Ухвала № 139083000 у справі № 910/12812/24 від 19.08.2026

УХВАЛА

19 серпня 2026 року

м. Київ

Справа № 910/12812/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Власова Ю. Л.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2025 року (суддя Удалова О.Г.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.)

у справі №910/12812/24

за позовом Компанії I.Es Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Пром», 2. Приватного акціонерного товариства «Пинязевицький Кар`єр», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Державної служби геології та надр України, 2. Офісу Генерального прокурора, 3. Міністерства юстиції України,

про визнання договорів недійсними

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Служби безпеки України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Пром», 2. Приватного акціонерного товариства «Пинязевицький Кар`єр», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія»

про визнання договорів недійсними та стягнення в дохід держави коштів,

ВСТАНОВИВ:

Компанія I.Es Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) (далі - Компанія) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Пром» (далі - ТОВ «Новел Пром») та Приватного акціонерного товариства «Пинязевицький Кар`єр» (далі - ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр»), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила визнати недійсними:

- договір №24/10/02-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15 липня 2016 року №6136, укладений 02 жовтня 2024 року між ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» та ТОВ «Новел Пром»;

- договір №24/8/23-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 05 жовтня 1998 року №1601, укладений 02 жовтня 2024 року між ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» та ТОВ «Новел Пром»;

- договір купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15 липня 2016 року №6136, укладений між ТОВ «Новел Пром» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія» (далі - ТОВ «Малинська видобувна компанія»);

- договір купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 05 жовтня 1998 року №1601, укладений між ТОВ «Новел Пром» та ТОВ «Малинська видобувна компанія».

Надалі Служба безпеки України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати недійсними:

- договір №24/10/02-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15 липня 2016 року №6136, укладений 02 жовтня 2024 року між ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» та ТОВ «Новел Пром»;

- договір №24/8/23-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 05 жовтня 1998 року №1601, укладений 02 жовтня 2024 року між ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» та ТОВ «Новел Пром»;

- договір №24/10/22-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15 липня 2016 року №6136, укладений 22 жовтня 2024 року між ТОВ «Новел Пром» та ТОВ «Малинська видобувна компанія»;

- договір №24/10/22-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 05 жовтня 1998 року №1601, укладений 22 жовтня 2024 року між ТОВ «Новел Пром» та ТОВ «Малинська видобувна компанія»,

а також стягнути в дохід держави 4 800 000,00 грн, а саме:

- з ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» все одержане ним за договорами від 02 жовтня 2024 року №24/8/23-4 у розмірі 452 317,75 грн;

- з ТОВ «Новел Пром» несплачену частину за договором від 02 жовтня 2024 року №24/8/23-4 у розмірі 547 682,25 грн;

- з ТОВ «Новел Пром» несплачену ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» суму за договором від 02 жовтня 2024 року №24/10/02-3 у розмірі 1 300 000,00 грн;

- з ТОВ «Новел Пром» все одержане ним за договором від 22 жовтня 2024 року №24/10/22-3 у розмірі 32 500,00 грн;

- з ТОВ «Малинська видобувна компанія» несплачену частину за договором від 22 жовтня 2024 року №24/10/22-3 у розмірі 1 067 500,00 грн;

- з ТОВ «Малинська видобувна компанія» несплачену ТОВ «Новел Пром» суму за договором від 22 жовтня 2024 року №24/10/22-4 у розмірі 1 400 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 травня 2025 року у справі №910/12812/24 позов Компанії задоволено; позов СБУ задоволено частково.

Визнано недійсними 4 оспорювані договори; здійснено розподіл судових витрат.

В іншій частині позову СБУ відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано. У справі ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Компанії, а позов СБУ задоволено частково.

Застосовано наслідки недійсності чотирьох оспорюваних нікчемних договорів у такий спосіб:

- стягнуто в дохід держави Україна з ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» все одержане ним за договорами №24/8/23-4 від 02 жовтня 2024 року у розмірі 452 317,75 грн (відповідно до платіжної інструкції від 18 листопада 2024 року №126);

- стягнуто в дохід держави Україна з ТОВ «Новел Пром» несплачену частину за договором №24/8/23-4 від 02 жовтня 2024 року у розмірі 547 682,25 грн;

- стягнуто в дохід держави Україна з ТОВ «Новел Пром» несплачену ПрАТ «Пинязевицький Кар`єр» суму за договором №24/10/02-3 від 02 жовтня 2024 року у розмірі 1 300 000,00 грн;

- стягнуто в дохід держави Україна з ТОВ «Новел Пром» все одержане ним за договором №24/10/22-3 від 22 жовтня 2024 року у розмірі 32 500,00 грн (відповідно до платіжних інструкцій від 27 листопада 2024 року №17, від 20 грудня 2024 року №24);

- стягнуто в дохід держави Україна з ТОВ «Малинська видобувна компанія» несплачену частину за договором №24/10/22-3 від 22 жовтня 2024 року у розмірі 1 067 500,00 грн;

- стягнуто в дохід держави Україна з ТОВ «Малинська видобувна компанія» несплачену ТОВ «Новел Пром» суму за договором №24/10/22-4 від 22 жовтня 2024 року у розмірі 1 400 000,00 грн.

В іншій частині позову СБУ відмовлено.

06 серпня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ТОВ «Малинська видобувна компанія», в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року у справі №910/12812/24, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Компанії та СБУ відмовити повністю.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06 серпня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т.М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Стосовно судового збору.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Предметом розгляду у справі №910/12812/24 є позов Компанії про визнання недійсними чотирьох оспорюваних договорів, тобто 4 немайнові вимоги, а також позов СБУ, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання недійсними тих же оспорюваних договорів та стягнення в дохід держави 4 800 000,00 грн, тобто 4 немайнові вимоги та вимога майнового характеру.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 6:

- за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру;

- якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум);

- за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

У касаційній скарзі ТОВ «Малинська видобувна компанія» просить Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні обох позовів відмовити повністю.

Отже, ТОВ «Малинська видобувна компанія» оскаржує судові рішення у справі №910/12812/24 у повному обсязі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 зазначеного Закону).

При цьому частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року установлено в розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання цієї касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 153 958,40 грн, а саме:

за оскарження постанови в частині позову позивача -

19 379,20 грн = 3 028,00 грн * 4 * 200% * 0,8;

за оскарження постанови в частині немайнових вимог за позовною заявою СБУ -

19 379,20 грн = 3 028,00 грн * 4 * 200% * 0,8 (вимоги про визнання недійсними договорів);

за оскарження постанови в частині майнових вимог третьої особи -

115 200,00 грн = 4 800 000,00 грн * 1,5% * 200% * 0,8 (вимоги про стягнення коштів).

До матеріалів справи долучено квитанцію від 05 серпня 2026 року про сплату ТОВ «МВК» судового збору за оскарження до Верховного Суду постанови від 14 липня 2026 року у справі №910/12812/24 у розмірі 9 689,60 грн.

Частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Надана скаржником квитанція про сплату 9 689,60 грн судового збору не є доказом виконання вимоги пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, оскільки:

- зазначена сума на 144 268,80 грн менша, ніж передбачено законодавством за подання цієї касаційної скарги;

- відповідно до службової записки про надання інформації щодо підтвердження зарахування судового збору №2527-1/22-26 від 17 серпня 2026 року, згідно із випискою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, за період 05 серпня 2026 року по 16 серпня 2026 року на рахунок [рахунок приховано], відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)» судовий збір, відповідно до квитанції від 05 серпня 2026 року на суму 9 689,60 грн від ТОВ «Малинська видобувна компанія» не надходив.

Отже, у цій частині касаційна скарга ТОВ «Малинська видобувна компанія» не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.

Стосовно обґрунтування підстав касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Абзацами 3 - 4 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити: норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України, є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

ТОВ «Малинська видобувна компанія» зазначило, що звертається із цією касаційною скаргою з підстав, передбачених:

- пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;

- пунктом 4 абзацу 1 частини другої статті 287, пункту 4 частини третьої статті 310, частини другої статті 311 ГПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях допустили порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, а саме, визнали встановленими обставини, що мають суттєве значення, на підставі неналежних доказів;

- частиною третьою статті 311 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме - неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Разом з тим, обґрунтовуючи, зокрема, пункт 4 абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України та зазначає, що підставою для касаційного оскарження та скасування судових рішень є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, адже суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі неналежних доказів. Проте скаржник чітко не зазначив, які докази, взяті судами до уваги, він вважає неналежними.

Отже, зміст касаційної скарги не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ «Малинська видобувна компанія» без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення недоліків шляхом:

- подання оригіналу документа, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 153 958,40 грн за реквізитами, які зазначені на веб-сайті Верховного Суду у розділі «Платіжні реквізити для перерахування судового збору в гривнях», із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга);

- подання уточнень касаційної скарги, в яких чітко зазначити, на підставі яких недопустимих доказів суди встановили обставини, що мають суттєве значення для справи.

Верховний Суд звертає увагу на те, що оскільки частиною першою статті 298 ГПК України передбачено право особи, яка подала касаційну скаргу, доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, скаржнику в уточненнях до касаційної скарги не надається право наводити підстави касаційного оскарження, які не наводились ним у касаційній скарзі.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2026 року у справі №910/12812/24 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. Л. Власов