УХВАЛА
14 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 761/39546/24
провадження № 61-9988ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Укрспецзв`язок», Державної адміністрації служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Казенного підприємства «Укрспецзв`язок», Державної адміністрації служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 06 березня 2025 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
10 липня 2025 року вперше ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від
28 травня 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 08 серпня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від
06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року повернув заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від
15 липня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху (провадження № 61-8267ск25).
14 серпня 2025 року ухвалу Верховного Суду від 08 серпня 2025 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1
20 серпня 2025 року на електронну пошту Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від
28 травня 2025 року (зареєстрована за вх. № 26141/0/220-25).
Верховний Суд ухвалою від 25 серпня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від
06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, зареєстровану 20 серпня 2025 року за вх. № 26141/0/220-25, повернув заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України, оскільки скарга не була скріплена електронним цифровим підписом заявника (провадження № 61-10726ск25).
Крім того, 19 та 20 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшли чотири касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року (вх. №№ 26013/0/220-25, 26020/0/220-25, 26026/0/220-25, 26145/0/220-25), які подані однією особою на одні й ті самі судові рішення та їх зміст є ідентичним, тому Верховний Суд розглядав їх як одну касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 26 серпня 2025 року касаційні скарги повернув заявнику на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України, оскільки Верховний Суд визнав подання ОСОБА_1 касаційної скарги в такій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами (провадження № 61-10726ск25).
Ухвали Верховного Суду від 25 та 26 серпня 2025 рокудоставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 28 серпня 2025 року.
28 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2025 року касаційну скаргу повернув заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 12 вересня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху (провадження № 61-11111ск25).
21 жовтня 2025 року ухвалу Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1
29 жовтня 2025 року ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду дві однакові за змістом касаційні скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року
та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року
(вх. № 32986/1/220-25 та № 32960/1/220-25 від 30 жовтня 2025 року).
Верховний Суд ухвалою від 03 грудня 2025 року касаційні скарги
ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від
06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року (вх. № 32986/1/220-25 та № 32960/1/220-25 від 30 жовтня 2025 року) визнав неподаними та повернув заявнику у зв`язку з неповним виконанням вимог ухвали від 18 листопада 2025 року про залишення касаційних скарг без руху (провадження № 61-13533ск25).
06 грудня 2025 року ухвалу Верховного Суду від 03 грудня 2025 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1
08 грудня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року
та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року повернув
у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 19 грудня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху (провадження № 61- 15497ск25).
02 лютого 2026 року ухвалу Верховного Суду від 26 січня 2026 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1
05 та 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду
з касаційними скаргами (п`ять аналогічних касаційних скарг) на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 17 лютого 2026 року касаційні скарги
ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від
06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року залишив без розгляду на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України, оскільки заявник у касаційних скаргах вживав зневажливі висловлювання, які непритаманні для написання ділових документів, що відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади, інших учасників справи, надають зневажливу, іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, а також особисту характеристику суддям, оцінку їхній професійній діяльності, що неприпустимо під час оформлення процесуального документа (провадження № 1495ск26).
20 лютого 2026 року ухвалу Верховного Суду від 17 лютого 2026 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1
23 лютого 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у цій справі.
Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2026 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від
06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року повернув заявнику на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, оскільки у касаційній скарзі заявником не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку (провадження № 61- 2269ск26).
18 березня 2026 року ухвалу Верховного Суду від 13 березня 2026 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1
23 березня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у цій справі.
Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2026 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від
06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року повернув заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від
31 березня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху (провадження № 61-3782ск26).
07 травня 2026 року ухвалу Верховного Суду від 30 квітня 2026 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1
26 липня 2026 року ОСОБА_1 в черговий раз звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, сформувавши її в системі «Електронний суд».
Разом з касаційною скаргою заявник подав до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що він неодноразово звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами на зазначені судові рішення в указаній справі, проте ухвалами суддів Касаційного цивільного суду його касаційні скарги залишалися без руху, а в подальшому поверталися заявнику. ОСОБА_1 зазначив, що він протягом майже десяти місяців безперервно намагався реалізувати право на касаційний перегляд судових рішень у справі № 761/39546/24. Вважає, що його процесуальна поведінка свідчить про відсутність будь-якого наміру відмовитися від касаційного оскарження або затягнути розгляд справи. Разом із тим, заявник вважає, що причини пропуску цього строку є поважними, оскільки після постановлення ухвали Верховного Суду від 30 квітня 2026 року він дійшов висновку, що подальше касаційне провадження може бути істотно ускладнене у зв`язку з початком реорганізації Казенного підприємства «Укрспецзв`язок». Після усвідомлення того, що реорганізація юридичної особи не перешкоджає касаційному перегляду справи та не позбавляє його права на повторне звернення до Верховного Суду, він без будь-якого зволікання підготував нову редакцію касаційної скарги та це клопотання про поновлення строку.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Установлено, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від
28 травня 2025 рокуу цій справі складений 10 червня 2025 року.
Київський апеляційний суд надіслав вказану постанову до Реєстру для оприлюднення - не визначено, забезпечено надання загального доступу -
12 червня 2025року.
Таким чином, первісне звернення (10 липня 2025 року) ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 рокуу цій справі відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.
У відповідності до пункту 2 частини третьої статті 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини зауважував, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов`язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад цивільного судочинства.
Встановлено, що ухвалою від 30 квітня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року повернув заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 31 березня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху (провадження № 61-3782ск26).
Верховним Судом було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
07 травня 2026 року ухвалу Верховного Суду від 30 квітня 2026 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 .
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження. Повернення поданої заявником вперше касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.
26 липня 2026 року, тобто більше ніж через два місяці після отримання ухвали Верховного Суду від 30 квітня 2026 року про повернення попередньо поданої касаційної скарги, ОСОБА_1 в черговий раз звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, сформувавши її в системі «Електронний суд».
Наведені заявником у клопотанні підстави для поновлення строку касаційного оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки не підтверджують наявність обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення попередньої касаційної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань.
При цьому слід зазначити, що неналежна організація процесу із оскарження судових рішень з боку заявника, його власне/помилкове розуміння процесуальної ситуації, виникнення організаційних складнощів у нього для своєчасного подання скарги, є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю заявника за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, - надати строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші обґрунтовані підстави для поновлення цього строку, та надати відповідні докази на їх підтвердження, зокрема на підтвердження обставин того, що заважало заявнику упродовж розумного строку після отримання копії ухвали Верховного Суду від 30 квітня 2026 рокупро повернення попередньо поданої скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань, звернутися до суду касаційної інстанції зі скаргою на оскаржувані ним судові рішення у цій справі.
Оскільки питання дотримання заявником процесуального закону щодо строків реалізації права на касаційний перегляд судових рішень є першочерговим, тому Верховний Суд наразі не перевіряє відповідність касаційної скарги вимогам законодавства у іншій частині.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 рокузалишити без руху.
Надати строк для усунення зазначених вище недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Є. В. Коротенко