УХВАЛА
30 липня 2026 року
м. Київ
справа № 761/39546/24
провадження № 61-9988ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю.
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Коротенка Є. В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Укрспецзв`язок», Державної адміністрації служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Головного управління Національної поліції у місті Києві, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року
УСТАНОВИВ:
1. 26 липня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року в цій справі.
2. За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В., судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Зайцев А. Ю.
3. 28 липня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяву про відвід судді Коротенка Є. В.
4. Заяву обґрунтував тим, що вже неодноразово звертався з касаційними скаргами на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року в цій справі, проте Верховний Суд, зокрема, у складі судді Коротенка Є. В. (25 та 26 серпня 2025 року), повернув його касаційні скарги без розгляду.
Вважає, що між ним та суддею Коротенком Є. В. існує тривалий процесуальний конфлікт, оскільки цей суддя вже ухвалював процесуальні судові рішення в цій справі всупереч нормам процесуального права, що стало підставою для його звернень зі скаргами до Вищої ради правосуддя.
Ствердив, що ця обставина з огляду на десятимісячний строк, протягом якого він безуспішно намагається скористатися своїм правом на касаційне оскарження судових рішень, свідчить, що суддя Коротенко Є. В. у цій справі не зможе забезпечити дотримання його права на справедливий суд.
Враховуючи наведене, просив задовольнити його заяву про відвід судді Коротенка Є.В. та провести повторний автоматизований розподіл справи для визначення іншого судді-доповідача, який раніше не здійснював процесуальних дій у цій справі у зв`язку з якими він заявляв відводи.
5. Ухвалою від 29 липня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В. заяву ОСОБА_1 про відвід судді визнав необґрунтованою та постановив передати її для розгляду судді, який не входить до складу суду, визначеного у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
6. Визнаючи заявлений відвід необґрунтованим, касаційний суд застосував практику Європейського суду з прав людини, зокрема його висновки у справі «Білуха проти України».
Дав оцінку доводам заявника в аспекті дотримання судом суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності суду та констатував, що немає обставин, які б свідчили про виявлення суддею Коротенком Є. В. упередженості у справі.
Дійшов висновку, що дійсною підставою для відводу є незгода заявника з ухваленими суддею в цій справі процесуальними рішеннями.
Зауважив, що безпідставні припущення заявника щодо безсторонності суду не можуть бути вирішальними у питані відводу судді, позаяк необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді справи також є порушенням права на справедливий суд.
7. На виконання вимог статті 33 та частини третьої статті 40 ЦПК України заява про відвід судді Коротенка Є. В. згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29 липня 2026 року передана судді Верховного Суду Мартєву С. Ю.
8. Перевіривши наведені у заяві про відвід судді доводи вважаю, що немає підстав для її задоволення з огляду на таке.
9. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України, згідно із частиною першою якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
10. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу [недопустимість повторної участі у розгляді справи](частини друга статті 36 ЦПК України).
11. З огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України відвід судді може бути заявлений і з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1-4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
12. Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань - прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб`єктивної.
13. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді».
14. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
15. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
16. Водночас не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
17. Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді, Верховний Суд також бере до уваги те, що, крім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу саме по собі не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
18. Так, відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
19. Хоча заявник і наголосив, що заявлений ним відвід не є рефлексією до постановлених судом ухвал чи намаганням втрутитися у функціонування автоматизованої системи розподілу судових справ, однак саме на результаті розгляду його касаційних скарг він сформував свої сумніви щодо безсторонності суду.
20. Посилання заявника на необхідність забезпечення його права на справедливий суд є абстрактним, оскільки не конкретизує, які саме дії судді Коротенка Є. В. у судовому процесі, який є чітко врегульованим та передбачає дотримання суддею встановлених процесуальних норм, які на перший погляд учасником справи можуть бути кваліфіковані як прояв надмірного формалізму, однак є невід`ємною частиною формалізованого судового процесу, є упередженими.
21. Ухвалюючи судове рішення, суд зазначає норми права, що підлягають застосуванню, та мотиви, з яких суд дійшов відповідного висновку, незгода сторони з якими не може бути підставою для відводу судді від розгляду справи. Це також стосується сформованих на основі процесуального рішення суду суб`єктивних уявлень заявника про особу судді та його особисті переконання.
22. З предмета і меж перегляду в цій справі не можна простежити будь-яку залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано ілюстрував би упередженість або необ`єктивність судді, якому заявлено відвід.
23. Тож, наведені заявником обставини на обґрунтування заяви про відвід судді Коротенка Є. В. не містять у собі об`єктивно спроможних підстав, які б у розумінні пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України зумовлювали відведення цього судді від розгляду справи.
24. Отже, в задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід судді Коротенка Є. В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Укрспецзв`язок», Державної адміністрації служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Головного управління Національної поліції у місті Києві, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Мартєв