УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 420/10191/23
адміністративне провадження № К/990/34600/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Коваленко Н.В.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року та 14 травня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - також ГУ ПФ України в Одеській області, Управління, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Суд першої інстанції розглядав такі вимоги позову:
- про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку та обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 квітня 2019 року;
- зобов`язання провести з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, здійснити виплату різниці між нарахованим та виплаченим розміром пенсії;
- про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку та виплату пенсії в розмірі 70 % грошового забезпечення;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії, розраховуючи основний розмір його пенсії як 77 % грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року позов задоволено, а саме:
визнані протиправними дії Головного управління ПФ України в Одеській області щодо перерахунку пенсії в розмірі 70 % грошового забезпечення та обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 квітня 2019 року;
зобов`язано Головне управління ПФ України в Одеській області провести з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розраховуючи основний розмір його пенсії як 77 % грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, та здійснити виплату різниці між нарахованим та виплаченим розміром пенсії.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп.
Рішення набрало законної сили, а стягувачу видані виконавчі листи. Постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14 червня 2024 відкрите виконавче провадження ВП № 75301394.
Ухвалою від 11 вересня 2024 року суд задовольнив заяву позивача про встановлення контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 420/10191/23.
Надалі Одеський окружний адміністративний суд неодноразово розглядав поданні пенсійним органом звіти та надавав нові строки для подання звіту.
Зокрема, 10 жовтня 2025 року відповідач надав до суду звіт про виконання судового рішення, який був розглянутий в судових засіданнях 15 і 25 жовтня 2025 року за участю представників сторін.
Ухвалою від 27 жовтня 2025 року суд першої інстанції прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про часткове виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 420/10191/23 та встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про повне виконання зазначеного рішення - 90 днів з дати отримання ухвали.
Суд установив, що відповідач належними доказами довів виконання рішення суду в частині приведення пенсії до належного розміру, заборгованість відповідача по перерахованій пенсії не виплачена позивачу, тому рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 420/10191/23 не може вважатись виконаним у повному обсязі. Крім того, суд відзначив, що відповідач не надав доказів виконання вказаного рішення в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Одеській області на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1073 грн 60 коп.
У цій же ухвалі суд першої інстанції вказував, що при наданні звіту відповідач мав подати суду докази відсутності у нього починаючи з дати набрання рішенням законної сили грошових коштів для погашення заборгованості з виплати пенсії позивачу, докази вжиття заходів щодо виконання судового рішення та докази відшкодування судового збору в порядку розподілу судових витрат.
Вкотре розглядаючи питання щодо прийняття звіту про виконання ухваленого у цій справі судового рішення по суті спору, суд першої інстанції в ухвалі від 10 лютого 2026 року установив, що відомості про нараховану суму з виплати заборгованості на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/10191/23 внесені до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ та поставлені у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.
Під час розгляду поданого відповідачем звіту та вирішення питання про його прийняття суд першої інстанції в ухвалі від 10 лютого 2026 року врахував правові позиції Верховного Суду (постанова від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 13 жовтня 2021 року у справах № 360/4708/20 та № 360/4705/20), відповідно до яких невиконання пенсійним органом судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. У зв`язку з цим суд не накладав на начальника ГУ ПФ України штраф за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, однак, враховуючи його неповне виконання в частині виплати суми заборгованості з виплати пенсії за минулий час, встановив відповідачу новий строк для подання звіту про повне виконання рішення Одеського окружного обласного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 420/10191/23 - 90 днів з дати отримання цієї ухвали.
Надалі - 04 травня 2026 року відповідач надав до суду звіт про виконання рішення суду, в якому зокрема, вказано, що за отриманою інформацією від відділу з питань виплати пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління з питань виплат Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 420/10191/23, яке набрало законної сили 10 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року і сума доплати пенсії з урахуванням фактично виплачених сум склала 792 271,34 грн.
Відповідач також повідомив, що цим самим відділом натепер ОСОБА_1 проводиться погашення суми боргу в порядку черговості після проведеного перерахунку на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 420/18437/21, яке набрало законної сили 18 січня 2022 року.
У цьому ж звіті зазначено, що листом ГУ ПФ України в Одеській області № 1500-0504-5/62933 від 27 квітня 2026 року здійснено запит до Пенсійного фонду України щодо сформування бюджетного запиту для виділення коштів з Державного бюджету України з метою виплати за рішенням суду у справі № 420/10191/23. Інформація про виконання рішення суду від 07 вересня 2023 року у справі № 420/10191/23 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Виплата перерахованої пенсії та нарахованої доплати до пенсії буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Позивач проти прийняття такого звіту заперечував.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про часткове виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 420/10191/23 й встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про повне виконання зазначеного рішення - 90 днів з дати отримання цієї ухвали.
Окрім цього, 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав до Одеського окружного адміністративного суду заяву про порушення його прав в ході виконання судового рішення, що виразилось у нарахуванні йому пенсії з 01 березня 2026 року з обмеженням її максимальним розміром.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року вказана заява позивача, подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, залишена без розгляду.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача стосовно обмеження розміру пенсії позивача починаючи з 01 березня 2026 року, про які вказував заявник і з якими він не погодився, вважаючи їх протиправними і такими, що вчинені саме на виконання ухваленого у цій справі рішення суду першої інстанції по суті спору, не охоплювались предметом цього спору й зумовлені подальшою зміною правового регулювання порядку нарахування і виплати пенсії ОСОБА_1 , тобто вказують на виникнення нового спору між учасниками цієї справи, який, як з`ясував апеляційний суд, вже вирішений у іншій справі № 420/729/26 з ухваленням у ній судового рішення по суті спору, які підлягає окремому і самостійному виконанню безвідносно до результатів розгляду справи № 420/10191/23.
За результатом апеляційного перегляду цієї справи вищевказані ухвали суду першої інстанції залишені без змін.
Не погодившись із такими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач оскаржив їх в касаційному порядку й подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою у цій справі касаційною скаргою позивача, Суд виходить з такого.
За змістом касаційної скарги ОСОБА_1 , предметом касаційного оскарження позивач визначив переглянуті апеляційним судом ухвали суду першої інстанції, постановлені в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу скаржника на те, що згідно з статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою цієї ж статті встановлений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
Зокрема, визначено, що в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу.
За правилами норм частини першої статті 3823 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 3821 цього Кодексу, яка, своєю чергою, передбачає, що ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
У зв`язку з вищенаведеним, Суд констатує, що процесуальний закон не передбачає можливості оскарження в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 25 червня 2026 року у справі № 520/22585/25.
Що ж стосується оскарженої позивачем ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду поданої ним заяви відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, то Верховний Суд зазначає наступне.
Як уже мовилось вище у цій ухвалі Верховного Суду, частина друга статті 328 зазначеного Кодексу містить вичерпний і остаточний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після апеляційного перегляду справи, й до вказаного переліку не входять ухвали, постановлені судом в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, законодавець не передбачив можливості касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, прийнятої за результатом розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України) та постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої в порядку апеляційного перегляду такої ухвали суду.
До такого висновку Верховний Суд дійшов, у тому числі, в ухвалі від 12 травня 2026 року у справі № 520/13499/19.
У підсумку, колегія суддів висновує, що у цьому випадку касаційна скарга подана на судові рішення, які касаційному оскарженню не підлягають, що суд апеляційної інстанції роз`яснив у резолютивній частині ухваленої ним постанови, про скасування якої позивач порушує питання перед Верховним Судом.
За нормами пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цьому випадку належить відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359, 382, 3821, 3823, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року та 14 травня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.І. Рибачук
Суддя А.Ю. Бучик