегією суддів і доводи скаржника про те, що день настання Події припинення не може визначатися пізніше дня фактичного пред`явлення вимоги та не може залежати від майбутньої обставини. Поняття «Подія припинення» та «день настання Події припинення» є договірними, а тому їх зміст визначається домовленістю сторін, які на підставі ст. 6, 627, 628 ЦК України вправі пов`язати настання відповідних правових наслідків не з днем фактичного вчинення певної дії, а з іншою датою, що визначається у встановленому договором порядку. Саме так сторони і вчинили: у пп. 5.5.2.1 та 5.5.2.3 день настання Події припинення визначено не днем настання відповідної обставини, а наступним календарним днем після неї, а у пп. 5.5.2.2 - через відсилання до дати, зазначеної у письмовому повідомленні банку, тобто до строку дострокового повернення кредиту, який банк визначає у самій вимозі. Отже, можлива розбіжність між днем фактичного вчинення дії та договірно визначеним днем настання Події припинення закладена у самому тексті пп. 5.5.2 Генерального кредитного договору.

Крім того, тлумачення, яке обстоює скаржник, суперечить системному зв`язку пп. 5.5.2 із п. 3.8, 3.13 та пп. 5.5.1 Генерального кредитного договору (ч. 3 ст. 213 ЦК України). Призначенням дня настання Події припинення за цими пунктами є розмежування у часі двох режимів нарахувань: до цього дня банк нараховує проценти як плату за користування кредитними коштами, а після нього, у разі неповернення кредиту, - платежі згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 33 % річних. Якби день настання Події припинення припадав на 19.02.2025, а прострочення Фактичної заборгованості наставало лише після спливу наданого вимогою 30-денного строку, то протягом цього строку позичальник продовжував би правомірно користуватися кредитними коштами, однак банк був би позбавлений як права на договірні проценти (п. 3.8, 3.13 Генерального кредитного договору), так і права на платежі за пп. 5.5.1, які пов`язані саме з неповерненням кредитних коштів. Таке тлумачення позбавляє наведені умови договору розумного змісту та не відповідає дійсним намірам сторін (ст. 213, 637 ЦК України). Довід скаржника про те, що прострочення є умовною майбутньою обставиною, яка могла взагалі не настати у разі виконання вимоги протягом 30-денного строку, наведеного висновку не спростовує: у такому разі не настали б і передбачені пп. 5.5.1, 5.5.2 Генерального кредитного договору наслідки, а нарахування процентів припинилося б у день повного погашення заборгованості відповідно до п. 3.8 Генерального кредитного договору; саме тому визначення сторонами дня настання Події припинення та дати прострочення Фактичної заборгованості однією датою є внутрішньо узгодженим і не ставить, всупереч доводам скаржника, наслідки вже вчиненого пред`явлення вимоги у залежність від випадкової обставини.

Довід скаржника про те, що банк у вимозі від 19.02.2025 сам визначив датою прострочення фактичної заборгованості 17.02.2025, спростовується змістом цієї вимоги: дата 17.02.2025 зазначена у ній як дата, станом на яку зафіксовано розмір заборгованості, та як дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення учасників позичальника про припинення юридичної особи, а правовою підставою пред`явлення вимоги визначено настання несприятливої події (пп. 4.3.2, 4.3.3 Генерального кредитного договору), а не прострочення виконання зобов`язання за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39, строк кредитування за яким (по 06.04.2025 згідно з п. 3.4) на час пред`явлення вимоги не сплив, а заборгованість мала статус строкової.

Колегія суддів враховує також, що спірні проценти нараховані за базовою ставкою 30 % річних, установленою п. 3.2 Додаткового договору №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 (у редакції Додаткової угоди №1 від 11.02.2025) саме для строкової заборгованості в межах строку кредитування, за період з 07.03.2025 по 20.03.2025, тобто виключно в межах строку, наданого вимогою для дострокового повернення кредиту; з 21.03.2025 нарахування процентів банком припинено, а передбачені пп. 5.5.1 Генерального кредитного договору платежі згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 33 % річних банком до стягнення не заявлялися.

За таких обставин у складі спірної суми відсутні платежі, які є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому відсутні й підстави для застосування до спірних правовідносин п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який звільняє позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, та від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, однак не звільняє від сплати процентів як плати за правомірне користування кредитними коштами. Доводи апелянта у цій частині ґрунтуються на помилковій кваліфікації заборгованості за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 як простроченої станом на 17.02.2025 (19.02.2025) та відхиляються колегією суддів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права (ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1050, ст. 530, 612, ч. 1 ст. 1054, ст. 553, ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, ч. 3 ст. 41 КУзПБ) та не допустив порушень норм процесуального права (ст. 75 ГПК України), а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки правомірність нарахування спірних процентів за Додатковим договором №174/2021/КОД-КБ-ГКД-ДД39 підтверджена належними доказами та правильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та не містять передбачених статтею 277 ГПК України підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/10836/25 в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, колегія суддів спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/10836/25 в оскаржуваній частині обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/10836/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/10836/25 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи № 910/10836/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.09.2026.

Головуючий суддя В.П. Іванов

Судді С.Є. Чаплян

О.М. Крижний