Справа № 420/17460/26
У Х В А Л А
17 серпня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Крилова Я.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Мухамеджанова О.С. (за ордером),
представника відповідача - Кирилюк Є.С. (на підставі виписки з ЄДРПОУ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Головного управління Національної поліції у м. Києві про залишення позову без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,-
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 11 червня 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві № 1711 о/с від 13.09.2024 «Про особовий склад», яким звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (0053186), заступника начальника слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві 13 вересня 2024 року;
- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, з виплатою заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу на посаді заступника начальника слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, з урахуванням вислуги років, спеціального звання, премії та даної посади із дня, наступного за днем звільнення до дня поновлення (судового рішення), в тому числі за час затримки виконання рішення суду;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу на посаді заступника начальника слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, з урахуванням вислуги років, спеціального звання, премії pа даної посади із дня, наступного за днем звільнення згідно Наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві № 1711 о/с від 13.09.2024 р. до дня поновлення на посаді (прийняття судового рішення), в тому числі за час затримки виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 15 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - залишено без руху з наданням позивачу строку для наведення інших підстав для поновлення строку звернення до суду та подання відповідних доказів на їх підтвердження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
Ухвалою суду від 17 липня 2026 року задоволено клопотання Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено перше судове засідання на 17 серпня 2026 року о 12 год. 00 хв.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року, прийнято заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог (вхід. № ЕС/80623/26 від 16.07.2026 року) по справі № 420/17460/26 до розгляду.
14 серпня 2026 року від Головного управління Національної поліції у м. Києві до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.
В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що спір у даній справі виник з приводу проходження та звільнення позивача з публічної служби, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Зазначено, що наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 13 вересня 2024 року №1711 о/с «Про особовий склад» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - через службову невідповідність. Відповідно, на думку відповідача, позивач був обізнаний про своє звільнення та оскаржуваний наказ з моменту його видання, а встановлений законом строк звернення до суду сплив 14 жовтня 2024 року.
Водночас із позовною заявою позивач звернувся лише 11 червня 2026 року, тобто зі значним пропуском установленого законом строку.
Представник відповідача також зазначив, що посилання позивача на перебування на стаціонарному лікуванні у період з 27 квітня 2026 року по 04 травня 2026 року не підтверджені належними доказами, оскільки медичні документи щодо тимчасової непрацездатності за вказаний період до суду не надані. Крім того, навіть після закінчення зазначеного періоду позивач не звернувся до суду протягом тривалого часу, посилаючись на смерть батька, однак, на думку відповідача, зазначені обставини не позбавляли його можливості звернутися до суду, у тому числі за допомогою представника.
З огляду на викладене, відповідач вважає причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду неповажними та просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі частини третьої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
17 серпня 2026 року від представника позивача до суду надійшли заперечення на вищезазначене клопотання, обґрунтовані тим що, питання щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду вже було вирішено судом під час відкриття провадження у справі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року суд визнав причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновив позивачу строк звернення до суду.
Позивач вважає, що відповідач, звертаючись із клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, фактично повторно порушує питання, яке вже було предметом судової оцінки, не наводячи при цьому нових обставин, що виникли після відкриття провадження та могли б свідчити про передчасність висновку суду щодо поважності причин пропуску строку.
Також позивач звернув увагу на процесуальну поведінку відповідача, який після відкриття провадження подав відзив, заперечення на відповідь на відзив та інші процесуальні документи, а клопотання про залишення позову без розгляду подав лише 14.08.2026 року, безпосередньо перед призначеним судовим засіданням. На думку позивача, така поведінка свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та має ознаки зловживання процесуальними правами у розумінні статті 45 КАС України.
Щодо наведених відповідачем обставин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що документи, які підтверджують його перебування на стаціонарному лікуванні у період з 27.04.2026 року по 04.05.2026 року, були подані до суду разом з іншими медичними документами. Крім того, позивач послався на смерть батька як на обставину, що об`єктивно вплинула на можливість своєчасного звернення до суду в період після закінчення тимчасової непрацездатності.
Позивач також заперечив проти доводів відповідача про можливість звернення до суду через представника, зазначивши, що сама наявність адвоката не свідчить про відсутність об`єктивних причин для пропуску процесуального строку та не звільняє суд від необхідності оцінки конкретних життєвих, медичних і сімейних обставин позивача.
З огляду на викладене, позивач вважає клопотання відповідача необґрунтованим, таким, що не містить нових обставин для перегляду висновку суду щодо поновлення строку звернення до суду, та просить відмовити у його задоволенні.
Розглянувши у судовому засіданні заяву Головного управління Національної поліції у м. Києві про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом питання щодо поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду вже було вирішено судом під час відкриття провадження у справі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року суд визнав причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновив позивачу строк звернення до суду.
Зокрема, суд виходив з того, що відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом із тим, відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Як убачається з матеріалів справи, після видання наказу ГУНП у м. Києві №1711 о/с від 13.09.2024 року позивач не був пасивним та не відмовився від захисту свого права, а навпаки, невідкладно вжив заходів щодо його судового захисту.
Так, уже 27.09.2024 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовами про оскарження наказу про звільнення та поновлення на службі. Один із таких позовів (справа №320/45973/24) був прийнятий судом до розгляду, провадження у справі відкрито ухвалою від 09.10.2024 року, судом витребувано докази, вирішувались заяви про відвід судді, а сама справа перебувала на розгляді суду понад сім місяців.
Лише ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 року зазначений позов було залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 11 частини першої статті 240 КАС України, яку позивач послідовно оскаржував в апеляційному та касаційному порядку, наполягаючи на незаконності такого процесуального рішення.
Суд взяв до уваги, що протягом усього часу розгляду справи №320/45973/24, а також її перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій, позивач послідовно відстоював свою правову позицію щодо незаконності залишення позову без розгляду та обґрунтовано розраховував на продовження розгляду справи по суті. Остаточне рішення Верховного Суду у справі №320/45973/24 було прийнято лише 29.04.2026 року.
Суд погодився з доводами позивача, що сам по собі факт залишення позову без розгляду не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.10.2025 року у справі №990/376/24. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні питання про поновлення строку суд повинен оцінювати не лише сам факт залишення позову без розгляду, а й причини такого залишення та подальшу процесуальну поведінку особи, яка звертається за судовим захистом.
Саме така оцінка має бути надана і у даній справі.
Суд врахував, що позивач не допустив бездіяльності чи байдужого ставлення до захисту свого права. Навпаки, з моменту виникнення спору він безперервно здійснював процесуальні дії, спрямовані на судовий захист свого права, своєчасно подав позов, оскаржив ухвалу про залишення його без розгляду, постанову суду апеляційної інстанції та звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При цьому висновок суду у справі №320/45973/24 про зловживання процесуальними правами був пов`язаний із одночасним поданням декількох аналогічних позовів через різних представників. Однак матеріалами справи підтверджується, що на момент вирішення питання про залишення позову без розгляду інші аналогічні провадження фактично вже не перебували на розгляді суду, а тому позивач об`єктивно вважав, що саме справа №320/45973/24 підлягає подальшому розгляду по суті.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 року, залишаючи без змін ухвалу про залишення позову без розгляду, фактично не вирішував спір щодо правомірності звільнення позивача по суті, а лише підтвердив правильність застосування судами норм процесуального права.
Таким чином, суд при відкритті провадження у справі дійшов висновку, що пропуск строку звернення до суду був обумовлений не бездіяльністю чи недобросовісною поведінкою позивача, а тривалим здійсненням ним судового захисту у справі №320/45973/24, в межах якої він добросовісно реалізовував право на апеляційний та касаційний перегляд процесуального рішення про залишення позову без розгляду, обґрунтовано очікуючи відновлення розгляду справи по суті.
За таких обставин суд вважає, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є поважними, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи, свідчать про безперервне здійснення позивачем права на судовий захист та відповідають принципу забезпечення ефективного доступу до правосуддя, гарантованому статтею 55 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлення позивачу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Разом з тим, після відкриття провадження у справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про передчасність висновку, викладеного в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року, щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Суд враховує, що положення частини четвертої статті 123 КАС України передбачають можливість залишення позову без розгляду і після відкриття провадження у справі у випадку, якщо суд дійде висновку, що зроблений в ухвалі про відкриття провадження висновок про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним. Отже, сам факт постановлення ухвали про відкриття провадження та поновлення строку звернення до суду не позбавляє суд можливості в подальшому перевірити дотримання строків звернення до суду.
Водночас така можливість не означає необхідності автоматичного повторного вирішення питання про строк звернення до суду за відсутності нових обставин або доказів, які б спростовували висновки суду, зроблені при відкритті провадження.
У даному випадку доводи відповідача, викладені у клопотанні від 14.08.2026 року, фактично стосуються тих самих обставин, які були відомі сторонам та досліджувалися судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, а саме: дати видання наказу про звільнення позивача, дати звернення до суду, тривалості пропуску встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку та обставин, на які позивач посилався як на причини пропуску такого строку.
При цьому відповідачем не наведено обставин, які виникли після постановлення ухвали від 30.06.2026 року або стали відомі суду після її постановлення та які б об`єктивно свідчили про те, що зроблений судом висновок щодо поважності причин пропуску строку був передчасним.
Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що саме обставини попереднього звернення позивача до суду та тривалого здійснення ним судового захисту у справі №320/45973/24 були покладені судом в основу висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Суд повторно враховує, що після видання оскаржуваного наказу від 13.09.2024 року позивач не залишався пасивним щодо захисту своїх прав, а 27.09.2024 року звернувся до суду з позовами щодо оскарження звільнення. Надалі він здійснював процесуальні дії у справі №320/45973/24, оскаржував ухвалу про залишення позову без розгляду в апеляційному та касаційному порядку, а остаточне судове рішення у цій справі було прийнято Верховним Судом лише 29.04.2026 року.
Таким чином, пропуск позивачем місячного строку звернення до суду у даній справі був оцінений судом не ізольовано від його попередньої процесуальної поведінки, а з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема того, що позивач фактично реалізовував своє право на судовий захист з моменту виникнення спірних правовідносин.
Суд також бере до уваги, що саме по собі залишення попереднього позову без розгляду не припинило фактичного здійснення позивачем права на судовий захист, оскільки відповідне процесуальне рішення ним оскаржувалося в установленому законом порядку.
Посилання відповідача на те, що після закінчення періоду перебування позивача на стаціонарному лікуванні останній мав можливість звернутися до суду протягом певного періоду часу, не спростовує висновків суду, викладених в ухвалі від 30.06.2026 року, оскільки питання поважності причин пропуску строку було вирішено судом з урахуванням усієї сукупності обставин, а не лише періоду тимчасової непрацездатності.
При цьому суд звертає увагу, що обставини перебування позивача на лікуванні та смерть його батька були наведені позивачем у контексті обґрунтування причин пропуску строку, однак визначальним для висновку про поважність причин пропуску строку було саме встановлене судом фактичне здійснення позивачем безперервного судового захисту своїх прав у справі №320/45973/24.
Доводи відповідача про те, що позивач міг скористатися послугами представника, самі по собі не свідчать про відсутність поважних причин пропуску строку та не спростовують встановленої судом добросовісної процесуальної поведінки позивача. Можливість отримання правничої допомоги не означає автоматичної можливості особи своєчасно вчинити всі необхідні процесуальні дії незалежно від її особистого стану, стану здоров`я та сімейних обставин.
Суд також не погоджується з доводами позивача про те, що відповідач взагалі позбавлений можливості порушувати питання про залишення позову без розгляду після відкриття провадження. Як зазначалося вище, частина четверта статті 123 КАС України прямо передбачає таку можливість. Разом з тим, у даному випадку реалізація такого процесуального права не призвела до встановлення нових обставин, які б давали підстави для зміни висновку суду, викладеного в ухвалі від 30.06.2026 року.
Водночас суд не вбачає достатніх підстав для висновку про зловживання відповідачем процесуальними правами лише з огляду на дату подання відповідного клопотання. Подання клопотання про залишення позову без розгляду є процесуальним правом учасника справи, передбаченим КАС України, а питання щодо добросовісності його реалізації має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи.
У даному випадку, однак, доводи клопотання відповідача не спростовують висновків суду щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, викладених в ухвалі від 30.06.2026 року.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб.
При цьому застосування процесуальних строків має забезпечувати принцип юридичної визначеності, однак не може призводити до непропорційного обмеження права особи на доступ до суду, якщо встановлені судом обставини свідчать про те, що особа добросовісно та послідовно здійснювала заходи щодо судового захисту свого порушеного права.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відповідачем не наведено нових обставин та не надано доказів, які б спростовували висновки суду, викладені в ухвалі від 30.06.2026 року, щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відтак, підстав для висновку про те, що висновок суду, викладений в ухвалі від 30.06.2026 року, був передчасним, судом не встановлено.
За таких обставин відсутні передбачені частиною третьою або четвертою статті 123 КАС України підстави для залишення адміністративного позову без розгляду.
З огляду на наведене, клопотання Головного управління Національної поліції у м. Києві про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 256, 295 КАС України суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції у м. Києві про залишення позову без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 20 серпня 2026 року.
Суддя С.О. Стефанов