УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
справа №520/3717/25
адміністративне провадження №К/990/35214/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Шевцової Н.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 520/3717/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я України третя особа Харківський національний медичний університет про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом та просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України та Кабінету Міністрів України яка полягає у невжитті заходів з метою поновлення стану Харківської медичної академії післядипломної освіти, який існував до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та Наказу Міністерство охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти»;
- зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України та Кабінет Міністрів України поновити стан Харківської медичної академії післядипломної освіти, який існував до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти», зокрема скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис про припинення юридичної особи в результаті її реорганізації та повернути на баланс Харківської медичної академії післядипломної освіти все майно, передане за передавальним актом до Харківського національного медичного університету.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції розгляд справи здійснював в порядку загального позовного провадження.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.06.2026, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 30.06.2026, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 скасував та ухвалив нове про часткове задоволення позову.
Визнав протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров`я України, яка полягає у невчиненні дій щодо приведення у первісний стан Харківської медичної академії післядипломної освіти, який існував до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 103-р "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти" та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти".
Здійснив вихід за межі позову.
Зобов`язав Кабінет Міністрів України та Міністерство охорони здоров`я України вчинити дії з метою приведення у первісний стан Харківської медичної академії післядипломної освіти, який існував до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 103-р "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти" та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти".
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
27.07.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Міністерства охорони здоров`я України, в якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026, а провадження у справі № 520/3717/25 закрити.
Проте касаційна скарга подана без дотримання процесуальних положень про її форму та зміст, у зв`язку з чим її слід залишити без руху і надати строк для усунення недоліків з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень.
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно її форми та змісту.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, варто зауважити, що в такому випадку обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Одночасно з цим, у випадку посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Надаючи належну оцінку посиланням скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду, Суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник покликається на приписи пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, не вказує норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами та не зазначає постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено та не зазначає який висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду та у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Цитування висновків, викладених у постановах Верховного Суду не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.
Отже, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.
При цьому, варто зауважити, що в такому випадку обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
У постанові від 19.05.2020 (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
Також касаційна скарга також містить посилання на пункт 3 частини четвертого статті 328 КАС України, однак будь-якого обґрунтування, зокрема, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідних норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, та як повинні врегульовувати спірні правовідносини вона, не зазначено.
Стосовно посилання скаржника на оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то варто зауважити, що таке посилання наведено без взаємозв`язку з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, такий довід міг би стосуватися положень зазначених у частині третій статті 353 КАС України, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
За таких обставин касаційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України слід залишити без руху.
Отже, заявник касаційної скарги повинен виправити її недоліки протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме: вказати підстави звернення до суду касаційної інстанції з відповідним обґрунтуванням.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 330, 332, Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз`яснити, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги в зазначений строк, касаційна скарга повертається скаржнику.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.В. Тацій
Н.В. Шевцова
С.Г. Стеценко ,
Судді Верховного Суду