ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 601/270/26 Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М.
Провадження № 22-ц/817/937/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участі секретаря - Хоміцька С.О.
та представника позивача - адвоката Булави О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 601/270/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Булава Олександр Петрович, на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року, постановлену суддею Мочальською В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Булава О.П., звернувся у суд із позовом до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України через відсутність предмету спору.
Роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Булава Олександр Петрович, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року, а справу направити до Кременецького районного суду Тернопільської області для продовження розгляду.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про закриття провадження у справі за відсутності предмета спору, неповно з`ясував усі обставини, що мають значення для справи. Так, як у відповідь на адвокатський запит представником апелянта було отримано лист Кременецького відділу державної виконавчої служби від 15.12.2025 року №50697, відповідно до якого надано копію виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого відкривалося виконавче провадження №67830468.
Відповідно до наданого виконавчого напису запропоновано нотаріусом звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, село Попівці, вулиця Загадки, б.2. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», шляхом перерахування коштів в розмірі 120903,79 доларів США, що за курсом НБУ на 29.11.2018 року становить 3417835,16 гривень.
До отримання копії виконавчого напису позивач 19.11.2025 року отримав інформацію з Єдиного реєстру боржників, згідно з яким в Єдиному реєстрі боржників знайдено запис про боржника ОСОБА_1 на підставі виконавчого провадження №678304688, виданого Дніпровським міським нотаріальним округом.
Тобто, інформація в Єдиному реєстрі боржників включає саме виконавче провадження щодо звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису №2450 від 29.08.2020 року. А тому наявний спір, оскільки відповідно до п.8-1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.
Через що, в зв`язку з вищевказаним виконавчим написом, ОСОБА_1 позбавлений можливості розпоряджатися належним йому майном.
Також, зазначають, що суд першої інстанції не врахував правову природу повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого напису банку не позбавляє його чинності та не скасовує право кредитора на його повторне пред`явлення до примусового виконання. Оскільки у позивача відсутній матеріальний борг перед банком, існує реальна загроза безпідставного повторного ініціювання виконавчих дій щодо стягнення коштів, яких позивач не винен.
Крім того, суд цілком проігнорував той факт, що незважаючи на відсутність відкритого виконавчого провадження на момент розгляду справи, в Єдиному реєстрі боржників продовжує існувати активний запис щодо позивача за цим виконавчим документом. Цей запис створює для позивача триваючі публічно-правові обмеження (зокрема, неможливість відчуження майна, блокування реєстраційних дій), які не можуть бути усунуті в інший спосіб, окрім як шляхом визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанн в судовому порядку.
Таким чином, відсутність матеріального боргу та триваюча фіксація позивача в Єдиному реєстрі боржників свідчать про наявність правового спору між сторонами.
Закривши провадження, суд першої інстанції позбавив позивача права на ефективний судовий захист, що є грубим порушенням норм процесуального права та підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не поступало.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Булава О.П. апеляційну скаргу підтримав, з мотивів, викладених в ній та просив її задовольнити.
Представник АТ Комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, також у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом R068130272138. Однак, на адресу суду надіслала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі.
Представник Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Булаву О.П. , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України через відсутність предмету спору.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість позивачем за кредитним договором №ТЕК0GA[номер приховано] від 24.07.2008 була сплачена, отже сторони самі врегулювали спірні питання, а об`єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник спір, припинив існування до звернення позивача до суду.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої, п`ятої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
При, цьому, закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
У розумінні цивільно - процесуального закону, предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Таким чином, відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а припинення провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній, як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Таким чином, відсутність неврегульованих питань, як факт який став доконаним під час розгляду справи у суді, може бути підставою для закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04, а також у постановах Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі №910/23359/15, від 18 червня 2019 року у справі №914/891/16, від 18 липня 2019 року у справі № 916/3147/16, від 26 листопада 2019 року у справі №920/240/18, від 18 липня 2023 року у справі №906/1357/20 та від 16 серпня 2023 року у справі №910/5571/22 викладено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Момент припинення існування (зникнення) предмета спору має важливе значення для розгляду та вирішення справи та повинен ураховуватися судами при вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, та з яких підстав.
Відповідно до поданого позивачем позову предметом даного спору є визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 29.09.2021, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №2450, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., що належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ТЕК0GA[номер приховано] від 24.07.2008 року в розмірі 120903,79 доларів США, що за курсом НБУ на 29.11.2018 року становить 3417835,16 гривень.
За матеріалами справи судом встановлено, що рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 березня 2014 року у справі № 601/1878/13-ц, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ТЕК0GA[номер приховано] від 24.07.2008 року в розмірі 43385,42 доларів США, що за курсом 7,99 складає 346649,52 гривень, звернуто стягнення на будинок загальною площею 99,70 кв.м., житловою площею 64,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ТЕК0GA[номер приховано] від 25.07.2008 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - продавцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь приватного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 3555.70 гривень (а.с.21-31).
Окрім того, судом встановлено, що 29 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2450, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., що належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с.13). Зі змісту вказаного виконавчого напису, вбачається, що за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», шляхом перерахування коштів в розмірі: заборгованість за кредитом -14 509,75 доларів США; заборгованість за відсотками - 14 904,34 доларів США; комісія - 3650,20 доларів США; пеня - 87839,50 доларів США, що всього становить 120903,79 доларів США, що за курсом НБУ на 29.11.2018 року становить 3417835,16 гривень.
Вказаний виконавчий напис звернуто до виконання.
Відповідно до інформації №50697 від 15.12.2025 Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, надісланої у відповідь на адвокатський запит адвоката Булаві ОП., вбачається, що на підставі даного виконавчого напису відкривалося виконавче провадження № 67830468.
Згідно з інформації з Єдиного реєстру боржників, ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №67830468, яке перебуває на виконанні у Кременецькому відділі державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Таким чином, оскільки рішенням Тернопільського міськрайоного суду від 20 березня 2014 року у справі №601/1878/13-ц, яке набрало законної сили, задоволено вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ТЕК0GA[номер приховано] від 24.07.2008 року в розмірі 43385,42 доларів США, що за курсом 7,99 складає 346649,52 гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки будинок загальною площею 99,70 кв.м., житловою площею 64,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , то із вчиненням 20.08.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною виконавчого напису, яким звернуто стягнення на той самий предмет іпотеки і з тих самих підстав, заборгованість за кредитним договором № ТЕК0GA[номер приховано] від 24.07.2008 року втратила статус безпірної, виходячи з такого.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Аналіз наведеного дає підстави дійти висновків, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16, посилаючись на приписи ст.15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що наявність рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 березня 2014 року у справі № 601/1878/13-ц, яке набрало законної сили, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ТЕК0GA[номер приховано] від 24.07.2008 року в розмірі 43385,42 доларів США, що за курсом 7,99 складає 346649,52 гривень, звернуто стягнення на будинок загальною площею 99,70 кв.м., житловою площею 64,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , свідчить про те, що заборгованість боржника ОСОБА_1 за кредитним договором на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису не є безспірною та про наявність спору між сторонами.
Отже, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, такий виконавчий напис мав би визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Також матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем нотаріально посвідченого кредитного договору, а також не містять повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості за кредитним договором позивача перед відповідачем, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.
Так, Верховний Суд у постановах від 11 жовтня 2023 року в справі № 344/13138/21 (провадження № 61-5577св23), від 02 листопада 2022 року в справі № 758/14101/16-ц (провадження № 61-17550св21), від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) виснував, що в нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
другий етап учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Отже, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення боржника щодо вимоги про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, суд першої інстанції наведеного не врахував, указуючи про відсутність предмету спору, фактично обмежившись лише посиланням на факт сплати відповідачем заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №ТЕК0GA[номер приховано] від 24.07.2008, у зв`язку з чим дійшов до передчасного та помилкового висновку про закриття провадження у справі, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу позивача до суду
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Булава Олександр Петрович слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Булава Олександр Петрович, задовольнити.
Ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлено 13 серпня 2026 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома