Справа №760/21506/26 2-з/760/253/26
У Х В А Л А
12 серпня 2026 року м. Київ
Солом`янський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Фіцай О.Л.,
секретаря судового засідання Скомаровської О.О.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, одночасно подавши заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 04 червня 2025 року між ним (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) було укладено договір позики № 04/06/25, за яким позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі 100 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути суму позики зі сплатою 12 % річних. Строк повернення позики неодноразово змінювався додатковими угодами № 1 від 04.08.2025, № 2 від 07.10.2025 та № 3 від 06.11.2025, згідно з якою кінцевий строк повернення визначено не пізніше 19 листопада 2025 року. У встановлений строк позика повернута не була.
Позивач вказує, що станом на дату подання заяви сукупна заборгованість за договором позики складає еквівалент 6 012 408,35 грн, з яких: сума основного боргу - 100 000,00 доларів США (еквівалент 4 481 100,00 грн), проценти річні (12 %) - 13 676,72 доларів США (еквівалент 612 866,60 грн), штрафні санкції - 918 441,35 грн.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач-1 вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань за договором позики, а саме: без відома позивача здійснив відчуження двох земельних ділянок, оригінали договорів купівлі-продажу яких перебували у позивача як додаткова гарантія повернення позики; ухиляється від надання доступу до переданого в заставу обладнання з метою його оцінки; а також 02 липня 2026 року подав позов про розірвання шлюбу з відповідачем-2 (справа № 466/5993/26), що може свідчити про намір здійснити поділ спільного майна подружжя для створення штучних перешкод для стягнення заборгованості.
З урахуванням наведеного позивач просить суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , в межах заявлених позовних вимог.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам (пункти 4-6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Судом встановлено, що вимоги позивача мають майновий характер та ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі позики № 04/06/25 від 04.06.2025, підписаному обома сторонами, а також розписці позичальника. Сукупний розмір заявлених до стягнення вимог становить 6 012 408,35 грн. Отже, між сторонами наявний спір щодо повернення заборгованості за договором позики.
З наданих позивачем матеріалів убачається, що відповідач-1 здійснив відчуження земельних ділянок, які використовувалися як додаткова гарантія виконання зобов`язань, без повідомлення позивача, ухиляється від надання доступу до переданого в заставу обладнання, а також ініціював розірвання шлюбу з відповідачем-2. Наведене у сукупності зі значним простроченням строку повернення позики свідчить про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд враховує, що частина майна, на яке позивач просить накласти арешт, перебуває в іпотеці. Разом з тим ця обставина не перешкоджає накладенню арешту, оскільки, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23, накладення арешту на заставлене (іпотечне) майно спрямоване виключно на обмеження суб`єктивних прав відповідача як власника нерухомого майна на вчинення дій з можливого його відчуження, не змінює суті іпотеки як виду забезпечення та не обмежує права іпотекодержателя, який зберігає правила пріоритетності, передбачені Законом України «Про іпотеку».
Разом з тим, вирішуючи питання про обсяг заходів забезпечення позову, суд виходить із необхідності дотримання принципу співмірності, встановленого частиною 3 статті 150 ЦПК України.
Позивач просить накласти арешт на чотири одиниці стоматологічного обладнання, а також на чотири об`єкти нерухомого майна (житловий будинок загальною площею 214,1 кв.м, земельну ділянку площею 0,045 га, нежитлове приміщення площею 151,6 кв.м та нежитлове приміщення площею 103,6 кв.м).
Слід зазначити, що накладення арешту на зазначене майно не позбавляє відповідачів права володіння та користування ним, зокрема не перешкоджає проживанню у житловому будинку та здійсненню відповідачем-1 підприємницької діяльності, а лише обмежує право розпорядження майном до вирішення спору по суті.
Питання зустрічного забезпечення суд не вирішує, оскільки вжиті заходи не завдають відповідачам збитків та не перешкоджають користуванню майном за призначенням, а підстав, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України, для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення судом не встановлено.
Враховуючи зазначене, суддя дійшов висновку про наявність підстав для задовлення заяви,
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 154, 260 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
1) стоматологічна CAD/CAM система тип D3696 Primescan AC у кількості 1 шт., 2020 року випуску, серійний номер 11608;
2) стоматологічний рентгенівський апарат ORTHOPHOS SL 3D Ceph у кількості 1 шт., 2020 року випуску, серійний номер 102509;
3) стоматологічний центр Treatment center INTEGO у кількості 1 шт., 2017 року випуску, серійний номер 241952 ;
4) стоматологічний центр Treatment center INTEGO у кількості 1 шт., 2019 року випуску, серійний номер 253730.
3. Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
1) житловий будинок садибного типу під літерою А1, а також господарські
будівлі та споруди, що входять до його складу, а саме: мансарда над А1,
прибудова а1, ганок а2, балкон а3, ворота №1, хвіртка №2, огорожа №3,
огорожа №4, септик І, свердловина ІІ, загальною площею 214.1 кв.м., який
розташований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових
прав на нерухоме майно 302[телефон приховано];
2) земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:01:100:0482, площею
0.045 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному
реєстрі речових прав на нерухоме майно 301[телефон приховано];
3) нежитлове приміщення, загальною площею 151.6 кв.м., яке розташоване за
адресою:
АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2915927132080;
4) нежитлове приміщення, загальною площею 103.6 кв.м., яке розташоване за
адресою:
АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в
Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 195[телефон приховано].
5. Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи, а також направити для виконання до відповідних органів у порядку, встановленому законом.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення). Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.Л. Фіцай