ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження: 22-ц/819/1191/26
Єдиний унікальний номер справи: 766/6268/23
У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
25 серпня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Радченка С.В.
суддів: Майданіка В.В.,
Приходько Л.А.
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
04 червня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області ухвалив у зазначеній справі рішення, на яке представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу з пропуском строку апеляційного оскарження рішення суду. Апелянтом було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року причини пропуску строку апеляційного оскарження визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху із наданням скаржникові строку для подання заяви з наведенням інших обґрунтованих причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення. Скаржнику роз`яснено наслідки невиконання зазначених вимог.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» подала до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, сформувавши її в системі «Електронний суд» 23 серпня 2026 року, в якій зазначає, що вперше апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції в межах строку на апеляційне оскарження. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 13 липня 2026 року доставлено до електронного кабінету АТ КБ «ПриватБанк» 13 липня 2026 року о 22:12:29. Після з`ясування обставин, пов`язаних з поверненням скарги, скаржником у найкоротший термін повторно подано її до апеляційного суду. Зазначає, що відповідно до норм ЦПК апеляційна скарга вдруге подана в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, оскільки скарга направлена 17.07.2026, тобто лише на третій день після отримання процесуального документа суду про її повернення. Посилається на те, що скаржник діяв добросовісно, не допускав невиправданих зволікань та максимально оперативно вжив заходів для реалізації свого права на апеляційне оскарження. Факт своєчасної сплати збору ще при первинному зверненні свідчить про поважність причин пропуску строку та відсутність зловживань з боку скаржника.
Вирішуючи заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року, апеляційний суд виходить із наступного.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.
Зазначений правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі №385/1763/23.
Таким чином у кожному окремому випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку має оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Згідно із ч. 1ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто на учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Наведеною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо подання доказів.
З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» вперше подало апеляційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 29 червня 2026 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 13 липня 2026 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» визнано неподаною та повернуто.
17 липня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» вдруге подало до Херсонського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року.
Як убачається з даних, отриманих із підсистеми «Електронний суд», копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 13 липня 2026 року доставлено до електронного кабінету АТ КБ «ПриватБанк» 13 липня 2026 року о 22:12:29.
Зважаючи на фактичні обставини справи, на переконання колегії суддів, скаржником не доведено, що у випадку вчасного, сумлінного та у належний спосіб використання всіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством, з метою запобігання невиправданому зволіканню під час реалізації свого гарантованого законом права на апеляційне оскарження судового рішення, не мало об`єктивної можливості повторно подати апеляційну скаргу у більш стислий та такий, що вважався б розумним, строк.
Колегія суддів зважує також на той факт, що Банком взагалі не надано вмотивування його дій щодо невиконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 29 червня 2026 року. Очевидно, що в разі добросовісних дій Банку на виконання зазначеної ухвали, строк звернення до суду з апеляційною скаргою не був би порушеним, тоді як невиконання ухвали суду і повторне звернення з апеляційною скаргою викликають обгрунтовані сумніви в добросовісності дій Банку, направлених на штучне затягування строків подання апеляційної скарги з метою подальшого його поновлення.
Безпідставними є доводи заяви про те, що відповідно до норм ЦПК апеляційна скарга вдруге подана в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, так як скарга направлена 17.07.2026 року, а повний текст рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року отримано Банком 06 червня 2026 року, строк на апеляційне оскарження для позивача обчислюється з наступного дня після вказаного вручення та межами цього строку є 30-денний термін, який закінчується 07 липня 2026 року. Обчислення строку апеляційного оскарження під час повторного подання апеляційної скарги від дати отримання ухвали суду про повернення первісної апеляційної скарги є помилковим тлумаченням апелянтом норм права.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини, якими скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження не дають підстав вважати їх об`єктивно непереборними. Процесуальна поведінка скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав та достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. Скаржник не довів, що у цій справі можливість невідкладеного повторного подання ним апеляційної скарги не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Пасивна поведінка скаржника не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Такий висновок колегії суддів ґрунтується у тому числі на необхідності дотриманням балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони у реалізації її права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (ухвали від 18 вересня 2020 року у справі№ 11-119сап20, від 22 лютого 2021 року у справі №9901/42/20).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в судочинстві виникнуть порушення прав учасників процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Частинами 3, 4ст. 357 ЦПК України визначено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що наведені апелянтом обставини в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судом були відхилені колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 185, 357, 358 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий С.В. Радченко
Судді В.В. Майданік
Л.А. Приходько