ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
03.08.2026 м. Івано-Франківськ Справа № 909/679/24 (909/431/24)
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши заяву ТОВ "Костанза" про відстрочення сплати судового збору від 31.07.2026 вх.№ 14327/26 у справі
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт"
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза"
про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 136 986 490 грн 47 коп.
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" про стягнення заборгованості за договором поставки вугілля №660 від 29.12.2018 у сумі 136 986 490,47 грн, а саме: 79994471,50 грн - заборгованості за поставлене вугілля, 2047405,66 грн - заборгованості по оплаті транспортування вугілля автомобільним транспортом з врахуванням навантаження/вивантаження вугілля, 44525198,29 грн - інфляції на заборгованість за період з 01.03.2020 до 31.03.2024, 10419415,02 грн - 3% річних за період прострочення з 01.01.2020 до 03.05.2024.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2024, для розгляду справи № 909/679/23 (909/431/24), на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначена суддя Максимів Т.В.
11.10.2024 суд (суддя Максимів Т. В.) постановив прийняти справу № 909/679/23 (909/431/24) до розгляду, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
12.02.2025 суд постановив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" про стягнення заборгованості за договором поставки вугілля №660 від 29.12.2018 у сумі 136 986 490 грн 47 коп. залишити без розгляду.
14.07.2026 ТОВ "Костанза" подало заяву про перегляд ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2025 за нововиявленими обставинами (вх.№ 6578/26 ). 20.07.2026 суд постановив залишити без руху заяву ТОВ "Костанза" про перегляд ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2025 за нововиявленими обставинами (вх.№ 6578/26 від 14.07.2026); встановити заявникові строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме:
- надати документ про сплату судового збору у сумі 1 589 700 грн. 00 коп., або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Роз`яснив заявникові, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважається неподаною і буде повернута заявникові
31.07.2026 заявник доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі до заяви не додав, натомість звернувся із клопотанням (вх.№ 14327/26) про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, мотивуючи таке клопотання важким матеріальним становищем, що підтверджується перебуванням підприємства у стані банкрутства.
Вказане клопотання мотивоване тим, що ТОВ "Костанза" наразі має труднощі із вільними коштами на рахунку, необхідними для сплати судового збору, оскільки 17 липня 2026 року Господарський суд м. Києва постановив ухвалу у справі № 910/7442/26, якою, серед іншого, було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Костанза" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ТОВ "Костанза" .
До того ж, в рамках різних виконавчих проваджень, державними та приватними виконавцями накладені арешти на майно та рахунки ТОВ "Костанза", що підтверджується постановами про арешти коштів та майна боржника, доданими до заяви.
Вважає, що вищезазначене однозначно свідчить про скрутне фінансове становище ТОВ "Костанза" та неможливість останнього вільно розпоряджатися власним коштами.
При цьому, звернув увагу суду на те, що ТОВ "Костанза" 24 липня 2026 року звернулось до Господарського суду м. Києва із відповідним клопотанням про скасування арештів накладених на майно боржника (в межах справи № 910/7442/26).
Згідно з ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.07.2026 року у справі № 910/7442/26, серед іншого, ухвалено призначити розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" про скасування арештів, накладених на майно боржника у судовому засіданні на 16.09.26. ТОВ "Костанза" сподівається, що за результатами вказаного засідання, суд скасує відповідні арешти та у ТОВ "Костанза" з`явиться можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, у тому числі, і оплачувати судові збори тощо.
Розглянувши подане клопотання, дослідивши подані в її обґрунтування докази, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Як вбачається зі змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 Закону України "Про судовий збір", або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5 Закону, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи, за висновками Європейського суду з прав людини, не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для відстрочення, розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Тобто право відстрочення сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов`язком, що випливає з вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".
Отже, суд може відстрочити, розстрочити, звільнити заявника від сплати судового збору або зменшити його розмір з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Як вже зазначалось, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 01.04.2026 у справі №925/7/24 (925/1011/25), від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та / чи розстрочення / відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21), оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26.07.2005; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26.07.2005).
Отже, вирішуючи питання про звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, суд зобов`язаний дослідити та оцінити подані заявником докази його майнового стану і встановити, чи становить визначений законом розмір збору непропорційний та непосильний тягар, який фактично позбавляє особу можливості реалізувати право на доступ до суду з метою захисту свого порушеного права, хоча у цьому випадку саме відповідач, а не позивач звертається із заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами.
Скрутний майновий стан може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 911/2728/23.
Разом з тим, частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 75 цього Кодексу.
Таким чином, для відстрочення сплати судового збору заявник, має довести належними засобами доказування суду існування у нього фінансових труднощів та такого майнового стану, що надають підстави вважати за можливе відстрочити такій особі сплату судового збору при наявності для цього підстав, встановлених вищевказаним законом.
При зверненні з вимогою про відстрочення сплати судового збору необхідним є надання комплексної інформації про фактичний майновий стан заявника.
Однак подані відповідачем постанови про арешти майна та коштів заявника не дають можливість оцінити комплексно реальний та актуальний майновий стан боржника та підтвердити неможливість сплати судового збору на момент подання заяви у встановленому законом розмірі.
Сам факт перебування юридичної особи у процедурі банкрутства, не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору і не відображають загальний майновий стан товариства. Це питання вирішується з урахуванням конкретних, належно підтверджених обставин, що свідчать про реальну фінансову неспроможність боржника сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі.
Суд зауважує, що у статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У цьому зв`язку суд враховує, що необхідність сплати судового збору дійсно є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд констатує, що ТОВ "Костанза" має значні активи, що підтверджується матеріалами справи №909/679/24. В обґрунтування складного фінансового стану заявник зазначив про відкриття провадження у справі про банкрутство та подав постанови про арешт коштів та майна, однак, не подав доказів припинення ведення господарської діяльності, яка здійснюється суб`єктами господарювання на власний ризик, що не може надавати переваги у виконанні вимог процесуального законодавства.
Незалежно від факту існування справи про банкрутство ТОВ "Костанза", наявність заборгованості перед кредиторами та арешт коштів та майна, що дійсно вказує на скрутний стан товариства, заявник має потенційні можливості для оплати судового збору, повинен нести тягар судових витрат самостійно та не перекладати його на державу.
Оцінивши доводи, наведені заявником на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд не вбачає у цьому випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
На підставі викладеного, керуючись статтями 174, 234, 235, 322, 323 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання ТОВ "Костанза" про відстрочення сплати судового збору відмовити.
2. Заявнику протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви про перегляд ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2025 за нововиявленими обставинами (вх.№ 6578/26 від 14.07.2026), а саме:
- надати докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі - 1 589 700 грн 00 коп., або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз`яснити заявникові, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважається неподаною і повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Т. В. Максимів