ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5033/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі)
суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.
секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.
за участю представників сторін у справі:
від Військової частини НОМЕР_1 - Мазан О.І.
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" - Дорошенко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 (суддя Красота О.І., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 08.05.2026)
по справі № 904/5033/25
за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" (м. Дніпро)
про стягнення пені за державним контрактом (договір підряду) на будівництво фортифікаційних споруд, -
В С Т А Н О В И В :
Описова частина.
У вересні 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" про стягнення пені у розмірі 1 568 319,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов державного контракту (договір підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 141/4Д від 06.05.2025, за умовами якого в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, замовник (Військова частина НОМЕР_1 ) доручає, а підрядник (ТОВ "Релеванте") зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з будівництва об`єкту: "Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень № 2.2 в Харківській області" (далі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість.
Згідно календарного плану виконання робіт (додаток 4 до договору), до 20 червня 2025 року в повному обсязі мали бути завершені всі роботи з будівництва об`єкту, проте, відповідачем не виконані належним чином взяті на себе зобов`язання по виконанню робіт у передбачені умовами договору строки.
Вказані обставини стали підставою для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що становить 109 091,00 грн та пені в розмірі 0,1 % договірної ціни за кожний день прострочення завершення будівництва, згідно пункту 13.6 договору, що становить 1 459 228,68 грн.
З огляду на викладені вище обставини, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" на його користь 1 568 319,68 грн. штрафних санкцій та судові витрати у справі.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 задоволені частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню у розмірі 1 459 228,68 грн. та судовий збір у розмірі 17 510,75 грн.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд дійшов висновку про невиконання відповідачем повного обсягу робіт за договором у визначений строк, а тому визнав обґрунтованою вимогу про стягнення пені за порушення строків завершення будівництва за договором у розмірі 1 459 228,68 грн.
Водночас, господарський суд не знайшов підстав для стягнення пені у розмірі 109 091,00 грн., оскільки розрахунок позовних вимог в цій частині зроблений позивачем на підставі відомості Військової частини НОМЕР_1 , яка підписана нею одноособово та не передбачена умовами договору, а зазначені в ній дані, які лягли в основу розрахунку суд вважав безпідставними.
Крім того, суд не знайшов підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, про яке просив відповідач.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Стверджуючи про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що нарахування пені в розмірі 109 091,00 грн здійснено не відповідно до умов договору, а з підстав передбачених частиною другої статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Релеванте", через систему "Електронний суд", також звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені за порушення строків виконання робіт в розмірі 1 459 228,68 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 17 510,75 грн, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач зазначає про порушення місцевим судом вимог статті 877 ЦК України, всупереч яким суд не зазначив базового обсягу робіт, спираючись на який можливо було дійти висновку про часткове виконання підрядних робіт, за умов відсутності в матеріалах справи проєктної документації.
Також, за доводами апелянта, судом при ухваленні рішення невірно застосовано положення статті 614 ЦК України, оскільки за твердженням останнього суд першої інстанції взагалі не досліджував питання вини відповідача, як обов`язкової умови для притягнення до відповідальності.
Апелянт наполягає на необхідності зміни мотивувальної частини рішення суду, оскільки підставами для розрахунку пені за порушення строків початку виконання робіт слугували не умови договору (пункт 13.3) у розмірі 109 091,00 грн, а приписи частини другої статті 231 ГК України та стаття 121-1 Бюджетного кодексу України. При цьому, навіть із вірним нормативним застосуванням, підстави для стягнення пені у розмірі 109 091,00 грн на думку апелянта відсутні, оскільки матеріалами справами не підтверджено конкретної кількості днів прострочення виконання окремих видів робіт.
Окремо скаржник зауважує, що виконання робіт за меншу вартість від договірної ціни не може свідчити про неналежне виконання відповідачем умов договору ані в частині обсягів, ані в частині строків виконання підрядних робіт. Натомість, вказані обставини можуть свідчити про ощадливе ведення робіт за умови забезпечення їх належної якості.
Скаржник наполягає на неналежному розгляді місцевим господарським судом його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, який фактично ухилився від розгляду такого клопотання без надання оцінки та аргументації доводам та доказам, покладеним в його основу.
Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 109 091,00 грн, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю "Релеванте" оскаржує рішення в частині самого висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності та просить відмовити у позові повністю із викладом мотивувальної частини в наведеній за змістом апеляційної скарги редакції.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
01.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Релеванте" подало відзив, у якому просило апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення з підстав відсутності в матеріалах справи доказів, зокрема акту огляду будівельного майданчику, які за умовами укладеного між сторонами договору могли б свідчити про порушення строків виконання основних робіт.
Крім того, акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в посвідчує факт саме належного виконання робіт, а у випадку наявності зауважень, у тому числі щодо обсягу та строків виконання будівельних робіт, такі акти мали б бути не підписані, або підписані із зауваженнями, чого позивачем зроблено не було.
12.06.2026 Військова частина НОМЕР_1 подала відзив, за змістом якого просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Релеванте".
На спростування доводів щодо порушення вимог статті 877 ЦК України при ухваленні рішення судом першої інстанції позивач зазначає, що вся необхідна для виконання підрядних робіт документація була наявна у відповідача, про необхідність надання додаткових матеріалів, відсутність яких унеможливлює виконання робіт за договором, останній замовника не повідомляв.
З приводу невірного застосування положень статті 614 ЦК України військова частина зазначає, що разом із підписанням договору підряду відповідач взяв на себе зобов`язання щодо належного виконання його умов, у тому числі виконання підрядних робіт у визначені договором строки, яких не дотримався.
Стосовно невірного застосування судом першої інстанції пункту 13.3 договору, військова частина погодилась із доводами ТОВ "Релеванте".
На переконання позивача суд, при вирішенні клопотання відповідача щодо зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій дійшов правильного висновку про відсутність виняткових обставин, з якими пов`язана можливість такого зменшення. Крім того, позивач зазначив, що зменшення розміру штрафних санкцій порушувало б баланс інтересів сторін та суті відповідальності.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
15.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Висоцького А.М. (доповідач), суддів - Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, 21.05.2026 судом постановлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026, розгляд якої було призначено на 16.06.2026 о 11 год 00 хв. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/5033/25.
28.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, 10.06.2026 судом постановлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026, розгляд якої було призначено на 16.06.2026 на 11 год 00 хв. Приєднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" до апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у цій справі для розгляду в одному апеляційному провадженні.
16.06.2026 в судовому засіданні з розгляду апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" було оголошено перерву до 28.07.2026 до 11 год 00 хв, про що постановлено відповідну ухвалу.
28.07.2026 у судовому засіданні взяли участь представники Військової частини НОМЕР_1 - Мазан О.І. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" - Дорошенко С.О.
Фактичні обставини, встановлені судом
06.05.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Релеванте" (далі - підрядник) укладено державний контракт (договір підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 141/4Д (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору в порядку, строки та на умовах, визначених договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з будівництва об`єкту: "Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень № 2.2 в Харківській області" (далі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи і оплатити їх вартість.
Умовами п. 1.4 договору передбачено, що роботи виконуються в терміни, обумовлені календарним графіком виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.5 договору місцем виконання робіт є територія Харківської області, визначена проєктною документацією, розробленою на підставі рішення військового командування, в межах відповідальності якого здійснюється будівництво.
Пунктом 2.1 договору встановлено, вартість робіт за договором визначена за договірною ціною (додаток № 1) і складає 112 248 921,34 грн, у тому числі ПДВ 18 708 153,56 грн, та є складовою частиною вартості робіт за об`єктом в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкту.
Згідно з п. 3.1 договору строки виконання робіт за договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток 4) та встановлюються до 20.06.2025 включно.
Відповідно до п. 3.2 договору підрядник розпочинає виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання договору.
Умовами п. 3.3 договору встановлено, що строки виконання робіт можуть змінюватись із внесенням відповідних змін у договір у разі виникнення обставин непереборної сили (які засвідчуються відповідно до розділу 14 договору).
Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 договору замовник має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин, зокрема, у разі якщо підрядник більше ніж на 5 днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчику, складеним уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника.
Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати отримання підрядником письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, який направляється замовником на адресу підрядника.
Згідно з пп. 4.4.2 договору підрядник зобов`язаний виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені договором у відповідності із затвердженою проєктно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу об`єкта за актом у визначений договором строк (пункт 3.1 договору)
Підпунктом 4.4.5 договору передбачено, що підрядник зобов`язаний своєчасно забезпечувати об`єкт будівельними матеріалами, дотримуючись календарного графіка виконання робіт. Усі матеріали, що застосовуються при виконанні робіт, повинні бути сертифікованими і відповідати діючим нормативним вимогам.
Відповідно до пп. 4.4.15 договору підрядник зобов`язаний завчасно, у письмовій формі, інформувати замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин (не менш ніж за 10 днів).
Замовник за актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик / фронт робіт) (п. 8.1 договору).
Умовами п. 8.2 договору передбачено, що підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання договору відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток 4) та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва", інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт.
Відповідно до п. 8.4 договору підрядник щомісячно до 10 числа наступного місяця зобов`язаний інформувати замовника, зокрема про хід виконання робіт, у т.ч. про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо).
Приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за формою № КБ-3. До складу акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в включається підсумкова відомість ресурсів (п. 10.1 договору).
Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в і довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюються належним чином підрядником у двох примірника і надаються для підписання замовнику (п. 10.2 договору)
Пунктом 10.3 договору передбачено, що замовник повинен розглянути та підписати акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за формою № КБ-3 протягом 5 робочих днів з моменту одержання цих зауважень та/або виявлених недоліків (дефектів) та строків їх усунення, при цьому визначений замовником строк є обов`язковим для підрядника.
Згідно з п. 10.4 договору прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних під час виконання робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів, паспортів якості тощо є обов`язковими згідно з чинним законодавством та іншої документації, щодо таких матеріалів).
Пунктами 13.1, 13.2 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.
Підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт за об`єктом, якщо не доведе, що ці порушення стались не з його вини.
Умовами п. 13.3 договору встановлено, що за порушення терміну початку виконання робіт за договором (п. 3.1 договору) підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день не розпочатої роботи. У разі, якщо підрядник не розпочав роботу протягом 10 календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши підрядника письмово.
Відповідно до п. 13.4 договору за порушення підрядником строків завершення окремих видів робіт, визначених календарним графіком виконання робіт (додаток 4), на термін більший ніж 10 календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши підрядника письмово.
За порушення строків завершення будівництва за договором підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості (п. 13.6 договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2025. У частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (пункт 17.2 договору).
Відповідно до п. 18.4 цей договір може бути достроково розірваний замовником у випадках, зокрема порушення строків виконання робіт. При цьому про розірвання договору замовник письмово повідомляє виконавця. В такому випадку договір вважається розірваним на третій календарний день з дати відправлення письмового повідомлення виконавцю.
Відповідно до акту приймання-передачі будівельного майданчику від 01.05.2025 відповідачу передано об`єкт будівництва, роботи на якому відповідно до календарного плану (додатку № 4 до договору) мали бути завершені у повному обсязі до 20.06.2025.
Додатковою угодою № 1 від 19.06.2025 сторони визначили вартість робіт, яка складає 112 248 360,01 грн.
На підтвердження виконання будівельних робіт сторонами підписані наступні акти:
- № 1 від 05.06.2025 за травень 2025 року на суму 22 416 850,88 грн;
- № 2 від 05.06.2025 за травень 2025 року на суму 11 259 003,74 грн;
- № 3 від 19.06.2025 за червень 2025 року на суму 22 847 568,64 грн.
Загальна сума виконаних робіт склала 56 523 423,26 грн.
Крім того, сторонами підписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3.
Відповідно до акту № 4 (коригування акту № 3) від 08.08.2025 за липень 2025 року загальна сума виконаних робіт була зменшена до 53 008 641,36 грн (- 3 514 781,90 грн).
Вартість робіт оплачена позивачем у повному обсязі (з урахуванням коригування) у розмірі 53 008 641,36 грн., на підтвердження чого матеріали справи містять платіжні інструкції.
З огляду на невиконання повного обсягу робіт у передбачений договором строк, позивач звернувся до відповідача з листом № № 5/538 від 23.06.2025, у якому повідомив про розірвання державного контракту (договору підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 141/4Д від 06.05.2025, який отриманий адресатом 28.06.2025.
За викладених обставин, враховуючи умови пункту 18.4, місцевий господарський суд констатував розірвання договору 03.07.2025.
04.07.2025 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою у місячний строк з дня її одержання перерахувати штрафні санкції (пеню) в розмірі 1 568 319,68 грн, яка залишилась без задоволення.
Перелічені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду із вимогою про стягнення штрафних санкцій.
Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, виходячи з таких підстав.
Щодо апеляційної скарги позивача
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 626, 628, 629 ЦК України).
За змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами у справі убачається, що сторонами укладено державний контракт (договір підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 141/4Д від 06.05.2025.
За змістом положень ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 843 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок визначити ціну роботи або способи її визначення.
Частина друга статті 843 ЦК України передбачає, якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду (частини перша статті 846 ЦК України)
Статтею 857 Цивільного кодексу України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина перша статті 846 Цивільного кодексу України).
Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Згідно з частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі стаття 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Календарним планом виконання робіт (додаток № 4 до договору) до 20.06.2025 у повному обсязі мали бути завершені всі роботи з будівництва об`єкту.
На підтвердження часткового виконання робіт (у тому числі несвоєчасного виконання робіт), між сторонами було підписано Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 та Акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за № 1 від 05.06.2025, № 2 від 05.06.2025 та № 3 від 19.06.2025 на загальну суму 56 523 423,26 грн.
Додатково вказані Акти були підписані також інженером технічного нагляду.
З урахуванням коригування до Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 та Акту приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в № 3 від 19.06.2025, що проведені Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 та Актом приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в № 4 від 08.08.2025, загальна сума виконання робіт була зменшена до 53 008 641,36 грн.
Отже, Відповідач не виконав у повному обсязі роботи у визначений Договором строк.
Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Як вказувалось вище, згідно з п. 13.4 договору за порушення підрядником строків завершення окремих видів робіт, визначених календарним графіком виконання робіт (додаток 4), на термін більший ніж 10 календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши підрядника письмово.
За умовами п. 18.4 договору цей договір може бути достроково розірваний замовником у випадках, зокрема порушення строків виконання робіт. При цьому про розірвання договору замовник письмово повідомляє виконавця. В такому випадку договір вважається розірваним на третій календарний день з дати відправлення письмового повідомлення виконавцю.
У листі за № 5/538 від 23.06.2025 позивач повідомив відповідача про розірвання договору. Вказаний лист відповідач отримав 28.06.2025, відтак, договір розірваний між сторонами 03.07.2025.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Частиною першої статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з частиною першою ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
П. 13.3 договору за порушення терміну початку виконання робіт за договором (п. 3.1 договору) підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день не розпочатої роботи.
Відповідно до п. 13.6 договору за порушення строків завершення будівництва за договором підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості.
Позивач просить суд стягнути з відповідача:
- пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, що становить 109 091,00 грн;
- пеню в розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день прострочення завершення будівництва, згідно пункту 13.6 договору, що становить 1 459 228,68 грн, що разом складає 1 568 319,68 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої на підставі п. 13.6 договору, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 459 228,68 грн підлягає задоволенню.
Слід зазначити, що строки та обсяги виконаних робіт фактично не оспорюються сторонами та не є предметом дослідження суду.
Позивачем також ставиться питання про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення, за допущення прострочення виконання, що становить 109 091,00 грн.
Аналізуючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції, як правову підставу нарахуванні пені за період з 02.06.2025 по 20.06.2025 у розмірі 109 091,00 грн зазначає п. 13.3 договору, яким передбачено що за порушення терміну початку виконання робіт за договором (п. 3.1 договору) підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день не розпочатої роботи.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що місцевий господарський суд зазначив такі правові підстави помилково.
Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналогічна норма закріплена у статті 121-1 Бюджетного кодексу України (відповідальність за порушення зобов`язань, пов`язаних з оборонними закупівлями), а саме: у разі якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту (договору) постачальником товарів, виконавцем робіт та надавачем послуг та/або виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Заявляючи позовні вимоги в частині нарахування пені за період з 02.06.2025 по 20.06.2025 від суми невиконаних зобов`язань по етапам робіт згідно частини другої статті 231 ГК України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України, позивач посилається на допущення порушення певного етапу робіт.
Аналізуючи обґрунтованість таких позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частина третя статті 13 ГПК України покладає обов`язок на кожну сторону довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У своїх висновках Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. До подібних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
В свою чергу частина друга статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині позивач надає розрахунок штрафних санкцій (пені) окремим додатком до позовної заяви.
Розрахунок пені за державним контрактом (договором підряду) № 141/4Д від 06.05.2025 (а.с. 59 т. 1) здійснений за наступною формулою: вартість робіт, не виконаних у строки передбачені умовами договору х розмір пені (0,1%) х кількість днів прострочення = пеня.
Таблиця розрахунку передбачає окремі етапи виконання певних видів робіт:
- влаштування першого рубежу загороджень (МПП + Єгоза) - немає прострочення;
- влаштування другого рубежу загороджень (ПТР + Єгоза) - прострочення 02.06.2025 - 20.06.2025 - 19 днів, 71 473,42 грн;
- влаштування третього рубежу загороджень (Піраміди + Трос + Єгоза) - немає прострочення;
- влаштування четвертого рубежу загороджень (ПТР + Єгоза) - прострочення 16.06.2025 - 20.06.2025 - 5 днів, 18 808,79 грн;
- влаштування п`ятого рубежу загороджень (ПТР + Єгоза) - прострочення 16.06.2025 - 20.06.2025 - 5 днів, 18 808,79 грн;
- влаштування шостого рубежу загороджень (МППх2) - немає прострочення.
Загальна сума пені - 109 091,00 грн.
Затверджений сторонами календарний план виконання робіт - Додаток 4 до договору № 141/4Д від 06.05.2026 по об`єкту "Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень № 2.2. в Харківській області" на травень, червень містить визначення аналогічних етапів робіт (стор. 28 т. 1 на звороті).
Однак, зміст зазначеного календарного плану дає підстави достеменно встановити дати до якої роботи мають бути завершені.
- перший етап - 20.06.
- другий етап - 01.06.
- третій етап - 15.06.
- четвертий етап - 15.06.
- п`ятий етап - 15.06.
- шостий етап - 20.06.
Необхідно зауважити, що як частина друга статті 231 Господарського кодексу України так і стаття 121-1 Бюджетного кодексу України передбачає право на застосування санкцій у разі "порушення господарського зобов`язання…". Зазначені норми не виділяють як окремі види порушення зобов`язань - порушення терміну початку виконання робіт та їх завершення.
При цьому, за порушення строків завершення будівництва, на підставі пункту 13.6 договору, підрядником вже нарахована пеня у розмірі 0,1% договірної ціни, за кожен день такого прострочення.
У зв`язку із чим, позивачем належним чином не обґрунтоване та не надано належних в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України доказів, які б засвідчували правову підставу нарахування пені в розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, що становить 109 091,00 грн.
У задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Тому апеляційна скарга позивача, в якій порушуються питання по стягнення суми пені у розмірі 109 091,00 грн не підлягає задоволенню.
Щодо апеляційної скарги відповідача
В доводах апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом вимог статті 877 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Частиною другою передбачено, що договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку, строки та на умовах, визначених договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з будівництва об`єкту: "Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень № 2.2 в Харківській області" (далі об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи і оплатити їх вартість.
Код ДК 021:2015: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи.
П. 4.2.1. одним із обов`язків замовника визначене затвердження, протягом 10-денного терміну з дати надання підрядником, проєкту виконання робіт. У разі його відповідності вимогам ДБН А.3.1. - 5:2016 "Організація будівельного виробництва", надати підряднику об`єкт (фронт робот). У разі незгоди, за наявності невідповідностей чи порушень вимог чинного законодавства в галузі будівництва, повернути підряднику проєкт виконання робіт для доопрацювання.
Частиною першої статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналіз узгоджених сторонами умов, визначених п. 4.2.1. договору дає змогу визначити, що замовник (позивач) наділяється лише обов`язком затверджувати проєкт виконання робіт, який має бути наданий саме підрядником.
П. 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.05.2011 № 560, на період правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях проєктна документація на будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони складається з відомостей про основні конструктивні рішення, або обсяги робіт і кошторисної документації, не підлягає експертизі та затвердження замовником. У разі потреби за рішенням замовника може проводитися експертиза щодо кошторисної частини проєкту будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд.
При цьому умовами договору, а саме п. 2.4. передбачено, що договірна ціна встановлюється твердою та складається підрядником на основі його пропозицій відповідно до кошторисних норм України Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281.
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апеляційної скарги відповідача. Оскільки таке питання порушено відповідачем вже після виникнення судового спору між сторонами і будь-яких доказів про відсутність чи недостатність проєктної документації у відповідача, останнім до суду не надано.
Крім того відповідачем виконаний значний обсяг робіт передбачений договором, що підтверджено, як наданими доказами так і не спростовуються сторонами.
При цьому очевидним фактом є те, що виконання навіть частини будівельних робіт без визначення проєкту є неможливим.
На підтвердження виконаних робіт, сторонами оформлені Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 та Акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за № 1 від 05.06.2025, № 2 від 05.06.2025 та № 3 від 19.06.2025 на загальну суму 56 523 423,26 грн.
Вказані роботи також оплачені позивачем повністю на загальну суму 53 008 641,36 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 108 від 12.05.2025, № 362 від 06.06.2025 та № 600 від 26.06.2025.
Щодо посилання апелянта на неправильне застосування статті 614 Цивільного кодексу України, необхідно відмітити наступне.
Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Частина друга статті 614 ЦК України передбачає, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Частина перша статті 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В свою чергу частина перша статті 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так сторонами, поміж іншим, в укладеному державному контракті (договорі підряду) № 141/4Д від 06.05.2025 визначені строки виконання робіт.
П. 2.4. договору передбачено, що строки виконання робіт за цим Договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток 4) та встановлюється до 20 червня 2025 року включно.
Будь-яких доказів визнання цієї норми договору, чи внесення змін, які б стосувалися цієї частини, сторонами до суду не надано.
Тобто сторонами чітко визначений кінцевий термін виконання зобов`язань за договором.
Прострочення виконання робіт зокрема підтверджено Актами приймання виконаних робіт (стор. 34-45 т. 1).
Колегія суддів підкреслює, що наводячи аргумент, щодо не дослідження судом першої інстанції факту відсутності вини відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Релеванте" фактично не наводить жодних передбачених статею 614 Цивільного кодексу України доказів, які б обґрунтовували відсутність такої вини.
Щодо необхідності зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
Довід апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Релеванте", щодо необхідності зміни мотивувальної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 по справі № 904/5033/25 в частині відмови в задоволенні частини позовних вимог позивача в розмірі 109 091,00 грн знайшов своє підтвердження.
Мотиви необхідності зміни рішення місцевого господарського суду в цій частин наведені вище в даній постанові.
З приводу не застосування судом першої інстанції обставин, що викладені відповідачем в клопотанні про зменшенні розміру штрафних санкцій, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Пунктом 13.1. договору передбачено, що за неналежне виконання зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Таким чином, укладаючи договір та керуючись принципом свободи договору, сторони врегулювали свої взаємовідносини на майбутнє і визначили міру відповідальності. Підписанням договору відповідач з такими умовами погодився.
У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено на таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин. "
Разом з цим, під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вказаної норми вбачається право суду зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати (відповідна правова позиція викладена в п. 7.31 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22).
Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Крім того, у постанові від 23.03.2021 по справі № 921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У правових висновках від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм Цивільного кодексу України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).
Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).
Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень законодавства, тобто в межах судового розсуду.
Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Колегія суддів погоджується з висновком зробленим судом першої інстанції, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення неустойки.
Крім того розмір заявленої неустойки - 1 459 228,68 грн відносно загальної суми договору - 112 248 921,34 грн, складає приблизно 1,3% та не може вважатися непропорційно великою.
Таким чином, доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення знайшли своє підтвердження лише частково, в частині необхідності зміни мотивувальної частини рішення.
За встановлених обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду частково погоджується з доводами апеляційний скарг позивача та відповідача в частині необхідності зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції та викладення його в редакції даної постанови.
Для зміни чи скасування рішення суду в іншій частині, колегія апеляційного суду не знаходить підстав.
Висновки апеляційного господарського суду
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до пункту з частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України однією із підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставина.
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/5033/25 підлягають частковому задоволенню.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 по справі № 904/5033/25, підлягає зміні в частині зміни мотивувальної частини рішення та викладення його у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 по справі № 904/5033/25 слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із тим, що суми стягнення апеляційним судом не змінювалися, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів відповідно.
Керуючись статтями 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/5033/25 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/5033/25 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/5033/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2026.
Головуючий суддя Висоцький А.М.
Судді Андрейчук Л.В.
Левшина Г.В.