УХВАЛА
30 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/7515/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.
перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича,
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026
та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026
у справі № 904/7515/25
за позовом Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,
до Фізичної особи підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича,
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою; повернення земельної ділянки шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва автостоянки; скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна,
В С Т А Н О В И В:
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.07.2026 надійшла касаційна скарга Фізичної особи підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича, на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 у справі № 904/7515/25, 10.07.2026 подана через систему "Електронний суд".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
Керівник Центральної окружної прокуратури міста в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просив:
- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, 123г, площею 0,3393 га та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - автостоянки, що складається з: літ. А-1 будівля вартової площею 6,0 кв.м, літ. Б-1 будівля авто майстерні з паркінгом площею 673,0 кв.м, літ.№1-3 - огорожі площею 371,8 кв.м, літ. І - замощення площею 2599,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674353912101);
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича на об`єкт нерухомого майна автостоянку, що складається з: літ. А-1 - будівля вартової площею 6,0 кв.м., літ. Б-1 будівля авто майстерні з паркінгом площею 673,0 кв.м, літ. № 1-3 - огорожі площею 371,8 кв.м, літ. І - замощення площею 2599,0 кв.м, розташовану за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, 123г, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674353912101), проведену 24.11.2025 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батрак Є.В. (номер відомостей про речове право 62511649) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 674353912101.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 у справі № 904/7515/25 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича про залучення до участі у справі правонаступника відповідача Приватного підприємства Оздоровчий центр "Вікторія".
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 у справі № 904/7515/25 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 у справі № 904/7515/25 про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича про залучення до участі у справі правонаступника відповідача Приватного підприємства Оздоровчий центр "Вікторія"- без змін.
В касаційній скарзі скаржник просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 року про відмову в задоволенні клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 року у справі № 904/7515/25 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником - Приватним підприємством ОЗДОРОВЧИЙ ЦЕНТР "ВІКТОРІЯ".
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що скарга подається на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 2 ч. 2 ст. 290 ГПК України).
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.
Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що касаційна скарга містить лише виклад фактичних обставин справи, постанови Верховного Суду та обґрунтування порушення норм матеріального та процесуального права без зазначення цих норм. Наведення висновків Верховного Суду без належного правового обґрунтування подібності правовідносин та зазначення того, які саме норми права були неправильно застосовані чи порушені судом апеляційної інстанції, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження.
Водночас Суд зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь - якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Загальне посилання на невідповідність оскарженого судового рішення позиції Верховного Суду без конкретизації норм (норми) права, неправильно застосованих/порушених судом апеляційної інстанції та висновку Суду щодо їх застосування не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Оскільки скаржником не визначено належним чином підставу касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги є надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на постанови/постанову Верхового Суду, в яких/якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та не врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови із наведенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права (з зазначенням цих норм права) під час ухвалення оскаржуваної постанови у даній справі з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Таким чином, касаційна скарга Фізичної особи підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича, підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначеної у ч. 2 ст. 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 287-292 ГПК України, Суд,-
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Фізичної особи підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 у справі № 904/7515/25 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Могил С.К.