ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4657/26 Справа № 175/3823/23 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Усенко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, за участі третьої особи - Печерської районної в місті Києві державної адміністрації
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, в якому просив суд зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкоди у здійсненні батьківських прав у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2026 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, за участі третьої особи - Печерської районної в місті Києві державної адміністрації - закрито.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, постановлену з порушенням норм процесуального права просив ухвалу суду скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність предмета спору у справі про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, оскільки даний предмет спору існував як на момент пред`явлення позову, так і на момент ухвалення судом рішення, і між сторонами наразі залишаються ті самі неврегульовані питання, тому підстав для закриття провадження через відсутність предмета спору немає (том 5 а.с.1-5).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, в якому просив суд зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкоди у здійсненні батьківських прав у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року провадження у вказаній справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
03 липня 2025 року матеріали цивільної справи повернулись до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області та згідно автоматизованої системи «Д-3» було розподілено до провадження судді Бойка О.М. та ухвалою суду від 04 липня 2025 року було призначено справу до розгляду.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою на Постанову Дніпровського апеляційного суду.
Постановою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року було постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2025 року скасувати, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року залишено в силі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Дана процесуальна норма спрямована на забезпечення принципу юридичної визначеності res judicata та запобігання повторному розгляду судами тотожних спорів, які вже були остаточно вирішені.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів зазначає, що оскільки постанова Верховного Суду від 05 листопада 2025 року набрала законної сили з моменту її прийняття, ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року про закриття провадження у справі є чинною та обов`язковою для виконання.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не зазначив, у якій саме справі набрало законної сили тотожне рішення колегія суддів відхиляє, оскільки з тексту оскаржуваної ухвали чітко вбачається, що суд першої інстанції посилався саме на ухвалу Дніпропетровського районного суду від 22 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в межах цієї ж справи № 175/3823/23.
Враховуючи, що провадження у справі з тим самим предметом, між тими самими сторонами і з тих самих підстав вже було остаточно закрито судовим рішенням, що набрало законної сили, повторний розгляд цієї ж справи є процесуально неможливим. Порушення провадження у справі, яке вже було остаточно припинене, закрите, суперечить принципу правової визначеності.
Доводи апелянта про те, що постанова Верховного Суду від 05 листопада 2025 року не була підписана суддею Гульком Б.І., а містить підпис сторонньої особи ОСОБА_4 , не можуть бути предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Таким чином, ухвала суду постановлена з дотримання норм діючого законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 03 вересня 2026 року.
Судді: