Ухвала № 139082999 у справі № 910/12812/24 від 19.08.2026

УХВАЛА

19 серпня 2026 року

м. Київ

Справа № 910/12812/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Власова Ю. Л.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Компанії I.Es Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.)

у справі №910/12812/24

за позовом Компанії I.Es Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Пром», 2. Приватного акціонерного товариства «Пинязевицький Кар`єр», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Державної служби геології та надр України, 2. Офісу Генерального прокурора, 3. Міністерства юстиції України,

про визнання договорів недійсними

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Служби безпеки України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Пром», 2. Приватного акціонерного товариства «Пинязевицький Кар`єр», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія»

про визнання договорів недійсними та стягнення в дохід держави коштів,

ВСТАНОВИВ:

Компанія I.Es Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) (далі - Компанія) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Пром» (далі - ТОВ «Новел Пром») та Приватного акціонерного товариства «Пинязевицький Кар`єр» (далі - ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр»), в якому із урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила визнати недійсними:

- договір №24/10/02-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15 липня 2016 року №6136, укладений 02 жовтня 2024 року між ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» та ТОВ «Новел Пром»;

- договір №24/8/23-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 5 жовтня 1998 року №1601, укладений 02 жовтня 2024 року між ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» та ТОВ «Новел Пром»;

- договір купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15 липня 2016 року №6136, укладений між ТОВ «Новел Пром» та ТОВ «Малинська видобувна компанія»;

- договір купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 5 жовтня 1998 року №1601, укладений між ТОВ «Новел Пром» та ТОВ «Малинська видобувна компанія».

Надалі Служба безпеки України звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати недійсними:

- договір №24/10/02-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15 липня 2016 року №6136, укладений 02 жовтня 2024 року між ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» та ТОВ «Новел Пром»;

- договір №24/8/23-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 5 жовтня 1998 року №1601, укладений 02 жовтня 2024 року між ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» та ТОВ «Новел Пром»;

- договір №24/10/22-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15 липня 2016 року №6136, укладений 22 жовтня 2024 року між ТОВ «Новел Пром» та ТОВ «Малинська видобувна компанія»;

- договір №24/10/22-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 05 жовтня 1998 року №1601, укладений 02 жовтня 2024 року між ТОВ «Новел Пром» та ТОВ «Малинська видобувна компанія»,

а також стягнути в дохід держави 4 800 000,00 грн, а саме:

- з ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» все одержане ним за договорами від 02 жовтня 2024 року №24/8/23-4 у розмірі 452 317,75 грн;

- з ТОВ «Новел Пром» несплачену частину за договором від 02 жовтня 2024 року №24/8/23-4 у розмірі 547 682,25 грн;

- з ТОВ «Новел Пром» несплачену ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» суму за договором від 02 жовтня 2024 року №24/10/02-3 у розмірі 1 300 000,00 грн;

- з ТОВ «Новел Пром» все одержане ним за договором від 02 жовтня 2024 року №24/10/22-3 у розмірі 32 500,00 грн;

- з ТОВ «Малинська видобувна компанія» несплачену частину за договором від 22 жовтня 2024 року №24/10/22-3 у розмірі 1 067 500,00 грн;

- з ТОВ «Малинська видобувна компанія» несплачену ТОВ «Новел Пром» суму за договором від 22 жовтня 2024 року №24/10/22-4 у розмірі 1 400 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 травня 2025 року у справі №910/12812/24 позов Компанії задоволено; позов СБУ задоволено частково.

Визнано недійсними 4 оспорювані договори; здійснено розподіл судових витрат.

В іншій частині позову СБУ відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано. У справі ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Компанії, а позов СБУ задоволено частково.

Застосовано наслідки недійсності чотирьох оспорюваних нікчемних договорів у такий спосіб:

- стягнуто в дохід держави Україна з ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» все одержане ним за договорами №24/8/23-4 від 02 жовтня 2024 року у розмірі 452 317,75 грн (відповідно до платіжної інструкції від 18 листопада 2024 року №126);

- стягнуто в дохід держави Україна з ТОВ «Новел Пром» несплачену частину за договором №24/8/23-4 від 02 жовтня 2024 року у розмірі 547 682,25 грн;

- стягнуто в дохід держави Україна з ТОВ «Новел Пром» несплачену ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» суму за договором №24/10/02-3 від 02 жовтня 2024 року у розмірі 1 300 000,00 грн;

- стягнуто в дохід держави Україна з ТОВ «Новел Пром» все одержане ним за договором №24/10/22-3 від 22 жовтня 2024 року у розмірі 32 500,00 грн (відповідно до платіжних інструкцій від 27 листопада 2024 року №17, від 20 грудня 2024 року №24);

- стягнуто в дохід держави Україна з ТОВ «Малинська видобувна компанія» несплачену частину за договором №24/10/22-3 від 22 жовтня 2024 року у розмірі 1 067 500,00 грн;

- стягнуто в дохід держави Україна з ТОВ «Малинська видобувна компанія» несплачену ТОВ «Новел Пром» суму за договором №24/10/22-4 від 22 жовтня 2024 року у розмірі 1 400 000,00 грн.

В іншій частині позову СБУ відмовлено.

03 серпня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Компанії, в якій скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2025 року у справі №910/12812/24 залишити в силі; судові витрати покласти на СБУ.

Також у касаційній скарзі скаржник просить зупинити до закінчення касаційного провадження виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року у справі №910/12812/24 в частині стягнення з ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» у дохід держави 452 317,75 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т.М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Стосовно судового збору.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Предметом розгляду у справі №910/12812/24 є позов Компанії про визнання недійсними чотирьох оспорюваних договорів, тобто 4 немайнові вимоги, а також позов СБУ, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання недійсними тих же оспорюваних договорів та стягнення в дохід держави 4 800 000,00 грн, тобто 4 немайнові вимоги та вимога майнового характеру.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 6:

- за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру;

- якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум);

- за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

У касаційній скарзі Компанія просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2025 року залишити в силі.

Отже Компанія оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року у повному обсязі, тобто в частині відмови у задоволенні 4 немайнових вимог за позовом позивача та 4 немайнових вимог за позовом третьої особи, а також в частині задоволення майнової вимог третьої особи про стягнення з відповідачів 4 800 000,00 грн.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 зазначеного Закону).

При цьому частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року установлено в розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання цієї касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 153 958,40 грн, а саме:

за оскарження постанови в частині позову позивача -

19 379,20 грн = 3 028,00 грн * 4 * 200% * 0,8;

за оскарження постанови в частині немайнових вимог за позовною заявою СБУ -

19 379,20 грн = 3 028,00 грн * 4 * 200% * 0,8 (вимоги про визнання недійсними договорів);

за оскарження постанови в частині майнових вимог третьої особи -

115 200,00 грн = 4 800 000,00 грн * 1,5% * 200% * 0,8 (вимоги про стягнення коштів).

Однак доказів сплати судового збору Компанія не надала, тому в цій частині касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.

Стосовно обґрунтування підстав касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Абзацами 3 - 4 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити: норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Компанія зазначає, що подає скаргу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:

- за пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» у взаємозв`язку зі статтями 4, 45, 53 ГПК України та статтею 5-1 Закону України «Про санкції»;

- за пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції застосував частину 2, 3 статті 228, частину 5 статті 216 ЦК України без урахування висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі №922/3456/23;

- за пунктом 2 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки є необхідність відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 31 березня 2026 року у справі №910/11526/24, якщо суд касаційної інстанції вважатиме його застосовним до спірних правовідносин.

В частині обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга відповідає вимогам частини другої статті 287 та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, проте обґрунтування підстав, передбачених пунктами 2 та 3 таким вимогам не відповідають.

Зі змісту частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що зазначена в пункті 3 абзацу 1 підстава касаційного оскарження спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі №918/707/22, від 23 травня 2023 року у справі №910/10442/21, від 12 листопада 2020 року у справі №904/3807/19.

Крім цього, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі №918/707/22, від 18 травня 2023 року у справі №927/1177/21, від 04 квітня 2023 року у справі №902/311/22.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Скаржник у касаційній скарзі зазначив норми права, стосовно застосування яких, згідно із його доводами відсутній висновок Верховного Суду стосовно права СБУ на звернення до господарського суду з позовом щодо спірних угод, навів обґрунтування необхідності такого висновку, проте не вказав висновків суду апеляційної інстанції стосовно вирішення наведеного питання, з яким не погоджується Компанія.

Отже, в частині обґрунтування пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Верховний Суд також звертає увагу скаржника на те, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Отже, Суд не наділений повноваженнями самостійно визначати підставу касаційного оскарження судових рішень, тому те, що скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 березня 2026 року у справі №910/11526/24 лиш у тому випадку, якщо суд касаційної інстанції вважатиме його застосовним до спірних правовідносин, є неприпустимим, оскільки такі підстави має чітко визначити і викласти саме заявник касаційної скарги.

Отже, скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Компанії без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення недоліків шляхом:

- подання оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 153 958,40 грн за реквізитами, які зазначені на веб-сайті Верховного Суду у розділі «Платіжні реквізити для перерахування судового збору в гривнях», із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга);

- подання уточнень підстав касаційного оскарження із посиланням на конкретні пункти абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України із належним обґрунтуванням необхідності відкриття касаційного провадження на підставі зазначених пунктів з дотриманням наданих вище роз`яснень.

Верховний Суд звертає увагу на те, що оскільки частиною першою статті 298 ГПК України передбачено право особи, яка подала касаційну скаргу, доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, скаржнику в уточненнях до касаційної скарги не надається право наводити підстави касаційного оскарження, які не наводились ним у касаційній скарзі.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.

Клопотання про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року у справі №910/12812/24 буде вирішено після усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії I.Es Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року у справі №910/12812/24 залишити без руху.

2. Надати Компанії I.Es Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Компанії I.Es Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited), що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. Л. Власов