УХВАЛА
01 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2848/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
на рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026,
постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026
та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2026
у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
про визнання недійсним рішення та скасування здійсненого донарахування необлікованого споживання природного газу,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - ТОВ "Газорозподільні мережі України", відповідач, скаржник) 14.09.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026, постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 у справі № 914/2848/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Зі змісту касаційної скарги та судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, убачається, що до Господарського суду Львівської області звернулося Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго") з позовом до ТОВ "Газорозподільні мережі України" про визнання недійсним рішення та скасування здійсненого донарахування необлікованого споживання природного газу.
Господарський суд Львівської області рішенням від 30.04.2026 у справі № 914/2848/25, яке Західний апеляційний господарський суд постановою від 20.08.2026 залишив без змін, позов задовольнив; 1) визнав недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення від 02.06.2025 про задоволення акта про порушення від 28.04.2025 №ЛФ/100-1365-25 та 2) скасував здійснене відповідачем донарахування необлікованого об`єму природного газу за період із 07:00 год 01.04.2025 по 12:00 год 15.04.2025 в обсязі 199 494, 94 м куб на суму 3 957 610, 80 грн.
У касаційній скарзі скаржник просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026, постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 у справі № 914/2848/25, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю; у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
Отже, ураховуючи положення Закону України "Про судовий збір" скаржник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 9 689,60 грн (3 028,00 х 2 х 200 % х 0,8).
Суд ураховує, що за змістом пункту 4 частини другої статті 3 Закону "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною першою статті 6 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Разом з тим Суд звертає увагу на те, що необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги), а у цьому випадку касаційної скарги є, зокрема, номер справи у межах якої подається відповідна касаційна скарга.
Скаржником до касаційної скарги, як доказ сплати судового збору, додано платіжну інструкцію від 08.09.2026 № 6297, про сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн, де у графі "призначення платежу" зазначено: /101/4844,80/UAH45204941;cудовий збір, за подання ТОВ "ГРМУ" в особі ТОВ "ГРМУ" касаційної скарги до Верховного Суду (КГС) (ФТ) (840469);.
Однак вказана платіжна інструкція не може бути належним доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у цій справі у встановленому порядку, оскільки у цьому платіжному документі не зазначено номер справи та судові рішення, які оскаржуються, що в свою чергу позбавляє Суд можливості ідентифікувати цей платіж як платіж саме у цій справі, що свідчить про неналежне виконання скаржником вимог пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дата судового акта, що оскаржується.
З урахуванням наведеного подана скаржником платіжна інструкція від 08.09.2026 № 6297 не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Водночас скаржнику слід звернути увагу на те, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, зокрема: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії встановлена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Для усунення недоліку касаційної скарги скаржнику необхідно надати докази сплати судового збору у сумі 9 689,60 грн за реквізитами для перерахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- рахунок отримувача: [рахунок приховано];
- код класифікації доходів бюджету: 22030102;
- найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
На офіційному веб-сайті Верховного Суду в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України та надання скаржнику строку для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Суд вважає за необхідне зазначити, що неусунення названого недоліку протягом установленого строку буде наслідком повернення касаційної скарги у відповідності до положень статей 174, 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026, постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 у справі № 914/2848/25 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Колос