СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про закриття апеляційного провадження
03 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/2978/20
Східний апеляційний господарський суд:
головуючий, суддя-доповідач судді секретар судового засідання за участю представників: Прокурор від Відповідача Попков Д.О. Стойка О.В., Васильєв Є.О. Ламанова А.В. Лахтюк Л.В. на підставі службового посвідчення №072996 від 01.03.2023; Панов А.М. (особисто) паспорт № НОМЕР_1 ; Прядко О.О. на підставі свідоцтва №2005 від 23.01.2018, ордер серія АХ№1322866 від 03.08.2026;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківська обласна прокуратура
на рішення господарського суду Харківської області
постановлену 18.05.2026 (повний текст підписано 25.05.2026)
у справі №922/2978/20 (суддя Хотенець П.В.)
за позовом Комунального закладу охорони здоров`я "Харківський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича, м. Чугуїв
про за участю визнання недійсним договору Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 (повний текст підписано 25.05.2026) у справі №922/2978/20 в задоволенні позову Комунального закладу охорони здоров`я "Харківський міський центр здоров`я", м. Харків до Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича, м. Чугуїв про визнання недійсним договір відповідального зберігання №0204/20-1 від 02 квітня 2020 року укладений між Комунальним закладом охорони здоров`я "Харківський міський центр здоров`я" (код ЄДРПОУ 02001920) та Фізичною особою-підприємцем Пановим Андрієм Миколайовичем (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо зберігання товару "Альбом для зразків" - код ДК 021:2015:22840000-0 (альбом для фотографій) відмовлено.
Означене рішення суду обґрунтоване тим, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання сторонами договору про закупівлю товару № 1 від 16.03.2020, на виконання якого Відповідач поставив Позивачу 8000 альбомів для фотографій, а Позивач здійснив їх повну оплату, після чого між сторонами було укладено договір відповідального зберігання №0204/20-1 від 02.04.2020, за умовами якого зазначений товар був переданий Відповідачу на відповідальне зберігання. Виконання зазначених договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема видатковою накладною, актом приймання-передачі товару, а також висновком судової економічної експертизи №11999 від 06.08.2020, яким документально підтверджено факт поставки товару за договором закупівлі.
Місцевим господарський судом також встановлено, що після укладення договору відповідального зберігання Відповідач неодноразово вживав заходів щодо повернення Позивачу переданих на зберігання альбомів, про що повідомляв останнього відповідними листами та здійснював їх фактичну доставку, однак Позивач від прийняття товару відмовився, у зв`язку з чим Відповідач продовжив виконувати обов`язки з відповідального зберігання.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність Прокурором наявності передбачених ст.ст. 203, 215 та 234 Цивільного кодексу України підстав для визнання договору відповідального зберігання недійсним, оскільки матеріали справи не підтверджують відсутності у сторін наміру створити правові наслідки, обумовлені спірним договором, тоді як сам факт його виконання свідчить про протилежне.
Харківська обласна прокуратура, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 у справі №922/2978/20, звернулось з апеляційною скаргою на означене рішення суду, якою просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору відповідального зберігання № 0204/20-1 від 02.04.2020, укладеного між КЗОЗ «Харківський міський інформаційно- аналітичний центр медичної статистики» та ФОП Панов А.М.
Також Апелянт просить судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідача та розглянути справу за участі представника Харківської обласної прокуратури.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Стойка О.В., Васильєв Є.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 (повний текст підписано 25.05.2026) у справі №922/2978/20 - залишено без руху.
Після усунення недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №922/2978/20 за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 (повний текст підписано 25.05.2026) та призначено розгляд апеляційної скарги на "03" серпня 2026 р. о 10:30 годині.
17.07.2026 (документ сформований 16.07.2026) від Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича, м. Чугуїв надійшов відзив, за змістом якого останній просить апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 року у справі № 922/2978/20 - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
23.07.2026 від Харківської обласної прокуратури надішли додаткові пояснення.
Враховуючи відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Васильєв Є.О. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
Під час судового засідання 03.08.2026 колегією суддів з`ясовувалися обставини, пов`язані насамперед із наявністю у Прокурора процесуальних підстав для участі у даній справі та реалізації ним права на апеляційне оскарження судового рішення. У зв`язку із цим розгляд доводів апеляційної скарги по суті у зазначеному судовому засіданні не здійснювався.
Прокурор у судове засідання з`явився, підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення щодо підстав звернення з апеляційною скаргою та своєї участі у справі.
Представник Відповідача, підтримуючи свої заперечення щодо права Прокурора на подання апеляційної скарги, звернув увагу суду на те, що аналогічні заперечення щодо процесуального статусу Прокурора та наявності підстав для представництва інтересів держави заявлялися Відповідачем ще під час розгляду справи судом першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури, перевіривши доводи учасників справи щодо наявності у Прокурора процесуальних підстав для подання апеляційної скарги та заслухавши їх пояснення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження з огляду на таке:
Відповідно до ч.3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво законних інтересів держави в суді лише у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження, або за відсутності такого органу.
Згідно з ч.4 зазначеної статті наявність підстав для представництва повинна бути обґрунтована прокурором та підтверджена судом. Лише після підтвердження судом наявності таких підстав прокурор набуває процесуальних повноважень відповідної сторони. При цьому прокурор зобов`язаний до звернення до суду повідомити відповідний компетентний орган про виявлені порушення та надати йому можливість самостійно здійснити захист відповідних інтересів.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже держава у цивільних (господарських) правовідносинах діє через органи державної влади.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (аналогічний висновок викладено у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справі № 923/199/21.
На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників. Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц ).
У п. 91 постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 917/269/21 зазначено, що оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.
Подібні висновки щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств, викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 917/562/21, від 22.08.2023 у справі № 924/564/22 та інших.
Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про вступ у справу, прокурор не навів належного обґрунтування існування саме державного інтересу, який потребував би судового захисту. Зокрема, у заяві відсутні доводи щодо порушення інтересів держави у сфері використання місцевих бюджетних коштів, адже предметом спору є безоплатний договір відповідального зберігання, виконання якого саме по собі не свідчить про заподіяння шкоди бюджету чи майновим інтересам територіальної громади.
Крім того, прокурором не надано жодних доказів виконання передбаченої ч.4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури попереднього повідомлення Харківської міської ради як компетентного органу про виявлені ним порушення та надання цьому органу можливості самостійно здійснити захист відповідних інтересів. Отже, встановлений законом порядок ініціювання прокурором представництва інтересів держави дотриманий не був.
Разом із цим колегія суддів враховує, що Позивачем у даній справі є Комунальний заклад охорони здоров`я «Харківський міський центр здоров`я». Відповідно до свого Статуту він є юридичною особою, здійснює господарську діяльність, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки та виступає самостійним учасником цивільних і господарських правовідносин, але не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Таким чином, вже з наведених підстав прокурор не мав передбачених законом повноважень здійснювати представництво у даній справі в інтересах Комунального закладу охорони здоров`я «Харківський міський центр здоров`я».
Крім цього, матеріали справи свідчать, що питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та набуття ним процесуального статусу учасника справи у встановленому законом порядку судом першої інстанції остаточно вирішено не було.
Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про недопуск прокурора до участі у справі. Разом із тим зазначена ухвала втратила своє процесуальне значення після її перегляду судом апеляційної інстанції, а у подальшому суд першої інстанції не ухвалив чинного процесуального рішення, яким би відповідно до вимог ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підтвердив наявність підстав представництва інтересів держави. Місцевим судом також розглядалося питання щодо наявності чи відсутності підстав для відведення конкретного прокурора, що не може ототожгнюватися із підтвердженням підстав і процедури представництва останнім інтересів держави у розгядуваному випадку. Крім того, місцевий суд помилково вказував, що прокурором здійснюється представництво інтересів органу як сторони у справі, тоді як ані Позивач, ані Відповідача не мають статус органу місцевого самоврядування, тоді як визначений компететний орган - Харківська міська рада - до участі у справу не залучалась і про наявність провадження саме з оспорювання дійсності договору зберігання не повідомлялась.
Отже, прокурор фактично брав участь у розгляді справи, подавав процесуальні документи та надавав пояснення, однак саме по собі таке фактичне залучення до процесу не свідчить про набуття ним процесуального статусу учасника справи та не породжує права на апеляційне оскарження судового рішення за відсутності належних підстав для представництва і дотримання процедури його здійснпення прокурором як суб`єктом, що здійснює субсидіарну функцію відносно компетентного органу у спрірних правовідносинах. Процесуальні права прокурора (у тому числі. і на апеляційне оскарження) виникають виключно після підтвердження судом наявності підстав для представництва, як цього прямо вимагає ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Додатково колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 не містить висновків щодо прав, інтересів чи обов`язків Харківської міської ради, не покладає на неї будь-яких обов`язків та не вирішує питання щодо її правового становища.
Відповідна правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/22 (пункти 10.9- 10.24), відповідно до яких право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не була стороною спору або не набула належного процесуального статусу, виникає лише за умови, якщо таким рішенням безпосередньо вирішено питання про її права, інтереси чи обов`язки. Сам по собі опосередкований чи потенційний вплив судового рішення на сферу діяльності відповідної особи такого права не породжує.
Отже, не убачається і підстав для такої форми представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради як подання апеляційної скарги (навіть незалежно від відсутності участі у розгляді справі у суді першох інстанції). При цьому, Харківська міська рада і за змістом апеляційної скарги не повідомлялась Прокурором і останнім не ініціювалося питання про її залучення на стадії апеляційного провадження.
Оскільки рішенням місцевого господарського суду питання про права, інтереси чи обов`язки Харківської міської ради не вирішувалося, а прокурор не набув у встановленому законом порядку процесуального статусу учасника справи у суді першої інстанції, який би надавав йому право на самостійне апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів доходить висновку про відсутність у Харківської обласної прокуратури права на подання цієї апеляційної скарги.
За таких обставин, апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який не небув статусу учасника справи у встановленому порядку та недовів ані наявності підстав для предстаництва інтересів держави, ані процедури ініціації такого представництва (яка у світлі гарантій ст.6 ЄКПЛ від 1950р. з метою забезпечення рівності сторін має бути дотримана незалежно від форм такого представництва - самостійного подання позову чи вступ у справу, порушену за позовом іншої особи) підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.264 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у такому випадку відносяться на рахунок заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.53, 234, 235, 254, 264, 275, 281 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
1. Закрити апеляційне провадження у справі №922/2978/20 за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 (повний текст підписано 25.05.2026).
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги віднести на рахунок Харківської обласної прокуратури.
3. Ухвала набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 05.08.2026р.
Головуючий суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка
Суддя Є.О. Васильєв