УХВАЛА
09 вересня 2026 року
м. Київ
справа №520/3717/25
адміністративне провадження № К/990/34660/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 520/3717/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - Харківський національний медичний університет, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції розгляд справи здійснював в порядку загального позовного провадження.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.06.2026, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 30.062026, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 скасував та ухвалити нове - про часткове задоволення позову.
Визнав протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров`я України, яка полягає у невчиненні дій щодо приведення у первісний стан Харківської медичної академії післядипломної освіти, який існував до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти».
Здійснив вихід за межі позову.
Зобов`язав Кабінет Міністрів України та Міністерство охорони здоров`я України вчинити дії з метою приведення у первісний стан Харківської медичної академії післядипломної освіти, який існував до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
23.07.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Кабінету Міністрів України, в якій скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою від 12.08.2026 Верховний Суд касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишив без руху. Зобов`язав навести підстави касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд в ухвалі від 12.08.2026 звернув увагу скаржника на те, що касаційна скарга Кабінету Міністрів України не містить відповідного обґрунтування щодо підстав звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.
На виконання вимог зазначеної вище ухвали Верховного Суду Кабінет Міністрів України надіслав уточнену касаційну скаргу.
З надісланих до суду матеріалів вбачається, що недоліки касаційної скарги скаржник не усунув.
В уточненій касаційній скарзі Кабінет Міністрів України вказує, що підставами касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 є пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму матеріального права без урахування висновків Верховного Суду у побідних правовідносинах, викладених у постанові від 10.01.2024 у справі № 280/4039/20, однак, яку саме норму матеріального права неправильно застосував суд апеляційної інстанції Кабінет Міністрів України не зазначає.
Разом з тим, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, у справі № 280/4039/20 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції що, з установлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що стосовно позивача та за його заявою, суб`єкт владних повноважень (відповідач) не приймав рішень, не вчиняв дій та не допускав бездіяльності, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнавання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення змін до облікових даних земельно кадастрової документації відносно права колективної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення відповідно рішення сільради від 25.06.2001 № 2.
Натомість в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт порушення прав позивача у зв`язку з прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти», та внаслідок безпосередньо самої реорганізації, проведеної на підставі вказаних індивідуальних актів, встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому такі обставини не підлягають повторному доказуванню.
З урахуванням наведеного, аналіз зазначеної відповідачем постанови Верховного Суду та оскаржуваного рішення апеляційного суду не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними. Скаржник не обґрунтував підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки не навів релевантної до спірного питання правової позиції Верховного Суду.
Крім того, не містить відповідного обґрунтування касаційна скарга щодо звернення до суду на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В уточненій касаційній скарзі Кабінет Міністрів України посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 104, 111 Цивільного кодексу України у їх сукупності з положеннями пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статті 31 Закону України «Про вищу освіту» та статей 5, 245 КАС України (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Однак, посилання на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, мають загальний характер, наведені безвідносно до фактичних обставин цієї справи.
Також, усуваючи недоліки касаційної скарги, Кабінет Міністрів України як на підставу касаційного оскарження послався на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: вихід суду апеляційної інстанції за межі доводів та вимог апеляційної скарги (стаття 308 КАС України) і недослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України).
Однак пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Отже, як зазначено вище, Кабінет Міністрів України не навів в уточненій касаційній скарзі належного та достатнього обґрунтування оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Врешті, Кабінет Міністрів України в уточненій касаційній скарзі на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку про те, що у строк, встановлений судом, недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, через що касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 520/3717/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - Харківський національний медичний університет, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Л.В. Тацій
С.Г. Стеценко Н.В. Шевцова