ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 року м. Львів Справа № 914/2848/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Ржепецький В. О. (суддя-доповідач), Степанюк Н. Л., Міліціанов Р. В.
розглянув заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (вх. ЗАГС №01-05/2824/26 від 26.08.2026)
про ухвалення додаткового рішення в апеляційному провадженні
за матеріалами апеляційних скарг:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (вх. ЗАГС №01-05/1722/26 від 29.05.2026)
2. Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (вх. ЗАГС №01-05/1754/26 від 02.06.2026)
на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Король М. Р.) від 30.04.2026
у справі № 914/2848/25
за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Львів
про визнання недійсним рішення та скасування здійсненого донарахування необлікованого споживання природного газу
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Львівської області звернулося Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» з позовом до Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання недійсним рішення та скасування здійсненого донарахування необлікованого споживання природного газу.
Господарський суд Львівської області рішенням від 30.04.2026 у справі №914/2848/25 позов задовольнив. Визнав недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення від 02.06.2025 про задоволення акта про порушення №ЛФ/100-1365-25 від 28.04.2025 та скасував здійснене відповідачем донарахування необлікованого об`єму природного газу за період із 07 год 00 хв 01.04.2025 по 12 год 00 хв 15.04.2025 в обсязі 199 494, 94 м. куб на суму 3 957 610, 80 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 2 422,40 грн - судового збору та 50 000, 00 грн - витрат на професійну правову допомогу, пов`язану із представництвом інтересів позивача в суді першої інстанції.
Західний апеляційний господарський суд 20.08.2026 ухвалив постанову по справі №914/2848/25, якою апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 у справі №914/2848/25 залишив без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Львівського міського комунального підприємства поклав на відповідних скаржників.
25.08.2026 представник позивача адвокат Посікіра Р.Р. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати у справі №914/2848/25, а саме 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів клієнта під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.08.2026 прийняв заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення у справі №914/2848/25 до розгляду; постановив здійснювати розгляд заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» без повідомлення учасників справи; встановив Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду пояснень (заперечень) на заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 28.08.2026 подало клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На думку заявника, розумний розмір витрат на правничу допомогу у цій справі не може перевищувати 8 647 грн - мінімального розміру заробітної плати.
Заява позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу мотивована тим, що заявлений позивачем розмір таких витрат у сумі 40 000 грн є явно завищеним, неспівмірним із фактичним обсягом наданої правничої допомоги та не відповідає критеріям реальності, необхідності й розумності. Відповідач зазначає, що правова позиція у справі №914/2848/25 є повністю ідентичною правовій позиції ЛМКП «Львівтеплоенерго» в інших аналогічних спорах з Оператором ГРМ, зокрема у справах №914/2844/25, №914/2849/25, №914/2846/25, №914/2847/25, №914/3021/25 та №914/2962/25, що підтверджується матеріалами справи. У зв`язку з цим представникам позивача, які є професійними адвокатами та добре обізнані з відповідними нормами газового законодавства і правовідносинами, не було необхідності витрачати значний обсяг часу та зусиль на формування нової правової позиції, підготовку процесуальних документів чи додаткове дослідження правового регулювання. При цьому в апеляційній інстанції правова позиція позивача фактично не зазнала змін, а розгляд справи відбувся лише у двох судових засіданнях - 09.07.2026 та 20.08.2026, що, на думку відповідача, також свідчить про відсутність підстав для компенсації витрат у заявленому розмірі.
Крім того, відповідач обґрунтовує свою позицію усталеною практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має перевірити їх фактичність, необхідність та розумність, зважаючи, зокрема, на складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, витрачений час, характер спору та співмірність заявленої суми з ринковою вартістю відповідних послуг. Відповідач також наголошує, що компенсація витрат на правничу допомогу не повинна перетворюватися на спосіб надмірного збагачення сторони, на користь якої вони стягуються, або на додатковий спосіб отримання доходу.
Окремо відповідач обґрунтовує неспівмірність заявленої суми її співвідношенням із середньою заробітною платою, прожитковим мінімумом та мінімальною заробітною платою, встановленими на 2026 рік. Зокрема, за наведеними відповідачем даними, середня заробітна плата в Україні у І кварталі 2026 року становила близько 22 516 грн на місяць, тоді як заявлена сума витрат у 40 000 грн перевищує цей показник майже вдвічі. Водночас відповідач звертає увагу, що для отримання заробітку в розмірі 40 000 грн за середнього рівня заробітної плати працівникові необхідно було б працювати близько 1,78 місяця, тоді як представники позивача, за твердженням відповідача, не витратили такого обсягу часу на представництво інтересів у цій справі в апеляційній інстанції.
Західний апеляційний господарський суд розглянув заяву представника адвоката Посікіри Р. Р про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 у справі № 914/2848/25 та дійшов висновку про її часткове задоволення.
Так, кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).
Колегія суддів, визначаючи наявність або відсутність процесуальних підстав для покладення судових витрат, понесених ЛМКП «Львівтеплоенерго» під час перегляду рішення суду судом апеляційної інстанції на ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі ЛФ ТОВ «Газорозподільні мережі України», виходить з того, що відповідно до загального правила розподілу судових витрат, яке визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, частинами 1, 3 ст.126 ГПК встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
З положень статей 126, 129 ГПК не вбачається, що процесуальний закон якимось чином розмежовує порядок розподілу судових витрат, понесених при оскарженні процесуальних рішень від розподілу витрат, понесених під час розгляду справи по суті.
Із цих норм не вбачається також того, що загальне правило, передбачене ч.4 ст.129 ГПК, зокрема й щодо пропорційного розподілу судових витрат (п.3 ч.4 ст.129 ГПК), не застосовується при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла при оскарженні судових рішень.
Відтак, наявність підстав для покладення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу встановлюється відповідно до результатів розгляду судом відповідного спору в цілому або спору в тій частині, участь сторони у вирішенні якої потребувала участі адвоката.
Колегія суддів враховує, що відповідно до постанови в цій справі, апеляційні скарги як Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» так і Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 у справі №914/2848/25 залишив без змін.
Водночас, відповідно до суті спору та змісту заяви про ухвалення додаткового рішення, участь в цій справі адвоката, який представляв інтереси ЛМКП «Львівтеплоенерго» на стадії апеляційного перегляду рішення суду була зумовлена необхідністю захисту інтересів останнього у зв`язку із поданням Відповідачем - ТОВ «Газорозподільні мережі України» апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 про задоволення позову.
Відтак, у зв`язку із встановленою судом апеляційної інстанції відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги Відповідача, понесені Позивачем у зв`язку з апеляційним переглядом справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за правилами, зазначеними вище.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У частині 2 статті 126 ГПК установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК).
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).
За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» в апеляційній скарзі, серед іншого, просило стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Зазначало, що на виконання вимог ст. 124 ГПК повідомляє суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в апеляційному порядку, складає 40 000 грн. Представник позивача Старенький О.С. у судовому засіданні 20.08.2026 зазначив, що докази на на понесення витрат на правничу допомогу будуть надані суду у порядку, встановленому ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом 5 днів після винесення постанови судом апеляційної інстанції.
25.08.2026 представник позивача адвокат Посікіра Р.Р. подав заяву про ухвалення додаткового рішення.
Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 40 000,00 грн є фактично понесеними, документально підтвердженими та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатами послуг, ціною позову та значенням справи для позивача. На підтвердження витрат позивач посилається на договір про надання правничої допомоги №8/22-5 від 22.08.2025, укладений з АБ Романа Посікіри, яким встановлено фіксований розмір гонорару за представництво в суді апеляційної інстанції у сумі 40 000,00 грн, а також на акт прийому-передачі наданих послуг №3 від 21.08.2026 та платіжні документи. Обґрунтовуючи право на відшкодування зазначених витрат позивач також посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої у разі встановлення договором фіксованого гонорару його розмір не залежить від фактичної кількості часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а визначення суми витрат здійснюється з урахуванням погодженого сторонами розміру гонорару.
До заяви додано копію акту №3 від 21.08.2026 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №8/22-5 від 22.08.2025.
22.08.2025 між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (далі - Клієнт) та Адвокатським бюро Романа Посікіри (далі - Бюро) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №8/22-5, предметом якого, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, є надання Клієнту правової допомоги щодо захисту його законних прав та інтересів у справі за позовом ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі ЛФ ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання недійсним та скасування рішення комісії від 02.06.2025, а також здійсненого донарахування обсягів природного газу в розмірі 199 494,94 м. куб. на суму 3 957 610,80 грн, а також у справі за зустрічним позовом Товариства до Підприємства про стягнення вартості донарахованого газу.
Правничу допомогу за вказаним договором надають адвокати Посікіра Р.Р. та Старенький О.С.
Відповідно до п.5.1 договору винагорода адвоката за надання послуг визначена сторонами з урахуванням складності справи та зайнятості адвоката шляхом встановлення фіксованої суми гонорару.
Згідно з п.5.2 договору загальний розмір гонорару у справі становить 200 000,00 грн, з яких 140 000,00 грн - вартість представництва Клієнта у справі в суді першої інстанції, 40 000,00 грн - вартість представництва Клієнта у справі в суді апеляційної інстанції та 20 000,00 грн - вартість представництва Клієнта в суді касаційної інстанції.
Витрати ЛМКП «Львівтеплоенерго» на правничу допомогу у справі №914/2848/25 підтверджуються платіжними інструкціями від 29.08.2025 про сплату 100 000,00 грн, від 02.10.2025 та 10.10.2025 про сплату по 50 000,00 грн, а також актом №3 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №8/22-5 від 22.08.2025 від 21.08.2026.
Згідно з актом №3 за період з 01.05.2026 по 20.08.2026 Адвокатським бюро Романа Посікіри в особі адвокатів Посікіри Р.Р. та Старенького О.С. надано, а ЛМКП «Львівтеплоенерго» прийнято послуги, передбачені договором, а саме: 13.05.2026 - консультацію Клієнта після ознайомлення з повним текстом рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 у справі №914/2848/25; 01.06.2026 - написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026; 09.06.2026 - подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді; 09.06.2026 - подання адвокатом Стареньким О.С. заяви про вступ у справу як представника; 12.06.2026 - написання та подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Газорозподільні мережі України»; 07.07.2026 - ознайомлення адвокатами Бюро із заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України» з процесуального питання щодо забезпечення однакової судової практики під час розгляду справи; 08.07.2026 - написання та подання додаткових пояснень у справі; 09.07.2026 - участь адвокатів Посікіри Р.Р. та Старенького О.С. у судовому засіданні; 20.08.2026 - участь адвоката Старенького О.С. у судовому засіданні у приміщенні Західного апеляційного господарського суду.
Актом №3 сторони також підтвердили, що замовник сплатив за договором про надання професійної правничої допомоги гонорар у розмірі 200 000,00 грн, у тому числі 40 000,00 грн за послуги з представництва інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції.
Акт від 21.08.2026 підписано сторонами.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Такі висновки викладені в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).
Так, проаналізувавши подані позивачем докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 40 000 грн, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, незначну складність цієї справи, а також враховуючи обсяг послуг адвоката: підготовка та подання апеляційної скарги; подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді; подання заяви про вступ у справу як представника; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача; ознайомлення із заявою відповідача з процесуального питання; підготовка та подання додаткових пояснень; участь адвокатів у судовому засіданні 09.07.2026 та участь адвоката Старенького О.С. у судовому засіданні 20.08.2026, колегія суддів вважає, що критеріям реальності адвокатських витрат в цій справі, тобто саме тих, які були фактично необхідні (суттєві) та неминучі для відповідної сторони, відповідають такі: підготовка та подання апеляційної скарги, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, участь адвокатів у судовому засіданні 09.07.2026 та участь адвоката Старенького О.С. у судовому засіданні 20.08.2026.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, ураховуючи, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, апеляційний господарський суд дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу у цій справі має становити лише 8 647,00 грн. Посилання відповідача на мінімальний розмір заробітної плати не є достатньою підставою для визначення розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такий розмір визначається з урахуванням конкретних обставин справи, обсягу та характеру наданих послуг, складності спору, значення справи для сторони та інших установлених процесуальним законом критеріїв, застосування яких, виходячи зі ст. 129 ГПК України, є пріоритетним перед положеннями чинного законодавства щодо обґрунтованості розміру заробітної плати.
Отже, колегія суддів, керуючись наведеними критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дійшла висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню відповідачем частково в сумі 20 000 грн.
При цьому судом враховується також наступне.
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19)
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18)
Враховуючи, що вимоги заяви представника позивача щодо відшкодування «гонорару успіху адвоката» відповідають положенням укладеного між ним та позивачем договору, обставинам постановлення судового рішення на користь останнього та не є очевидно неспівмірними або нерозумними, суд вважає, що в цій частині наявні підстави для задоволення заяви про постановлення додаткового судового рішення за наслідками апеляційного розгляду справи.
Відтак, судові витрати Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», зазначені у заяві про ухвалення додаткового рішення від 26.08.2026 підлягають покладенню на відповідача частково у розмірі, наведеному в цій постанові.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву представника позивача Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (адреса 79039, м. Львів, вул. Золота, 42 ЄДРПОУ 45204941) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (адреса 79040, м. Львів, вул.Данила Апостола, 1 ЄДРПОУ 05506460) 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
3. В задоволенні решти заяви відмовити.
4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст. ст. 286 - 289 ГПК України.
6. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя В.О. Ржепецький
Судді Р.В.Міліціанов
Н.Л. Степанюк