ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
11.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/2302/24
Головуючий суддя (доповідач) Центрального апеляційного господарського суду Андрейчук Л.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 (суддя Рудь І.А., повний текст складено та підписано 21.07.2026)
у справі № 904/2302/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ РТ», м. Дніпро
до відповідачів:
1. Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, м. Дніпро
2. Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради, м. Дніпро
3. Приватного підприємства «ВІКО», м. Дніпро
4. Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Дніпровська міська рада, м. Дніпро
за участю Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро
про визнання недійсним рішення; визнання недійсним погодження на розміщення реклами; визнання недійсними пунктів договору; зобов`язання вчинити певні дії; стягнення збитків
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у справі № 904/2302/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ РТ» збитки, завдані Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, у розмірі 59 700 604,84 грн - збитки у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди). Стягнуто з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 895 509,07 грн.
Зазначене рішення ухвалено за результатами нового розгляду справи у відповідній частині після постанови Верховного Суду від 03.02.2026 у справі № 904/2302/24, якою судові рішення попередніх інстанцій скасовано в частині задоволення позовної вимоги про стягнення збитків у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Не погодившись із рішенням від 16.07.2026, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради через підсистему «Електронний суд» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у справі № 904/2302/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, повний текст рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 складено 21.07.2026. Апеляційну скаргу сформовано та подано через підсистему «Електронний суд» 05.08.2026, тобто у межах двадцятиденного строку, встановленого частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, строк на апеляційне оскарження скаржником не пропущено, у зв`язку з чим заявлене клопотання про його поновлення є безпредметним та окремого процесуального вирішення не потребує.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі
Разом з апеляційною скаргою Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради подано клопотання про зупинення провадження у справі № 904/2302/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1461/26.
В обґрунтування клопотання скаржник зазначає, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/1461/26 за позовом Дніпровської міської ради, зокрема до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ РТ» та фізичних осіб-підприємців, про визнання недійсними п`яти договорів на проведення рекламних кампаній, а саме: від 05.01.2021 № 1-050421, від 11.02.2021 № 18-110221, від 12.04.2021 № 2-120421, від 01.04.2021 № 7-010421 та від 29.03.2021 № 6-290321.
Скаржник наголошує, що саме зазначені договори покладені ТОВ «СІЛЛ РТ» в основу обґрунтування вимоги про стягнення у справі № 904/2302/24 збитків у вигляді упущеної вигоди. Крім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2026 у справі № 904/1461/26 призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено, зокрема, питання щодо часу виготовлення договорів і додатків до них, нанесення відтисків печаток (штампів) та виконання рукописного тексту. На думку скаржника, встановлення у справі № 904/1461/26 обставин щодо дійсності та фактичного часу складення цих договорів безпосередньо вплине на вирішення спору у справі № 904/2302/24, а тому до набрання законної сили рішенням в іншій справі існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Оцінивши наведені доводи, суддя-доповідач не вбачає підстав для задоволення клопотання з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Водночас цією ж нормою прямо передбачено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначила, що для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України необхідним є не лише встановлення пов`язаності двох справ, а й наявність об`єктивної неможливості суду самостійно встановити обставини, які мають значення для вирішення спору. Провадження підлягає зупиненню лише за наявності беззаперечних підстав, а сама по собі можливість впливу рішення в іншій справі на оцінку доказів не є достатньою підставою для зупинення, якщо наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити відповідні факти.
У справі № 904/2302/24 предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 59 700 604,84 грн упущеної вигоди. Для вирішення цього питання апеляційному суду належить перевірити, зокрема, реальність отримання позивачем заявленого доходу за звичайних умов господарської діяльності, обґрунтованість його розміру, належність, допустимість, достовірність та взаємний зв`язок доказів, покладених в основу відповідного розрахунку, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та заявленими збитками.
Саме необхідність належного дослідження та перевірки розміру і складу заявленої до стягнення упущеної вигоди, а також оцінки доказів, на яких ґрунтується відповідний розрахунок, була серед підстав направлення Верховним Судом цієї справи на новий розгляд постановою від 03.02.2026. Таким чином, наведені питання входять до предмета доказування саме у справі № 904/2302/24 та підлягають самостійному встановленню й оцінці судом під час її розгляду.
Те, що договори на проведення рекламних кампаній, на які посилається позивач як на одну з підстав розрахунку упущеної вигоди, оспорюються в іншій справі, свідчить про пов`язаність справ № 904/2302/24 та № 904/1461/26, проте не доводить об`єктивної неможливості розгляду цієї справи. Апеляційний суд у межах наданих йому процесуальних повноважень вправі оцінити зазначені договори разом з іншими доказами у справі з точки зору того, чи підтверджують вони реальну можливість отримання позивачем відповідного доходу, його розмір та причинний зв`язок із діями відповідача. При цьому для такої оцінки апеляційному суду не потрібно вирішувати окрему позовну вимогу про визнання цих договорів недійсними, що є предметом справи № 904/1461/26.
Призначення у справі № 904/1461/26 судової експертизи, результати якої потенційно можуть мати доказове значення, також саме по собі не утворює передбаченої пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України об`єктивної неможливості розгляду цієї справи. Очікування можливого отримання у майбутньому додаткових доказів в іншому судовому провадженні не є тотожним неможливості встановити та оцінити обставини спору на підставі доказів, наявних у справі № 904/2302/24.
Скаржником у клопотанні не наведено конкретних обставин, які входять до предмета доказування у справі № 904/2302/24 та які апеляційний суд позбавлений можливості встановити і оцінити самостійно до вирішення справи № 904/1461/26. Натомість доводи клопотання зводяться переважно до можливого впливу майбутнього рішення та результатів експертизи в іншій справі на оцінку договорів, що не відповідає критерію об`єктивної неможливості, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин правові підстави для зупинення провадження у справі № 904/2302/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1461/26 відсутні, у зв`язку з чим клопотання Виконавчого комітету Дніпровської міської ради задоволенню не підлягає.
Щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги
06.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ РТ» надійшла заява, в якій заявник просить врахувати недоліки апеляційної скарги при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження та застосувати наслідки, передбачені частиною другою статті 260, статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.
Заява мотивована двома обставинами. По-перше, ТОВ «СІЛЛ РТ» зазначає, що апеляційну скаргу подано Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, тоді як відповідно до доданої платіжної інструкції № 1477 від 04.08.2026 судовий збір у сумі 1 074 610,80 грн сплачено Дніпровською міською радою, яка є іншою юридичною особою та бере участь у справі як третя особа. По-друге, заявник вказує на сплату судового збору не у повному розмірі, оскільки, за його розрахунком, за подання апеляційної скарги належить сплатити 1 074 610,89 грн.
Щодо першого доводу заяви суддя-доповідач зазначає, що сам по собі факт зазначення у платіжному документі платником іншої юридичної особи не свідчить про відсутність належної сплати судового збору за відповідну апеляційну скаргу.
Верховний Суд у постанові від 09.01.2024 у справі № 910/13098/22, пославшись також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20, зазначив, що господарське процесуальне законодавство не забороняє сплату судового збору за подання апеляційної скарги іншою особою. Визначальними є призначення платежу та факт надходження належної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Таким чином, посилання ТОВ «СІЛЛ РТ» виключно на те, що платником за платіжною інструкцією є Дніпровська міська рада, а не Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, саме по собі не є підставою для висновку про неподання доказів сплати судового збору. Водночас довід заявника щодо розміру сплаченого судового збору підлягає перевірці судом.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, його платників, об`єкти та розміри ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначаються Законом України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, від розміру оспорюваної суми.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на те, що апелянт оскаржує рішення в частині стягнення 59 700 604,84 грн упущеної вигоди, належний до сплати судовий збір за подання апеляційної скарги в електронній формі становить 1 074 610,89 грн (59 700 604,84 грн ? 1,5 % ? 150 % ? 0,8 = 1 074 610,88712 грн, що при округленні до копійок становить 1 074 610,89 грн).
До апеляційної скарги додано платіжну інструкцію № 1477 від 04.08.2026 про сплату судового збору в сумі 1 074 610,80 грн. Таким чином, судовий збір сплачено не у повному розмірі; доплаті підлягає 0,09 грн.
Відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, оформленої з порушенням вимог статті 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються її недоліки, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. Якщо ухвала постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, апеляційна скарга Виконавчого комітету Дніпровської міської ради підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення встановленого недоліку шляхом доплати судового збору в сумі 0,09 грн та подання суду відповідних доказів.
У разі неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк до неї застосовуються наслідки, передбачені частиною четвертою статті 174 та статтею 260 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 174, 227, 234, 235, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про зупинення провадже 'ння у справі № 904/2302/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1461/26 відмовити.
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у справі № 904/2302/24 залишити без руху.
Надати Виконавчому комітету Дніпровської міської ради строк упродовж 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом доплати судового збору в сумі 0,09 грн та подання Центральному апеляційному господарському суду доказів такої доплати.
Роз`яснити скаржнику, що у разі неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.В. Андрейчук