УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №520/3717/25
адміністративне провадження №К/990/43443/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Шевцової Н.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 520/3717/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я України третя особа Харківський національний медичний університет про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції розгляд справи здійснював в порядку загального позовного провадження.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.06.2026, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 30.06.2026, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 скасував та ухвалив нове - про часткове задоволення позову.
Визнав протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров`я України, яка полягає у невчиненні дій щодо приведення у первісний стан Харківської медичної академії післядипломної освіти, який існував до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти».
Здійснив вихід за межі позову.
Зобов`язав Кабінет Міністрів України та Міністерство охорони здоров`я України вчинити дії з метою приведення у первісний стан Харківської медичної академії післядипломної освіти, який існував до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
Кабінет Міністрів України звертався через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2026 касаційну скаргу відповідача було залишено без руху з підстав, зазначених в ухвалі, а 09.09.2026 Верховний Суд ухвалою повернув її скаржнику.
22.09.2026 Кабінет Міністрів України через підсистему "Електронний суд" повторно подав касаційну скаргу та заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини першої та другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України).
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 №3262-IV, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що повний текст постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 було складено того ж дня.
Отже, останнім днем строку для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у межах встановленого законом строку було 27.07.2026, тоді як касаційну скаргу до Верховного Суду заявником подано 22.09.2026, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.
На обґрунтування причин поважності пропуску процесуального строку заявник зазначає, що звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою в межах установленого строку і ухвалою Верховного Суду від 12.08.2026 касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. На виконання вимог суду відповідач направив уточнену касаційну скаргу, однак, у зв`язку з неусуненням недоліків касаційної скарги ухвалою від 09.09.2026 Верховний Суд повернув касаційну скаргу скаржнику.
Наразі Кабінет Міністрів України повторно звертається до касаційного суду з касаційною скаргою, у якій просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки, на думку скаржника, належно обґрунтовує підставу, на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстави відповідно до вимог ухвали Верховного Суду від 12.08.2026.
Перевіривши доводи поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, наведені у клопотанні про поновлення строку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Як вже було встановлено Судом, заявнику вже було повернуто касаційну скаргу у даній справі, у зв`язку з недотриманням вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Суд установив, що у касаційній скарзі скаржник вказує, що вона подається на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 104, 111 Цивільного кодексу України у їх сукупності з положеннями пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», статті 31 Закону України «Про вищу освіту» та статей 5, 245 КАС України в аспекті визначення наявності чи відсутності у суб`єкта владних повноважень обов`язку вчиняти дії з відновлення вищого навчального закладу у разі скасування розпорядження про реорганізацію такого навчального закладу.
Однак, посилання на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, мають загальний характер та наведені безвідносно до фактичних обставин цієї справи. Крім того, надіслані матеріали за своїм змістом дублюють попереднє звернення скаржника з касаційною скаргою, зокрема, містять виклад фактичних обставин справи та зводяться до посилання на підстави незгоди з постановою суду апеляційної інстанції щодо застосування нормативно-правових актів, необхідності здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, та надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Таким чином, вказані заявником доводи, в обсязі поданих на їх підтвердження доказів, не свідчать про наявність обставин, які могли зумовити поновлення строку касаційного оскарження відповідно до статті 329 КАС України.
Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстави пропуску строку на касаційне оскарження, наведені Кабінетом Міністрів України у клопотанні, яке містить касаційна скарга, поважними. Крім того, враховуючи те, що зазначення та належний виклад підстав касаційного оскарження є вимогою процесуального законодавства до форми касаційної скарги, тому, звертаючись із скаргою відповідач мав обов`язок дотримання такої форми, а невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, і як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, то вказана обставина не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення такого строку.
Таким чином, Суд не приймає до уваги доводи заявника щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки Верховний Суд у своїй ухвалі від 12.08.2026 вже викладав вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги в частині викладу та належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, то колегія суддів не вбачає підстав для визнання наведених скаржником в клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
За частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення процесуального строку, вказавши інші підстави для поновлення такого строку.
За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із заначенням інших причин для його поновлення, вказати підстави звернення до суду касаційної інстанції з відповідним обґрунтуванням.
Разом з тим Суд звертає увагу скаржника на те, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя, а є лише вимогою суду привести касаційну скаргу у відповідність до норм КАС України.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними.
Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 520/3717/25 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаного недоліку протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження, в іншій частині - для повернення касаційної скарги.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.В. Тацій
Н.В. Шевцова
С.Г. Стеценко ,
Судді Верховного Суду