УХВАЛА
Іменем України
21 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 583/3306/17
провадження № 61-10270ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 липня 2026 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державних виконавців Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з скаргою на рішення та дії державних виконавців Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Охтирський ВДВС СХ МРУМЮ) та просила скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень № АСВП НОМЕР_1 та № АСВП НОМЕР_2, винесені державними виконавцями Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ 03 лютого 2023 року, постанови від 25 квітня 2024 року про закінчення виконавчих проваджень № АСВП НОМЕР_1 та № АСВП НОМЕР_2, а також складений акт про виселення боржників, визнати оскаржені дії державних виконавців Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ неправомірними і зобов`язати усунути порушення (поновити порушені права заявників).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою від 11 травня 2026 року Тростянецький районний суд Сумської області ОСОБА_1 відмовив у задоволенні скарги на рішення та дії державних виконавців Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ.
Ухвалу мотивував тим, що жоден з аргументів скарги не знайшов свого підтвердження. Зокрема, не підтвердилися твердження про добровільне виконання рішення суду про виселення, незаконне стягнення пенсійних коштів під час примусового виконання рішення, а також про те, що оскаржені постанови та інші акти державного виконавця винесені з порушенням вимог закону.
Вважав, що державний виконавець вжив всіх передбачених законом заходів, спрямованих на своєчасне та повне виконання судового рішення, відкриття виконавчих проваджень для стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, є правомірним, арешт з коштів боржника знято одразу після отримання інформації про надходження на рахунок лише пенсійних виплат, доказів незаконного списання пенсійних коштів суду не надано, а тому підстави для визнання неправомірними дій чи бездіяльності державного виконавця, скасування оскаржених постанов і акта про виселення та поновлення прав ОСОБА_1 відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 02 липня 2026 року Сумський апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року - без змін.
Постанову мотивував тим, що державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а тому підстави для висновку про протиправність дій державного виконавця відсутні.
Узагальнені доводи касаційної скарги
03 серпня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 липня 2026 року.
Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п`ята статті 394 ЦПК України).
За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, аналізу змісту оскаржених судових рішень Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм права.
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що рішенням від 12 липня 2022 року у справі № 583/3306/17 Тростянецький районний суд Сумської області ухвалив виселити ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
На виконання цього рішення 30 січня 2023 року Виконавчий комітет Охтирської міської ради направив до Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ виконавчий лист.
03 лютого 2023 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, тобто після набрання рішенням суду законної сили, що відповідає вимогам статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Цього ж дня своїм викликом № 3458 державний виконавець зобов`язав ОСОБА_2 з`явитися 15 лютого 2023 року до Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ для вирішення питань, пов`язаних із виконанням виконавчого документа.
Згідно з повідомленням Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ від 10 квітня 2024 року № 26941 ОСОБА_1 повідомили про проведення 25 квітня 2024 року виконавчих дій щодо виселення з квартири АДРЕСА_1 , із зазначенням обов`язковості явки сторін виконавчого провадження (трекінги 060[телефон приховано] та 060[телефон приховано]).
Державні виконавці Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ неодноразово направляли ОСОБА_1 повідомлення та інші документи на його поштову адресу, що свідчить про вчинення ними дій, спрямованих на належне інформування боржника про хід виконавчого провадження.
25 квітня 2024 року державний виконавець склав акт № НОМЕР_1 про фактичне виконання рішення суду, у акті зазначив, що ключі від квартири передав представнику стягувача, а майно, грошові кошти та цінні речі у квартирі відсутні.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається боржнику рекомендованим поштовим відправленням. При цьому боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо таку постанову надіслано за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Боржник вважається належним чином повідомленим, якщо документи виконавчого провадження надсилаються йому за адресою, зазначеною у виконавчому документі (постанови Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 923/713/19, від 07 червня 2021 року у справі № 910/15292/18, від 11 лютого 2021 року у справі № 914/223/19).
У постанові від 09 липня 2021 року у справі № 923/713/19 Верховний Суд зробив висновок, що «неотримання боржником кореспонденції державної виконавчої служби з причин «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про помилкові чи неправомірні дії державного виконавця. Отже, зазначеними встановленими фактичними обставинами справи спростовуються твердження скаржника про його неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження».
Таким чином суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що державний виконавець виконав вимоги статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», направивши постанову про відкриття виконавчого провадження та повідомив про проведення виконавчих дій щодо виселення рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Щодо виконання рішення суду та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню
Відповідно до статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Отже, підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є помилкова видача виконавчого документа або відсутність обов`язку боржника внаслідок його припинення повністю чи частково.
Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б свідчили про помилкову видачу виконавчого документа чи припинення обов`язку боржника.
Тому апеляційний суд вірно зазначив, що доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для відкриття виконавчого провадження є безпідставними.
Щодо твердження ОСОБА_1 про пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання після спливу встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» строку суд апеляційної інстанції зазначив таке.
Із виконавчого провадження вбачається, що виконавчий лист від 12 липня 2022 року (виданий 30 вересня 2022 року) пред`явлено стягувачем до виконання 30 січня 2023 року.
У постанові від 24 вересня 2025 року у справі № 1625/2550/12 Верховний Суд зазначив, що «оскільки у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану строки пред`явлення виконавчих документів до виконання перериваються, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав вважати, що стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Переривання строків пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання згідно з пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» означає анулювання строку, який сплив до моменту запровадження воєнного стану, та до дня припинення або скасування воєнного стану зупиняється перебіг трирічного строку на пред`явлення до виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, що не сплив на дату запровадження воєнного стану. Відповідно, після припинення або скасування воєнного стану перебіг цього строку починається заново».
Такий строк повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення; особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану (постанова Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 336/3450/13).
Таким чином, виконавчий лист пред`явлений до виконання в межах строку, передбаченого законом і державний виконавець мав правові підстави для прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження.
Суд апеляційної інстанції також відхилив доводи ОСОБА_1 щодо порушення державним виконавцем порядку примусового виконання рішення про виселення з огляду на таке.
Сумський апеляційний суд у постанові від 12 березня 2026 року у цій справі (справа № 583/3306/17, провадження № 22-ц/816/857/26) дійшов висновку, що доводи апелянта про добровільне виконання рішення суду не є слушними, оскільки добровільне виконання рішення суду передбачає його виконання без відкриття виконавчого провадження або, у разі відкриття виконавчого провадження, у строк, наданий державним виконавцем для його добровільного виконання. При цьому суд установив, що матеріали справи вказують на те, що заявник разом із дружиною перестали проживати у квартирі у зв`язку з виїздом за кордон як біженці, а не з метою виконання рішення суду про виселення, тобто рішення суду у добровільному порядку не виконувалося. Крім того, останні були обізнані про розгляд судом справи за позовом Виконавчого комітету Охтирської міської ради про їх виселення без надання іншого житла.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, якщо інше не встановлено законом. Матеріали цього провадження не містять доказів, які б спростовували наведені вище обставини або свідчили про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження чи про порушення державним виконавцем порядку примусового виконання рішення про виселення. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними у цій частині.
Щодо стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та застосування арешту коштів боржника
Постановою від 03 лютого 2023 року державний виконавець Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про виселення боржника.
Одночасно державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження відповідно до вимог статей 27, 42 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи, що рішення, яке підлягало виконанню, має немайновий характер, виконавчий збір підлягав стягненню у фіксованому розмірі, визначеному частиною третьою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Сам по собі факт незгоди боржника з відкриттям виконавчого провадження або вчиненням виконавчих дій не свідчить про незаконність постанов про стягнення виконавчого збору та визначення мінімальних витрат виконавчого провадження.
Окрім того 06 лютого 2023 року державний виконавець на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про арешт коштів боржника з метою забезпечення реального виконання судового рішення.
У постанові зокрема зазначив, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
18 січня 2024 року розпорядженням № НОМЕР_1 державний виконавець грошові кошти, які надійшли на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу в сумі 6 518,04 грн перерахував на погашення витрат виконавчого провадження в сумі 272,28 грн та виконавчого збору в сумі 6 245,76 грн.
На момент накладення арешту державний виконавець не мав документального підтвердження того, що рахунок боржника мав спеціальний режим використання або що звернення стягнення на кошти, які перебували на ньому, заборонено законом.
У постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 755/14912/19 Верховний Суд зазначив, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.
25 квітня 2024 року державний виконавець відповідно до пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням, виконавчий збір виведено в окреме виконавче провадження АСВП 74868339.
Суд апеляційної інстанції вважав доводи ОСОБА_1 щодо незаконності списання грошових коштів з рахунку боржника безпідставними, оскільки державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а на момент накладення арешту не мав документального підтвердження того, що рахунок боржника мав спеціальний режим використання або що кошти на ньому не підлягали арешту. За відсутності передбачених законом підстав для зняття арешту подальше спрямування стягнутих коштів на погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відповідало вимогам закону, а тому підстав для визнання дій державного виконавця протиправними не вбачав.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Оскільки правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження закасаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 липня 2026 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державних виконавців Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська