ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 р. Справа № 619/10103/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 р. (ухвалене суддею Тітовим О.М.) по справі № 619/10103/24
за позовом ОСОБА_1
до Старшого державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області СМУЮ Мєрємєрі Вікторії Павлівни, третя особа Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області СМУЮ Мєрємєрі В.П., в якому просив: зобов`язати державного виконавця Мєрємєрю В.П. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання ухвали № 649/10103/24, виданої 22.01.2025 р. Дергачівським районним судом Харківської області, у постанові про накладення штрафу від 11.03.2025 р. у реченні «Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» виправити ст. 63 на ч. 3 ст. 64-1, яка відповідає виконанню рішення про встановлення побачення з дитиною.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 р. та ухвалити постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: Закону України «Про виконавче провадження», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
У судове засідання відповідачка та третя особа своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області СМУЮ Мєрємєрі В.П. від 05.03.2025 р. відкрито виконавче провадження з виконання ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 22.01.2025 р. у справі № 619/10103/24 про зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити спілкування в режимі відеозв`язку ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 кожного понеділка та кожної середи з 18 год. 00 хв. до 18 год. 30 хв. через додаток ZOOM (або інші месенджери); повідомити ОСОБА_1 письмово листом з власним підписом (на E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) поточну адресу проживання ОСОБА_3 про зміну такої адреси, протягом доби з дня набрання законної сили ухвалою про забезпечення позову.
Постановою старшого державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у м. Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мєрємєрі В.П. від 11.03.2025 р. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 накладено штраф на ОСОБА_2 на користь держави у розмірі 1700 грн.
Позивач, вважаючи, що у постанові про накладення штрафу від 11.03.2025 р. у реченні «Враховуючи викладене, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Мєрємєрєю В.П. невірно зазначено статтю 63, замість частини 3 статті 64-1, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що
позовна вимога ОСОБА_1 є передчасною, оскільки судом не встановлено, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, а саме ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 22.01.2025 р. порушено права чи свободи скаржника.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, проте, з інших підстав і мотивів.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Згідно з ч. 3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Судовим розглядом встановлено, що в позовній заяві ОСОБА_1 відповідачем визначив старшого державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області СМУЮ Мєрємєрю В.П.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 р. вищезазначений позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області СМУЮ Мєрємєрі В.П., третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, оскільки у спірних правовідносинах позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов`язання старшого державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області СМУЮ Мєрємєрю В.П. вчинити певні дії, то належним відповідачем у вказаній справі має бути Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області СМУЮ, проте останній не був визначений позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача або залучення Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області СМУЮ в якості співвідповідача судом першої інстанції також не проведено.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.
Відповідно до ст. ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з належним та обґрунтованим клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (ч. 4 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що можливість залучення належного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції, а залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими Кодексом адміністративного судочинства України, в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права, викладені в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 р. у справі № 2040/5355/18.
Крім того, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Проте, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Також обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.
Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте, під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або за ініціативою суду.
Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права, викладені в постановах Верховного Суду від 13.09.2023 р. у справі № 620/4900/22, від 23.06.2026 р. у справі № 580/12702/25.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими Кодексом адміністративного судочинства України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права, викладені в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 р. у справі № 2040/5355/18.
Крім того, суд зазначає, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, ніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального законодавства, не з`ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача, отже суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.
Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповнення або зміні його мотивувальної частини (ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 р. змінити з підстав і мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 44, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 р. по справі № 619/10103/24 змінити з підстав і мотивів відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 29.07.2026 року