ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
15 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/25615/25 пров. № А/857/22926/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
за участю секретаря судового засідання - Вовка А.Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді - Носа С.П., суддів - Кухтея Р.В., Шевчук С.М., від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №380/25615/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 380/25615/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року.
15.09.2026 у судовому засіданні позивач заявила про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Носа С.П., суддів - Кухтея Р.В., Шевчук С.М., Подана Лутчин Л.М. заява про відвід колегії суддів обґрунтована наявністю обставин, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості колегії суддів у складі головуючого-судді - Носа С.П., суддів - Кухтея Р.В та Шевчук С.М.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість заявленого відводу, суд апеляційної інстанції вважає, що заява про відвід колегії суддів задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Дотримання цієї гарантії забезпечується як правом учасників справи на спростування цієї "процесуальної теореми" шляхом заявлення відводу судді, чим забезпечується його незалежність в кожному окремому провадженні, так і правом судді за наявності визначених процесуальним законодавством підстав заявляти самовідвід.
Частиною 2 статті 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, які визначені статтями 36-38 цього Кодексу, учасниками справи може бути заявлений відвід судді, або суддям, які беруть участь у колегіальному розгляді справи.
Згідно ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи, в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 36 КАС України також передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.
Слід звернути увагу, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі.
Тобто, слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
З усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п.1 ст.6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати, як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тобто, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто, в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Колегія суддів зауважує, що одним з принципів адміністративного судочинства є принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Це також означає, що не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 8 КАС України).
Частиною 1 статті 45 КАС України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
У цій справі ОСОБА_1 не навела обґрунтованих доводів на користь того, що судді складу колегії проявляють особисту упередженість під час розгляду справи № 380/25615/25 при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №380/25615/25.
Крім того, надаючи оцінку наведеним доводам ОСОБА_1 щодо порушення процесуального порядку розгляду справи, колегія суддів вважає, що у цій частині заявник не погоджується із процесуальними рішеннями та діями колегії суддів у вказаній справі, покликається на порушення судом норм процесуального законодавства при здійсненні розгляду апеляційної скарги.
Фактично зміст заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Носа С.П., суддів Кухтея Р.В. та Шевчук С.М. не свідчить про наявність підстав, передбачених ст.ст.36, 37 КАС України, а зводиться до незгоди з процесуальними діями колегії суддів щодо розгляду даної справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 4 ст. 36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Оскільки заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у тому числі мотивована незгодою з процесуальними діями, рішеннями колегії суддів, наведені підстави є лише суб`єктивним сприйняттям обставин, тому, не можуть бути підставою для відводу.
При цьому, відсутні будь-які доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість колегії суддів: судді - доповідача Носа С.П., суддів Кухтея Р.В та Шевчук С.М. під час вирішення відповідних питань або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні поданої ОСОБА_1 15.09.2026р. заяви про відвід колегії суддів слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 310, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді - Носа С.П., суддів - Кухтея Р.В., Шевчук С.М., від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №380/25615/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повний текст ухвали складено 15 вересня 2026 року.