ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2302/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі)
суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В.
секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.
за участю представників сторін у справі:
від Приватного підприємства "Віко" - Мудра І.А.
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" - Крюкова Д.О.
від Дніпровської міської ради - Риженко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Приватного підприємства "Віко"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026, суддя суду першої інстанції Ніколенко М.О., м. Дніпро, повний текст ухвали складено та підписано 08.06.2026
по справі № 904/2302/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (м. Дніпро)
до відповідача-1: Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
відповідача-2: Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста"
відповідача-3: Приватного підприємства "Віко" (м. Дніпро)
відповідача-4: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області (м. Дніпро)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
за участю: Дніпропетровської обласної прокуратури (м. Дніпро)
про визнання недійсним рішення; визнання недійсним погодження на розміщення реклами; визнання недійсним пунктів договору; зобов`язання вчинити певні дії; стягнення збитків, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24, 13.05.2026 видано накази про примусове виконання.
20.03.2026 Приватне підприємство "Віко" до Господарського суду Дніпропетровської області подало заяву про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2302/24 про зобов`язання Приватного підприємства "Віко" (код 24429736; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 40 Б) протягом 5 (п`яти) днів з моменту набрання законної сили рішенням суду усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (код 42526994; місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15 А) у тимчасовому користуванні місцями на зупиночних комплексах, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на підставі договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, який рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21 визнано укладеним між Комунальним підприємством Транспортна інфраструктура міста Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", та договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 01.04.2020 № 1, укладеного між Комунальним підприємством Дніпротранскомплекс Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", шляхом демонтажу за власний рахунок реклами (рекламних засобів), розміщеної на зупиночних комплексах за певними адресами, таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Віко" про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2026 у справі № 904/2302/24 про зобов`язання Приватного підприємства "Віко" (код 24429736; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 40 Б) протягом 5 (п`яти) днів з моменту набрання законної сили рішенням суду усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (код 42526994; місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15 А) у тимчасовому користуванні місцями на зупиночних комплексах, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на підставі договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, який рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21 визнано укладеним між Комунальним підприємством Транспортна інфраструктура міста Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", та договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 01.04.2020 № 1, укладеного між Комунальним підприємством Дніпротранскомплекс Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", шляхом демонтажу за власний рахунок реклами (рекламних засобів), розміщеної на зупиночних комплексах за адресами:
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 73 Д;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 97 Б;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 133;
- у районі просп. Олександра Поля, буд. 78;
- Запорізьке шосе, біля буд. 63;
- вул. Панікахи, біля буд. 7;
- вул. Панікахи, біля буд. 2;
- бульв. Слави, біля буд. 46 А;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 48;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 6;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 36;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 2;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 102 Д;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 86 Д;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 26;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 10;
- просп. Олександра Поля, біля буд. 115;
- вул. Гоголя, біля буд. 1;
- вул. Січеславська Набережна, біля буд. 37;
- вул. Глинки, біля буд. 12;
- пл. Успенська, біля буд. 16/1;
- вул. Володимира Мономаха, біля буд. 15;
- вул. Панікахи, біля буд. 28 Д;
- вул. Глинки, біля буд. 15;
- вул. Глинки, біля буд. 19;
- просп. Петра Калнишевського, біля буд. 34 А;
- просп. Гагаріна, біля буд. 105;
- просп. Слобожанський, біля буд. 1 Ж;
- просп. Гагаріна, біля буд. 171;
- просп. Героїв, біля буд. 12;
- вул. 20-річчя Перемоги, біля буд. 27;
- вул. Калинова, біля буд. 81;
- Донецьке шосе, біля буд. 2 Ж;
- пров. Парусний, біля буд. 7 Б;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 19;
- вул. Титова, біля буд. 8;
- просп. Слобожанський, біля буд. 87;
- просп. Героїв, біля буд. 37 А;
- просп. Богдана Хмельницького, біля буд. 118 Д;
- вул. Панікахи, біля буд. 15;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 86 Д;
- вул. Робоча, біля буд. 73;
- просп. Гагаріна, біля буд. 72;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 17;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 34;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 26;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 61;
- вул. Робоча, біля буд. 146;
- вул. Центральна, біля буд, 2/4;
- у районі вул. Панікахи, 15;
- у районі пров. Парусного, 12 Б;
- вул. Набережна Заводська, біля буд. 97 Б.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції послався на той факт, що з наданих до матеріалів справи доказів неможливо встановити незаперечний факт виконання Приватним підприємством "Віко" рішення суду у справі № 904/2302/24 про зобов`язання останнього усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" у тимчасовому користуванні місцями на зупиночних комплексах саме шляхом демонтажу за власний рахунок реклами (рекламних засобів), розміщеної на зупиночних комплексах за усіма без виключень адресами згідно з переліком.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Віко", в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 01.06.2026 про відмову у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню та задовольнити відповідну заяву Приватного підприємства "Віко".
На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає про добровільне виконання Приватним підприємством "Віко" рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 по справі № 904/2302/24 та демонтаж власними силами реклами (рекламні засоби), розміщеної на зупиночних комплексах за зазначеними у рішенні адресами.
На підтвердження наведених обставин, відповідачем надані акти обстеження зупиночних комплексів, складені КП "Транспортна інфраструктура міста", які долучені до матеріалів справи.
Апелянт зазначає, що як встановлено судами усіх трьох інстанцій по даній справі єдиною перешкодою, яка нібито існувала є визнані цими же судами пункти договору та погодження, а отже фактично жодної перешкоди у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" немає, а тому наказ, виданий на примусове виконання цього рішення є таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" подало до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віко".
Позивач вважає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 є законною та обґрунтованою, такою, що постановлена з правильним застосуванням матеріального і процесуального права.
Зазначає, що апеляційна скарга не спростовує головний висновок суду першої інстанції про недоведеність належним чином допустимими доказами припинення обов`язку, встановленого рішенням суду та не підтвердження факту його повного виконання.
На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" апелянт підміняє предмет розгляду заяви за статтею 328 Господарського процесуального кодексу України повторним оспорюванням обставин, встановлених рішенням суду, що набрало законної сили.
При цьому, за твердженням позивача апелянт не довів припинення обов`язку, встановленого рішенням суду.
Вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Віко" не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 підлягає залишення без змін.
Позиція інших учасників
15.06.2026 Дніпровська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу.
Вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Віко" підлягає задоволенню, оскільки на даний час рішення суду було добровільно виконане, що достовірно підтверджено наданими у справі доказами.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
03.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "Віко" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/2302/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Висоцький А.М. (доповідач), судді - Вінніков С.В., Левшина Г.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 904/2302/24 на адресу Центрального апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Віко" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/2302/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.06.2026 о 12 год. 00 хв. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань. Справу витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/2302/24.
В судовому засіданні 30.06.2026 оголошено перерву до 28.07.2026 о 12 год 30 хв. з підстав передбачених частиною третьою статті 216 ГПК України.
28.07.2026 у судовому засіданні взяли участь представники Приватного підприємства "Віко" - Мудра І.А., Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" - Крюкова Д.О., Дніпровської міської ради - Риженко М.С.
Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до частин другої-третьої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026, якою призначено справу № 904/2302/24 до розгляду на 28.07.2026 о 12:30, була отримана в електронному кабінеті Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста", Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області, Дніпровської обласної прокуратури - 06.07.2026.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 28.07.2026, не визнавалася апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні в матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віко" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/2302/24, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Віко" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/2302/24, незважаючи на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинна заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Відповідача-2: Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, Відповідача-3: Приватного підприємства "Віко" про визнання недійсним рішення; визнання недійсним погодження на розміщення реклами; визнання недійсними пунктів договору; зобов`язання вчинити певні дії; стягнення збитків.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 позов задоволено у повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024:
- стягнуто з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати на правову допомогу у сумі 27 100 грн та витрати на проведення експертизи у сумі 79 968,77 грн;
- стягнуто з Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати на правову допомогу у сумі 23 600 грн;
- стягнуто з Приватного підприємства "Віко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати на правову допомогу у сумі 22 600 грн;
- у задоволенні решти вимог заявника відмовлено.
Додатковим рішенням суду від 24.12.2024 стягнуто з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 059 800 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" збитків у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання договорів у сумі 25 182 045,00 грн., у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги; в решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 залишено без змін; додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 змінено шляхом здійснення розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог; викладено другий абзац резолютивної частини додаткового рішення від 23.12.2024 у такій редакції:
"Стягнути з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код 37988155, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської бригади, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (код 42526994, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15 А) витрати на правову допомогу у розмірі 25 492,05 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 56 244,52 грн";
в решті додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 залишено без змін;
додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 змінено шляхом здійснення розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог;
викладено перший абзац резолютивної частини додаткового рішення від 24.12.2024 у такій редакції:
"Стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 04052092; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 745 390,27 грн".
Постановою Верховного Суду від 03.02.2026 по справі № 904/2302/24 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" залишено без задоволення.
Касаційні скарги Приватного підприємства "Віко", Виконавчого комітету Дніпровської міської ради задоволено частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" збитків у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди).
Справу № 904/2302/24 у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
У решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24 залишено без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 у справі №904/2302/24 скасовані.
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24, 13.05.2026 видано наказ про примусове виконання.
Визнання зазначеного наказу таким, що не підлягає виконанню стало підставою для звернення до суду.
Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з таких підстав.
Так, відповідачем порушується питання про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Частиною першою статті 328 ГПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
1) матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 910/8794/17).
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17).
За приписами статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.
Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
За приписами частин першої, третьої статті 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу в разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком обставин, а пов`язується з наявністю самого обов`язку.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах КГС ВС від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15.
Водночас при розгляді заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, судом не вирішується питання про помилкове чи непомилкове видання наказу на виконання рішення, а лише можливість виконання рішення, яке набрало законної сили відповідно до положень ГПК України.
Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02.09.2020 у справі № 195/465/15-ц та у постанові Верховного Суду від 15.05.2025 у справі № 926/5372/23.
Згідно з частиною третьою статті 328 ГПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Згідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Сутність процедури визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність дослідження питань щодо наявності чи відсутності обов`язку виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У статті 76 ГПК України, встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На переконання апелянта, він в повному обсязі виконав рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 про зобов`язання Приватного підприємства "Віко" (код 24429736; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 40 Б) протягом 5 (п`яти) днів з моменту набрання законної сили рішенням суду усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (код 42526994; місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15 А) у тимчасовому користуванні місцями на зупиночних комплексах, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на підставі договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, який рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21 визнано укладеним між Комунальним підприємством Транспортна інфраструктура міста Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", та договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 01.04.2020 № 1, укладеного між Комунальним підприємством Дніпротранскомплекс Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", шляхом демонтажу за власний рахунок реклами (рекламних засобів), розміщеної на зупиночних комплексах за певними адресами.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені заявником підстави для визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі № 904/2302/24, таким що не підлягає виконанню, не відносяться до переліку підстав, які надають суду можливість визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.
В свою чергу, посилання Приватного підприємства "Віко", що наведені ним у поданій заяві та апеляційній скарзі, не приймаються судом до уваги в якості підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки такі обставини фактично зводяться до встановлення нових фактичних обставин справи, дослідження нових доказів та з`ясування обставин, які не були предметом розгляду даної справи, та до зміни обґрунтувань ухваленого судового рішення, на виконання якого видано наказ суду, отже, могли б бути підставою для оскарження рішення суду в порядку, встановленому положеннями ГПК України, а не для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.
Також суд наголошує, що докази, надані на підтвердження факту добровільного виконання рішення суду, а саме акти обстеження місця розташування зупинки громадського транспорту щодо наявності реклами та рекламних площин складені Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" (а.с. 74-203 т. 15), який є одним із відповідачів по цій справі.
Такі акти містять самостійне зазначення автором адрес місць розташування зупиночних комплексів та фото, локацію та приналежність яких перевірити неможливо.
Такі докази не усувають обґрунтованих сумнівів щодо факту виконання рішення, є односторонньо сформованими та не підтверджені жодними об`єктивними, незалежними чи безспірними доказами. Сам факт складання відповідачем документів на власну користь, чи на користь осіб з подібним процесуальним статусом, не може свідчити про належне виконання рішення суду без їх підтвердження іншими допустимими доказами.
Колегія суддів при прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
В свою чергу, під час розгляду заяви в порядку статті 328 ГПК України, суд позбавлений процесуальної можливості переглядати як саме рішення, так і доводи та підстави, що було зазначено у такому рішенні, також у суду відсутні підстави задля встановлення нових фактичних обставин, як свідчать про можливу зміну рішення або з`ясування нових фактів, суд зауважує, що під час розгляду заяви в порядку статті 328 ГПК України, у суду є право встановлення лише припинення обов`язку боржника добровільним виконанням.
Беручи до уваги те, що належних та допустимих доказів виконання рішення суду Приватним підприємством "Віко" матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав, які надають суду можливість визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, відповідачем до суду не надано, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у задоволенні заяви слід відмовити.
Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність ухвали, прийнятої судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування чи зміни ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 по справі № 904/2302/24, за результатами їхнього апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 по справі № 904/2302/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віко" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 по справі № 904/2302/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 по справі № 904/2302/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2026.
Головуючий суддя Висоцький А.М.
Судді Вінніков С.В.
Левшина Г.В.