Постанова № 139436901 у справі № 725/12146/25 від 31.08.2026

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Чернівці

справа № 725/12146/25

провадження № 22-ц/822/1621/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І.

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі: Акціонерне товариство «Українська залізниця», Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

апеляційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця», «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 27 травня 2026 року та апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на додаткове рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 17 червня 2026 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Вольська-Тонієвич О. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця», ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», третя особа НКРЕКП, про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості.

У прохальній частині первісної позовної заяви ОСОБА_1 просила суд зобов`язати АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Енергозбут» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок обсягу спожитої електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), з урахуванням передплати за послуги користування електричною енергією в обсязі 1662 кВт·год, що еквівалентно 7176 гривень 84 копійкам.

23 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала заяву про зміну предмета позову, яку суд першої інстанції прийняв як уточнення позовних вимог.

У цій заяві ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Мар`ян І. С., просила:

1) зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок обсягу спожитої електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), у період з 25 квітня 2025 року по 24 грудня 2025 року, з урахуванням сформованої станом на 25 квітня 2025 року передплати за послуги користування електричною енергією в обсязі 1661,2 кВт·год (1662 кВт·год), що еквівалентно 7176 гривень 38 копійкам, яка виникла у зв`язку зі здійсненням оплати за показники електролічильника до 9150 кВт·год, при фактично зафіксованому показнику на момент заміни приладу обліку 7488,8 кВт·год, відповідно до акта заміни та зняття електролічильника від 25 квітня 2025 року;

2) зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» відобразити на особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), передплату за електричну енергію у розмірі 7176 гривень 38 копійок, яка існувала станом на 25 квітня 2025 року, а також врахувати зазначену передплату при подальших нарахуваннях і розрахунках за спожиту електричну енергію шляхом зменшення відповідних нарахувань.

Позов обґрунтовувала тим, що є побутовим споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Договірні відносини щодо розподілу електричної енергії врегульовані з АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут», а щодо постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія».

Вказувала, що 25 квітня 2025 року працівниками оператора системи розподілу проведено заміну приладу обліку електричної енергії, за результатами якої зафіксовано показник знятого лічильника 7488,8 кВт·год.

Водночас, станом на дату заміни лічильника, у позивачки існувала передплата за електричну енергію, оскільки останній показник, за який нею здійснено оплату, становив 9150 кВт·год.

Посилалася на платіжну інструкцію Monobank № К43Т-МСН8-7МТА-2164 від 02 березня 2025 року, а також інші платіжні документи, у призначенні яких зазначалися показники лічильника.

Такі показники передавалися у спосіб, передбачений публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії АТ «Українська залізниця», а саме шляхом зазначення показань у сплаченому рахунку на дату сплати.

Зазначала, що замість врахування передплати в обсязі 1661,2 кВт·год, що еквівалентно 7176 гривень 38 копійок, їй було сформовано заборгованість за спожиту електричну енергію, з якою вона не погодилася. У зв`язку із цим зверталася до відповідачів та НКРЕКП щодо проведення звірки обсягів споживання, нарахувань та оплат, однак спір не було врегульовано.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 27 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок обсягу спожитої електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , за період з 25 квітня 2025 року по 24 грудня 2025 року з урахуванням сформованої станом на 25 квітня 2025 року передплати за послуги користування електричною енергією в обсязі 1661,2 кВт·год (1662 кВт·год), що еквівалентно 7176 гривням 38 копійкам, яка виникла у зв`язку зі здійсненням оплати за показники електролічильника до 9150 кВт·год, при фактичному зафіксованому показнику на момент заміни приладу обліку 7488,8 кВт·год.

Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» відобразити на особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , передплату за електричну енергію у розмірі 7176 гривень 38 копійок, яка існувала станом на 25 квітня 2025 року, а також врахувати зазначену передплату при подальших нарахуваннях і розрахунках за спожиту електричну енергію шляхом зменшення відповідних нарахувань.

Стягнуто солідарно з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 968 гривень 96 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт заміни лічильника 25 квітня 2025 року та остаточний показник знятого приладу обліку 7488,8 кВт·год підтверджені актом заміни лічильника.

Суд визнав доведеним, що позивачка сплатила за показник 9150 кВт·год, а тому станом на дату заміни лічильника у неї існувала передплата в обсязі 1661,2 кВт·год.

Місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_1 регулярно передавала показники фактичного споживання електричної енергії шляхом їх зазначення у сплачених рахунках, що є способом, передбаченим публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії АТ «Українська залізниця».

Суд першої інстанції відхилив посилання НКРЕКП на дані про нерегулярну передачу позивачкою показників лічильника та на показник 40785 кВт·год, зазначивши, що такий показник стосувався іншого особового рахунку та іншого об`єкта споживання.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 17 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто солідарно з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Додаткове рішення мотивоване тим, що ухвалою суду від 30 січня 2026 року за заявою позивачки було забезпечено позов шляхом заборони відокремленому підрозділу АТ «Українська залізниця» Львівського регіонального відділення «Енергозбут» вчиняти будь-які дії щодо припинення розподілу електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , а питання про розподіл судового збору за подання заяви про забезпечення позову при ухваленні рішення від 27 травня 2026 року не було вирішено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги АТ «Українська залізниця»

В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» просить рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 27 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги АТ «Українська залізниця»

АТ «Українська залізниця» вказує, що 25 квітня 2025 року було проведено планову заміну приладу обліку, при цьому остаточний показник знятого лічильника становив 7488,8 кВт·год, а останній переданий споживачкою показник до його заміни - 6600 кВт·год у липні 2024 року. За цими даними ОСР первісно визначив обсяг споживання у 888 кВт·год.

Апелянт визнає, що пунктом 3.3 публічного договору передбачено можливість передання побутовим споживачем показників шляхом зазначення їх у сплаченому рахунку на дату сплати, однак наголошує, що показники мають передаватися щомісяця.

Вважає, що надані позивачкою платіжні документи охоплюють не кожний місяць, а частина платежів здійснена після початку четвертого календарного дня місяця, наступного за розрахунковим, що надавало ОСР право визначати місячні обсяги розрахунковим шляхом за середньодобовим споживанням.

Також АТ «Українська залізниця» зазначає, що на виконання листа НКРЕКП від 04 серпня 2025 року № 14829/17.3.2/9-25 ОСР здійснив перерахунок обсягів споживання за період з липня 2024 року до квітня 2025 року із застосуванням пункту 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Середньодобове споживання визначено за показниками нового лічильника: 30 кВт·год, зафіксованими 12 травня 2025 року, та 699 кВт·год, зафіксованими 25 липня 2025 року. Різниця 669 кВт·год за 74 дні, за розрахунком ОСР, становить 9 кВт·год на добу.

На підставі такого середньодобового показника ОСР визначив за липень 2024 року - квітень 2025 року 2682 кВт·год замість 954 кВт·год, які були відображені раніше, тобто збільшив обсяг споживання на 1728 кВт·год. Вказані скориговані дані передано ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» для врахування під час формування рахунків.

АТ «Українська залізниця» вважає, що платіжні квитанції Monobank за обмежений період та з датами оплати після четвертого числа місяця не є достатніми для підтвердження заявленої передплати.

Окремо апелянт посилається на те, що філія «Енергозбут» є відокремленим підрозділом АТ «Українська залізниця», не має статусу юридичної особи та не може самостійно бути стороною у цивільному процесі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

В апеляційній скарзі ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» просить рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 27 травня 2026 року скасувати в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просить скасувати додаткове рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 17 червня 2026 року.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині, яка стосується товариства, є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 541 ЦК України, оскільки солідарний обов`язок виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. На думку ТОВ «ЧОЕК», ОСР та ПУП є самостійними учасниками роздрібного ринку електричної енергії, виконують різні функції та не перебувають у солідарних правовідносинах щодо визначення обсягів споживання, формування нарахувань і проведення розрахунків зі споживачем.

Вказує, що ТОВ «ЧОЕК» є постачальником універсальних послуг, не здійснює функцій оператора системи розподілу, не забезпечує комерційний облік електричної енергії, не фіксує показники приладів обліку та не формує первинні дані щодо обсягів споживання. Нарахування вартості електричної енергії здійснюється постачальником на підставі даних, отриманих від оператора системи розподілу.

За таких умов, покладення на ТОВ «ЧОЕК» обов`язку здійснити перерахунок обсягу спожитої електричної енергії виходить за межі його повноважень і технічних можливостей, оскільки визначення та коригування обсягів споживання належить до функцій оператора системи розподілу.

Також ТОВ «ЧОЕК» вказує на неналежну оцінку доказів. Зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу висновку про існування передплати платіжну інструкцію Monobank від 02 березня 2025 року на суму 432 гривні, хоча платником за нею є не позивачка, а інша фізична особа. Крім того, показник «9150-9050», зазначений у призначенні платежу, є одностороннім записом платника у платіжному документі та не є документом комерційного обліку електричної енергії.

Апелянт наголошує, що суд не врахував останній офіційно зафіксований та переданий споживачем до заміни лічильника показник 6600 кВт·год, а також показник знятого 25 квітня 2025 року лічильника 7488,8 кВт·год. Різниця між цими показниками становить 888,8 кВт·год за період з липня 2024 року до квітня 2025 року, що не підтверджує висновок про передплату в обсязі 1661,2 кВт·год.

ТОВ «ЧОЕК» також посилається на наявність у матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків з різними сумами заборгованості, які, на його думку, суд першої інстанції належним чином не дослідив. Апелянт вважає, що за наявності суперечностей у доказах щодо обсягів споживання та нарахувань суд повинен був призначити судову експертизу або надати детальну оцінку кожному доказу.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Мар`ян І. С., від 23 березня 2026 року як уточнення позовних вимог, хоча за змістом вона могла бути зміною предмета позову, що потребувало вирішення питання про її прийняття окремою ухвалою з урахуванням вимог статті 49 ЦПК України.

Окремо ТОВ «ЧОЕК» вказує, що резолютивна частина рішення є невизначеною та не може бути виконана, оскільки в ній одночасно зазначено 1661,2 кВт·год і 1662 кВт·год, не розмежовано обсяг дій, які має виконати кожен із відповідачів, та фактично покладено на обох відповідачів ідентичний обов`язок без урахування різної правової природи їхніх функцій.

Додаткове рішення від 17 червня 2026 року ТОВ «ЧОЕК» вважає таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно є похідним від основного рішення та повторює той самий недолік щодо покладення на відповідачів солідарного обов`язку зі сплати судових витрат.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця»

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Мар`ян І. С., просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо суті спору зазначає, що місцевий суд правильно встановив обставини справи, зокрема факт передачі показників шляхом зазначення їх у сплачених рахунках, що прямо передбачено публічним договором АТ «Українська залізниця», а також факт наявності передплати в обсязі 1661,2 кВт·год, яка підлягає відображенню на особовому рахунку та врахуванню при подальших нарахуваннях.

Позивачка також посилається на те, що неодноразово зверталася до відповідачів і НКРЕКП із заявами щодо перевірки правильності визначення обсягів споживання та нарахувань, однак відповідачі належних заходів для усунення спору не вжили.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Договірні відносини щодо надання послуг з розподілу електричної енергії врегульовані з АТ «Українська залізниця» шляхом приєднання до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Договірні відносини щодо постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг врегульовані з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» шляхом приєднання до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Пунктом 3.3 публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії АТ «Українська залізниця» передбачено, що побутовий споживач щомісячно знімає фактичні показання лічильника електричної енергії та надає їх оператору системи, зокрема шляхом зазначення показань у сплаченому рахунку на дату сплати.

Пунктом 5.9 публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» передбачено, що розрахунки споживача здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, а оплата вважається здійсненою після надходження коштів на спеціальний рахунок постачальника.

Пунктом 6 цього ж договору передбачено право споживача вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків, а у випадку незгоди з порядком розрахунків або визначеною сумою - вимагати організації та проведення звіряння розрахункових даних, за необхідності із залученням постачальника послуг комерційного обліку та/або оператора системи, а також проведення звіряння фактичних розрахунків із підписанням відповідного акта.

25 квітня 2025 року на об`єкті позивачки проведено заміну приладу обліку електричної енергії.

Відповідно до акта заміни та зняття електролічильників від 25 квітня 2025 року, складеного щодо об`єкта споживача за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , проведено планову заміну приладу обліку.

У цьому акті зафіксовано показник демонтованого приладу обліку 7488,8 кВт·год та показник встановленого приладу обліку 000030 кВт·год; акт підписаний представником оператора системи (а. с. 136).

Відповідно до акта про пломбування/розпломбування засобів вимірювальної техніки № ЕЕЛнд-4/2025/119 від 25 квітня 2025 року новий лічильник опломбовано з показником 000030 кВт·год (а. с. 140).

Актами контрольного огляду засобів комерційного обліку № ЕЕЛлн-4/2025/2-1467 від 12 травня 2025 року та № ЕЕЛлн-4/2025/2-528 від 25 липня 2025 року зафіксовано показники нового лічильника 30 та 699 кВт·год відповідно; огляд 25 липня 2025 року проводився з метою звірки фактично спожитої електричної енергії. Різницю 669 кВт·год за 74 дні ОСР використав для визначення середньодобового споживання 9 кВт·год та ретроспективного перерахунку за липень 2024 року - квітень 2025 року (а. с. 138 з., 139 з.).

Відповідно до таблиці обліку показників приладу обліку за особовим рахунком № НОМЕР_1 , наданої АТ «Українська залізниця», вихідний показник старого приладу обліку становив 3073 кВт·год.

У таблиці відображено послідовність показників 3073 - 3180 - 3230 - 3300 - 3350 - 3400 - 3467 кВт·год.

У 2020-2023 роках показник 3467 кВт·год залишався незмінним.

У квітні 2024 року відображено показники 3467 - 6317 кВт·год, тобто 2850 кВт·год.

У травні 2024 року відображено показники 6317 - 6534 кВт·год, тобто 217 кВт·год.

У липні 2024 року відображено показники 6534 - 6600 кВт·год, тобто 66 кВт·год.

До заміни приладу обліку відображено показники 6600 - 7488 кВт·год, тобто 888 кВт·год.

Загальний обсяг, наведений у цій таблиці, становить 4415 кВт·год (а. с. 152-153).

Позивачка надала платіжні документи, у призначенні яких зазначалися показники приладу обліку та особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до платіжної інструкції Monobank № 4849-8T88-56KE-593X від 08 грудня 2024 року платником ОСОБА_3 сплачено на користь ТОВ «ЧОЕК» 1296 гривень; у призначенні платежу зазначено: Чернівецький ЦОК, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕЛ-401387: 8850-8550; дата виконання платежу - 09 грудня 2024 року (а. с. 27).

Відповідно до платіжної інструкції Monobank № EPAM-1PH8-E8XT-6693 від 15 лютого 2025 року цим же платником сплачено на користь ТОВ «ЧОЕК» 864 гривні; у призначенні платежу зазначено: Чернівецький ЦОК, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕЛ-401387: 9050-8850; дата виконання платежу - 15 лютого 2025 року (а. с. 22).

Відповідно до платіжної інструкції Monobank № K43T-MCH8-7MTA-2164 від 02 березня 2025 року цим же платником сплачено на користь ТОВ «ЧОЕК» 432 гривні; у призначенні платежу зазначено: Чернівецький ЦОК, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕЛ-401387: 9150-9050; дата виконання платежу - 02 березня 2025 року (а. с. 21).

Саме зазначений у цій платіжній інструкції показник 9150 кВт·год позивачка розцінювала як підтвердження здійснення оплати до такого показника приладу обліку.

Після заміни приладу обліку позивачкою також надано платіжні документи щодо подальших оплат за тим самим особовим рахунком.

Відповідно до платіжної інструкції Monobank № 5XTM-8M5P-C98H-5E48 від 02 червня 2025 року платником ОСОБА_3 сплачено на користь Чернівецького ЦОК 1080 гривень; у призначенні платежу зазначено оплату за спожиту електричну енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 , адресу: АДРЕСА_1 , та травень 2025 року; дата виконання платежу - 02 червня 2025 року (а. с. 24).

Відповідно до платіжної інструкції Monobank № 2B58-9MPP-52PB-MA51 від 30 червня 2025 року сплачено на користь ТОВ «ЧОЕК» 1080 гривень; у призначенні платежу зазначено: Чернівецький ЦОК, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕЛ-401387: 500-250; дата виконання платежу - 30 червня 2025 року (а. с. 19).

Відповідно до платіжної інструкції Monobank № TC41-7HH7-4BTB-KC9K від 07 серпня 2025 року сплачено на користь ТОВ «ЧОЕК» 864 гривні; у призначенні платежу зазначено: Чернівецький ЦОК, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕЛ-401387: 700-500; дата виконання платежу - 07 серпня 2025 року (а. с. 25).

Відповідно до платіжної інструкції Monobank № AA90-C3M5-26KE-89P4 від 08 вересня 2025 року сплачено на користь ТОВ «ЧОЕК» 1893 гривні; у призначенні платежу зазначено: Чернівецький ЦОК, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕЛ-401387: 826-700; дата виконання платежу - 09 вересня 2025 року (а. с. 26).

Відповідно до платіжної інструкції Monobank № 8000-9HM9-9P1E-4P29 від 07 жовтня 2025 року сплачено на користь ТОВ «ЧОЕК» 1391 гривню; у призначенні платежу зазначено: Чернівецький ЦОК, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕЛ-401387: 950-826; дата виконання платежу - 08 жовтня 2025 року (а. с. 20).

Відповідно до платіжної інструкції Monobank № E1BH-6HKX-949B-H652 від 02 грудня 2025 року сплачено на користь ТОВ «ЧОЕК» 2035 гривень; у призначенні платежу зазначено: Чернівецький ЦОК, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕЛ-401387: 1222-950; дата виконання платежу - 03 грудня 2025 року (а. с. 23).

Платником у зазначених платіжних документах є ОСОБА_1 , платежі здійснено за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , одержувач - ТОВ «ЧОЕК»/Чернівецький ЦОК.

Крім того, суми відповідних оплат відображені у наданій ТОВ «ЧОЕК» інформації щодо стану розрахунків за цим рахунком, що свідчить про їх фактичне зарахування постачальником на спірний особовий рахунок.

Відповідно до інформації щодо стану розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 2024 року до 01 жовтня 2025 року, на початок січня 2024 року за особовим рахунком відображено переплату 6250 гривень 30 копійок.

У січні 2024 року сплачено 396 гривень, у лютому 2024 року - 264 гривні, у березні 2024 року - 396 гривень.

У квітні 2024 року відображено нарахування 2850 кВт·год на суму 7524 гривні.

У травні 2024 року відображено нарахування 217 кВт·год на суму 572 гривні 88 копійок.

У липні 2024 року вказано окремі рядки «до коригування ОСР», «коригування ОСР» та «після коригування ОСР» (а. с. 88).

Відповідно до цієї ж інформації, у серпні 2024 року відображено оплату 432 гривні, у жовтні 2024 року - оплату 1080 гривень, у грудні 2024 року - оплату 1296 гривень.

У лютому 2025 року відображено оплату 864 гривні, у березні 2025 року - оплату 432 гривні.

У квітні 2025 року наведено окремі рядки щодо 921 кВт·год, коригування цього обсягу та подальшого нарахування 249 кВт·год.

У червні 2025 року відображено оплату 2160 гривень.

У липні 2025 року наведено окремі рядки щодо 615 кВт·год, коригування цього обсягу та подальшого нарахування 673 кВт·год.

У серпні 2025 року відображено оплату 864 гривні, у вересні 2025 року - оплату 1893 гривні.

Відповідно до сальдових оборотів по споживачу ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 за 2025 рік, сформованих ТОВ «ЧОЕК», на початок січня 2025 року відображено кредитове сальдо 2525 гривень 30 копійок.

У лютому 2025 року зараховано оплату 864 гривні, у березні 2025 року - оплату 432 гривні.

У квітні 2025 року первісно відображено 921 кВт·год на суму 3978 гривень 72 копійки.

У травні 2025 року відображено 50 кВт·год на суму 216 гривень.

У червні 2025 року зараховано оплату 1080 гривень.

Після проведених коригувань у липні-серпні 2025 року відображено кредитове сальдо 706 гривень 58 копійок (а. с. 77).

Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків за електроенергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 03 листопада 2025 року, складеного між Чернівецьким ЦОК та ОСОБА_1 , за 2024 рік відображено нарахування: 04.2024 - 2850 кВт·год на суму 7524 гривні; 05.2024 - 217 кВт·год на суму 572 гривні 88 копійок; 07.2024 - 279 кВт·год на суму 1205 гривень 28 копійок; 08.2024 - 279 кВт·год на суму 1205 гривень 28 копійок; 09.2024 - 270 кВт·год на суму 1166 гривень 40 копійок; 10.2024 - 279 кВт·год на суму 1205 гривень 28 копійок; 11.2024 - 270 кВт·год на суму 1166 гривень 40 копійок; 12.2024 - 279 кВт·год на суму 1205 гривень 28 копійок (а. с. 83 з.).

У цьому ж акті звірки взаєморозрахунків за 2024 рік відображено платежі: 01.2024 - 396 гривень; 02.2024 - 264 гривні; 03.2024 - 396 гривень; 05.2024 - 793 гривні; 08.2024 - 432 гривні; 10.2024 - 1080 гривень; 12.2024 - 1296 гривень.

За 2025 рік актом відображено: 01.2025 - 279 кВт·год на суму 1205 гривень 28 копійок; 02.2025 - 252 кВт·год на суму 1088 гривень 64 копійки та оплату 864 гривні; 03.2025 - 279 кВт·год на суму 1205 гривень 28 копійок та оплату 432 гривні; 04.2025 - 249 кВт·год на суму 1075 гривень 68 копійок; 05.2025 - 50 кВт·год на суму 216 гривень; 06.2025 - оплату 2160 гривень; 07.2025 - 673 кВт·год на суму 2907 гривень 36 копійок; 08.2025 - оплату 864 гривні; 09.2025 - 442 кВт·год на суму 1635 гривень 12 копійок та оплату 1893 гривні; 10.2025 - оплату 1391 гривню.

Загалом за актом зазначено 6947 кВт·год, 24584 гривні 16 копійок нарахувань, 12261 гривню оплат та кінцеве сальдо 6072 гривні 86 копійок заборгованості.

НКРЕКП у письмових поясненнях звертала увагу, що контрольні знімання показів лічильника оператором системи у 2020-2024 роках не проводилися, а у разі спору щодо показів та нарахувань мають бути перевірені дані комерційного обліку, фактичні покази та платіжні документи споживача.

При цьому наведені НКРЕКП показники 22 700 кВт·год, 40 785 кВт·год та 22 481,3 кВт·год стосувалися іншого особового рахунку № НОМЕР_3 та іншого об`єкта, що сторонами надалі не заперечувалося.

Безпосередньо лист НКРЕКП від 04 серпня 2025 року № 14829/17.3.2/9-25, на виконання якого, за твердженням АТ «Українська залізниця», проведено коригування на 1728 кВт·год, у наявних матеріалах не міститься; наявні лише посилання оператора системи розподілу на цей лист.

Відповідно до листа НКРЕКП від 29 серпня 2025 року № 16539/20.2/9-25, регулятор зазначив про недотримання споживачем та ОСР вимог ПРРЕЕ у частині фіксації фактичних показів лічильника електричної енергії (а. с. 80-81).

Відповідно до листа НКРЕКП від 10 жовтня 2025 року № 11921/20.2/7-25, регулятор розмежував функції оператора системи розподілу та постачальника універсальних послуг: ОСР здійснює комерційний облік, фіксує показники приладів обліку та формує обсяги спожитої електричної енергії, а ПУП формує вартість електричної енергії та рахунки споживачу на підставі даних, отриманих від ОСР (а. с. 84-85).

Відповідно до листів ТОВ «ЧОЕК» від 26 червня 2025 року № 10/1789, від 07 жовтня 2025 року № 10/2742 та від 05 листопада 2025 року № 10/3077, товариство повідомляло, що формує нарахування за особовим рахунком № НОМЕР_1 на підставі даних, отриманих від ОСР, та зазначало про готовність здійснити коригування після отримання оновлених або скоригованих даних про обсяги спожитої електричної енергії від АТ «Українська залізниця» (а. с. 76, 86-87, 82).

Оцінка доводів апеляційних скарг та висновків суду першої інстанції

Межі апеляційного перегляду

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Зазначені положення втілюють принцип диспозитивності цивільного судочинства, який поширюється не лише на формування позовних вимог, а й на визначення учасником справи обсягу оскарження судового рішення.

За змістом частини першої статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів, однак кожен із відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Отже, сама процесуальна співучасть не означає, що один співвідповідач уповноважений розпоряджатися процесуальними правами іншого співвідповідача або оскаржувати від його імені самостійний обов`язок, покладений судовим рішенням.

Частина перша статті 352 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають право оскаржити рішення суду першої інстанції повністю або частково. Водночас таке право реалізується конкретним учасником справи для захисту його власних прав, інтересів та обов`язків. Відповідно до пунктів 4, 5, 7 частини другої статті 356 ЦПК України саме особа, яка подає апеляційну скаргу, визначає судове рішення, яке оскаржується, наводить підстави його незаконності чи необґрунтованості та формулює свої вимоги до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частина друга цієї статті передбачає дослідження доказів, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За частиною четвертою статті 367 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами скарги, якщо встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Разом з тим частина шоста цієї статті забороняє приймати та розглядати в апеляційному суді позовні вимоги і підстави позову, які не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Системне тлумачення наведених норм дає підстави розрізняти доводи апеляційної скарги та обсяг апеляційного оскарження. Припис частини четвертої статті 367 ЦПК України дозволяє суду, перевіряючи ту частину рішення, яка поставлена перед ним на апеляційний перегляд, надати правильну правову кваліфікацію встановленим обставинам і застосувати належну норму матеріального права незалежно від повноти правових аргументів апелянта. Водночас цей припис не наділяє апеляційний суд необмеженим повноваженням за власною ініціативою переглядати самостійні та відокремлені позовні вимоги щодо іншого співвідповідача, який не поставив відповідну частину рішення під апеляційний перегляд.

Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 367/8835/16-ц, аналізуючи статтю 367 ЦПК України, наголошено, що загальним правилом є перевірка рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а вихід за ці межі допускається у прямо передбачених частиною четвертою цієї статті випадках.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі № 357/10920/24 Касаційний цивільний суд визнав безпідставним вихід апеляційного суду за межі апеляційної скарги, оскільки скаржник не оскаржував судове рішення з тієї підстави, яку апеляційний суд поклав в основу свого висновку. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд повинен перевіряти саме ті питання, які введені до предмета апеляційного перегляду учасником справи, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законом.

У постанові від 04 червня 2025 року у справі № 162/675/23, висновки якої відтворені та враховані у постанові від 20 травня 2026 року в цій самій справі, Верховний Суд зазначив, що доводи апеляційної скарги одного відповідача щодо скасування рішення в частині самостійних вимог до іншого відповідача не могли бути прийняті та покладені в основу скасування рішення в цій частині за відсутності повноважень на представництво інтересів іншого відповідача. Перегляд рішення в повному обсязі та скасування його в неоскарженій автономній частині Верховний Суд визнав виходом за межі апеляційного перегляду.

Водночас Верховний Суд допускає інший підхід, коли права та обов`язки співвідповідачів є нерозривно пов`язаними і судове рішення однаковою мірою стосується кожного з них. Так, у постанові від 10 січня 2025 року у справі № 725/333/22 Верховний Суд дійшов висновку про право одного з відповідачів оскаржувати рішення стосовно усіх відповідачів, оскільки права та обов`язки цього відповідача щодо спірного майна були нерозривно пов`язані з правами іншого відповідача, а задоволена позовна вимога стосувалася їх в однаковому обсязі. Водночас у цій же постанові Верховний Суд підтвердив протилежний підхід для випадків, коли в кожного відповідача виникає окремий самостійний обов`язок: за відсутності такого нерозривного зв`язку апеляційний суд не наділений повноваженнями переглядати вимоги до особи, яка відповідну частину рішення не оскаржує.

Отже, вирішальним для визначення меж апеляційного перегляду за скаргою одного зі співвідповідачів є не саме формулювання в її прохальній частині вимоги про скасування рішення «повністю», а характер матеріальних прав та обов`язків співвідповідачів: чи є вони спільними та нерозривно пов`язаними, чи кожен відповідач несе самостійний обов`язок у межах власних правовідносин із позивачем.

У цій справі АТ «Українська залізниця» у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 27 травня 2026 року та відмовити у задоволенні позову повністю, тобто охоплює прохальною частиною і ту частину рішення, якою обов`язки покладено на ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія». Однак матеріально-правові обов`язки цих відповідачів не є тотожними та нерозривними в розумінні висновку Верховного Суду у справі № 725/333/22. АТ «Українська залізниця» як оператор системи розподілу відповідає за визначення, перевірку та коригування даних комерційного обліку, тоді як ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» як постачальник універсальних послуг здійснює грошові нарахування, облік платежів та відображення стану особового рахунку на підставі отриманих даних комерційного обліку.

Отже, апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» є підставою для перевірки рішення в тій частині, в якій воно визначає права та обов`язки цього товариства, а також спільних фактичних і правових висновків суду першої інстанції, від яких безпосередньо залежить обсяг його обов`язку. Формулювання у прохальній частині апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» вимоги про відмову у позові повністю не наділяє це товариство правом розпоряджатися самостійним процесуальним інтересом ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та не є самостійною процесуальною підставою для скасування рішення в частині прав та обов`язків останнього.

Разом з тим ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» подало власну апеляційну скаргу, в якій оскаржує рішення саме в частині покладених на нього обов`язків. Тому ця частина рішення перебуває в межах апеляційного перегляду не внаслідок вимоги АТ «Українська залізниця» про повну відмову в позові, а на підставі самостійної апеляційної скарги ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія». Відповідно доводи кожного апелянта підлягають оцінці з урахуванням його власного процесуального інтересу та характеру покладених на нього обов`язків.

Окремо колегія суддів враховує межі перегляду додаткового рішення від 17 червня 2026 року. АТ «Українська залізниця» додаткове рішення не оскаржує. ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» у прохальній частині апеляційної скарги просить скасувати додаткове рішення у повному обсязі. Водночас зі змісту доводів цієї апеляційної скарги вбачається, що скаржник пов`язує незаконність додаткового рішення як із відсутністю підстав для покладення судових витрат саме на ТОВ «ЧОЕК», так і з неправомірністю солідарного способу стягнення судового збору з обох відповідачів.

Оскільки додатковим рішенням судовий збір стягнуто з відповідачів саме солідарно, перевірка законності такого способу розподілу судових витрат не може бути здійснена лише щодо одного боржника без оцінки солідарного обов`язку, як такого. Тому додаткове рішення перебуває в межах апеляційного перегляду в частині законності солідарного стягнення судового збору та визначення належного розподілу цих витрат за результатами апеляційного перегляду. Така перевірка не є переглядом самостійної матеріально-правової вимоги до АТ «Українська залізниця», а стосується нерозривно пов`язаного процесуального обов`язку щодо розподілу судових витрат.

Такий підхід узгоджується і з похідною природою додаткового рішення. Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 357/13500/18, пославшись на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, зазначив, що додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення, а у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тому перегляд додаткового рішення про судові витрати у цій справі є необхідним для приведення процесуальних наслідків у відповідність до нового результату розгляду спору.

Щодо заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Мар`ян І. С., від 23 березня 2026 року та зміни предмета позову

В апеляційній скарзі ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» порушено питання про дотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону під час прийняття та розгляду заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Мар`ян І. С., від 23 березня 2026 року, яку подано як заяву про зміну предмета позову. Для перевірки цих доводів колегія суддів виходить із такого.

За правилами частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позовом у процесуальному розумінні є звернення особи до суду за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу, зміст якого визначається двома основними елементами - предметом та підставами позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23 зазначила, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, тоді як підставами позову є фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує вимогу про захист права або охоронюваного законом інтересу.

Від фактичних підстав позову необхідно відрізняти його правове обґрунтування. Неправильна правова кваліфікація спірних правовідносин учасниками справи не звільняє суд від обов`язку самостійно застосувати норми права, які регулюють установлені фактичні правовідносини, відповідно до принципу jura novit curia. Самостійне визначення судом належної правової кваліфікації спірних правовідносин не є зміною предмета чи підстав позову.

Водночас право суду самостійно надати правову кваліфікацію встановленим обставинам не означає права суду змінювати визначену позивачем матеріально-правову вимогу чи включати до предмета судового розгляду новий спосіб захисту, який позивач належним чином не заявив.

Пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Водночас частина третя цієї статті окремо регулює зміну предмета або підстав позову: у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, така зміна допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі та здійснюється шляхом подання письмової заяви.

Частина п`ята статті 49 ЦПК України встановлює спеціальні правила подання такої заяви: до суду мають бути подані докази направлення копій заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає відповідну заяву до розгляду та повертає її заявнику, про що зазначає в ухвалі.

За змістом частин першої та другої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що ЦПК України не передбачає самостійної процесуальної дії у вигляді «уточнення» або «доповнення» позовних вимог. Тому в разі подання заяви, названої уточненням, доповненням чи збільшенням позовних вимог, суд повинен визначити її дійсний процесуальний зміст шляхом зіставлення первісної позовної заяви та поданої згодом заяви, а також застосувати правила саме тієї процесуальної дії, яка фактично була вчинена позивачем.

Такий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17. Об`єднана палата зазначила, що суд залежно від змісту відповідної заяви має розцінювати її як подання іншого позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об`єднання позовних вимог чи зміну предмета або підстав позову, а позивач при цьому зобов`язаний дотриматися встановленого ЦПК України порядку вчинення відповідної процесуальної дії.

У постанові Верховного Суду від 07 липня 2026 року у справі № 359/235/21 (провадження № 61-2718св26) також зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. У разі надходження такої заяви суд, виходячи з її змісту, змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінити її як подання іншого позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об`єднання позовних вимог або зміну предмета чи підстав позову. Верховний Суд звернув увагу, що при вирішенні питання про прийняття заяви про зміну предмета або підстав позову суд має оцінити дотримання процесуального строку, а в разі подання разом із такою заявою клопотання про поновлення строку - спершу вирішити питання про наявність підстав для його поновлення.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, тоді як зміна підстав позову полягає у зміні фактичних обставин, на яких ґрунтується така вимога.

Збільшення або зменшення розміру позовних вимог стосується зміни лише кількісних показників тієї самої вимоги. Натомість доповнення позову новою самостійною матеріально-правовою вимогою є зміною предмета позову, а не збільшенням його розміру. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

При цьому доповнення первісних фактичних підстав новими обставинами, які безпосередньо пов`язані з уже наведеними обставинами і не замінюють їх, лише з цієї підстави не становить зміни підстав позову. На це, зокрема, звернув увагу Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 201/4160/19.

Так, у постанові від 30 червня 2025 року у справі № 569/23781/23 Верховний Суд установив, що доповнення позову новою вимогою за незмінності первісних основних фактичних підстав становить зміну предмета позову. При цьому помилкове найменування учасником справи такої процесуальної дії як «збільшення позовних вимог» не змінює її правової природи.

Наведені висновки мають безпосереднє значення для цієї справи.

Основні фактичні обставини, на які ОСОБА_1 посилалася у первісній позовній заяві та у заяві від 23 березня 2026 року, істотно не змінилися. В обох випадках позивачка обґрунтовувала порушення своїх прав проведенням відповідачами неправильних нарахувань за електричну енергію, наявністю передплати, здійсненими платежами та співвідношенням переданих нею показників приладу обліку з показником, зафіксованим під час його заміни 25 квітня 2025 року.

Отже, основні підстави позову залишилися незмінними.

Проте предмет позову зазнав зміни.

З матеріалів цієї справи вбачається, що первісно ОСОБА_1 заявила до АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» одну матеріально-правову вимогу. У прохальній частині первісної позовної заяви позивачка просила:

«Зобов`язати АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Енергозбут» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок обсягу спожитої електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), з урахуванням передплати за послуги користування електричною енергією в обсязі 1662 кВт·год, що еквівалентно 7176 гривень 84 копійкам».

Отже, первісно обраний спосіб захисту полягав у покладенні на відповідачів обов`язку здійснити перерахунок обсягу спожитої електричної енергії. Посилання на наявність передплати було складовою фактичного та розрахункового обґрунтування цієї вимоги, але окремого обов`язку відповідачів відобразити на особовому рахунку конкретне грошове сальдо первісна прохальна частина позову не містила.

23 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала до суду заяву про зміну предмета позову. З її змісту вбачається, що, з одного боку, первісну вимогу про перерахунок було конкретизовано шляхом визначення періоду перерахунку, точного обсягу та грошового еквівалента заявленої передплати, а також показників приладу обліку, з яких позивачка виходила. У цій частині ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Мар`ян І. С., просила:

«Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок обсягу спожитої електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), у період з 25 квітня 2025 року по 24 грудня 2025 року, з урахуванням сформованої станом на 25 квітня 2025 року передплати за послуги користування електричною енергією в обсязі 1661,2 кВт·год (1662 кВт·год), що еквівалентно 7176 гривень 38 копійкам, яка виникла у зв`язку зі здійсненням оплати за показники електролічильника до 9150 кВт·год, при фактично зафіксованому показнику на момент заміни приладу обліку 7488,8 кВт·год, відповідно до акта заміни та зняття електролічильника від 25 квітня 2025 року».

Разом із цим у тій самій заяві позов було доповнено ще однією вимогою, якої первісна редакція позовної заяви не містила. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Мар`ян І. С., також просила:

«Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» відобразити на особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), передплату за електричну енергію у розмірі 7176 гривень 38 копійок, яка існувала станом на 25 квітня 2025 року, а також врахувати зазначену передплату при подальших нарахуваннях і розрахунках за спожиту електричну енергію шляхом зменшення відповідних нарахувань».

Порівняння первісної та подальшої редакцій прохальної частини позову свідчить, що заява від 23 березня 2026 року не зводилася лише до уточнення періоду, арифметичного розрахунку чи редакційного викладення вже заявленої вимоги. Поряд із конкретизацією вимоги про перерахунок позивачка заявила нову самостійну вимогу про відображення на особовому рахунку конкретної суми передплати та її врахування при майбутніх нарахуваннях.

Зазначена нова вимога передбачає інший безпосередній результат судового захисту та покладення на відповідачів додаткового обов`язку, якого первісна прохальна частина позову не містила. Тому за своїм процесуальним змістом подана 23 березня 2026 року заява становить зміну предмета позову шляхом доповнення первісних позовних вимог новою вимогою. При цьому фактична основа спору - стан особового рахунку № НОМЕР_1 , показники приладу обліку, здійснені платежі та твердження позивачки про існування передплати - залишилася тією самою, тобто одночасної зміни предмета і підстав позову не відбулося.

Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 12 січня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, до заяви про зміну предмета позову підлягала застосуванню спеціальна часова межа, передбачена частиною третьою статті 49 ЦПК України, - не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Матеріалами справи підтверджено, що 10 березня 2026 року судове засідання у справі фактично відбулося: у ньому були присутні позивачка, її представник та представник ТОВ «ЧОЕК», учасники надали пояснення щодо обставин спору та заявлених вимог, після чого судом було оголошено перерву. Заяву про зміну предмета позову подано 23 березня 2026 року, тобто вже після проведення судового засідання 10 березня 2026 року.

Із протоколу судового засідання від 27 травня 2026 року вбачається, що представник ТОВ «ЧОЕК» звернув увагу суду на те, що відповідні заяви подаються до першого судового засідання. Представник позивачки, натомість, зазначав, що предмет позову не змінився, а було лише конкретизовано період. Суд першої інстанції погодився саме з останньою кваліфікацією, виходячи з того, що предмет позову фактично не змінився, приєднав заяву до матеріалів справи та продовжив її розгляд.

Такий підхід суду першої інстанції не відповідає змісту заявлених вимог. Вирішальним для процесуальної кваліфікації заяви є не її назва і не те, як її характеризує учасник справи чи суд, а те, чи змінюється матеріально-правова вимога та очікуваний результат судового захисту. У цій справі після подання заяви від 23 березня 2026 року поряд із первісним обов`язком здійснити перерахунок з`явився новий окремий обов`язок - відобразити на особовому рахунку передплату у конкретній сумі та враховувати її при подальших нарахуваннях.

Отже, суд першої інстанції мав оцінити заяву від 23 березня 2026 року за правилами частини третьої статті 49 ЦПК України як заяву про зміну предмета позову, а не усунути встановлене законом процесуальне обмеження шляхом її кваліфікації як «уточнення» позовних вимог.

З огляду на те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а заява була подана після проведення судового засідання 10 березня 2026 року, право на вчинення відповідної процесуальної дії було втрачено, якщо інше не встановлено судом у зв`язку з поновленням процесуального строку.

Окремо колегія суддів враховує правила частини п`ятої статті 49 ЦПК України щодо направлення копії заяви іншим учасникам справи. Щодо ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» матеріали справи містять підтвердження направлення заяви через підсистему «Електронний суд» - квитанцію № 6392454. Крім того, між поданням заяви та судовим засіданням 27 травня 2026 року минуло близько двох місяців, а представник ТОВ «ЧОЕК» у цьому засіданні висловив заперечення щодо її прийняття та змісту.

Водночас матеріали справи не містять доказів направлення копії заяви від 23 березня 2026 року АТ «Українська залізниця». Отже, стосовно цього відповідача не було дотримано і самостійної вимоги частини п`ятої статті 49 ЦПК України. За прямою вказівкою цієї норми за відсутності доказів направлення копії заяви іншому учаснику справи суд не приймає таку заяву до розгляду та повертає її заявнику.

Та обставина, що ТОВ «ЧОЕК» фактично отримало заяву і мало можливість висловити щодо неї заперечення, усуває сумнів щодо його обізнаності зі змістом заяви, проте не змінює встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК України моменту, до якого у спрощеному позовному провадженні може бути змінено предмет позову. Належне повідомлення іншого учасника справи не є заміною вимоги щодо своєчасності вчинення процесуальної дії.

Матеріали справи не свідчать про подання разом із цією заявою клопотання про поновлення процесуального строку для зміни предмета позову чи про вирішення судом першої інстанції питання поновлення такого строку.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про те, що заява від 23 березня 2026 року не змінювала предмет позову, є помилковим. Оскільки цей процесуальний документ за своїм змістом є заявою про зміну предмета позову, поданою після закінчення строку, встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК України, на стадії вирішення питання про її прийняття суд першої інстанції мав застосувати процесуальні наслідки, передбачені частиною другою статті 126 ЦПК України.

Водночас колегія суддів враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23), відповідно до якого помилкове об`єднання судом позовних вимог та їх подальший розгляд по суті з ухваленням рішення не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з процесуальних підстав. Із змісту цієї постанови також вбачається, що, встановивши прийняття судом першої інстанції до розгляду додатково заявлених вимог з порушенням установленого процесуальним законом порядку, Велика Палата Верховного Суду не виключила такі вимоги з предмета подальшого судового розгляду, а здійснила їх перевірку по суті.

У цій справі суд першої інстанції, хоча й помилково розцінив заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Мар`ян І. С., від 23 березня 2026 року як таку, що лише уточнює раніше заявлені вимоги, фактично прийняв її до розгляду, включив заявлену нею додаткову вимогу до предмета спору та вирішив її по суті в оскаржуваному рішенні.

ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» отримало копію цієї заяви, брало участь у подальшому розгляді справи та висловлювало заперечення як щодо її прийняття, так і щодо заявлених вимог.

За таких обставин допущене судом першої інстанції порушення порядку прийняття заяви про зміну предмета позову не є достатньою підставою для усунення вже розглянутої ним матеріально-правової вимоги з предмета апеляційного перегляду. Враховуючи, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив по суті також вимогу про відображення на особовому рахунку № НОМЕР_1 передплати у розмірі 7176 гривень 38 копійок та її врахування при подальших нарахуваннях і розрахунках, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції також у цій частині та вирішує зазначену вимогу по суті.

Правове регулювання спірних правовідносин

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Також апеляційний суд враховує, що за змістом статей 15, 16 ЦК України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право не лише на доступ до суду, а й на ефективний спосіб захисту порушеного права. Вимога про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за своєю правовою природою є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі, що відповідає пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, визначений частиною другою статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Згідно з абзацом дванадцятим частини другої цієї статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках, за умови, що такий спосіб є ефективним і не суперечить закону.

У спорах, пов`язаних із відображенням заборгованості за особовим рахунком побутового споживача електричної енергії, ефективний спосіб захисту має усувати правову невизначеність щодо конкретного обсягу та періоду споживання, від яких залежить нарахована сума. Тому для виключення або коригування спірного нарахування суд повинен установити конкретний обсяг і період відповідного споживання або нарахування та визначити ту частину особового рахунку, яка має бути приведена у відповідність до належних даних.

Крім того, пунктом 6 частини першої статті 3 та частиною третьою статті 509 ЦК України закріплено засади добросовісності, розумності та справедливості, які передбачають належну співпрацю сторін зобов`язання.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються зокрема договори про надання послуг з розподілу та договори про постачання електричної енергії споживачу.

Частиною першою статті 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Частиною першою статті 56 цього Закону передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно з частиною другою цієї статті до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до пункту 2.7.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії ВТКО для ТКО, які забезпечені вузлами обліку, є оператор мережі або сторона, приєднана до мережі, що на законних підставах володіє чи користується лічильником у складі вузла обліку для цієї ТКО, якщо інше не встановлено цим Кодексом або договором.

Підпунктом 3 пункту 2.7.3 цього Кодексу до ТКО, для яких ОСР є ВТКО, віднесено ТКО в індивідуальних побутових споживачів для вузлів обліку, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію (незалежно від того хто є власником лічильника електричної енергії).

Відповідно до пункту 2.7.5 Кодексу ВТКО відповідальна за безперервність процесів вимірювання, формування та передачі даних комерційного обліку для відповідних ТКО згідно з регламентами та протоколами інформаційної взаємодії учасників ринку щодо обміну даними комерційного обліку, що забезпечується за власний кошт та власними силами або шляхом укладення договору з ППКО відповідно до вимог цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 4.3 ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Абзацами третім - шостим пункту 2.3.5 ПРРЕЕ передбачено, що у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії, на підставі яких здійснювались нарахування у пред`явленому до оплати документі, споживач подає про це заяву оператору системи/постачальнику послуг комерційного обліку, а у разі виникнення сумніву у правильності суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії - учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ. Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом порядку щодо перевірки даних комерційного обліку. На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та ППКО за необхідності проводять відповідні коригування. За результатами перевірки учасник роздрібного ринку повідомляє споживача.

Зазначений порядок має істотне значення для оцінки поведінки сторін до звернення до суду. Матеріали справи свідчать, що спір щодо правильності визначених обсягів і нарахувань виник задовго до подання позову: позивачка зверталася до оператора системи розподілу, постачальника універсальних послуг та НКРЕКП із вимогами про звірку і перевірку особового рахунку, а НКРЕКП у відповідях від 29 серпня 2025 року та 10 жовтня 2025 року звертала увагу на необхідність перевірки правильності визначення обсягів споживання та здійснених на їх підставі нарахувань.

При цьому складені у різний час акти звірки за особовим рахунком № НОМЕР_1 містили різні відомості про стан розрахунків, що вимагало від професійних учасників ринку застосування передбаченого пунктом 2.3.5 ПРРЕЕ механізму перевірки первинних даних та узгодження результатів. За таких обставин спір не може розглядатися як такий, що вперше виник лише в суді або був зумовлений виключно неподанням споживачем усіх платіжних документів.

При цьому, наведене не звільняє позивачку від процесуального обов`язку довести заявлену нею конкретну суму передплати. Воно має інше значення: відповідачі, яким спір був відомий до судового розгляду і які володіли відповідними даними комерційного обліку та даними особового рахунку, мали реальну можливість провести повну перевірку, зіставити ці масиви інформації та надати суду документи, що обґрунтовують результати такої перевірки.

Пунктом 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлено, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Абзацом другим пункту 8.6.3 Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлено, що покази лічильника, зчитані та передані індивідуальним побутовим споживачем шляхом зазначення цих показів у сплаченому рахунку електропостачальника, вважаються показами на початок доби оплати цього рахунка.

Пунктом 8.6.4 Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлено, що зчитані та передані індивідуальним побутовим споживачем покази лічильника(ів) протягом періоду, що починається з четвертого календарного дня та закінчується за два календарні дні до кінця розрахункового місяця, за відсутності переданих (зчитаних) показів шляхом дистанційного зчитування лічильника, є (до дати отримання наступних фактичних показів лічильника) вихідними даними для визначення оціночних показів лічильника (зокрема на початок першої доби наступних календарних місяців) та вважаються показами лічильника на початок доби їх передачі.

Відповідно до пункту 8.6.5 цього Кодексу у разі неотримання оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) від споживача фактичних показів лічильника(ів) до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, та за умови, що з технічних причин покази не отримані за допомогою засобів дистанційної передачі даних, оціночні покази лічильника на початок першої доби цього календарного місяця визначаються оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) шляхом додавання до останнього отриманого ними фактичного показу лічильника величини добутку середньодобового споживання на кількість днів (діб) між датою останнього зчитування фактичних показів та першим числом цього календарного місяця.

Пунктом 8.6.6 Кодексу передбачено, що якщо за підсумками наступного місяця споживач надасть покази лічильника, визначення фактичного обсягу розподілу та споживання електричної енергії за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показів, показів, зчитаних оператором системи або ППКО та показів, на які споживачу здійснено розрахунки.

Пунктом 8.6.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлено, що перевірка достовірності даних ЗКО безпосередньо на місці їх установлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців. Дані про перевірку можуть фіксуватись як на паперових носіях, так і за допомогою електронних засобів (мобільний телефон, планшет тощо).

Відповідно до пункту 8.6.15 цього Кодексу «Дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО».

У редакції Кодексу комерційного обліку електричної енергії, чинній на час проведення спірного коригування, пунктом 8.6.11 було передбачено, що середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт·год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів). У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи). Для непрацюючих лічильників визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії проводиться після відновлення роботи вузла обліку на основі двох найближчих до періоду розрахунку зчитаних та переданих фактичних показів лічильника при умові, що між датами зняття цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).

У редакції Кодексу, чинній на час проведення спірного коригування, пунктом 8.6.18 було передбачено, що разі тимчасового порушення роботи вузла обліку не з вини споживача обсяг спожитої електричної енергії від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань, визначається на підставі показів верифікаційних лічильників, а у разі їх відсутності розраховується відповідним оператором системи/ППКО за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії таким споживачем.

У цій же редакції пунктом 8.6.20 Кодексу було передбачено, що датою початку періоду порушення роботи вузла обліку, за відсутності звернення споживача, вважається дата попереднього контрольного огляду або зняття показів, але не більше шести місяців, або час та день, зафіксовані ЗКО чи АСКОЕ (зокрема за результатами проведеної експертизи ЗКО).

Відповідно до пункту 8.6.21 Кодексу за день відновлення роботи вузла обліку приймається день підписання оператором системи, ППКО та споживачем акта технічної перевірки та пломбування вузла обліку після завершення ремонтних та налагоджувальних робіт, підключення ЗКО та їх налаштування (за необхідності).

Пунктом 8.6.16 Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачено, що у разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи/ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника. Водночас індивідуальному побутовому споживачу достатньо надати фактичні покази лічильника оператору системи розподілу або електропостачальнику.

Пунктом 8.6.17 Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлено, що оператор системи/ППКО має забезпечити протягом п`яти робочих днів від дня отримання відповідного повідомлення проведення перевірки вказаних у рахунку показів лічильника, а в разі потреби протягом 20 робочих днів забезпечити перевірку лічильника та, у разі потреби, виправити помилкові дані, та проінформувати споживача про результати перевірки. Електропостачальник, оператор системи та споживач за ініціативою однієї зі сторін оформлюють акт звірки спожитої та сплаченої електричної енергії відповідно до отриманих фактичних показів ЗКО.

У редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, пунктом 10.1.2 було передбачено, що керівництво або уповноважені представники сторін зобов`язані докладати зусиль для вирішення суперечок шляхом проведення переговорів, пошуку взаємоприйнятних рішень, вирішення суперечки своєчасно і в повному обсязі, продовження строків врегулювання розбіжностей тощо», а пунктом 10.1.4 - у разі недосягнення сторонами згоди вирішення зазначених суперечок проводиться АКО, Регулятором або в судовому порядку. Постановою НКРЕКП від 02 червня 2026 року № 841 главу 10.1 після пункту 10.1.3 доповнено новим пунктом 10.1.4, а «у зв`язку з цим пункт 10.1.4 вважати пунктом 10.1.5».

Крім того, пунктом 9.3.6 Кодексу комерційного обліку встановлено, що при зберіганні даних комерційного обліку має бути забезпечено: 1) повноту даних, що зберігаються. Збережені дані повинні містити всю інформацію, що необхідна для відновлення попередніх даних; 2) захист даних від випадкових та ненавмисних змін; 3) цілісність даних. Дані, що зберігаються, повинні бути захищеними від навмисних змін; 4) версійність даних. При внесенні змін до даних має зазначатись джерело внесених змін (організація та оператор), дата та час і зберігатись їх попередня версія; 5) достовірність даних. Дані, що зберігаються, повинні зберігатися таким чином, щоб забезпечити можливість для визначення їх достовірності стосовно первинних даних, з яких вони утворені.

Отже, комерційний облік передбачає можливість простежити не лише кінцеве значення скоригованих даних, а й походження відповідної зміни та попередній стан даних. Це має значення у цій справі, оскільки спір виник саме через ретроспективну заміну раніше відображених обсягів новими розрахунковими величинами.

У постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 922/5404/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виставлений рахунок за наявності сумнівів у правильності певних показників або їх помилковості може підлягати перевірці та подальшому коригуванню за зверненням споживача, а відповідні суб`єкти ринку мають здійснити перевірку і звіряння виставлених рахунків та зазначених у них даних. Суди також виходили з пріоритету даних, отриманих безпосередньо оператором системи під час перевірки, та необхідності за наявності підстав провести коригування показників і нарахованого обсягу розподіленої електричної енергії з належним оформленням скоригованих відомостей.

У цій же справі суди, з висновками яких погодився Верховний Суд, встановили порушення прав споживача у зв`язку з тим, що оператор системи не відреагував у встановлений строк на звернення, не здійснив перерозподіл нарахувань і не склав уточнюючий акт. Отже, невиконання оператором системи обов`язку перевірити та виправити дані комерційного обліку не є суто технічною помилкою, а становить порушення, яке може бути усунуте судовим рішенням про коригування обсягів і передання скоригованих відомостей електропостачальнику.

Аналогічне нормативне розмежування повноважень учасників ринку застосовано у постанові Верховного Суду від 05 березня 2026 року у справі № 908/3151/23, у якій Суд посилався на пункт 4.3 ПРРЕЕ, пункт 2.3.5 ПРРЕЕ, пункт 8.6.16 Кодексу комерційного обліку електричної енергії та статтю 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» при оцінці повноважень щодо перевірки та коригування обсягів спожитої електричної енергії.

Близький за змістом підхід викладено у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 134/243/24. У цій справі спір також виник між побутовим споживачем, оператором системи розподілу та електропостачальником у зв`язку з нарахуванням значного обсягу електричної енергії після заміни лічильника і відображенням відповідного боргу за особовим рахунком. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою визнано незаконним нарахування електричної енергії оператором системи розподілу, зобов`язано оператора виключити з обліку спірний обсяг, а електропостачальника - виключити з обліку відповідну грошову заборгованість, оскільки відповідачі не довели фактичного споживання спірного обсягу та належності доказів, складених під час заміни приладу обліку.

З цього висновку випливає, що у спорах щодо особового рахунку за електричну енергію судове рішення має конкретизувати період та обсяг, який виключається або підлягає коригуванню. Інакше правова невизначеність між споживачем, оператором системи та електропостачальником зберігається, а спір фактично переноситься на подальші розрахункові періоди.

У постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 922/1943/25 Верховний Суд, аналізуючи положення Правил роздрібного ринку електричної енергії та Кодексу комерційного обліку електричної енергії, зазначив, що визначення, фіксація та коригування даних комерційного обліку належать до компетенції оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку. Електропостачальник здійснює нарахування за електричну енергію на підставі отриманих даних комерційного обліку та не має повноважень впливати на їх зміст чи обсяги. У цій справі Верховний Суд також врахував встановлені судами обставини про те, що постачальник не визначає і не коригує дані комерційного обліку, а тому не є належною стороною для вимог щодо перегляду обсягів споживання.

У постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 922/5/24 Верховний Суд залишив без змін судові рішення в частині покладення саме на оператора системи розподілу - АТ «Харківобленерго» - обов`язку здійснити перерозподіл обсягів електричної енергії та скласти уточнюючі акти про обсяги розподіленої електричної енергії. Отже, коли предметом спору є правильність визначення кВт·год і необхідність виправлення даних комерційного обліку, судовий обов`язок щодо коригування таких даних покладається на оператора системи розподілу.

У цій же постанові Верховний Суд врахував, що після виконання судового рішення в іншому спорі між споживачем та оператором системи розподілу саме оператор системи здійснив перерахунок обсягів електричної енергії та передав скориговані дані електропостачальнику, після чого електропостачальник провів відповідний перерахунок грошових нарахувань. Така послідовність підтверджує розмежування матеріально-правових обов`язків: ОСР визначає та коригує обсяг споживання, а постачальник відображає отримані від ОСР дані у грошових розрахунках зі споживачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що платіжна інструкція від 02 березня 2025 року не є документом комерційного обліку, не спростовують висновку суду про необхідність перевірки та коригування даних розрахунків. Публічний договір АТ «Українська залізниця» прямо передбачає можливість передання побутовим споживачем показань шляхом зазначення їх у сплаченому рахунку на дату сплати. Тому є підстави враховувати надані позивачкою платіжні документи в сукупності з актом заміни лічильника, листуванням сторін, актами звірки та поясненнями учасників справи.

Зазначення у платіжному документі платником іншої фізичної особи не свідчить про відсутність оплати саме за особовим рахунком № НОМЕР_1 , якщо платіж було ідентифіковано за відповідним особовим рахунком та зараховано у межах розрахунків за споживання електричної енергії на цьому об`єкті.

Посилання апелянта на останній офіційно переданий показник 6600 кВт·год та на обсяг 888,8 кВт·год підлягають оцінці у взаємозв`язку з умовами публічного договору АТ «Українська залізниця» щодо способу передачі показників. Якщо споживач відповідно до договору мав право зазначати показники у сплаченому рахунку, то оператор системи розподілу не вправі без належної перевірки і мотивованого спростування ігнорувати такі показники лише з підстави, що вони не були передані іншим каналом комунікації.

Щодо зіставлення даних про обсяги споживання електричної енергії, нарахування платежів та їх оплата

З метою зіставлення наявних у матеріалах справи даних про показники приладу обліку, платежі за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відомості оператора системи розподілу та дані електропостачальника колегія суддів наводить у хронологічній послідовності всі наявні відомості - від вихідних даних ОСР за 2019 рік до 24 грудня 2025 року:

Дата / розрахунковий період Показники та платежі за документами, поданими позивачкою Дані АТ «Українська залізниця» як ОСР Дані ТОВ «ЧОЕК»: обсяг, нарахування, оплата та сальдо

01.01.2019- 31.12.2023 Окремих платіжних документів за цей період у наявних матеріалах немає. За таблицею ОСР вихідний показник старого лічильника - 3073 кВт·год. Надалі відображено послідовність 3180, 3230, 3300, 3350, 3400 і 3467 кВт·год. У 2020-2023 роках показник 3467 кВт·год залишався незмінним. За період з 01.01.2019 до 25.04.2025 ОСР навів загальний обсяг 4415 кВт·год (а. с. 152-153). Помісячних даних ЧОЕК за цей період у наданих документах немає.

Січень 2024 Окремої платіжної інструкції немає; за даними ЧОЕК сплачено 396 грн. До квітня 2024 року останній відображений ОСР показник старого лічильника становив 3467 кВт·год. На початок місяця - кредитове сальдо (переплата) 6250,30 грн. Обсяг - 0 кВт·год; нараховано 0 грн; оплачено 396 грн; на кінець - переплата 6646,30 грн (а. с. 88).

Лютий 2024 Окремої платіжної інструкції немає; за даними ЧОЕК сплачено 264 грн. Окремого показника або обсягу ОСР за місяць у матеріалах немає. Обсяг - 0 кВт·год; нараховано 0 грн; оплачено 264 грн; на кінець - переплата 6910,30 грн.

Березень 2024 Окремої платіжної інструкції немає; за даними ЧОЕК сплачено 396 грн. Окремого показника або обсягу ОСР за місяць у матеріалах немає. Обсяг - 0 кВт·год; нараховано 0 грн; оплачено 396 грн; на кінець - переплата 7306,30 грн.

Квітень 2024 Окремої платіжної інструкції немає; оплату за місяць ЧОЕК не відобразив. Показники 3467-6317 кВт·год; обсяг - 2850 кВт·год. Обсяг - 2850 кВт·год; тариф - 2,64 грн/кВт·год; нараховано 7524 грн; оплачено 0 грн; на кінець - борг 217,70 грн.

Травень 2024 Окремої платіжної інструкції немає; за даними ЧОЕК сплачено 793 грн. Показники 6317-6534 кВт·год; обсяг - 217 кВт·год. Обсяг - 217 кВт·год; тариф - 2,64 грн/кВт·год; нараховано 572,88 грн; оплачено 793 грн; на кінець - переплата 2,42 грн.

Червень 2024 Окремої платіжної інструкції немає; оплату за місяць ЧОЕК не відобразив. Окремого показника або обсягу ОСР за місяць у матеріалах немає. Обсяг - 0 кВт·год; нараховано 0 грн; оплачено 0 грн; на кінець - переплата 2,42 грн.

Липень 2024 Окремої платіжної інструкції немає; оплату за місяць ЧОЕК не відобразив. Первісно прийняті показники 6534-6600 кВт·год, тобто 66 кВт·год; 6600 кВт·год - останній прийнятий ОСР показник до заміни лічильника. Під час подальшого ретроспективного перерахунку за 9 кВт·год на добу за липень визначено 279 кВт·год. Спочатку відображено 66 кВт·год / 285,12 грн, після чого цей запис сторновано (?66 кВт·год / ?285,12 грн) та остаточно відображено 279 кВт·год / 1205,28 грн. Після первісних 66 кВт·год борг становив 282,70 грн; після коригування кінцевий борг - 1202,86 грн.

Серпень 2024 Окремої платіжної інструкції немає; за даними ЧОЕК сплачено 432 грн. За ретроспективним розрахунком ОСР: 31 день х 9 кВт·год = 279 кВт·год. Обсяг - 279 кВт·год; нараховано 1205,28 грн; оплачено 432 грн; кінцевий борг - 1976,14 грн.

Вересень 2024 Окремої платіжної інструкції немає; оплату за місяць ЧОЕК не відобразив. За ретроспективним розрахунком ОСР: 30 днів х 9 кВт·год = 270 кВт·год. Обсяг - 270 кВт·год; нараховано 1166,40 грн; оплачено 0 грн; кінцевий борг - 3142,54 грн.

Жовтень 2024 Окремої платіжної інструкції немає; за даними ЧОЕК сплачено 1080 грн. За ретроспективним розрахунком ОСР: 31 день х 9 кВт·год = 279 кВт·год. Обсяг - 279 кВт·год; нараховано 1205,28 грн; оплачено 1080 грн; кінцевий борг - 3267,82 грн.

Листопад 2024 Окремої платіжної інструкції немає; оплату за місяць ЧОЕК не відобразив. За ретроспективним розрахунком ОСР: 30 днів х 9 кВт·год = 270 кВт·год. Обсяг - 270 кВт·год; нараховано 1166,40 грн; оплачено 0 грн; кінцевий борг - 4434,22 грн.

09.12.2024 / грудень 2024 Сплачено 1296 грн; у призначенні платежу: 8850-8550. Поточний заявлений показник - 8850 кВт·год (а. с. 27). За ретроспективним розрахунком ОСР: 31 день х 9 кВт·год = 279 кВт·год. Окремого контрольного показника ОСР 8850 кВт·год у матеріалах немає. Обсяг - 279 кВт·год; нараховано 1205,28 грн; оплачено 1296 грн; кінцевий борг - 4343,50 грн.

Січень 2025 Окремої платіжної інструкції немає; оплату за місяць ЧОЕК не відобразив. За ретроспективним розрахунком ОСР: 31 день х 9 кВт·год = 279 кВт·год. Проміжні сальдові обороти: 0 кВт·год / 0 грн; на початок і кінець - переплата 2525,30 грн. Остаточна інформація після коригування: 279 кВт·год / 1205,28 грн; оплачено 0 грн; кінцевий борг - 5548,78 грн.

15.02.2025 / лютий 2025 Сплачено 864 грн; у призначенні платежу: 9050-8850. Поточний заявлений показник - 9050 кВт·год (а. с. 22). За ретроспективним розрахунком ОСР: 28 днів х 9 кВт·год = 252 кВт·год. Окремого контрольного показника ОСР 9050 кВт·год у матеріалах немає. Проміжні сальдові обороти: 0 кВт·год / 0 грн; оплачено 864 грн; кінцева переплата - 3389,30 грн. Остаточна інформація після коригування: 252 кВт·год / 1088,64 грн; оплачено 864 грн; кінцевий борг - 5773,42 грн.

02.03.2025 / березень 2025 Сплачено 432 грн; у призначенні платежу: 9150-9050. Поточний заявлений показник - 9150 кВт·год (а. с. 21). Саме цей показник позивачка вважала підтвердженням оплати до 9150 кВт·год. За ретроспективним розрахунком ОСР: 31 день х 9 кВт·год = 279 кВт·год. Окремого контрольного показника ОСР 9150 кВт·год у матеріалах немає. Проміжні сальдові обороти: 0 кВт·год / 0 грн; оплачено 432 грн; кінцева переплата - 3821,30 грн. Остаточна інформація після коригування: 279 кВт·год / 1205,28 грн; оплачено 432 грн; кінцевий борг - 6546,70 грн.

01-24.04.2025 / квітень 2025 Позивачка виходила з розрахунку: 9150 ? 7488,8 = 1661,2 кВт·год, що за тарифом 4,32 грн/кВт·год становить 7176,38 грн передплати. Окремого платежу у квітні немає. Фактичний рух від останнього прийнятого показника до демонтажу: 7488,8 ? 6600 = 888,8 кВт·год. ОСР згодом замінив раніше відображені за липень 2024 року - квітень 2025 року 954 кВт·год на 2682 кВт·год, тобто додав 1728 кВт·год. Розрахункова частина за 1-24 квітня при 9 кВт·год на добу - 216 кВт·год. Проміжні сальдові обороти: на початок - переплата 3821,30 грн; первісно 921 кВт·год / 3978,72 грн; кінцевий борг - 157,42 грн. Після коригування 921 кВт·год сторновано та остаточно відображено 249 кВт·год / 1075,68 грн; оплата - 0 грн; кінцевий борг - 7622,38 грн. Це місячні дані за весь квітень.

Контрольний розрахунок на 25.04.2025 Після липня 2024 року до заміни лічильника зараховано: 432 + 1080 + 1296 + 864 + 432 = 4104 грн. Фактичне споживання від 6600 до 7488,8 - 888,8 кВт·год; його вартість: 888,8 х 4,32 = 3839,62 грн. Первісний борг після показника 6600 - 282,70 грн. Контрольне сальдо: 282,70 + 3839,62 ? 4104 = 18,32 грн боргу. За округленим показником ОСР 7488 і обсягом 888 кВт·год - 14,86 грн боргу. Отже, до ретроспективного додавання 1728 кВт·год рахунок був наближений до нульового сальдо.

25.04.2025 Окремого платежу на цю дату немає. За актом заміни показник демонтованого лічильника - 7488,8 кВт·год; показник встановленого та опломбованого нового лічильника - 30 кВт·год (а. с. 136, 140). Окремих добових даних ЧОЕК на 25.04.2025 немає; квітневі місячні дані наведені вище.

12.05.2025 / травень 2025 Платіжного документа на цю дату немає. Окремого показника, заявленого позивачкою, не подано. Контрольним оглядом зафіксовано показник нового лічильника 30 кВт·год. Споживання від початкового показника 30 кВт·год на цю дату - 0 кВт·год (а. с. 138 з., 140). Проміжні сальдові обороти: 50 кВт·год / 216 грн; оплачено 0 грн; кінцевий борг - 373,42 грн. Остаточна інформація після коригування: ті самі 50 кВт·год / 216 грн; оплачено 0 грн; кінцевий борг - 7838,38 грн. Це підсумок за весь місяць.

02.06.2025 Сплачено 1080 грн за спожиту електричну енергію за травень 2025 року. Показники лічильника у призначенні платежу не зазначені (а. с. 24). Окремого контрольного показника ОСР на цю дату в матеріалах справи немає. Платіж 1080 грн увійшов до сукупної оплати 2160 грн, відображеної ЧОЕК у червні 2025 року.

30.06.2025 / червень 2025 Сплачено 1080 грн; у призначенні платежу: 500-250. Поточний заявлений показник - 500 кВт·год (а. с. 19). Від початкового показника нового лічильника: 500 ? 30 = 470 кВт·год. Окремого контрольного огляду ОСР на цю дату немає. Показник 500 кВт·год міститься у сплаченому рахунку, а не в акті ОСР. Проміжні сальдові обороти: 0 кВт·год / 0 грн; оплачено 1080 грн; кінцева переплата - 706,58 грн. Остаточна інформація та акт звірки: 0 кВт·год / 0 грн; оплачено 2160 грн (два платежі по 1080 грн); кінцевий борг - 5678,38 грн.

25.07.2025 / липень 2025 Окремого платежу на цю дату немає. Контрольним оглядом зафіксовано показник 699 кВт·год. Фактичний обсяг від установлення: 699 ? 30 = 669 кВт·год. За даними ОСР, 669 кВт·год за 74 дні становлять близько 9 кВт·год на добу; цей показник використано для ретроспективного перерахунку попереднього періоду (а. с. 139 з.). Проміжні сальдові обороти: 0 кВт·год / 0 грн; кінцева переплата - 706,58 грн. В остаточній інформації за липень спочатку відображено 615 кВт·год / 2656,80 грн, цей запис сторновано (?615 кВт·год / ?2656,80 грн), після чого остаточно відображено 673 кВт·год / 2907,36 грн. Оплачено 0 грн; кінцевий борг - 8585,74 грн. Значення 615 і 673 кВт·год не підсумовуються.

07.08.2025 / серпень 2025 Сплачено 864 грн; у призначенні платежу: 700-500. Поточний заявлений показник - 700 кВт·год (а. с. 25). Приріст від контрольного показника 699 кВт·год - 1 кВт·год; від установлення - 700 ? 30 = 670 кВт·год. Окремого контрольного показника ОСР на цю дату немає. Показник 700 кВт·год міститься у сплаченому рахунку. Проміжні сальдові обороти: 0 кВт·год / 0 грн; оплату не відображено; кінцева переплата - 706,58 грн. Остаточна інформація та акт звірки: 0 кВт·год / 0 грн; оплачено 864 грн; кінцевий борг - 7721,74 грн.

09.09.2025 / вересень 2025 Сплачено 1893 грн; у призначенні платежу: 826-700. Поточний заявлений показник - 826 кВт·год (а. с. 26). Приріст - 126 кВт·год; від установлення - 826 ? 30 = 796 кВт·год. Окремого контрольного показника ОСР на цю дату немає. Показник 826 кВт·год міститься у сплаченому рахунку. За вересень: 442 кВт·год, з них 315 кВт·год х 4,32 грн та 127 кВт·год х 2,16 грн; нараховано 1635,12 грн; оплачено 1893 грн; кінцевий борг - 7463,86 грн.

08.10.2025 / жовтень 2025 Сплачено 1391 грн; у призначенні платежу: 950-826. Поточний заявлений показник - 950 кВт·год (а. с. 20). Приріст - 124 кВт·год; від установлення - 950 ? 30 = 920 кВт·год. Окремого контрольного показника ОСР на цю дату немає. Показник 950 кВт·год міститься у сплаченому рахунку. За жовтень в акті звірки станом на 03.11.2025: 0 кВт·год; нараховано 0 грн; оплачено 1391 грн; кінцевий борг - 6072,86 грн.

03.11.2025 (акт звірки) Нових платіжних документів або показників на цю дату не подано. Нового контрольного огляду після 25.07.2025 у наданих матеріалах немає. За остаточними місячними записами за травень-жовтень 2025 року: 1165 кВт·год; нараховано 4758,48 грн; оплачено 6308 грн. Кінцевий борг за актом - 6072,86 грн (а. с. 83 з.). Акт не охоплює подальші нарахування та платежі листопада-грудня 2025 року.

03.12.2025 Сплачено 2035 грн; у призначенні платежу: 1222-950. Поточний заявлений показник - 1222 кВт·год (а. с. 23). Приріст - 272 кВт·год; від установлення - 1222 ? 30 = 1192 кВт·год. Окремого контрольного показника ОСР на цю дату немає. Показник 1222 кВт·год міститься у сплаченому рахунку. Акт звірки станом на 03.11.2025 цього платежу та даних за грудень не містить. Тому кінцеве сальдо після платежу 2035 грн за наданими документами визначити неможливо.

24.12.2025 (кінець періоду) Платіжного документа або показника лічильника саме на 24.12.2025 у наданих матеріалах немає. Контрольного показника ОСР саме на 24.12.2025 у наданих матеріалах немає. Повних даних про обсяг, нарахування, оплату та кінцеве сальдо станом на 24.12.2025 у наданому акті звірки немає.

ПІДСУМОК Платіжними інструкціями з 09.12.2024 до 03.12.2025 підтверджено 10935 грн. Після 25.04.2025 підтверджено шість платежів на 8343 грн. Останній показник старого лічильника - 7488,8 кВт·год; останній наявний показник нового - 1222 кВт·год станом на 03.12.2025. ОСР навів 4415 кВт·год за старим лічильником з 01.01.2019 до 25.04.2025. Від останнього прийнятого показника 6600 до демонтажу фактично спожито 888,8 кВт·год. Ретроспективно додані 1728 кВт·год стосуються попереднього періоду. За новим лічильником до 03.12.2025 - 1222 ? 30 = 1192 кВт·год; даних ОСР на 24.12.2025 немає. За актом станом на 03.11.2025 за січень 2024 року - жовтень 2025 року відображено 6947 кВт·год, 24584,16 грн нарахувань, 12261 грн оплат і 6072,86 грн боргу. З урахуванням не включеного до акта платежу 2035 грн загальна відома оплата до 03.12.2025 становить 14296 грн. Через відсутність подальших нарахувань остаточне сальдо на 24.12.2025 не встановлюється.

Щодо належного відповідача за заявленими позовними вимогами

Відповідно до частин першої, другої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.

За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який суд виконує під час розгляду справи незалежно від того, чи ставить відповідне питання будь-хто з учасників справи, виходячи насамперед із характеру спірних матеріальних правовідносин та змісту заявленої матеріально-правової вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 907/825/22 зазначила, що позивачем є особа, яка має право вимоги та звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати відповідний обов`язок.

Визначення у позові складу сторін повинно відповідати реальному складу учасників спірних матеріальних правовідносин та має забезпечувати ефективний захист порушеного права із залученням тих осіб, які мають відповідати за заявленою вимогою. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» не завжди є тотожним поняттю «сторона у процесі». Сторонами у процесі є позивач і відповідач як учасники справи, натомість сторонами у спорі є належний позивач та належний відповідач, до якого звернена або має бути звернена відповідна матеріально-правова вимога. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин та за рахунок якої може бути задоволена відповідна позовна вимога і захищене порушене право чи інтерес позивача. На це Велика Палата Верховного Суду вказувала, зокрема, у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 та від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20.

За усталеним висновком Верховного Суду пред`явлення позову до неналежного відповідача або за неналежного складу відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Такий підхід викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 та від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20.

У цій справі ОСОБА_1 пред`явила позов до двох відповідачів - АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», заявивши вимогу про зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок обсягу спожитої електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 з урахуванням заявленої позивачкою передплати, а також вимогу про відображення на цьому особовому рахунку передплати у розмірі 7176 гривень 38 копійок та її врахування при подальших нарахуваннях і розрахунках за спожиту електричну енергію.

Зазначені вимоги є взаємопов`язаними, однак передбачають покладення на відповідачів різних за змістом матеріально-правових обов`язків, а тому питання належності відповідача підлягає вирішенню окремо щодо кожної з них.

Щодо позовної вимоги про здійснення перерахунку обсягу спожитої електричної енергії пред`явленої до АТ «Українська залізниця»

Щодо вимоги про здійснення перерахунку обсягу спожитої електричної енергії визначальним є те, хто відповідно до спеціального регулювання ринку електричної енергії уповноважений визначати та коригувати обсяг спожитої електричної енергії у кВт·год.

За змістом Кодексу комерційного обліку електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії визначення, формування та коригування даних комерційного обліку, у тому числі обсягів спожитої електричної енергії, належить до функцій оператора системи розподілу або відповідного постачальника послуг комерційного обліку.

Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 922/1943/25 виходив із функціонального розмежування повноважень оператора системи розподілу та електропостачальника: постачальник здійснює грошові нарахування на підставі отриманих даних комерційного обліку, однак не уповноважений самостійно визначати чи змінювати обсяг спожитої електричної енергії. Такий самий механізм випливає з послідовності дій на роздрібному ринку: оператор системи розподілу коригує дані комерційного обліку, після чого передає скориговані відомості електропостачальнику для відображення їх у грошових розрахунках.

У спірних правовідносинах функції оператора системи розподілу щодо об`єкта позивачки виконує АТ «Українська залізниця». Саме цей відповідач здійснював комерційний облік, приймав і формував дані про показники приладу обліку, визначав обсяги споживання та в подальшому провів спірне ретроспективне коригування таких обсягів.

Отже, за матеріально-правовою вимогою про зобов`язання здійснити перерахунок обсягу спожитої електричної енергії АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем.

Щодо розподілу обов`язку доказування та оцінки доказів у спірних правовідносинах

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності покладає тягар доказування на сторони, однак не створює для суду обов`язку вважати доведеною обставину виключно з огляду на твердження однієї зі сторін. Висновок про існування відповідної обставини має випливати з оцінки поданих доказів у їх сукупності, а не з того, що інша сторона не спростувала певне твердження.

З огляду на предмет спору колегія суддів вважає за необхідне окремо розмежувати обставини, які повинна була довести позивачка, та обставини, на які на підтвердження правомірності власного перерахунку посилається АТ «Українська залізниця».

Позивачка, заявляючи про існування станом на 25 квітня 2025 року передплати саме у розмірі 7176 гривень 38 копійок, мала довести не лише факт здійснення окремих платежів і зазначення у них певних показників приладу обліку, а й те, що після врахування всіх належних нарахувань та здійснених оплат невикористаний кредитовий залишок на особовому рахунку № НОМЕР_1 становив саме 7176 гривень 38 копійок.

Натомість АТ «Українська залізниця», заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правильність ретроспективного визначення обсягів споживання за середньодобовим показником, повинно було довести фактичні обставини, з якими Кодекс комерційного обліку електричної енергії пов`язує можливість застосування саме такого розрахункового механізму. Наведення математичного алгоритму перерахунку не є доказом існування передумов для його застосування.

Недоведеність правомірності проведеного оператором системи розподілу перерахунку не означає доведеності заявленої позивачкою передплати у розмірі 7176 гривень 38 копійок. Так само недоведеність конкретного розміру передплати не підтверджує правомірності визначення ОСР додаткового обсягу споживання. Кожна із цих обставин підлягає самостійній перевірці за правилами статей 80, 81, 89 ЦПК України.

Правовий висновок щодо оцінки доказів

Оцінюючи письмові докази, наведені в обставинах справи, у їх сукупності та взаємному зв`язку, колегія суддів виходить із того, що вони підтверджують різні за правовою природою обставини. Платіжні інструкції підтверджують факт внесення коштів за особовим рахунком № НОМЕР_1 та зазначення платником у призначенні платежу певних показників приладу обліку. Однак такі платіжні інструкції не є документами комерційного обліку електричної енергії і не встановлюють остаточного грошового сальдо особового рахунку станом на дату заміни лічильника.

Тому доказове значення показника 9150 кВт·год, зазначеного у платіжній інструкції від 02 березня 2025 року, полягає у підтвердженні повідомлення платником такого показника в межах розрахункового документа, але не у підтвердженні існування передплати саме у розмірі 7176 гривень 38 копійок. Наявність або відсутність такого грошового залишку має оцінюватися з урахуванням усіх нарахувань, оплат, коригувань, актів звірки, сальдових оборотів і даних комерційного обліку за спірний період.

Разом з тим документи ОСР і постачальника універсальних послуг не доводять правомірності спеціального ретроспективного перерахунку обсягу спожитої електричної енергії за середньодобовим показником, оскільки не містять належного підтвердження фактичних передумов для застосування такого механізму: непрацездатності вузла обліку, порушення схеми обліку, дати виникнення відповідного порушення або іншої технічної підстави, з якою Кодекс комерційного обліку електричної енергії пов`язує можливість визначення обсягу споживання за таким порядком.

Щодо перевірки стану особового рахунку на 25 квітня 2025 року

Колегія суддів вважає за необхідне окремо перевірити висновок суду першої інстанції про існування станом на 25 квітня 2025 року передплати у розмірі 7176 гривень 38 копійок шляхом зіставлення даних комерційного обліку оператора системи розподілу з даними про стан розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 , наданими самим електропостачальником.

Так, АТ «Українська залізниця» зазначало, що останнім переданим споживачем до заміни приладу обліку показником було 6600 кВт·год, переданим у липні 2024 року. Під час планової заміни приладу обліку 25 квітня 2025 року було зафіксовано кінцевий показник демонтованого приладу обліку 7488,8 кВт·год.

При цьому первісні дані ТОВ «ЧОЕК», тобто дані, сформовані до проведення подальшого спірного ретроспективного коригування ОСР, підтверджують, що у липні 2024 року постачальником було враховано фактичну різницю між показниками 6534 кВт·год та 6600 кВт·год - 66 кВт·год.

За тарифом 4,32 гривні за 1 кВт·год вартість такого обсягу становила: 66 х 4,32 = 285 гривень 12 копійок.

До цього на особовому рахунку обліковувалося кредитове сальдо 2 гривні 42 копійки, тому після врахування обсягу 66 кВт·год стан особового рахунку становив: 285 гривень 12 копійок - 2 гривні 42 копійки = 282 гривні 70 копійок заборгованості.

Отже, після врахування останнього прийнятого ОСР показника старого приладу обліку - 6600 кВт·год - первісно обліковане ТОВ «ЧОЕК» сальдо становило 282 гривні 70 копійок боргу. Ця величина є належною вихідною грошовою точкою для подальшої перевірки розрахунків.

Після липня 2024 року та до заміни приладу обліку ТОВ «ЧОЕК» відобразило на особовому рахунку такі платежі: у серпні 2024 року - 432 гривні, у жовтні 2024 року - 1080 гривень, у грудні 2024 року - 1296 гривень, у лютому 2025 року - 864 гривні, у березні 2025 року - 432 гривні.

Загальна сума цих платежів становить: 432 + 1080 + 1296 + 864 + 432 = 4104 гривні.

Платежі у розмірі 1296 гривень від 08 грудня 2024 року, 864 гривні від 15 лютого 2025 року та 432 гривні від 02 березня 2025 року підтверджуються відповідними платіжними інструкціями, а платежі у розмірі 432 гривні та 1080 гривень безпосередньо відображені у власних даних ТОВ «ЧОЕК» про рух коштів за особовим рахунком.

Отже, якщо виходити зі стану рахунку після врахування показника 6600 кВт·год, то до 25 квітня 2025 року на погашення існуючого боргу та подальшого споживання на особовий рахунок було зараховано 4104 гривні.

Наступним кроком є визначення вартості електричної енергії, фактично спожитої за старим приладом обліку після останнього прийнятого показника 6600 кВт·год і до його демонтажу, а саме: 7488,8 - 6600 = 888,8 кВт·год.

За тарифом 4,32 гривні за 1 кВт·год вартість такого обсягу становить: 888,8 х 4,32 = 3839 гривень 62 копійки.

Отже, стан особового рахунку на момент демонтажу старого приладу обліку визначається шляхом урахування трьох величин: 282 гривні 70 копійок - борг, який існував після врахування останнього переданого показника 6600 кВт·год; 3839 гривень 62 копійки - вартість 888,8 кВт·год, фактично спожитих від показника 6600 кВт·год до показника 7488,8 кВт·год; 4104 гривні - платежі, зараховані ТОВ «ЧОЕК» у цей період.

Відтак: 282,70 + 3839,62 - 4104 = 18 гривень 32 копійки.

Отже, зіставлення власних первісних даних відповідачів про стан особового рахунку, здійснені платежі та дані показників приладу обліку свідчить, що станом на 25 квітня 2025 року рахунок був фактично наближений до нульового сальдо та, при врахуванні точного показника 7488,8 кВт·год, мав дебетовий залишок у розмірі 18 гривень 32 копійки.

Цей висновок додатково перевіряється через округлений обсяг, використаний у таблиці обліку показників приладу обліку, наданій АТ «Українська залізниця». У ній після показника 6600 кВт·год до заміни приладу обліку відображено обсяг 888 кВт·год.

Вартість такого обсягу становить: 888 х 4,32 = 3836 гривень 16 копійок.

За такого способу обліку: 282,70 + 3836,16 - 4104 = 14 гривень 86 копійок боргу.

Саме цей результат арифметично узгоджується з вихідними сальдовими даними ТОВ «ЧОЕК»: на початок квітня 2025 року обліковувалося кредитове сальдо 3821 гривня 30 копійок, а після врахування вартості 888 кВт·год утворюється дебетовий залишок 14 гривень 86 копійок.

Різниця між 18 гривнями 32 копійками та 14 гривнями 86 копійками становить 3 гривні 46 копійок та зумовлена виключно тим, що в акті заміни зафіксовано точний показник 7488,8 кВт·год, тоді як у таблиці обліку показників приладу обліку використано ціле значення 7488 кВт·год і відповідно 888 кВт·год.

Наведений розрахунок спростовує висновок суду першої інстанції про те, що станом на 25 квітня 2025 року на особовому рахунку існувала передплата у розмірі 7176 гривень 38 копійок.

Такий висновок суд першої інстанції отримав виключно шляхом віднімання від зазначеного у платіжному документі показника 9150 кВт·год фактичного показника демонтованого приладу 7488,8 кВт·год та множення отриманої різниці 1661,2 кВт·год на тариф 4,32 гривні.

Однак цей спосіб розрахунку не враховує фактичного грошового стану особового рахунку на момент останнього прийнятого показника 6600 кВт·год, подальших платежів та вартості електричної енергії, реально спожитої до демонтажу приладу обліку.

Натомість послідовне врахування цих величин показує, що здійснені після липня 2024 року платежі у сумі 4104 гривні практично повністю відповідають сумі попереднього боргу 282 гривні 70 копійок та вартості 888,8 кВт·год фактичного подальшого споживання - 3839 гривень 62 копійки.

Отже, матеріали справи не лише не підтверджують передплату в розмірі 7176 гривень 38 копійок, а й дозволяють встановити, що безпосередньо перед заміною приладу обліку за особовим рахунком обліковувалася заборгованість у розмірі 18 гривень 32 копійок.

Водночас наведений висновок не підтверджує і правомірності подальшого ретроспективного коригування ОСР. Після такого коригування обсяг споживання за спірний період було збільшено на 1728 кВт·год, а вартість цього додатково визначеного обсягу за тарифом 4,32 гривні становить 7464 гривні 96 копійок.

Отже, судовий захист у цій справі має бути спрямований не на відображення заявленої позивачкою передплати 7176 гривень 38 копійок, а на усунення наслідків недоведеного ретроспективного збільшення ОСР обсягу споживання на 1728 кВт·год. Подальше врахування скоригованих даних у грошових нарахуваннях і сальдо особового рахунку є обов`язком електропостачальника, що випливає із закону та правил роздрібного ринку після отримання таких даних від оператора системи розподілу.

Щодо правомірності ретроспективного перерахунку ОСР та його впливу на стан особового рахунку

Колегія суддів розмежовує визначення оціночних місячних обсягів у разі несвоєчасного отримання показів від споживача та спеціальний порядок визначення обсягу у разі непрацюючого лічильника або тимчасового порушення роботи вузла обліку.

Ненадання показів до початку четвертого календарного дня місяця може бути підставою для тимчасового формування оціночного показника, однак не підтверджує непрацездатності приладу обліку.

Показники, зазначені у сплачених рахунках, не обов`язково є показниками саме на перше число відповідного місяця, однак за пунктом 8.6.3 Кодексу вони визнаються показами на початок доби оплати рахунка. Тому вони підлягають оцінці разом з іншими даними комерційного обліку і не можуть бути відкинуті лише з тієї підстави, що рахунок сплачено після четвертого календарного дня місяця.

Разом з тим АТ «Українська залізниця» у подальшому застосувало інший механізм: за показниками нового лічильника 30 кВт·год станом на 12 травня 2025 року та 699 кВт·год станом на 25 липня 2025 року ОСР визначив середньодобове споживання 9 кВт·год та ретроспективно перерахував обсяг за липень 2024 року - квітень 2025 року до 2682 кВт·год замість раніше відображених 954 кВт·год, тобто збільшив його на 1728 кВт·год.

Наслідок цього коригування простежується за даними ТОВ «ЧОЕК» як зміна грошового сальдо після внесення додаткового обсягу. Ретроспективно додані 1728 кВт·год за тарифом 4,32 гривні за 1 кВт·год становлять 7464 гривні 96 копійок, тобто саме ця величина є грошовим наслідком спірного збільшення обсягу споживання.

Отже, збільшення відображеної заборгованості після спірного коригування зумовлене не неврахуванням ТОВ «ЧОЕК» здійснених позивачкою платежів, а додатковими 1728 кВт·год, визначеними ОСР ретроспективно, правомірність яких має бути доведена самим оператором системи розподілу.

Показовим є й стан рахунку на початок 2025 року. До коригування ЧОЕК обліковувало кредит 2525 гривень 30 копійок, тоді як після ретроспективного донарахування за липень-грудень 2024 року в іншій інформації ЧОЕК вже відображено борг 4343 гривні 50 копійок. Різниця між цими станами становить 6868 гривень 80 копійок. Саме такою є вартість додатково визначених ОСР за липень-грудень 2024 року 1590 кВт·год за тарифом 4,32 гривні. Це додатково підтверджує безпосередній причинний зв`язок між спірним коригуванням обсягів та зміною грошового сальдо.

АТ «Українська залізниця» не зазначило та не підтвердило, який саме із передбачених пунктом 8.6.11 способів було застосовано. Якщо середньодобове споживання визначалося за двома останніми послідовно зчитаними показами у зв`язку з відсутністю історичних даних, відповідач мав довести відсутність таких даних та пояснити неможливість застосування загального правила. Натомість матеріали справи містять відомості про раніше сформовані ОСР фактичні та оціночні обсяги споживання, а сам пункт 8.6.11 допускав використання обох видів даних.

Якщо ж ОСР застосував порядок, передбачений для непрацюючого лічильника, матеріали справи не містять доказів несправності демонтованого приладу обліку або порушення роботи вузла обліку. Навпаки, заміна лічильника була плановою, а зафіксований під час демонтажу показник 7488,8 кВт·год сам ОСР використовує як достовірний.

Отже, посилання на арифметичну різницю між показниками нового лічильника 30 і 699 кВт·год не підтверджує правомірності поширення визначеного за ними середньодобового споживання на попередній період роботи іншого приладу обліку.

Матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_1 не ухилялася від участі у формуванні даних комерційного обліку та вживала заходів для усунення виявлених розбіжностей.

Позивачка передавала показники приладу обліку шляхом їх зазначення у призначенні платежів, тобто способом, прямо передбаченим пунктом 8.6.3 Кодексу комерційного обліку електричної енергії та умовами публічного договору. Внесені нею кошти були ідентифіковані за особовим рахунком № НОМЕР_1 , прийняті ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та відображені у даних про рух коштів за цим рахунком.

Натомість матеріали справи не підтверджують проведення повної звірки із зіставленням усіх переданих позивачкою показників, здійснених оплат, первісних даних ОСР та показника 7488,8 кВт·год, зафіксованого під час планової заміни лічильника. Проведене згодом ретроспективне коригування ґрунтувалося на показниках нового приладу обліку, однак не містило належного пояснення причин неврахування раніше отриманих даних і платежів позивачки.

Більше того, у запереченнях, поданих до суду першої інстанції, АТ «Українська залізниця» саме зазначало, що за період з 01 січня 2019 року до 25 квітня 2025 року за показами приладу обліку за особовим рахунком № НОМЕР_1 спожито 4415 кВт·год. Така позиція узгоджується з вихідним показником 3073 кВт·год та кінцевим показником 7488 кВт·год, наведеними самим ОСР, і додатково засвідчує, що до проведення спірного ретроспективного коригування ОСР використовував фактичні покази цього приладу як придатні для визначення обсягу споживання.

Крім того, навіть за умови застосування до спірних правовідносин пункту 8.6.20 Кодексу у редакції, чинній на час проведення спірного коригування, за відсутності доказів того, що час та день порушення роботи вузла обліку були зафіксовані ЗКО чи АСКОЕ, обраний ОСР період перерахунку з липня 2024 року до квітня 2025 року не узгоджується з установленим цим пунктом порядком визначення дати початку періоду порушення роботи вузла обліку, оскільки перевищує встановлений ним шестимісячний період. Посилання на лист НКРЕКП від 04 серпня 2025 року № 14829/17.3.2/9-25 не усуває цього недоліку, оскільки зазначеного листа в матеріалах справи немає, а тому його зміст та надані в ньому роз`яснення судом не встановлені. Водночас такий лист не може бути самостійною правовою підставою для коригування даних комерційного обліку та не може підміняти передбачені Кодексом умови і фактичні передумови застосування відповідного порядку визначення обсягів споживання.

Первинні документи комерційного обліку, відомості про технічний стан вузла обліку, контрольні огляди та вихідні дані, на підставі яких ОСР сформував спірні обсяги, перебувають у сфері діяльності оператора системи розподілу. АТ «Українська залізниця» брало участь у розгляді справи судом першої інстанції, заперечувало проти позову, а в апеляційній скарзі посилається на правомірність власного перерахунку. За таких обставин саме апелянт мав можливість і процесуальний обов`язок подати докази фактичних передумов застосування обраного ним механізму. Заміна таких доказів повторенням арифметичного перерахунку не відповідає вимогам статей 80, 81 ЦПК України.

З огляду на вимоги пункту 9.3.6 Кодексу щодо повноти, версійності та перевірюваності даних, проведення ретроспективного коригування мало залишати можливість встановити попередню версію обсягів, джерело внесеної зміни, час її внесення та співвіднести скориговані величини з первинними даними. Саме тому посилання ОСР лише на кінцевий арифметичний результат перерахунку без подання документів, які дозволяють перевірити підстави та історію внесення відповідних змін, не є достатнім для доведення правомірності такого коригування.

Зафіксований під час демонтажу приладу обліку показник 7488,8 кВт·год є об`єктивною граничною величиною сукупного обсягу електричної енергії, облікованого цим приладом до моменту його зняття. За відсутності доказів несправності приладу обліку, його обнулення, заміни показників чи інших обставин, які ставили б під сумнів достовірність зафіксованого значення, фактичний обсяг споживання за період від останнього прийнятого показника 6600 кВт·год до демонтажу лічильника не міг перевищувати 888,8 кВт·год (7488,8 - 6600). Визначення за цей самий період більшого обсягу споживання суперечило б фактичному кінцевому показнику приладу обліку, достовірність якого сам ОСР не заперечує.

Суд не може самостійно припускати існування технічної несправності або іншої передумови, якої не підтверджують матеріали справи, та збирати замість сторони докази на обґрунтування її заперечень. Негативні процесуальні наслідки непідтвердження правомірності ретроспективного збільшення обсягів покладаються на сторону, яка посилалася на відповідні обставини.

Щодо перерахунку обсягу спожитої електричної енергії за період з 25 квітня по 24 грудня 2025 року

Колегія суддів окремо перевірила обсяг електричної енергії, підтверджений показами нового засобу обліку, відомості оператора системи розподілу та постачальника, а також усі наявні у матеріалах справи платіжні інструкції. Така перевірка необхідна для з`ясування, чи пов`язана відображена постачальником заборгованість із несплатою позивачкою коштів, чи вона є наслідком ретроспективної зміни даних комерційного обліку.

З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2025 року у квартирі позивачки встановлено та опломбовано новий лічильник із початковим показом 30 кВт·год. Під час контрольного огляду 12 травня 2025 року зафіксовано той самий показ - 30 кВт·год (а. с. 136, 138 зворот, 140). Отже, на дату заміни лічильника та після його встановлення вихідним підтвердженим показом є 30 кВт·год.

Під час контрольного огляду 25 липня 2025 року зафіксовано показник 699 кВт·год. Різниця між цим показником та початковим показником нового лічильника становить 669 кВт·год (699 ? 30), що підтверджує фактичний обсяг споживання від дати встановлення лічильника до 25 липня 2025 року (а. с. 139 зворот).

Подальші показники нового лічильника та обсяги, зазначені позивачкою у платіжних інструкціях, становили: 30 червня 2025 року - показ 500 кВт·год, оплачений обсяг 250 кВт·год; 7 серпня 2025 року - показ 700 кВт·год, обсяг 200 кВт·год; 9 вересня 2025 року - показ 826 кВт·год, обсяг 126 кВт·год; 8 жовтня 2025 року - показ 950 кВт·год, обсяг 124 кВт·год; 3 грудня 2025 року - показ 1 222 кВт·год, обсяг 272 кВт·год (а. с. 19, 20, 23, 25, 26).

Відповідно до пункту 8.6.3 Кодексу комерційного обліку електричної енергії показ засобу обліку, зазначений у сплаченому рахунку, може бути врахований як показ на початок дня здійснення оплати. Тому наведені платіжні інструкції є доказами переданих позивачкою показів і сплачених сум. Водночас сам факт виконання платіжної інструкції від 03 грудня 2025 року не підтверджує її відображення в акті звірки ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», складеному раніше - 03 листопада 2025 року.

Послідовність показників 30, 500, 699, 700, 826, 950 та 1 222 кВт·год є зростаючою та узгодженою. Контрольний показ 699 кВт·год від 25 липня 2025 року узгоджується з показами 500 кВт·год від 30 червня 2025 року та 700 кВт·год від 07 серпня 2025 року.

За показниками нового лічильника документально підтверджений обсяг споживання до початку дня 03 грудня 2025 року становить 1 192 кВт·год: від 30 до 500 - 470 кВт·год; від 500 до 700 - 200 кВт·год; від 700 до 826 - 126 кВт·год; від 826 до 950 - 124 кВт·год; від 950 до 1 222 - 272 кВт·год. Загалом: 470 + 200 + 126 + 124 + 272 = 1 192 кВт·год.

Цей результат підтверджується і контрольним показом: від 30 до 699 - 669 кВт·год; від 699 до 700 - 1 кВт·год; далі 126, 124 та 272 кВт·год. Загалом: 669 + 1 + 126 + 124 + 272 = 1 192 кВт·год.

Отже, за період від встановлення нового лічильника 25 квітня 2025 року до початку 03 грудня 2025 року належними доказами підтверджено споживання 1 192 кВт·год. Даних контрольного зняття або переданого показу лічильника саме станом на 24 грудня 2025 року матеріали справи не містять.

В акті звірки ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» від 03 листопада 2025 року після заміни лічильника відображено такі остаточні місячні обсяги: травень 2025 року - 50 кВт·год, липень 2025 року - 673 кВт·год, вересень 2025 року - 442 кВт·год. Загалом постачальник відобразив 1 165 кВт·год.

Зазначений в акті первісний липневий запис 615 кВт·год був сторнований у повному обсязі та замінений остаточним обсягом 673 кВт·год, тому повторному додаванню не підлягає. Квітневий обсяг 249 кВт·год стосується всього розрахункового місяця, а тому за відсутності добового розподілу не може бути повністю віднесений до періоду після встановлення нового лічильника 25 квітня 2025 року.

На 08 жовтня 2025 року показники нового лічильника підтверджували споживання 920 кВт·год (950 - 30), тоді як постачальник на цю дату вже відобразив 1 165 кВт·год, тобто на 245 кВт·год більше. На 03 грудня 2025 року фактичний обсяг становив 1 192 кВт·год, що на 27 кВт·год більше за відображені постачальником 1 165 кВт·год. Однак акт звірки складено 03 листопада 2025 року та він не містить повних нарахувань за листопад і грудень 2025 року, тому ця різниця не визначає остаточного сальдо станом на 24 грудня 2025 року.

Суд також зіставив платіжні інструкції, наявні у матеріалах справи, з графою «Сплачено» акта звірки постачальника. До дати складення акта у ньому відображено платежі за інструкціями від 09 грудня 2024 року - 1 296,00 гривень, 15 лютого 2025 року - 864,00 гривні, 02 березня 2025 року - 432,00 гривні, 02 червня 2025 року - 1 080,00 гривень, 30 червня 2025 року - 1 080,00 гривень, 07 серпня 2025 року - 864,00 гривні, 09 вересня 2025 року - 1 893,00 гривні та 08 жовтня 2025 року - 1 391,00 гривню. Загальна сума цих підтверджених та відображених постачальником платежів становить 8 900,00 гривень.

Загальна сума оплат в акті звірки становить 12 261,00 гривню. Вона складається із зазначених 8 900,00 гривень та ще 3 361,00 гривні раніше відображених оплат - 396,00 гривень, 264,00 гривні, 396,00 гривень, 793,00 гривні, 432,00 гривні та 1 080,00 гривень. Отже, жоден із платежів, підтверджених наявними у справі платіжними інструкціями та здійснених до 03 листопада 2025 року, постачальником не пропущено.

Платіжна інструкція від 03 грудня 2025 року підтверджує виконання платежу на суму 2 035,00 гривень та передання показу 1 222 кВт·год. Проте цей платіж здійснено після дати акта звірки - 03 листопада 2025 року. За відсутності пізнішого особового рахунку або акта звірки суд не має підстав стверджувати, що цей платіж уже відображений постачальником, так само як і не має підстав вважати його незарахованим.

За актом звірки ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» заборгованість станом на 03 листопада 2025 року становила 6 072,86 гривні. Водночас спірний ретроспективно доданий оператором системи розподілу обсяг 1 728 кВт·год за тарифом 4,32 гривні за 1 кВт·год мав вартісний наслідок 7 464,96 гривні (1 728 х 4,32).

Після виключення цього ретроспективного нарахування сальдо за даними того самого акта змінюється так: 6 072,86 ? 7 464,96 = ?1 392,10 гривні. Від`ємне значення означає не борг, а кредитове сальдо (переплату) 1 392,10 гривні станом на 03 листопада 2025 року. Отже, відображений у акті борг виник не через незарахування підтверджених платежів позивачки, а внаслідок включення до комерційних даних спірного ретроспективного обсягу. Водночас цей розрахунок не доводить заявлену позивачкою переплату 7 176,38 гривні саме станом на 25 квітня 2025 року, оскільки він ґрунтується на акті звірки станом на 03 листопада 2025 року та враховує подальші нарахування і платежі; він лише показує наслідок виключення спірних 1 728 кВт·год із сальдо, визначеного постачальником на дату акта.

ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» здійснювало нарахування за даними комерційного обліку, отриманими від оператора системи розподілу, та зарахувало всі підтверджені платіжними інструкціями платежі, здійснені до дати акта звірки. Самостійного порушення з боку постачальника матеріалами справи не встановлено. Після передання оператором виправлених даних кредитове сальдо має бути відображене постачальником як звичайний наслідок коригування розрахунків; це не є окремою підставою для задоволення позовних вимог до постачальника.

Ретроспективно додані 1 728 кВт·год стосуються розрахункових періодів із липня 2024 року по квітень 2025 року та не є споживанням за новим лічильником у період після 25 квітня 2025 року. Тому цей обсяг не може додаватися до підтверджених показами нового лічильника 1 192 кВт·год. Належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання АТ «Укрзалізниця» виключити з даних комерційного обліку додатково визначені 1 728 кВт·год та передати постачальнику виправлені дані для коригування особового рахунку.

Оскільки матеріали справи не містять показу лічильника станом на 24 грудня 2025 року та повних нарахувань постачальника за листопад і грудень 2025 року, точний обсяг споживання і остаточне сальдо на цю дату встановити неможливо. Розрахунок за умовним середньодобовим споживанням 9 кВт·год без установлених законом передумов не може замінити фактичні покази.

Щодо позовної вимоги про здійснення перерахунку обсягу спожитої електричної енергії пред`явленої до ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» є постачальником універсальних послуг та формує грошові нарахування за особовим рахунком на підставі отриманих від оператора системи розподілу даних про обсяг спожитої електричної енергії.

Самостійних повноважень визначати, формувати або коригувати обсяг спожитої електричної енергії у кВт·год цей відповідач не має.

Те, що наслідком зміни даних комерційного обліку є подальше коригування постачальником грошових нарахувань, не наділяє ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» повноваженнями визначати чи перераховувати сам обсяг спожитої електричної енергії.

Отже, ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» є неналежним відповідачем за вимогою про здійснення перерахунку обсягу спожитої електричної енергії, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги до цього відповідача.

Щодо позовної вимоги про відображення на особовому рахунку передплати та її врахування при подальших розрахунках пред`явленої до ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

Інший зміст має вимога про відображення на особовому рахунку № НОМЕР_1 передплати у розмірі 7176 гривень 38 копійок та її врахування при подальших нарахуваннях і розрахунках за спожиту електричну енергію.

Предметом цієї вимоги є не визначення чи коригування обсягу спожитої електричної енергії у кВт·год, а відображення відповідного грошового результату у стані особового рахунку споживача та його врахування при подальших розрахунках.

За матеріалами справи саме ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» як постачальник універсальних послуг формує грошові нарахування за особовим рахунком № НОМЕР_1 , зараховує здійснені споживачем платежі та відображає стан розрахунків за цим рахунком.

У постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 134/243/24 Верховний Суд залишив без змін судове рішення, яким на оператора системи розподілу покладено обов`язок виключити з обліку спірний обсяг електричної енергії, а на електропостачальника - виключити з обліку відповідну грошову заборгованість. Такий підхід узгоджується з функціональним розмежуванням повноважень учасників роздрібного ринку електричної енергії, за якого оператор системи визначає та коригує дані комерційного обліку, а електропостачальник відображає відповідні дані у грошових розрахунках зі споживачем.

Отже, те, що первинною підставою для грошових нарахувань є дані комерційного обліку, сформовані оператором системи розподілу, не виключає участі електропостачальника у спірних матеріальних правовідносинах у тій частині, яка стосується відображення грошового результату таких даних на особовому рахунку та здійснення подальших розрахунків зі споживачем.

Враховуючи, що виконання вимоги про відображення відповідного грошового сальдо на особовому рахунку та його врахування при подальших нарахуваннях належить до функцій електропостачальника, ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» є належним відповідачем за цією вимогою.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом наведених норм передумовою застосування судом певного способу захисту є встановлення не лише наявності у позивача відповідного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу та факту його порушення, а й того, що таке порушення, невизнання або оспорювання має місце з боку відповідача, до якого пред`явлена відповідна матеріально-правова вимога.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2023 року у справі № 910/5172/19 зазначила, що, вирішуючи спір, суд послідовно з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес, чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем, а у разі ствердної відповіді - чи підлягає таке право або інтерес захисту та чи буде цей захист ефективним за допомогою способу, визначеного відповідно до заявленої позовної вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Подібний за змістом підхід викладений Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, відповідно до якого за результатами розгляду спору суд має визначити, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого вона звернулася до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки саме характер установленого порушення визначає належний спосіб його захисту.

Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2026 року у справі № 910/10897/24 також наголосив на необхідності при вирішенні спору встановити не лише наявність права, за захистом якого звернувся позивач, а й те, яке саме цивільне право порушено та в чому конкретно полягає його порушення.

Отже, для задоволення заявленої до конкретного відповідача суд має встановити матеріально-правовий зв`язок між порушенням права позивача та поведінкою відповідного відповідача, тобто невиконання, неналежне виконання ним покладеного законом чи договором обов`язку, невизнання або оспорювання ним права позивача.

У цій справі колегія суддів встановила наявність порушення права ОСОБА_1 на здійснення розрахунків за електричну енергію відповідно до фактичного та належним чином визначеного обсягу її споживання. Таке порушення полягає у тому, що внаслідок ретроспективного збільшення обсягу спожитої електричної енергії на 1728 кВт·год у даних комерційного обліку сформовано обсяг споживання, який не підтверджується матеріалами справи, а відповідний обсяг у подальшому використано при здійсненні грошових нарахувань за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Разом з тим встановлені обставини не дають підстав для висновку, що зазначене порушення допущене ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія».

За змістом спеціального регулювання роздрібного ринку електричної енергії ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» як електропостачальник не визначає первинні дані комерційного обліку та не наділене повноваженнями самостійно змінювати обсяг спожитої електричної енергії, сформований оператором системи розподілу.

Саме таке функціональне розмежування повноважень учасників ринку підтверджено Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 922/1943/25. Верховний Суд виходив із того, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Розрахунки зі споживачем електропостачальник проводить на підставі отриманих даних комерційного обліку. Верховний Суд окремо зазначив, що визначення, фіксація та коригування даних комерційного обліку належить до компетенції оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку, тоді як постачальник здійснює нарахування на підставі таких даних і не має повноважень впливати на їх зміст чи обсяги.

Отже те, що сформовані на підставі неправильних даних комерційного обліку грошові нарахування відображаються саме у розрахунках ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» зі споживачем, не свідчить про неправомірність дій цього відповідача.

Матеріалами справи не встановлено, що ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» при формуванні грошових нарахувань використало інший обсяг споживання, ніж той, який був переданий йому оператором системи розподілу, неправильно застосувало встановлений тариф, не зарахувало фактично отримані від позивачки кошти відповідно до встановленого порядку чи іншим чином відступило від покладених на нього законом або договором обов`язків.

Навпаки, нарахування, які призвели до неправильного стану грошових розрахунків за особовим рахунком позивачки, є похідними від даних комерційного обліку, сформованих АТ «Українська залізниця» як оператором системи розподілу. Тому підставою встановленого судом порушення є не самостійні дії електропостачальника при здійсненні розрахунків, а неправильність вихідних даних про обсяг споживання, які електропостачальник був зобов`язаний використовувати при формуванні відповідних нарахувань.

При цьому колегія суддів враховує, що після коригування оператором системи розподілу даних комерційного обліку та передання електропостачальнику актуальних відомостей ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» повинно врахувати такі дані у грошових розрахунках зі споживачем. Зі змісту постанови Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 922/1943/25 вбачається, що остаточні розрахунки постачальника здійснюються відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного на підставі даних комерційного обліку, а зарахування платежів та переплати відображається постачальником у розрахунках зі споживачем.

Однак наявність у електропостачальника обов`язку відобразити у майбутньому наслідки належного коригування даних комерційного обліку не є тотожною встановленню факту порушення ним права позивачки на момент виникнення спору. У матеріалах цієї справи відсутні відомості про те, що АТ «Українська залізниця» до звернення позивачки до суду або під час розгляду справи вже передало ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» належним чином скориговані дані про виключення спірних 1728 кВт·год, а електропостачальник, отримавши такі дані, відмовився врахувати їх у розрахунках або продовжив здійснювати нарахування всупереч актуальним даним комерційного обліку.

Такий підхід узгоджується і з обставинами справи № 922/1943/25, у якій Верховний Суд врахував, що після здійснення оператором системи розподілу перерахунку скориговані дані були направлені електропостачальнику для їх подальшого використання у розрахунках.

Отже, колегія суддів розмежовує наявність порушеного права позивачки та наявність підстав для покладення обов`язку на конкретного відповідача. Право ОСОБА_1 на правильність визначення обсягу споживання та похідних від нього грошових розрахунків є порушеним, однак встановлені обставини справи свідчать, що таке порушення спричинене діями АТ «Українська залізниця» при формуванні та ретроспективному коригуванні даних комерційного обліку.

Проте порушення ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» покладеного на нього законом чи договором обов`язку, невизнання цим відповідачем права позивачки або вчинення ним інших дій чи бездіяльності, які самостійно спричинили встановлене порушення права ОСОБА_1 , матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин те, що після виправлення оператором системи розподілу даних комерційного обліку ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» в силу покладених на нього функцій матиме можливість та обов`язок усунути похідний грошовий наслідок такого порушення у розрахунках зі споживачем, не є самостійною підставою для покладення на відповідача відповідного обов`язку судовим рішенням за відсутності встановленого порушення з його боку.

Отже, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» відобразити на особовому рахунку № НОМЕР_1 передплату у розмірі 7176 гривень 38 копійок та врахувати її при подальших нарахуваннях і розрахунках за спожиту електричну енергію, оскільки наявність такої передплати станом на 25 квітня 2025 року матеріалами справи не підтверджена.

Однак колегією суддів встановлено, що внаслідок недоведеного ретроспективного збільшення АТ «Українська залізниця» обсягу споживання на 1728 кВт·год у розрахунках за особовим рахунком позивачки відображено відповідне грошове нарахування, яке не ґрунтується на належних даних комерційного обліку.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» відобразити на особовому рахунку № НОМЕР_1 передплату у розмірі 7176 гривень 38 копійок та врахувати її при подальших нарахуваннях і розрахунках за спожиту електричну енергію слід відмовити, оскільки заявлена позивачкою передплата не встановлена, а неправомірність відображеного на особовому рахунку грошового нарахування є похідною від неправильних даних комерційного обліку, сформованих АТ «Українська залізниця», за відсутності встановленого порушення з боку ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія».

Щодо позовної вимоги про відображення на особовому рахунку передплати та її врахування при подальших розрахунках пред`явленої до АТ «Українська залізниця»

АТ «Українська залізниця» у спірних правовідносинах виконує функції оператора системи розподілу та здійснює визначення, формування і коригування даних комерційного обліку електричної енергії.

Водночас цей відповідач не здійснює грошових розрахунків за договором постачання електричної енергії, не зараховує здійснені споживачем платежі та не формує грошове сальдо особового рахунку № НОМЕР_1 .

Отже, АТ «Українська залізниця» не є суб`єктом того матеріально-правового обов`язку, на виконання якого спрямована вимога про відображення на особовому рахунку передплати у розмірі 7176 гривень 38 копійок та її врахування при подальших грошових розрахунках.

Тому АТ «Українська залізниця» є неналежним відповідачем за цією вимогою, що є самостійною підставою для відмови у її задоволенні до цього відповідача.

Отже, кожна із двох заявлених позивачкою матеріально-правових вимог пред`явлена до двох відповідачів, а належність кожного з них визначається окремо залежно від змісту конкретного обов`язку, на виконання якого спрямована відповідна вимога. За вимогою про перерахунок обсягу спожитої електричної енергії належним відповідачем є АТ «Українська залізниця», а ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» є неналежним відповідачем. За вимогою про відображення грошового результату на особовому рахунку та його врахування при подальших розрахунках належним відповідачем є ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», а АТ «Українська залізниця» є неналежним відповідачем.

Щодо належного та ефективного способу захисту

Верховний Суд неодноразово виходив із того, що спосіб захисту має бути ефективним, відповідати змісту порушеного права та характеру порушення і, наскільки це можливо, не створювати для особи необхідності повторного звернення до суду. Такий підхід викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 та Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 134/243/24 щодо спірного нарахування електричної енергії та заборгованості за особовим рахунком побутового споживача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21) вказала на те, що якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав, які за наведених умов могли бути ефективно захищені, що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 117-118 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12) та від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

У позові ОСОБА_1 оспорювала сформований за особовим рахунком № НОМЕР_1 борг, протиставляючи йому власний розрахунок передплати. Тому межі спору від початку охоплювали правильність визначення обсягу споживання та похідної заборгованості. Недоведеність передплати в обсязі 1661,2 кВт·год не виключає перевірки правомірності обсягу, на підставі якого сформовано оспорюваний борг, а встановлення необґрунтованого ретроспективного додавання ОСР 1728 кВт·год лише визначає обсяг, у якому вимога про перерахунок підлягає задоволенню.

Оскільки наявні докази дозволяють конкретно встановити, що спірне ретроспективне коригування збільшило раніше відображений обсяг за липень 2024 року - квітень 2025 року на 1728 кВт·год та саме це збільшення спричинило додаткове грошове нарахування 7464 гривні 96 копійок, належним способом захисту в межах первісної позовної вимоги є усунення наслідків саме цього недоведеного коригування, а не передання оператору системи розподілу на повторне вирішення питання, яке вже може бути визначене судом за наявними доказами.

Тому колегія суддів доходить висновку, що АТ «Українська залізниця» як оператор системи розподілу має привести дані комерційного обліку за особовим рахунком № НОМЕР_1 у стан, що існував до проведення спірного ретроспективного коригування, шляхом виключення додатково визначених 1728 кВт·год та передати відповідні скориговані відомості ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія».

Подальше відображення цих скоригованих даних у грошових нарахуваннях та сальдо особового рахунку належить до функції ТОВ «ЧОЕК» як електропостачальника і здійснюється ним на підставі закону та правил роздрібного ринку після отримання даних ОСР.

Додатково заявлену вимогу про відображення на особовому рахунку № НОМЕР_1 передплати у розмірі 7176 гривень 38 копійок, оскільки суд першої інстанції прийняв її та вирішив по суті, апеляційний суд також перевіряє по суті. Однак наявність такої передплати станом на 25 квітня 2025 року не доведена, а самостійного порушення з боку ТОВ «ЧОЕК» не встановлено, тому підстав для покладення на нього відповідного обов`язку немає.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив наявність спору щодо обсягу споживання та стану особового рахунку і необхідність судового захисту, однак помилково визначив конкретну передплату, з порушенням установленого порядку прийняв заяву від 23 березня 2026 року про зміну предмета позову та не надав належної оцінки правомірності ретроспективного збільшення обсягу ОСР на 1728 кВт·год. Оскільки додатково заявлену вимогу місцевий суд вирішив по суті, допущене при її прийнятті порушення не усуває її з предмета апеляційного перегляду.

Солідарний обов`язок відповідно до статті 541 ЦК України виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Ні законодавство у сфері роздрібного ринку електричної енергії, ні встановлені судами договірні відносини сторін не передбачають солідарного обов`язку оператора системи розподілу та електропостачальника щодо визначення обсягів спожитої електричної енергії та формування грошового сальдо.

Щодо доводів апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» про процесуальний статус філії «Енергозбут»

Відповідно до статті 95 ЦК України філія є відокремленим підрозділом юридичної особи та не має статусу юридичної особи. Верховний Суд, зокрема в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19, виходив із того, що філія самостійно не може бути стороною у цивільному процесі.

Матеріали справи свідчать, що, попри зазначення у відомостях про учасників справи як відповідача Філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця», у прохальній частині як первісної позовної заяви, так і заяви про зміну предмета позову ОСОБА_1 просила покласти відповідні обов`язки на АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут». Отже, матеріально-правові вимоги позивачки були звернені саме до юридичної особи - АТ «Українська залізниця».

Окрім того, процесуальні дії у суді першої інстанції фактично здійснювала сама юридична особа - АТ «Українська залізниця» через уповноваженого нею представника.

Так, у заяві від 04 лютого 2026 року про вступ у справу як представника Гаврилова І. А. прямо зазначила, що до заяви додаються її повноваження як представника АТ «Укрзалізниця», просила залучити її до участі у справі як представника Відповідача-1, а саму заяву підписала як «представник АТ «Укрзалізниця». Доданий до заяви ордер на надання правничої допомоги виданий клієнту - Акціонерному товариству «Українська залізниця», а не філії, та передбачає представництво у Чернівецькому районному суді міста Чернівців, Чернівецькому апеляційному суді і Верховному Суді. Інша заява представника у цій справі також оформлена від імені заявника - Акціонерного товариства «Українська залізниця» із зазначенням коду ЄДРПОУ юридичної особи 40075815.

Подібну правову ситуацію Верховний Суд оцінював у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 641/8062/24. Верховний Суд підтвердив загальне правило про відсутність у філії статусу юридичної особи, однак зазначив, що коли участь у справі фактично бере юридична особа, її представник діє від її імені на підставі повноважень юридичної особи, а процесуальні документи подаються від її імені, помилкове зазначення судом як відповідача філії юридичної особи не тягне скасування правильного по суті рішення.

Наведені обставини є порівнюваними з цією справою. АТ «Українська залізниця» було обізнане про її розгляд, вступило у процес через адвоката, уповноваженого саме юридичною особою, подавало процесуальні документи та реалізовувало права відповідача, а в апеляційному порядку саме АТ «Українська залізниця» оскаржило рішення суду першої інстанції. Тому довід апеляційної скарги про те, що Філія «Енергозбут» не має статусу юридичної особи, за встановлених у цій справі обставин не є підставою для скасування рішення чи відмови у позові до АТ «Українська залізниця».

Отже, колегія суддів відхиляє цей довід апеляційної скарги. Найменування відповідача не спростовує участі у справі належної юридичної особи, за умови що така юридична особа була належно представлена та мала повну можливість реалізувати право на захист.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

Доводи апеляційної скарги про необхідність призначення судової експертизи не є самостійною підставою для скасування рішення, оскільки питання про призначення експертизи вирішується судом з урахуванням предмета доказування, наявних доказів та клопотань учасників справи. Наявність спору щодо правильності розрахунків не означає, що судове рішення не може бути ухвалене на підставі письмових доказів, якщо вони дозволяють встановити обставини, які мають значення для справи.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що за подання заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок. У рішенні Чернівецького районного суду міста Чернівців від 27 травня 2026 року питання про розподіл цієї суми судового збору вирішено не було, у зв`язку із чим суд першої інстанції мав передбачену пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України підставу для ухвалення додаткового рішення.

Разом з тим, вирішуючи питання про судові витрати додатковим рішенням від 17 червня 2026 року, суд першої інстанції не врахував особливостей правового статусу позивачки як споживача та неправильно поклав сплачений нею судовий збір солідарно на обох відповідачів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Ця норма є чинною та передбачає спеціальну пільгу щодо сплати судового збору для споживачів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц зазначила, що звільнення споживачів від сплати судового збору поширюється не лише на звернення до суду першої інстанції, а й на наступні стадії цивільного процесу, оскільки вони становлять єдиний процес судового захисту порушеного права споживача. Такий висновок надалі підтверджений Верховним Судом, зокрема у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 759/10841/24.

При цьому пільга зі сплати судового збору у справі про захист прав споживача поширюється і на заяву про забезпечення відповідного позову. Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 638/6060/18 визнав помилковим висновок про те, що споживач, звільнений від сплати судового збору за позовом, зобов`язаний сплачувати судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Отже, ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору як за подання позовної заяви, так і за подання заяви про забезпечення позову. Фактична сплата нею судового збору не припиняє передбаченої законом пільги та не перетворює відповідні кошти на судові витрати, які мають бути відшкодовані їй відповідачами.

Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 711/7584/21, у якій зазначено, що фактична сплата судового збору особою, звільненою від його сплати, не змінює механізму розподілу судових витрат: пропорційна задоволеним вимогам сума стягується не на користь позивача, а в дохід держави. Аналогічну модель застосовано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 170/332/22 про захист прав споживача, де невирішене основним рішенням питання про судовий збір було вирішено додатковим рішенням шляхом стягнення пропорційної суми з відповідача в дохід держави.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» надміру сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка її сплатила. В ухвалі від 12 лютого 2025 року у справі № 177/1120/21 Верховний Суд повернув за окремою заявою судовий збір особі, яка його сплатила, хоча за законом не мала такого обов`язку.

Таким чином, сплачені ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок за подання заяви про забезпечення позову не підлягають стягненню на її користь із відповідачів у порядку розподілу судових витрат. Позивачка не позбавлена права звернутися із клопотанням про повернення цієї суми з Державного бюджету України як надміру сплаченого судового збору в порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір». Те саме стосується сплачених нею 968 гривень 96 копійок за подання позовної заяви.

Крім того, додатковим рішенням суд першої інстанції 665 гривень 60 копійок судового збору стягнуто з АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» солідарно.

Верховний Суд у постанові від 17 травня 2023 року у справі № 522/5582/16-ц зазначив, що при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір відшкодовується з урахуванням результату вирішення вимог щодо кожного з них, а солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наявності передбаченої пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового рішення, оскільки при ухваленні рішення від 27 травня 2026 року питання про судовий збір за подання заяви про забезпечення позову вирішено не було. Водночас місцевий суд неправильно вирішив питання про розподіл такого судового збору, не врахувавши звільнення ОСОБА_1 від його сплати як споживача та безпідставно стягнувши фактично сплачену нею суму на її користь з відповідачів солідарно. Тому додаткове рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 17 червня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення щодо розподілу судового збору.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 27 травня 2026 року ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про здійснення перерахунку обсягу спожитої електричної енергії, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Додаткове рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 17 червня 2026 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення.

Щодо розподілу судового збору за результатами апеляційного перегляду

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а згідно з частиною тринадцятою цієї статті суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення або ухвалюючи нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.

За підпунктом другим пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру у 2025 році становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211 гривень 20 копійок.

З урахуванням передбаченого частиною третьою статті 4 цього Закону коефіцієнта 0,8 за подання процесуального документа в електронній формі за одну немайнову вимогу слід було сплатити 968 гривень 96 копійок.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становив 150 відсотків цієї ставки, тобто 1453 гривні 44 копійки за одну немайнову вимогу.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав.

У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» пільга поширюється на весь цивільний процес, а тому споживачі звільнені від сплати судового збору не лише під час звернення до суду першої інстанції, а й на наступних стадіях судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 638/6060/18 також зазначив, що звільнення споживача від сплати судового збору поширюється на подання заяв про забезпечення доказів та забезпечення позову, якщо відповідний позов пов`язаний із захистом прав споживача.

ОСОБА_1 звернулася до суду як побутовий споживач електричної енергії за захистом прав, які вважала порушеними при здійсненні комерційного обліку та розрахунків за спожиту електричну енергію. Отже, вона відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» була звільнена від сплати судового збору у цій справі.

При зверненні до суду ОСОБА_1 фактично сплатила 968 гривень 96 копійок судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № Е85T-2МАС-Н787-8НСК від 18 грудня 2025 року. Крім того, за подання заяви про забезпечення позову нею сплачено судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Проте сплата ОСОБА_1 зазначених сум не позбавляє її встановленої законом пільги та не є підставою для покладення на неї судового збору за результатами розгляду справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися у встановленому законом порядку з клопотанням про повернення сплачених нею 968 гривень 96 копійок за подання позовної заяви та 665 гривень 60 копійок за подання заяви про забезпечення позову як надміру сплаченого судового збору. Зазначені суми не підлягають відшкодуванню позивачці за рахунок відповідачів у порядку розподілу судових витрат.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 зазначила, що при визначенні кількості вимог немайнового характеру слід враховувати також суб`єктний склад спірних правовідносин, а тому судовий збір щодо кожного відповідача слід визначати окремо навіть у разі пред`явлення однорідних вимог, пов`язаних однією підставою та доказами.

У цій справі судом по суті вирішено дві самостійні позовні вимоги немайнового характеру, кожна з яких заявлена до двох відповідачів: вимогу про здійснення перерахунку обсягу спожитої електричної енергії та вимогу про відображення на особовому рахунку передплати і її врахування при подальших нарахуваннях та розрахунках.

Отже, для цілей розподілу судового збору результати розгляду справи підлягають визначенню щодо чотирьох самостійних немайнових вимог.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» щодо перерахунку обсягу спожитої електричної енергії. У задоволенні цієї вимоги до ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» слід відмовити. У задоволенні вимоги про відображення на особовому рахунку передплати та її врахування при подальших нарахуваннях і розрахунках слід відмовити щодо обох відповідачів.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 641/1355/18 зазначив, що за змістом наведених положень процесуального закону, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

У цій справі частково задоволено одну з чотирьох самостійних немайнових вимог - вимогу до АТ «Українська залізниця» щодо перерахунку обсягу спожитої електричної енергії. Точне співвідношення задоволеної та відхиленої частин цієї вимоги визначити неможливо, тому судові витрати, що припадають на неї, підлягають розподілу між сторонами порівну. Отже, частка задоволених позовних вимог для цілей розподілу судового збору становить 12,5% - половину однієї з чотирьох вимог.

Оскільки єдиною частково задоволеною позовною вимогою є вимога, заявлена до АТ «Українська залізниця», судовий збір, від сплати якого ОСОБА_1 була звільнена, слід стягнути в дохід держави саме з цього відповідача. Половина ставки судового збору за одну немайнову вимогу, подану в електронній формі, становить 484 гривні 48 копійок (968,96 / 2). Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову також підлягає розподілу пропорційно до загального результату вирішення спору, тому з АТ «Українська залізниця» в дохід держави належить стягнути 83 гривні 20 копійок (665,60 х 12,5%).

Щодо судового збору, сплаченого відповідачами за подання апеляційних скарг, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Верховний Суд застосовує це правило і при частковому задоволенні скарги, визначаючи частину сплаченого відповідачем судового збору, яка відповідає результату перегляду, та компенсуючи її за рахунок держави. Зокрема, такий підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 308/13418/20.

ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» за подання апеляційної скарги сплатило 2906 гривень 88 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією № EF11-9UEA-4E4E від 21 липня 2026 року. Ця сума відповідає двом ставкам судового збору по 1453 гривні 44 копійки за оскарження двох позовних вимог.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення щодо ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» як вимоги про перерахунок обсягу спожитої електричної енергії, так і вимоги про відображення на особовому рахунку передплати та її врахування при подальших розрахунках.

Отже апеляційна скарга ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» підлягає задоволенню, а тому сплачений ним за подання апеляційної скарги судовий збір підлягає компенсації в повному розмірі.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, сплачений ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2906 гривень 88 копійок не підлягає стягненню з позивачки, а має бути компенсований цьому апелянту за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

АТ «Українська залізниця» при поданні апеляційної скарги спочатку сплатило 1453 гривні 44 копійки за платіжною інструкцією № 20143 від 16 липня 2026 року, а після залишення апеляційної скарги без руху додатково сплатило 4360 гривень 32 копійки за платіжною інструкцією № 20862 від 24 липня 2026 року. Загальна сума сплаченого цим апелянтом судового збору становить 5813 гривень 76 копійок і відповідає чотирьом ставкам по 1453 гривні 44 копійки.

Разом із тим розмір судового збору, сплаченого АТ «Українська залізниця» відповідно до обраного ним обсягу апеляційного оскарження, та розподіл цих витрат за результатами апеляційного перегляду є різними процесуальними питаннями.

Із загальної суми 5813 гривень 76 копійок по 1453 гривні 44 копійки припадає на оскарження вирішення першої та другої позовних вимог щодо АТ «Українська залізниця», а 2906 гривень 88 копійок - на оскарження вирішення двох позовних вимог у частині прав та обов`язків ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія».

Витрати АТ «Українська залізниця» у розмірі 2906 гривень 88 копійок, пов`язані з оскарженням самостійної частини рішення щодо іншого співвідповідача, не підлягають компенсації ані за рахунок позивачки, ані за рахунок держави. ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» самостійно реалізувало право на апеляційне оскарження покладених саме на нього обов`язків, а тому зазначені витрати слід залишити за АТ «Українська залізниця».

Щодо двох позовних вимог, заявлених безпосередньо до АТ «Українська залізниця», апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення першої вимоги та про відмову у задоволенні другої вимоги.

З урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 641/1355/18, судовий збір за апеляційний перегляд першої вимоги у розмірі 1453 гривні 44 копійки підлягає розподілу порівну: 726 гривень 72 копійки слід залишити за АТ «Українська залізниця», а 726 гривень 72 копійки, які відповідають частині вимоги, у задоволенні якої позивачці відмовлено, - компенсувати цьому апелянту за рахунок держави.

Водночас колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні другої позовної вимоги до АТ «Українська залізниця» слід відмовити.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, 726 гривень 72 копійки судового збору за апеляційний перегляд першої вимоги, у задоволенні якої їй відмовлено, та 1453 гривні 44 копійки за апеляційний перегляд другої вимоги не підлягають стягненню з позивачки, а мають бути компенсовані АТ «Українська залізниця» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з урахуванням результатів апеляційного перегляду та звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, з АТ «Українська залізниця» в дохід держави слід стягнути 567 гривень 68 копійок, з яких 484 гривні 48 копійок - за подання позовної заяви та 83 гривні 20 копійок - за подання заяви про забезпечення позову.

АТ «Українська залізниця» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, слід компенсувати 2180 гривень 16 копійок судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд позовних вимог у частині, в якій апеляційна скарга цього товариства підлягає задоволенню.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 759/13330/22. У цій справі Верховний Суд, визначивши частку, в якій апеляційна скарга відповідача підлягала задоволенню, дійшов висновку про необхідність компенсації відповідачу відповідної частини сплаченого ним судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому питання такої компенсації Верховний Суд вирішив окремо під час розподілу судових витрат.

Отже, стягнення з АТ «Українська залізниця» судового збору в дохід держави у зв`язку із задоволенням пред`явленої до нього позовної вимоги та компенсація цьому ж відповідачу за рахунок держави судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд вимоги, у задоволенні якої позивачці відмовлено, є різними складовими розподілу судових витрат і підлягають визначенню окремо.

ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, слід компенсувати 2906 гривень 88 копійок судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Сплачені ОСОБА_1 968 гривень 96 копійок судового збору за подання позовної заяви та 665 гривень 60 копійок судового збору за подання заяви про забезпечення позову розподілу між сторонами не підлягають, оскільки позивачка була звільнена від їх сплати та має право на їх повернення у порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 13, 48, 49, 126, 141, 270, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» задовольнити.

Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 27 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» провести перерахунок спожитої електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01 липня 2024 року до 25 квітня 2025 року, шляхом виключення з обліку нарахованої електричної енергії обсягом 1728 кВт·год.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , які пред`явлені до Акціонерного товариства «Українська залізниця», відмовити.

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» відмовити.

Додаткове рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 17 червня 2026 року скасувати.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 567 гривень 68 копійок.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 2906 гривень 88 копійок.

Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 2180 гривень 16 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 02 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Мирослава КУЛЯНДА