УХВАЛА
27 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 15/81
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020
(прийнята за результатом перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Севастьянова С.В.)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025
(про призначення ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Стоян М.М.)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2025
(про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мисана В.М.)
у справі № 15/81
за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку
про банкрутство Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод"
ВСТАНОВИВ:
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24 грудня 2025 року постановив:
1. Відмовити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) у задоволенні клопотань про залучення до участі у справі про банкрутство ДП "ВО "Київський радіозавод".
2. Клопотання ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) про заміну кредитора правонаступником - задовольнити.
3. Замінити кредитора у справі № 15/81 про банкрутство ДП "ВО "Київський радіозавод" - Приватне підприємство "Лівобережна юридична група" (ідентифікаційний код: 30517599) на його правонаступника - ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
4. Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Мисана В.В. розглянути заяви ГО СК "Восход" та Головного управління ДПС у м. Києві з грошовими вимогами до боржника, надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку, докази чого надати суду.
5. Відкласти розгляд справи у судовому засіданні на 02.03.26 о 10:45 год. Засідання суду відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, зал судових засідань № 21.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 у справі №15/81, відмовити в задоволені клопотання ОСОБА_4 про заміну кредитора правонаступником та залучити ОСОБА_1 до участі у справі №15/81 про банкрутство ДП "ВО "Київський радіозавод".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі № 15/81 закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24 грудня 2025 року (в частині заміни кредитора), апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24 грудня 2025 року (в частині заміни кредитора) - без змін.
21.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати:
(1) постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у справі №15/81,
(2) постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 за результатами перегляду ухвали Господарського міста Києва від 17.02.2020 про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Севастьянова С.В.,
(3) постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 про призначення ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Стоян М.М.,
(4) постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мисана В.М.
Щодо касаційної скарги в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 (щодо призначення ліквідатором арбітражного керуючого Севастьянова С.В.), постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 (призначення ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Стоян М.М) та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 (про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мисана В.М.) Верховний Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Наведений у частині третій статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19 та в ухвалі від 24.05.2023 у справі № 910/18250/16).
У даному випадку предметом касаційного оскарження є (1) постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020, прийнята за результатом перегляду ухвали про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого; (2)постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025, прийнята за результатами перегляду ухвали про призначення ліквідатором та (3) постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2026, прийнята за результатом перегляду ухвали Господарського суду про призначення ліквідатором, можливість оскарження яких у касаційному порядку не передбачено частиною третьою статті 9 КУзПБ.
При цьому, відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 9 КУзПБ скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню.
Так, як вбачається з касаційної скарги, ОСОБА_1 просить до касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 у справі № 15/81 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Сенчугової Н.І., що підлягає касаційному оскарженню, включити в порядку абзацу 2 частини третьої статті 9 КУзПБ касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 (про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Севастьянова С.В.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 (про призначення ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Стоян М.М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 (про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мисана В.М.), які не підлягають оскарженню у касаційному порядку окремо.
Своє право на спільне касаційне оскарження зазначених вище постанов Північного апеляційного господарського суду Духанова А.Є. обґрунтовує тим, що всі оскаржені судові рішення змістовно та логічно поєднані між собою підставами і доводами, а саме:
- предметом основної касаційної скарги є постанова суду апеляційної інстанції, постановлена з питання заміни кредитора, при вирішенні питання про заміну кредитора суд апеляційної інстанції фактично виходив із правомірності всіх попередніх процесуальних рішень щодо здійснення ліквідаційної процедури, зокрема щодо призначення ліквідатором арбітражного керуючого Мисана В.М.;
- предметом постанов суду апеляційної інстанції, які включені до основної касаційної скарги, є розгляд питань, пов`язаних із призначенням ліквідаторами, основними мотивами чого стало твердження про нелегетимність рішень комітету кредиторів та про існування конфлікту інтересів між кандидатурами арбітражних керуючих.
Питання прийнятності касаційної скарги на рішення суду, яке не підлягає касаційному оскарженню окремо, включеної/приєднаної до касаційної скарги в порядку абзацу 2 частини третьої статті 9 КУзПБ було предметом розгляду Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, за результатом якого прийнято постанову від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19.
Так, за висновками Верховного Суду, при вирішенні питання наявності підстав для відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами на судові рішення, визначені абзацом першим частини третьої статті 9 КУзПБ, до яких включені/приєднані скарги на постанови апеляційного суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, які не підлягають оскарженню у касаційному порядку окремо, слід враховувати, зокрема, таке:
- по-перше, як скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включена/приєднана до неї скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, мають відповідати вимогам процесуального Закону щодо прийнятності, зокрема статтям 289, 290, 291 ГПК України;
- по-друге, скарга на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, може бути включена/приєднана, в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ до основної скарги на судові рішення, найбільш наближені за датою прийняття (за можливістю). Касаційна скарга на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, у разі пропуску строку на касаційне оскарження, визначеного приписами статті 288 ГПК України, має містити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з вмотивованим обґрунтуванням такого пропуску та підстав включення скарги на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, до основної скарги. Ця умова справедлива і для касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду, що може бути оскаржена окремо;
- по-третє, судові рішення за скаргою на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включеної/приєднаної до неї скарги на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, повинні бути (як правило) сутнісно (змістовно, логічно) поєднані підставами і доводами, стосуватися прав і охоронюваних законом інтересів особи щодо якої прийняте судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню окремо.
Проте, як вбачається з касаційної скарги, заявником в контексті наведених вище критеріїв не доведено наявності підстав для включення до касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 у справі № 15/81 (про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ) вимог щодо скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 (про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Севастьянова С.В.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 (про призначення ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Стоян М.М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 (про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мисана В.М.).
При цьому колегія суддів зазначає, що 1) касатор оскаржує постанову в частині закритті апеляційного провадження, а не постанову в частині перегляду ухвали про заміну кредитора у справі, 2) предметом дослідження при вирішенні питання про закриття апеляційного провадження є питання чи оскаржуваним рішенням не залученою до участі у справі особою, вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов`язки апелянта.
В той же час судові рішення про призначення ліквідатора боржника, мають своїм предметом самостійне коло питань, що складають предмет дослідження і які, в свою чергу, не мають сутнісного відношення до питання правового статусу апелянта.
Зважаючи на викладене, за оцінкою колегії суддів, доводи ОСОБА_5 про те, що всі оскаржені ним судові рішення у справі №15/81 змістовно та логічно поєднані між собою підставами і доводами, не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються Судом.
Таким чином, встановивши відсутність підстав для застосування абзацу 2 частини третьої статті 9 КУзПБ, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 15/81 за касаційною скаргою ОСОБА_5 в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 за результатами перегляду ухвали Господарського міста Києва від 17.02.2020 про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Севастьянова С.В., постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 про призначення ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Стоян М.М., постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мисана В.М., оскільки вона подана на судові рішення, які відповідно до частини третьої статті 9 КУзПБ не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Перевіривши матеріали касаційної скарги в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, ? у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року встановлений у розмірі 3 328,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 3328,00 грн.
Проте матеріали касаційної скарги не містять доказів сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається відповідна підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена частиною другою статті 287 ГПК України, а також обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування/порушення цих норм, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другою статті 287 ГПК України.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У касаційній скарзі не наведено належного обґрунтування, передбаченого законом для касаційного оскарження судового рішення - ухвали апеляційного господарського суду, натомість викладено суть спірних правовідносин, обставини справи .
Зміст касаційної скарги зводиться лише до незгоди із встановленими судом обставинами справи та винесеним рішенням.
Самої по собі незгоди скаржника із висновками судів, без викладення аргументів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, та без зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга в частині оскарження ухвали апеляційного суду відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України, недостатньо для виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу.
Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам ГПК України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 в частині закриття апеляційного провадження у справі №15/81 не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.
Відповідно ст. 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Зокрема, змістом абзацу 1 частини сьомої статті 42 ГПК України, у редакції Закону № 3200-IX, визначено, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
При цьому неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Комплексний аналіз вищевказаних норм свідчить, що обов`язок надсилання копії касаційної скарги сторонам у справі, з метою забезпечення їх права ознайомитись з такою касаційною скаргою, кореспондується з аналогічним обов`язком іншої сторони (або іншого учасника справи) надіслати всім іншим учасникам судового розгляду зазначеної справи копії відзиву з метою забезпечення їх права ознайомитись з цим відзивом, в чому і полягає забезпечення рівності процесуальних прав та обов`язків сторін та інших учасників справи.
Всупереч зазначеним вимогам додатки до касаційної скарги не містять доказів про направлення копії касаційної скарги та додатків до неї всім учасникам справи.
Вказані недоліки підлягають усуненню, як того вимагають положення вищезазначених норм процесуального законодавства.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Вимогами частини другої статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме ? сплатити судовий збір в розмірі визначеному цією ухвалою; зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга в частині оскарження ухвали апеляційного суду з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали, з огляду на предмет касаційного оскарження, із зазначенням про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, надати докази про направлення копії касаційної скарги та додатків до неї всім учасникам справи.
Суд звертає увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, ГПК України, Верховний Суд,?
У Х В А Л И В:
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 за результатами перегляду ухвали Господарського міста Києва від 17.02.2020 про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Севастьянова С.В., постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 про призначення ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Стоян М.М., постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мисана В.М. у справі 15/81.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 справі №15/81 залишити без руху.
3. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Васьковський
Судді К.М. Огороднік
В.Я. Погребняк