Рішення № 139829123 у справі № 758/7428/24 від 17.09.2026

Справа № 758/7428/24

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Скитецька І. В.,

представника позивача - Шестакової Ю.В. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024р. ОСОБА_3 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_3 , перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 з 25.04.1999 року, який було розірвано 13.05.2024 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/34440/23.

Від цього шлюбу позивач з відповідачкою мають двох дітей - повнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; неповнолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що дитина ОСОБА_8 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, відповідачка повідомляла ОСОБА_9 по намір продати квартиру, незважаючи на те, що така квартира є житлом дитини. При цьому, спірна квартира була подарована позивачем відповідачці з тією умовою, що після досягнення дітьми повноліття квартира за адресою: АДРЕСА_2 буде відступлена відповідачкою синові, а квартира за адресою: АДРЕСА_1 буде нею відступлена доньці.

Звертаючись ло суду з даним позовом, позивач вказує, що сторони після розірвання шлюбу не досягли домовленості про поділ майна, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач звертаючись із позовом до відповідачки просить визнати спільним майном подружжя нерухоме майно та рухоме майно (автомобілі) та виділити кожному з подружжя боргові зобов`язання, а саме

- двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 62,30 кв.м., вартість на час подання позову складає 3191453,49 грн, що в еквіваленті становить 78431,82 дол. США;

- двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 66,50 кв.м., вартість на час подання позову складає 3571651.86 грн, що в еквіваленті становить 87775,42 дол. США;

- 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_3 , загальною

площею 53,78 кв.м., вартість на час подання позову якої складає 4556346.43 грн, що в еквіваленті становить 111974,86 дол.США (курс НБУ 4069,08 грн за 100 дол. США).

Вказує, що у вказаних квартирах було здійснено ремонт, що істотно збільшило їх вартість внаслідок особистих грошових затрат позивача, які на день подання

позову складають 4791666,71 грн, що в еквіваленті на час подання позову становить

119333,14 дол. США грошових коштів, отриманих в борг згідно Договору позики від 15.06.2019, який повернуто 14.06.2024 (після розірвання шлюбу), з них 4 018 467,46 грн, що в еквіваленті становить 100 077,17 дол. США є вартістю ремонтно-будівельних робіт, а 773199,25 грн., що в еквіваленті становить 19002 дол. США є вартістю вбудованих меблів, що є невід`ємним поліпшенням;

- у квартирі за адресою АДРЕСА_3 , вартість

ремонтно-будівельних робіт на час подання позову складає 1443352,73 грн, що в еквіваленті становить 35471,23 доларів США, з яких особистими коштами позивача є 73000 грн, що в еквіваленті на 2000 рік становило 13431,22 дол. США та 11020 дол. США частина позивача в складі спільних грошових коштів подружжя. Всього 994 939,70 грн., що в еквіваленті становить 24 451,22 дол. США є грошовими затратами позивача.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що утримував майно відповідачки в квартирах за адресами: АДРЕСА_2 та

АДРЕСА_1 за рахунок зароблених ним грошових коштів. Всього, починаючи з 08.05.2018 року, ним було витрачено на утримання майна 270 000 грн.

Також позивач просить суд поділити рухоме майно: автомобіль SEAT Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні відповідачки, вартість на день купівлі 31.10.2008 складала 24 500 дол. США, та автомобіль Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебуває у користуванні позивача, вартість на день купівлі 07.08.2019 складала 23300 дол. США

Також позивач просить суд поділити сімейний борг (отримано позику в інтересах сім`ї для придбання земельної ділянки і будинку) - 2922636,72 грн.

Доводячи свої права на об`єкти нерухомого майна, позивач звертав увагу суду на те, що ще до укладення шлюбу позивач мав у своїй власності спільну із батьком квартиру за адресою АДРЕСА_4 , яка була продана 23.12.2000 за 73 000 грн, що на день продажу в еквіваленті становило 13 431,22 дол. США (курс НБУ на 23.12.2000 становив 543,51 грн за 100 дол. США). Вказана сума грошових коштів становили особисті збереження позивача та була в подальшому 22.05.2006 у сумі 12144 дол. США вкладена в ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де відповідачка, згідно Свідоцтва про право на житло від 26.06.1997 має рівну частину разом з ОСОБА_5 (матір`ю відповідачки), ОСОБА_10 (батьком відповідачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_6 (братом відповідачки), тобто має 1/4 частину квартири у своїй власності та де позивач має зареєстроване місце проживання з 30.05.2002.

Крім того, позивач додатково у ремонт вказаної квартири 30.06.2006 вклав особисті свої кошти у сумі 1287,22 дол. США та зароблені ним кошти у сумі 6808, 78 дол.США. В подальшому позивач продовжив здійснювати ремонт зазначеної квартири та витратив зароблених ним грошових коштів 14.05.2018 - 7 634,17 дол. США та 02.07.2018 - 7547,38 дол. США. Всього на ремонт вказаної квартири позивачем було витрачено 35421,55 дол. США, що в еквіваленті на час подання позову складає 1 441 331, 21 грн.

Щодо інших квартир, позивач зазначив, що у 2012 році позивачем було укладено два інвестиційні договори №3585/031-5-1 від 22.03.2012 та №3586/032-5-1 від 22.03.2012. Предметом цих договорів була інвестиційна участь інвестора, яким виступав позивач у

будівництві будинку. Після виконання цих договорів право власності було зареєстровано на квартири, що становили на день державної реєстрації спільну власність подружжя:

- квартира за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване право власності на ОСОБА_3 (позивач) 12.11.2012;

- квартира за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване право власності на ОСОБА_4 (відповідачка) 12.12.2013.

В подальшому позивач, 08.05.2018 подарував квартиру за адресою: АДРЕСА_2 відповідачці.

30.05.2019 на підставі Договору про виділ нерухомого майна подружжя №480 відступив свою частину у спільному майні подружжя у квартири АДРЕСА_5 відповідачці.

Вказані дії позивач вчинив з умовою, що після досягнення спільними дітьми повноліття квартира за адресою: АДРЕСА_2 повинна бути переоформлена на сина ОСОБА_7 , а квартира за адресою: АДРЕСА_1 на доньку ОСОБА_8 , в якій остання має зареєстроване місце

проживання.

Щодо боргових зобов`язань, позивач зазначав, що 15.06.2019 року позивач згідно договору позики, взяв гроші у борг у ОСОБА_11 у сумі 120 000 дол. США з метою проведення ремонтно-будівельних робіт у зазначених квартирах та облаштування їх

вмонтованими меблями, що за своїм призначенням є невід`ємним покращенням. Строк позики складав п`ять років, датою повернення грошових коштів було визначено 14.06.2024. Саме в цю дату позивач повернув борг із своїх особистих коштів, оскільки повернення боргу відбулося після розірвання шлюбу.

За вказані грошові кошти позивачем було проведено ремонтно-будівельні

роботи згідно Договору №008/19 від 08.2019 року, вартість робіт за договором склала 2 831 661,44 грн, що в еквіваленті на дату проведення ремонту становить 100 077,14 дол. США, на час подання позову ця сума у гривневому еквіваленті становить 4 072 218,89 грн.

Також позивачем було облаштовано спірні квартири вбудованими меблями, що є невід`ємним покращенням цих квартир, на суму 773199,25 грн., що в еквіваленті на час виконання поліпшення становить 19255,98 дол. США, що на час подання позову складає 783541,23 грн (курс НБУ на 15.06.2024 - 4069,08 грн за 100 дол. США).

Тобто, всього позивач здійснив поліпшень у вказаній квартирі за особисті грошові кошти на суму 119 333,14 дол. США, що в еквіваленті в гривні на час подання позову становить 4 855 760,93 грн (курс НБУ на 15.06.2024 - 4069,08 грн за 100 дол. США).

Крім того, під час перебування у шлюбі позивач з відповідачкою вирішили придбати земельну ділянку з будинком, на що було отримано позику від ОСОБА_11 у сумі 120 000 дол. США згідно Договору позики від 03.12.2021 року. Датою повернення позики було встановлено 31.12.2023. Однак, у зв`язку із збройною агресією, вказані грошові кошти були перевезені до відповідачки у Німеччину, де вона тимчасово проживає, з метою

їх збереження.

Частково вказана сума грошових коштів була повернута кредитору у сумі

50000 дол. США (розписки від 10.03.2023, 14.08.2023, 11.09.2023). Решту боргу у сумі 70000 дол. США відповідачка категорично відмовляється повернути. Враховуючи зазначене, вважає, що грошові кошти, що надавались як позика позивачу, є боргом подружжя та відповідно підлягають розподіленню у рівних частинах, а також інфляційні нарахування з 01.01.2024 по 17.06.2024 - 37 431,24 грн; 3% боргових з 01.01.2024 по 17.06.2024 - 36 849,48 грн. Всього боргових зобов`язань подружжя 71 825,49 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 2 922 636,72 грн.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 21 червня 2024р. було відкрито провадження у даній справі та ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

6 січня 2025р. від представника відповідачки - адвоката Кузьменка Михайла Володимировича надійшов Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідачки звертав увагу суду на те, що у позовній заяві невірно викладені обставини справи щодо здійснення матір`ю психологічного тиску на неповнолітню дитину, намір продати спірні квартири та щодо неналежного виконання ОСОБА_4 її батьківських прав відносно ОСОБА_9 .

У Відзиві на позовну заяву представник відповідачки заперечує наявність будь-яких домовленостей між сторонами те, що подаровані квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 в подальшому повинні бути відчужені дітям - сину ОСОБА_12 та дочці ОСОБА_9 . Такі твердження позивача не доводяться будь-якими доказами, будь-якими письмовими домовленостями та спростовуються договором дарування квартири від 8 травня 2018р. та договором про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя від 30 травня 2019р., у яких про права дітей нічого не зазначається та зазначені правочини здійснені між сторонами виключно як щодо майна, яка перебуває у спільній власності подружжя.

Щодо джерел походження коштів на придбання майна представник відповідача у Відзиві звертав увагу суду на те, що позивач невірно викладає обставини справи про те, що виключно позивачем зароблялися кошти на придбання майна. На спростування такого твердження, звертав увагу на те, що частину періоду перебування у шлюбі ОСОБА_4 офіційно була працевлаштована та отримувала заробітну плату, що підтверджується довідками з Пенсійного фонду України за формою ОК-5 та ОК-7. Впродовж іншої частини періоду перебування у шлюбі ОСОБА_4 дійсно не працювала, втім, на цьому наполягав саме позивач, щоб відповідачка займалася вихованням спільних з ним малолітніх дітей. В той же час, доходи, отримані позивачем у період перебування у шлюбі, навіть тоді, коли відповідачка не працювала, є спільним майном подружжя відповідно до статті 60 СК України.

Вказані обставини свідчать про те, що набуте у період шлюбу з відповідачкою майно, не може вважатися особистою приватною власністю позивача.

Щодо наданих позивачем договорів на підтвердження факту проведення ремонтних та оздоблювальних робіт у трьох квартирах, представник позивача стверджував, що такі договори є належними доказами, адже ймовірно сам позивач склав такі договори та надав копії суду, оскільки, окрім підпису позивача та нібито виконавця робіт, інших підписів у договорі немає.

В той же час щодо самої позиції позивача про те що кошти, вкладені в капітальні ремонти квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 повинні бути поділені між сторонами, стверджував, що капітальні ремонти у квартирах були зроблені подружжям позивача та відповідачки за їх спільні кошти ще до укладення між ними договорів дарування та виділу частки зі спільного майна подружжя. Таким чином, хоч у квартирах і було проведено капітальний ремонт, однак ці квартири були відчужені на користь ОСОБА_4 вже з ремонтами, відтак, позивач не має права враховувати вартість цих ремонтів при вирішенні питання про поділ майна. Доводи позивача про те, що ремонти у квартирах проводились після відчуження на користь ОСОБА_4 , представник відповідачки вважає нісенітницею, адже такі твердження позбавлені логіки - подарувати, а потім зробити ремонт.

Щодо квартири АДРЕСА_8 представник відповідачки звертав увагу суду на те, що така квартира належить рідним відповідачки та відповідачці у рівних частках. Якщо позивач і проводив ремонт у даній квартирі, то його вимоги стягнути вартість проведеного ремонту з відповідачки не ґрунтуються на вимогах закону, адже відповідачка не повинна компенсувати позивачу вкладені кошти в ремонт житла ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

На підтвердження обставин проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_8 позивач надав договір про виконання ремонтно-будівельних робіт від 22 травня 2006р., укладений з ОСОБА_13 . Представнику відповідачки видається, що такий договір підроблений, адже дана особа не проводила будь-які ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_8 , суб`єктом підприємницької діяльності дана особа у 2006р. не була, ліцензію на проведення фасадних робіт не отримував.

Документи про проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_8 на певну суму долучено, як вважає представник відповідачки, виключно для того, щоб вивести кошти нібито сплачені ОСОБА_14 за договором про виконання ремонтно-будівельних, від поділу майна подружжя.

Позицію позивача про те, що проведення ремонту у квартирі дає право позивачу набути право власності на частку ОСОБА_4 у даній квартирі, представник відповідача спростовував тим, що проведення ремонту не тягне за собою перехід права власності на майно, а в разі, якщо позивач вважає, що порушені його права, то належним способом захисту його прав є вирішення питання про відшкодування завданої шкоди.

Крім того, представник відповідачки стверджував про те, що у квартирі АДРЕСА_8 подружжя не могло проводити будь-які ремонтні роботи, адже в цей період подружжя проживало в квартирі АДРЕСА_9 .

Доводи позивача про те, що отримані ним кошти від продажу квартири АДРЕСА_10 він витратив на ремонт квартири АДРЕСА_8 , представник відповідача спростовував твердженням про те, що насправді кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_10 були витрачені позивачем та його батьком на придбання для кожного інших квартир: 7 лютого 2001р. подружжя сторін придбало квартиру АДРЕСА_9 за 36 000 грн, а батько позивача за отримані кошти придбав квартиру АДРЕСА_11 . Після смерті батька дану квартиру успадкував позивач ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17 липня 2023р.

Якби дійсно мала місце та обставина, що усі кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_10 отримав позивач ОСОБА_3 , то мав би бути договір дарування коштів від батька сину, адже співвласниками та продавцями квартири, яка продавалася, був позивач та його батько.

У Відзиві на позовну заяву представник позивача висловлює позицію про те, що вирішуючи питання про поділ майна подружжя, суд повинен встановити увесь обсяг майна, який підлягає поділу, а тому повинен також поділити грошові кошти сім`ї, в тому числі ті грошові кошти, які позивач називає такими, що вклав у проведення ремонту по АДРЕСА_12 та у ремонти квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 . У цьому контексті стверджує, що усі документи щодо проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_8 , розписки, договори, акти виконаних робіт вважає, що позивач долучив виключно для того, щоб вивести кошти з-під поділу спільного майна подружжя.

Щодо долучених до позовної заяви копій договорів на проведення демонтажних та оздоблювальних робіт, кошторисів, актів прийому-передачі робіт тощо від 2018р., укладених з ОСОБА_15 , стверджував, що ремонтні роботи у квартирі не проводилися, адже ОСОБА_4 дозволу на проведення будь-яких ремонтних робіт у належній квартирі не надавала. Щодо долучених доказів стверджував, що позивач склав такі договори для того щоб надати їх виключно суду, адже ОСОБА_15 не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не міг надавати кваліфіковані послуги для здійснення сантехнічних робіт тощо.

Вважає, що наразі співвласники квартири АДРЕСА_8 мають право звернутися до ОСОБА_3 із позовом про відшкодування завданої шкоди, в разі, якщо він дійсно провів у належні їм квартирі якісь ремонтні роботи без їхньої згоди.

Відтак, представник відповідача просив не враховувати при здійсненні поділу майна подружжя грошові кошти, які нібито витрачені ОСОБА_3 на проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_8 .

Щодо здійснення поділу належних відповідачці квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , представник відповідача у Відзиві звертав увагу суду на те, що дані квартири є особистою власністю ОСОБА_4 та не підлягають поділу за будь-яких обставин.

Ремонтні роботи у даних квартирах проводилися ще до укладення у травні 2018р. та в подальшому у травні 2019р. договорів, згідно яких квартири стали особистою власністю ОСОБА_4 . Квартири відчужені на ім`я відповідачки вже з ремонтами.

Щодо документів, наданих на доведення нібито факту проведення ремонтних робіт у даних квартирах, зокрема договорів із ОСОБА_16 , представник відповідача повідомляв, що такі договори датовані після травня 2018р., тобто вже після того як ОСОБА_4 стала одноосібною власницею цих квартир. Вона не укладала будь-яких договорів на проведення в її квартирі будь-яких ремонтних робіт. Вважає, що договори, розписки, акти виконаних робіт долучені позивачем для створення штучних перешкод для поділу грошових коштів ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя.

Представник відповідачки стверджує, що його довірителька ніколи не підписувала документи, датовані 2019 роком - кошториси, договори, акти прийому-передач робіт. Дані документи та розписки від ОСОБА_16 нібито про отримання ним грошових коштів від ОСОБА_3 вважає підробленими, з метою, аби приховати дані кошти від поділу, адже такі кошти були спільним майном подружжя, втім з якихось міркувань ОСОБА_3 вважає їх особистими коштами.

Так, сплачені позивачем за розписками ОСОБА_13 від 22.05.2006р. у сумі 61327,00 грн., від 30.06.2006р. у сумі 40884,80 грн., а також сплачені позивачем ОСОБА_15 за розписками від 14 травня 2018 року у сумі 200000 грн. та від 02 липня 2018 року у сумі 198703,50 грн., тобто, сплачені особам, які договорів не виконували, вважає грошовими коштами, які підлягають поділу даним судовим рішенням.

Розмір таких коштів становить еквівалент 35471,23 доларів США, ця грошова сума підлягає врахуванню судом, як використані позивачем на свій розсуд проти волі відповідачки, а тому підлягають поділу між сторонами по 17735,61 доларів США кожному порядку поділу спільного майна подружжя. Так само підлягають поділу між сторонами, належні сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, грошові кошти у сумі по 50 037 доларів США в еквіваленті кожному, сплачені позивачем за розпискою ОСОБА_16 від 08.07.2019р на суму 1415830,72 грн. та двома його розписками від 10.01.2020р. на суми 1307089,65 грн. та 108741,07 грн., що за твердженням позивача на дату пред`явлення позову становить 100074,17 доларів США, як використані позивачем на свій розсуд проти волі відповідачки, оскільки сплачені позивачем спільними коштами з відповідачкою, за удаване виконання робіт, які не виконувались насправді.

Щодо меблів у квартирі стверджує, що позивачем не подано доказу того, що меблі вбудовані в квартири, щодо поділу яких виник спір, і не можуть бути поділеними.

Щодо коштів, взятих у борг у ОСОБА_11 представник відповідача у Відзиві заначив, що твердження ОСОБА_3 про борги є вигаданими.

Позивач нібито двічі брав у борг в інтересах сім`ї грошові кошти в сумі 120 000 доларів США у ОСОБА_11 . Однак, відповідачка ніколи не надавала своєї згоди на таку позику, а ці кошти могли бути витраченими позивачем на господарську діяльність заснованих ним підприємств, які, чи його внески в які, він приховує від поділу. Дати виготовлення договорів позики між ОСОБА_3 із ОСОБА_11 та розписок до цих договорів не відповідають зазначеним в них датам, адже складалися вони перед зверненням позивача до суду, виключно лише про людське око, баз намірів виконання їх сторонами договорів. Зазначений борг в усіх випадках є особистим боргом позивача, і не підлягає поділу між сторонами, оскільки ці кошти в інтересах сім`ї позивачем не витрачалися, а виготовлені позивачем відповідні документи для приховування від поділу спільних грошових коштів сім`ї та штучного збільшення частки позивача в ньому.

Крім того, ОСОБА_11 є пов`язаною із позивачем особою,

оскільки вони обидва є засновниками ТОВ АРТІШОК КАФЕ, заснованим ще в період

шлюбу сторін, однак доходи з якого та статутний свій внесок позивач приховав від

поділу.

Отже, у Відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити у визнанні спільним майном подружжя та подальшому його поділі між сторонами в порядку поділу спільного майна подружжя двокімнатних квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 та 1/4 частини квартири АДРЕСА_8 , а також відмовити у поділі боргу в загальному розмірі 2 922 636,72 грн.

31 січня 2025р. було зареєстровано уточнену позовну заяву в редакції від 29 січня 2025р., підписаній представником позивача - адвокатом Шестаковою Ю.В.

Так, у Заяві про зміну предмету позову від 29.01.2025 р., представник позивача зазначила, що виїхала за межі України і вже 3-й рік проживає у Німеччині разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , поклавши всі обов`язки щодо утримання житла, утримання доньки ОСОБА_9 на позивача.

Домовленості про поділ майна мирним шляхом між подружжям не досягнуто, у зв`язку з чим виникла необхідність звернення з позовом до суду про поділ майна подружжя.

Предметом поділу називає таке нерухоме майно:

- двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 62,30 кв.м., ринкова вартість згідно висновку експерту на 01.08.2024 складає 3926000,00 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ на 01.08.2024 (1 дол. США - 41,0063 грн) становить 95 741, 39 дол. США;

- двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 66,50 кв.м., ринкова вартість згідно висновку експерту на 01.08.2024 складає 4229000,00 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ на 01.08.2024 (1 дол. США - 41,0063 грн) становить 103 130, 49 дол. США;

- 1/4 частина квартири за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 53,78 кв.м., ринкова вартість згідно висновку експерту на 01.08.2024 складає 3182000,00 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ на 01.08.2024 (1 дол. США - 41,0063 грн) становить 77 597, 83 дол. США; вартість 1/4 частини складає 795 500,00 грн, що в еквіваленті становить 19 399, 46 дол. США;

В заяві про зміну предмету позову позивач вказує, що у вказаних квартирах були зроблені ремонтно-будівельні роботи, що істотно збільшує їх у своїй вартості.

Внаслідок особистих грошових затрат позивача (грошові кошти отримані позивачем в борг згідно Договору позики від 15.06.2019, який повернуто 14.06.2024 (після розірвання шлюбу)) були здійснені ремонтно- будівельні роботи у квартирах за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

У цих квартирах по АДРЕСА_13 вартість ремонтно-будівельних робіт становить 4 018 467,46 грн, що в еквіваленті становить 100 077,17 дол. США, а також 773199,25 грн., що в еквіваленті становить 19002 дол. США є вартістю вбудованих меблів.

У квартирі за адресою АДРЕСА_3 , вартість ремонтно-будівельних робіт станом на 01.08.2024 складає 1452506,70 грн, що в еквіваленті складає 35471,23 доларів США, з яких особистими коштами позивача є 73 000 грн, що в еквіваленті на 2000 рік становило 13 431,22 дол. США та 11 020 дол. США частина позивача в складі спільних грошових коштів подружжя. Всього 1 000654,06 грн., що в еквіваленті становить

24 451, 22 дол. США є грошовими затратами позивача.

Крім того, позивач утримував майно відповідачки в квартирах за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 за рахунок зароблених ним грошових коштів.

Всього, починаючи з 08.05.2018 по 29.01.2025 ним було витрачено на утримання майна 427 643,78 грн, зокрема:

- на утримання майна за адресою: АДРЕСА_2 витратив 215849,29 грн;

- на утримання майна за адресою: АДРЕСА_1

витратив 211 794, 49 грн.

Оплата послуг на утримання майна за час шлюбу перераховувалась на картковий рахунок відповідачки, після чого остання оплачувала послуги, що підтверджується доказами долученими до заяви. Після розірвання шлюбу послуги оплачувалися особисто позивачем шляхом перерахунку з особистої банківської картки.

Предметом поділу називає також таке рухоме майно:

- вбудовані меблі на суму 469 225,42 грн., що в еквіваленті на час їх виготовлення становило 19 255,98 дол. США, що на 29.01.2025 складає 809 126,65 грн (курс НБУ на 29.01.2025 - 42,0195 грн за 1 дол. США): в

- квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 6 505, 54 дол.США, що в еквіваленті в гривні на 29.01.2025 становить 273 359,54 грн;

- в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на суму

12750,44 дол. США, що в еквіваленті в гривні на 29.01.2025 становить 535 767,11 грн;

- автомобіль SEAT Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що перебуває у користуванні відповідачки, вартість на день купівлі 31.10.2008 складала 24 500 дол. США;

- автомобіль Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що перебуває у користуванні позивача, вартість на день купівлі 07.08.2019 складала 23 300 дол. США

Підставами позовних вимог згідно Заяви від 29.01.2025 називає такі:

Ще до укладення шлюбу позивач мав у своїй власності спільну із батьком

квартиру за адресою АДРЕСА_4 , яка була продана 23.12.2000 за 73 000 грн, що на день продажу становило 13 431,22 дол. США.

З даних коштів від продажу квартири 12 144 дол.США було вкладено в ремонт квартири АДРЕСА_8 , а також особисті кошти позивача у розмірі 1 287,22 дол США та 6808,78 дол.США зароблених коштів, а всього на ремонт вказаної квартири витрачено 35 421,55 дол.США. Частина зароблених коштів є спільною сумісною власністю подружжя, а тому особистих коштів у поліпшення у квартиру АДРЕСА_8 було вкладено 24 426,39 дол.США;.

У 2012р. було укладено 2 інвестиційні договори, предметами яких стали квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , які в подальшому були відчужені відповідачці.

З метою проведення будівельних робіт у вказаних квартирах 15 червня 2019р. було укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_11 120 000 дол.США, які зобов`язався повернути 14 червня 2024р. Вказує, що грошові кошти витратив на проведення ремонту згідно договору №008/19. Вартість робіт за даним договором склала 2 831 661, 44 грн., що становили 100 077,17 дол.США.

Також позивачем було влаштовано спірні 2 квартири вбудованими меблями на суму 469 225, 42 грн., що становило 19255, 98 дол.США, з яких у квартиру АДРЕСА_6 - на суму 273 359,54 грн, у квартиру АДРЕСА_5 на суму 535 767,11 грн..

Всього поліпшень у вказаних квартирах за особисті кошти позивача було здійснено на суму 119 333,14 дол.США.

Також позивач стверджує про купівлю ним у 2008р. автомобіля SEAT та у 2019р. - автомобіля Mitsubishi Outlander, які просить поділити між подружжям. На обслуговування автомобіля Mitsubishi Outlander позивачем витрачено 134 601,76 грн особистих коштів, адже проживає за кордоном та не бере участі в утриманні майна.

Ініціюючи питання про поділ майна подружжя, позивач стверджує, що з огляду на те, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_9 , то його частка у спільному майні подружжя має бути збільшена. Посилається на правову позицію Верховного Суду у справі №456/828/17 від 5 грудня 2018р..

Відтак, звертаючись до суду із Заявою про зміну предмету позову в редакції від 29 січня 2025р., позивач просить:

1.Визнати спільним майном подружжя:

- двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 62,3 кв.м.;

- двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

2. Розподілити спільне майно подружжя наступним чином:

- визнати за позивачем право власності на двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 62,3 кв.м;

- визнати за відповідачкою право власності на двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 66,5 кв.м;

- розподілити 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_3 в рівних частинах між позивачем та відповідачкою по 1/8 кожному та визнати за позивачем право власності на 1/8 квартири, а також стягнути на користь позивача грошову компенсацію у сумі 205 991,72 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ на 01.08.2024 становить 5 000,60 дол. США;

- визнати за позивачем право власності на автомобіль Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_5 ;

- визнати за відповідачкою право власності на автомобіль SEAT Toledo,

реєстраційний номер НОМЕР_3 .

3. Стягнути з відповідачки на користь позивача компенсацію вартості вбудованих меблів у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 534 854,18 грн, що в еквіваленті становить 12 750,44 дол. США.

4. Судові витрати покласти на відповідачку:

- судовий збір - 15 140,00 грн та 605,60 грн;

- витрати, пов`язані з проведенням експертизи - 60 000,00 грн;

- витрати на професійну правничу допомогу - 100 500,00 грн;

- поштові витрати - 6 796,46 грн.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 2 квітня 2025р. ухвалено прийняти до розгляду в рамках даної цивільної справи Заяву про зміну предмету позову в редакції від 29 січня 2025р.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва 22 квітня 2025р. продовжено процесуальний строк для подання ОСОБА_4 відзиву на Заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 5 травня 2025р. відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Кузьменка М.В. про продовження процесуального строку для подання відзиву на Заяву про зміну предмету позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.07.2025 ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 5 травня 2025р. про відмову продовжити процесуальний час на подачу відзиву - залишено без змін.

Оскаржуваною ухвалою від 5 травня 2025р. було закрите підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Розгляд справи по суті тривав впродовж періоду з 5 травня 2025р. до 7 вересня 2026р..

Виступаючи у судовому засіданні із вступним словом, представник позивача адвокат Шестакова Ю.В. просила задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених у заяві про зміну предмету позову від 29 січня 2025р.. Стверджувала, що позивач за власний кошт проінвестував 2 квартири, зробив в цих квартирах ремонт, в тому числі, зробив ремонт у квартирі, частка у якій належала його колишній дружині разом із батьками та братом.

На даний час позивачу ОСОБА_3 чиняться перешкоди у доступі до тієї квартири, в якій він зареєстрований по АДРЕСА_14 . У промові також наводила докази та відповідні розрахунки на підтвердження того, що ОСОБА_17 здійснив ремонт у квартирі по АДРЕСА_14 , а тому на право власності наполовину частки, яка належала його колишній дружині, відтак просила визнати за позивачем право власності на 1/8 частину цієї квартири.

Незважаючи на те, що на його утриманні перебуває дочка ОСОБА_9 та він разом з дочкою проживає у квартирі по АДРЕСА_15 , він немає ніяких прав на цю квартиру юридично, а тому просить здійснити поділ цих квартир судовим рішенням. При цьому звертає увагу суду на те, що поділ квартир у спосіб визначення часток кожного із колишнього подружжя у кожній набуті квартирі буде неефективним, адже потребуватиме вирішення наступних спорів щодо їхнього спільного користування, а тому вважала за доцільне одному з подружжя виділити одну квартиру, іншому - 2-у квартиру.

Представник позивача звертала увагу суду на докази, надані позивачем, про те, що він одноособово утримує квартиру АДРЕСА_6 та квартиру АДРЕСА_7 , незважаючи на те, що юридично дані квартири оформлені на його колишню дружину.

Представник позивача звертала увагу також на докази та наводила конкретні письмові докази на підтвердження того, що у квартирах АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 проводилися ремонтні роботи після того, як дані квартири були відчужені на користь ОСОБА_4 , а відтак, за рахунок особистих коштів ОСОБА_3 збільшив вартість цих квартир. Для визначення вартості квартир до поліпшень та після поліпшень, а також вартості цих поліпшень замовлялася оціночно-будівельна експертиза, висновок якої долучено до матеріалів справи, та який стосується усіх трьох об`єктів нерухомого майна.

Представник позивача у судовому засіданні звертала увагу суду на те, що ремонтні роботи у квартирах більшою мірою проводилися за рахунок коштів, отриманих у борг від ОСОБА_11 , та які були повернуті даній особі вже після того як шлюб з ОСОБА_4 було розірвано. Такі кошти не були спільним майном подружжя, були особистим боргом позивача.

У судових дебатах представник позивача також звертала увагу суду на те, що ОСОБА_4 не виконує свої обов`язки щодо утримання спільної дитини, має заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3 . Посилаючись на докази щодо понесення витрат на навчання, утримання дитини, медичні огляди тощо, представник позивача обґрунтовувала необхідність збільшення частки позивача у спільному мені подружжя, адже з ним проживає дитина.

Щодо долученого представником відповідача Висновку експерта від 25 серпня 2025р., який досліджував фото та відео файли із зображенням квартири стверджувала, що у даному висновку йдеться про те, що значна частина метаданих будь-яких файлів може піддаватися коригуванню користувачем за допомогою спеціального програмного забезпечення, а тому, суд не повинен брати до уваги даний висновок як такий, який підтверджує дати створення фотознімків квартири. Стверджувала, що такий висновок не спростовує доводи позивача про те, що ремонтні роботи у квартирах проводилися вже після того, як квартири були відчужені ОСОБА_4 .

Щодо поділу автомобілів, представник позивача звертала увагу суду на те, що позивач не заперечує щодо запропонованої відповідачкою вартості автомобіля SEAT у сумі 275 870,00 грн. Що стосується визначення вартості автомобіля Mitsubishi Outlander, то його вартість згідно Звіту про оцінку майна станом на 23 лютого 2026р. складає 640288,00 грн. При цьому, автомобіль SEAT фактично перебуває у користуванні відповідачки, тому доцільно виділити при поділі майна цей автомобіль саме їй. Автомобіль Mitsubishi Outlander використовується позивачем ОСОБА_3 у підприємницькій діяльності. Крім того, позивач одноособово займається обслуговуванням вказаного автомобіля з моменту купівлі. Оскільки більше ніж 4 роки відповідачка проживає за кордоном і жодним чином не розподіляє витрати на обслуговування даного автомобіля, ним не користуються, доцільним є присудження даного автомобіля у власність позивача.

Відтак, у судових дебатах 7 вересня 2026р. представник позивача просила позов задовольнити в повному обсязі.

У вступному слові 29 червня 2026р. представник відповідачки - адвокат Кузьменко М.В. просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, окрім вимоги про поділ автомобілів. Стверджував, що докази проведення ремонтних робіт у квартирах є підробленими ОСОБА_3 , суд не може брати їх до уваги. Квартири перебували на момент їх відчуження на користь ОСОБА_4 у стані після ремонту, тобто були відчужені на користь відповідачки вже у тому стані, який відображено позивачем нібито після проведеного ремонту у 2018-2019 рр. .

Звертав увагу суду на те, що відповідачка не визнає укладення будь-яких договорів позики, адже згоди на укладення будь-яких договорів не надавала. На спростування доводів про те, що ремонтні роботи проводилися у 2018-2019р., долучив фотознімки та відповідний Висновок експерта на підтвердження того, що фото були створені значно раніше аніж нібито проведений ремонт. За зображенням на фотокартках можна переконатися, що ремонт у квартирах вже був, адже в даних квартирах проживала сім`я до розірвання шлюбу.

Представник відповідачки у судовому засіданні стверджував, що суд повинен встановити увесь обсяг майна, який підлягає поділу. Вважає, що незважаючи на те, що зустрічні позовні вимоги не заявлялися, суд повинен також поділити усі кошти, які позивач нібито вкладав в ремонти, адже такі кошти були спільним майном подружжя.

У судових дебатах 7 вересня 2026р. представник відповідачки Кузьменко М.В. просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву, наголошуючи на тому, що докази проведення ремонтних робіт підроблені, адже потреби проводити ремонти не було. Звертав увагу суду на те, що в договорах дарування та відчуження частки у спільному майні не йдеться про те, що квартира перебуває у непридатному для проживання стану та потребує ремонту. Так, представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, окрім вимоги автомобілів.

У судове засідання ОСОБА_4 , а також треті особи не з`явилися. Так, відповідачка ОСОБА_4 та 3-я особа ОСОБА_5 продовжують бути зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_8 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади міста Києва від 7 серпня 2024р. (т.2, а.с.50). Відповідно до Довідки про подання заяви та отримання електронної картки ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_16 , не пізніше ніж з 4 квітня 2022р. (т.2, а.с.42,44). Третя особа ОСОБА_5 проживає в Німеччині не пізніше ніж з 4 березня 2022р. (т.2, ас. 119). Третя особа ОСОБА_6 проживає в Канаді (т.4, а.с.33).

Втім, відповідно до вимог статей 128, 131 ЦПК України особа є належним чином повідомлено про розгляд справи, в разі направлення їй судової повістки за адресою реєстрації. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності третіх осіб, адже такі були повідомлені про розгляд справи за адресою їх реєстрації в Україні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 25 квітня 1999р. було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_18 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження НОМЕР_6 від 25 квітня 1999р., виданого Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним центром розвитку сім`ї (т.1, а.с .30).

Від шлюбу подружжя має спільних дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_7 від 28 липня 2006р., виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції міста Києва (т.4, а.с. 80), а також сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копію Свідоцтва про народження від 10 серпня 2004р., виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції міста Києва (т.4, ас. 79).

Позивач ОСОБА_3 з 30 травня 2002р. зареєстрований в квартирі АДРЕСА_8 , та продовжує бути зареєстрованим у квартирі щонайменше станом на серпень 2024р. (т.1, а.с.24, т.2, а.с.50).

Відповідно до довідки ТОВ «Житлово будівельної компанії «Управдом» від 16 квітня 2024р. ОСОБА_3 без реєстрації та його донька ОСОБА_8 проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_15 (т. 1, а.с.25).

Відповідно до довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання від 06.01.2022 ОСОБА_8 зареєстрована з 31 грудня 2021р. у квартирі АДРЕСА_7 (т.1, а.с. 34). Такі ж відомості доводяться Витягом з реєстру територіальної громади за адресою: квартира АДРЕСА_7 (т.2, а.с.51).

Відповідно до довідки про подання заяви та отримання електронної картки ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_16 , з дати, що не пізніше 4 квітня 2022р. (т. 2, а.с. 42, 44).

На підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 травня 2024р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано (т.1, а.с. 31-32).

Посилаючись на те, що між сторонами після розірвання шлюбу не було досягнуто згоди щодо поділу майна, набутого у період шлюбу, позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить поділити 3 квартири, 2 автомобіля та вбудовані меблі у квартирі, яку буде присуджено відповідачці.

Позивач пропонує поділити майно таким чином:

- визнати за позивачем право власності на двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 62,3 кв.м;

- визнати за відповідачкою право власності на двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 66,5 кв.м;

- розподілити 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_3 в рівних частинах між позивачем та відповідачкою по 1/8 кожному, тобто визнати за позивачем право власності на 1/8 квартири, а також стягнути на користь позивача грошову компенсацію у сумі 205 991,72 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ на 01.08.2024 становить 5 000,60 дол. США;

- визнати за позивачем право власності на автомобіль Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_5 ;

- визнати за відповідачкою право власності на автомобіль SEAT Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- стягнути з відповідачки на користь позивача компенсацію вартості вбудованих меблів у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 534 854,18 грн, що в еквіваленті становить 12 750,44 дол. США.

Спірні правовідносини регулюються нормами СК України та ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 2,3 цієї статті, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У конкретній справі суду належить з`ясувати:

- який обсяг майна, який підлягає поділу, в рамках заявлених позовних вимог;

- чи є майно, яке позивач вважає спільним майном подружжя, дійсно таким майном, яке набуте у період шлюбу, та чи не було воно поділене ще до розірвання шлюбу;

- чи повинен суд ділити також грошові кошти, які позивач стверджує, що вкладав у проведення ремонту, а представник відповідача стверджує про необхідність їх поділу як спільного майна подружжя, незважаючи на те, що така вимога про поділ грошових коштів не заявлялася;

- чи підлягає спірне майно поділу між колишнім подружжям,

- чи є підстави відступу від рівності часток подружжя при вирішенні питання про поділ спірного майна урахуванням тієї обставини, що з батьком залишилися проживати спільна дитина ОСОБА_9 .

Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до роз`ясненням Верховного Суду в постанові від 07.02.2018 у справі N?654/5243/14-ц, якщо спірне майно набуте учасниками справи в період перебування в шлюбі, але зареєстроване на одного з подружжя, це не позбавляє іншого з подружжя права на частку в такому майні.

У постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №565/495/18 (провадження №61-1539св19) та від 09 червня 2021 року у справі №537/5528/16 (провадження №61-11253в20) сформульовано висновок про те, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію.

У постанові Верховного суду 12.10.2022 у справі №757/64512/16-ц сформовано висновок, що здійснювати поділ спільного сумісного майна подружжя необхідно у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначення такої у мінімальному розмірі, за рахунок присудження частини спільного майна у розмірі максимально наближеному до величини її частки у спільному сумісному майні подружжя. Тобто, здійснюючи поділ спільного майна подружжя необхідно спочатку визначити розмір частки дружини/чоловіка, які є рівними, а потім відповідно до визначеного розміру часток провести реальний поділ майна з присудженням кожному з подружжя у особисту власність конкретних об`єктів майна, тобто таким чином, щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість об`єктів, вартість яких була б тотожною величині частки дружини та чоловіка.

Вирішуючи питання про те, який обсяг майна підлягає поділу в рамках заявлених позовних вимог, суд встановив такі обставини.

Щодо квартири АДРЕСА_8 .

Як вбачається з копії Свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 червня 1997р. Відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської держадміністрації, квартира АДРЕСА_8 належить в рівних частках ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_19 (т. 1, а.с. 48).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав від 16 червня 2024р. запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_8 немає (т.1, а.с.44).

Однак, один із співвласників даної квартири ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1, а.с. 179), та як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав станом на 17 вересня 2024р. зареєстровано право власності на 1/8 частину даної квартири за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 6 вересня 2024р. (т.2, а.с.116).

Незважаючи на те, що відомості про право власності на 1/4 частину квартири не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, адже було набуте ОСОБА_4 ще у 1997р., та зважаючи на те, що обставину належності на праві власності ОСОБА_4 частини квартири не спростовує сама відповідачка, суд вважає встановленою ту обставину, що ОСОБА_4 належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_8 в порядку приватизації.

З матеріалів справи вбачається, що в липні 2024р. ОСОБА_3 намагався увійти до квартири АДРЕСА_8 , однак у цьому йому перешкоджали рідні ОСОБА_4 , за фактом таких подій викликалися поліція (т.4, а.с. 224-225).

Відповідно до статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини є житло, набуте нею за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

У конкретній справі встановлено, що 1/4 частина квартири АДРЕСА_8 була набута ОСОБА_4 ще до того, як вона вступила у 1999 році у шлюб з ОСОБА_3 . Дана квартира не є квартирою, набутою у період шлюбу.

У свою чергу, позивач ОСОБА_3 претендує на 1/8 частину цієї квартири (половину від частки у квартирі колишньої дружини), стверджуючи, що за рахунок власних коштів збільшив вартість цієї квартири, адже проводив ремонт у даній квартирі у 2006 року та 2018 роках.

Так, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша статті 62 СК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц зазначила, що істотність збільшення вартості майна слід з`ясовувати шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя; тобто істотність збільшення вартості має бути такою, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається, чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових або грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

На підтвердження своїх доводів про те, що за власний кошти за рахунок взятих у борг грошових коштів ОСОБА_3 проводив ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_8 , позивач долучив договір про виконання ремонтно-будівельних робіт від 22 травня 2006 р., укладений з ОСОБА_13 (т. 1, а.с. 72-75).

Щодо виконання такого договору долучено копію розписок про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_3 61327,00 грн. 22 травня 2006 р. (т.1, а.с.90) та 30 червня 2006 р. - 40884,80 грн (т.1, а.с. 91), а також Акт від 30 червня 2006р. прийому-передачі виконаних будівельних робіт згідно договору від 22 травня 2006р.(т.2, а.с.238-239б).

Вирішуючи питання про те, то за які ж кошти проводився ремонт у даній квартирі судом встановлено наступне.

Позивач вказує, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2000р. ОСОБА_3 разом зі своїм батьком ОСОБА_20 відчужили належну їм трикімнатну квартиру АДРЕСА_10 за 73 000 грн. (т. 1, а.с. 43) та отримані кошти від продажу цієї квартири були витрачені на ремонт квартири номер АДРЕСА_8 .

Спростовуючи доводи ОСОБА_3 про те, що кошти, отримані від продажу цієї квартири в повному розмірі були використані ОСОБА_3 на проведення ремонту квартири АДРЕСА_8 , представник відповідача стверджував про те, що кошти від продажу квартири АДРЕСА_10 були поділені між позивачем та його батьком.

Батько придбав квартиру АДРЕСА_11 , яку в подальшому після смерті батька успадкував ОСОБА_3 , на підтвердження чого долучив інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав (т.4, а.с. 107). Свої кошти ОСОБА_3 використав на купівлю іншої квартири по АДРЕСА_17 .

Так, встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.02.2021 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 придбали квартиру АДРЕСА_9 за 36000 грн. (т.4, а.с.87).

Дана квартира була продана подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 27 березня 2002р. за 4875,34 грн.(т.4, а.с.88).

Наведені докази свідчать про те, що з більшою вірогідністю кошти, отримані від продажу 23.12.2000 р. квартири АДРЕСА_10 були витрачені ОСОБА_3 на купівлю 07.02.2021 року квартири АДРЕСА_9 , а не на проведення ремонту у 2006р. у квартирі, в якій проживали його теща, тесть та брат дружини.

Позивач стверджує також про те, що за власні кошти у 2018р. провів повторний ремонт квартири АДРЕСА_8 .

Позивач надав копію Договору про виконання ремонтно-будівельних робіт від 14 травня 2018р., відповідно до умов якого він як замовник доручив ОСОБА_15 виконати демонтажні, оздоблювальні та електромонтажні роботи в квартирі АДРЕСА_8 загальною вартістю 398 703,50 грн., а також Акт прийому-передачі виконаних демонтажних та оздоблювальних робіт (т.1, а.с. 76-89).

Щодо виконання такого договору, позивачем долучено до матеріалів справи розписку, складену ОСОБА_15 про те, що 14.05.2018 він одержав готівкою від ОСОБА_3 200 000 грн в рахунок передоплати орієнтовно 50% від загальної суми кошторису за демонтажні, оздоблювальні та електромонтажні роботи відповідно до Договору про виконання ремонтно-будівельних робіт від 14 травня 2018р.( т.1, а.с. 92), а також розписку про отримання ОСОБА_15 від ОСОБА_3 2 липня 2018р. 198 703,50 грн у рахунок оплати згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт (т.1, а.с. 93).

Спростовуючи доводи відповідачки ОСОБА_4 про те, що вона не надавала згоди на проведення ремонту у належній їй квартирі разом з її матір`ю АДРЕСА_8 , представник позивача долучила копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_15 , який повідомляв про те, що договір було укладено з ним у 2018р. після погодження необхідних будівельних робіт з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т.4, а.с. 193).

На замовлення ОСОБА_3 було здійснено оцінку вартості об`єкта нерухомого майна, про що складено відповідну Довідку від 13 березня 2024р., відповідно до якої оціночна вартість квартири АДРЕСА_8 становить 4 556 346,43 грн. (т.1, а.с. 46-47).

25 червня 2024р. ОСОБА_3 замовив комплексну будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, яка проводилась судовими експертами ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .

Так 1 серпня 2024р. було складено Висновок №25/06-24КСЕ судових експертів за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (т.2, ас.147-236).

Щодо квартири АДРЕСА_8 експертам ставилися питання: Який був стан квартири до проведення ремонтно-будівельних робіт у 2006 р. та у 2018р.; Який перелік та об`єм фактично виконаних будівельних робіт у даній квартирі та чи відносяться вони до невід`ємних поліпшень нерухомого майна?; Яка ринкова вартість даної квартири до здійснення поліпшень та після здійснених поліпшень?; Яка вартість невід`ємних поліпшень станом на час проведення експертизи?.

Відповідно до Висновку №25/06-24КСЕ судових експертів за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи ринкова вартість квартири АДРЕСА_8 до здійснених у 2006-му та у 2018-му роках поліпшень становить 3 182 000 грн., ринкова вартість цієї квартири після здійснення поліпшень становить 4 418 000,00 грн, вартість невід`ємних поліпшень, проведених квартирі АДРЕСА_18 на час складання висновку становить 1 236 000 грн. (т.2, ас.147-236).

При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач мав би довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів щодо проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_8 , судом встановлено, що у квартирі дійсно проводився ремонт. Втім, докази про те, що ремонт проводився виключно за грошові кошти ОСОБА_3 та з дозволу всіх співвласників цієї квартири - ОСОБА_23 та дружини ОСОБА_4 суду не надано.

Висновком №25/06-24КСЕ не доводиться та обставина, що належна ОСОБА_4 частка у квартирі до ремонту знівелювалася в результаті ремонту на стільки, що є підстави визнати 1/4 частину квартири спільним майном подружжя.

Поточний ремонт житла без капітального переобладнання не надає підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 128/1511/19 (постанова від 17.06.2021 р.).

Отже, з наведених міркувань суд дійшов висновку про те, що дана квартира АДРЕСА_8 не є квартирою, яка підлягає поділу в порядку поділу майна подружжя, адже частка у даній квартирі ОСОБА_4 була набута ще до укладення шлюбу, а доказів про те, що квартира зазнала таких перетворень, в результаті чого істотно збільшилась її вартість саме за рахунок грошових коштів ОСОБА_3 не надано.

Щодо квартири АДРЕСА_19

22 березня 2012р. між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю компанія з управління активами «ІФК», яке діяло в інтересах Пайового закритого недиверсифіковану венчурного інвестиційного фонду, було укладено інвестиційний договір №3585/032-5-1, відповідно до якого Фонд зобов`язався забезпечити шляхом належного виконання взятих на себе зобов`язань будівництво будинку, прийняти його в експлуатацію та після оформлення та реєстрації права власності фонду на об`єкт, передати даний об`єкт у власність інвестора, а саме квартиру АДРЕСА_20 (т. 1, а.с. 56-59).

6 березня 2013р. право власності на квартиру АДРЕСА_19 було зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І., номер запису про право власності 285231.

8 травня 2018р. ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 належну йому квартиру АДРЕСА_19 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніковим М.В., номер в реєстрі 588 (т.1, ас. 60-61, т.4, а.с.90).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 червня 2024р. право власності на квартиру АДРЕСА_19 з 8 травня 2018р. належить ОСОБА_4 (т.1, а.с.64).

Дану квартиру позивач ОСОБА_3 вважає спільним майном подружжя, адже за його твердженням така квартира набута за його власні кошти, тоді як його колишня дружина майже ніколи не працювала. Крім того, в даній квартирі він зробив ремонт після того, як подарував дану квартиру ОСОБА_4 , а відтак вважає, що така квартира є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу даним судовим рішенням.

Позивач долучив довідку з Пенсійного фонду за формою ОК-5, в якій відображені його доходи, починаючи з 1998р., Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 29 січня 2021р., з якого вбачається, що ОСОБА_3 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Артішок» (т.1, а.с.163-167, 168-170, т.4 а.с.110-117), Відомості з Державної податкової служби Шевченківського району міста Києва за період 2018-2021р. з відображенням розміру отриманої заробітної плати (т.1, ас. 171-172).

Представник відповідача долучив довідку з Пенсійного фонду України за формою ОК-5, у якій відображені доходи ОСОБА_4 за період 2000-2023 рр., та довідку за формою ОК-7 за період з 2011 по 2023р., з яких вбачаються періодичне отримання доходів ОСОБА_4 від різних установ, в тому числі від ТОВ «Артішок Трейд» (т.4, а.с.81-86).

Позивач долучив договір позики від 15 червня 2019р., укладений між ним та ОСОБА_11 , відповідно до якого позивач отримав від ОСОБА_11 120 000 дол. США, які зобов`язався повернути до 14 червня 2024р.. У даному договорі позики зазначено, що позика надається з метою проведення ремонтних робіт та облаштування квартир (т.1, ас. 155). Також позивач надав боргову розписку, якою ОСОБА_3 підтвердив факт отримання від ОСОБА_11 120 000 дол.США (т.1, а.с. 156).

На підтвердження факту повернення коштів позивачем долучено до матеріалів справи копію розписки ОСОБА_11 , який підтвердив факт отримання від ОСОБА_3 14 червня 2024р. як повернення боргу - 120 000 дол США, які надавалися на підставі договору позики від 15 червня 2019р. (т.1, а.с. 157).

На замовлення ОСОБА_3 було складено Довідку про оцінку вартості об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої станом на 13 березня 2024р. оціночна вартість квартири АДРЕСА_19 становить 3 191 453,49 грн. (т.1, а.с. 65-66).

1 серпня 2024р. було складено Висновок №25/06-24КСЕ судових експертів за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (т.2, а.с.147-236). Щодо квартири АДРЕСА_19 ставилася такі питання експертам на вирішення: Який був стан двокімнатної квартири АДРЕСА_6 до проведення ремонтно-будівельних робіт у 2018р., який перелік та об`єми фактично виконаних робіт з ремонту квартири АДРЕСА_6 та чи є вони невід`ємними поліпшеннями нерухомого майна; яка ринкова вартість квартири до поліпшення, які здійснені у 2019р. та яка ринкова вартість цієї квартири після поліпшень на момент проведення експертного дослідження; яка вартість невід`ємних поліпшень, проведених в квартирі АДРЕСА_19 станом на час проведення експертизи?.

Відповідно до Висновку №25/06-24КСЕ судових експертів за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 01.08.2024 р.: квартира АДРЕСА_19 до проведення будівельних робіт у 2018р. перебувала у стані, який не придатний для проживання, адже потребувала виконання опоряджувальних робіт і спеціальних робіт із прокладання інженерних комунікацій і встановлення обладнання (сантехнічних приладів тощо). Ринкова вартість квартири АДРЕСА_6 до здійснених у 2019р. поліпшень становить 3 962 000 грн. Ринкова вартість цієї квартири після здійснених у 2019р. невід`ємних поліпшень становить 5 334 000 грн. Вартість невід`ємних поліпшень, проведених у квартирі АДРЕСА_6 становить 1 372 000 грн (т.2, а.с.147-236).

Позивач стверджує, що провів у 2018р. у квартирі АДРЕСА_19 ремонт, в результаті якого істотно збільшив ринкову вартість цієї квартири, а тому вважає, що дана квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу даним судовим рішенням.

В свою чергу на спростування таких доводів, представник відповідача надав Висновок експерта №СЕ-19/111-25/37137-ФП від 25.08.2025 р. за результатом проведення судової фототехнічної експертизи, на дослідження якого надавався мобільний телефон відповідачки ОСОБА_4 зі змістом фотогалереї, фото з якої були предметом експертного дослідження для визначення дати та часу створення зображень у графічних файлах, на яких зображено знімки з квартир по АДРЕСА_13 , вставлення графічних файлів та відеофайлів, наданих для проведення експертизи, встановлення відомостей про те, чи містять файли, надані для дослідження, інформацію щодо геолокації, якщо так, то яку саме (т.6, а.с.127-187).

Згідно Висновку експерта, дата створення графічних файлів, на яких відображено приміщення, є 2016, 2017, 2018 роки. В результаті співставлення приміщень на відео файлах, зроблених в червні 2025р., встановлено, що на файлах за 2016 - 2018-й роки та відео файлах за червень 2025р., які зроблені з квартири по АДРЕСА_13 були зафіксовані одні і ті ж самі приміщення.

На підставі Висновку №СЕ-19/111-25/37137-ФП від 25.08.2025 р. суд висновує, що позивачем не надано доказів про те, що ремонт у квартирі АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 проводився ним вже після того як ці квартири були відчужені на користь ОСОБА_4 , тобто після травня 2018 року та у 2019р..

Щодо квартири АДРЕСА_7

Судом встановлено, що 22 березня 2012р. ОСОБА_3 з Товариством з обмеженою відповідальністю компанія з управління активами «ІФК», яке діяло в інтересах пайового закритого недиверсифіковану венчурного інвестиційного фонду, було укладено інвестиційний договір №3586/032-5-1, відповідно до якого Фонд зобов`язався забезпечити шляхом належного виконання взятих на себе зобов`язань будівництво будинку, прийняти його в експлуатацію та після оформлення та реєстрації права власності фонду на об`єкт, передати даний об`єкт у власність інвестора, а саме квартиру АДРЕСА_21 (т. 1, а.с. 51-55).

12 грудня 2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І. було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_7 на ім`я ОСОБА_4 , номер запису 3908.

30 травня 2019р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя, відповідно до якого сторони підтвердили про те, що квартира АДРЕСА_7 набута у період шлюбу подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у їх спільну власність подружжя. При цьому, шляхом укладення даного договору про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя, сторони домовились, що після укладення даного договору відбудеться перехід у особисту приватну власність ОСОБА_4 належної ОСОБА_3 частки у даній квартирі, в результаті чого ОСОБА_4 стане власницею всієї квартири з моменту державної реєстрації права власності на цю квартиру, а право спільної сумісної власності подружжя квартиру припиняється (т. 1, а.с. 62-63, т. 4, а.с.92-93).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2024 р., право власності на квартиру АДРЕСА_7 було зареєстровано на ім`я ОСОБА_4 12.12.2013 р. та на підставі Договору про поділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя, номер 480, виданого 30 травня 2019р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Боярчук О.Б., до актуальної інформації про речове право внесені відповідні відомості (т.1, а.с.68).

Попри те, що ще у 2019р. сторони поділили спільну сумісну власність та свою частку ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору в особисту приватну власність, позивач у даній позовній заяві просить визнати дану квартиру спільним майном подружжя. Посилається на те, що провів у даній квартирі ремонтні роботи, в результаті яких збільшив вартість цієї квартири, а тому така квартира стала об`єктом спільного майна подружжя та підлягає поділу на рівні з іншою квартирою у цьому будинку - квартирою АДРЕСА_6 .

На підтвердження факту виконання ремонтно-будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_7 позивач ОСОБА_3 долучив Договір №008/19 про виконання ремонтно-будівельних робіт від 8 липня 2019р., укладеного з ФОП ОСОБА_16 , відповідно до якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання виконати демонтажні, оздоблювальні та електромонтажні роботи у квартирі АДРЕСА_7 , загальна вартість яких становить 2 831 661, 43 грн., кошторис та Акти прийому передачі виконаних робіт від 10 січня 2020р. (т.1, ас. 94-97, 98-120, 121-123).

Щодо виконання такого договору позивачем долучено розписку від ОСОБА_16 від 8 липня 2019р. про отримання від ОСОБА_3 1 415 830, 72 грн у рахунок передоплати 50 % від загальної суми кошторису за Договором про виконання ремонтно-будівельних робіт №008/19 від 8 липня 2019 (т.1, ас.124), розписку про отримання 10 січня 2020 р. від ОСОБА_3 108 741,07 грн в рахунок оплати за Актом №2 прийому-передачі виконаних робіт (т.1, а.с. 125), розписку про отримання 10 січня 2020 р. від ОСОБА_3 1 307 089,65 грн в рахунок оплати за Актом №1 прийому-передачі виконаних робіт (т.1, а.с. 126), а також план забудови квартири АДРЕСА_7 та фото квартири до та після проведення ремонтних робіт (т.1, а.с. 127-144).

На замовлення ОСОБА_3 було складено Довідку про оцінку вартості об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої станом на 13 березня 2024р. оціночна вартість квартири АДРЕСА_7 становить 3 571 651,86 (т.1, а.с. 69-71).

1 серпня 2024р. було складено Висновок №25/06-24КСЕ судових експертів за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (т.2, а.с.147-236).

Щодо квартири АДРЕСА_7 ставилася такі питання експертам на вирішення: Який був стан двокімнатної квартири АДРЕСА_5 до проведення ремонтно-будівельних робіт у 2019р., який перелік та об`єми фактично виконаних робіт з ремонту квартири АДРЕСА_5 та чи є вони невід`ємними поліпшеннями нерухомого майна; яка ринкова вартість квартири до поліпшення, які здійснені у 2019р. та яка ринкова вартість цієї квартири після поліпшень на момент проведення експертного дослідження; яка вартість невід`ємних поліпшень, проведених в квартирі АДРЕСА_7 станом на час проведення експертизи?.

Відповідно до Висновку №25/06-24КСЕ судових експертів за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 01.08.2024 р.: квартира АДРЕСА_7 до проведення будівельних робіт у 2018р. перебувала у стані, який не придатний для проживання, адже потребувала виконання опоряджувальних робіт і спеціальних робіт із прокладання інженерних комунікацій і встановлення обладнання (сантехнічних приладів тощо). Ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 до здійснених у 2019р. поліпшень становить 4 229 000 грн. Ринкова вартість цієї квартири після здійснених у 2019р. невід`ємних поліпшень становить 5 693 000 грн. Вартість невід`ємних поліпшень, проведених у квартирі номер 31 становить 1 464 000 грн (т.2, а.с.147-236).

Факт здійснення замовлення проведення експертизи доводиться договором від 25 червня 2024р., укладеним між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_21 , рахунком фактурою від 25 червня 2024р., актом приймання-передачі послуг від 1 серпня 2024р., накладною від 1 серпня 2024р. та копією платіжної інструкцією про здійснення оплати проведення судової експертизи згідно заяви від 26 червня 2024р. у розмірі 60 000 грн (т.2, а.с. 236а-237в).

Спростовуючи доводи позивача про те, що ним проводились ремонтні роботи у квартирах у 2018- 2020 роках, до Відзиву на позовну заяву представник відповідачки долучив роздруківки фотокарток із квартири із зображенням дітей сторін та відображенням властивостей файлів про дату створення фото - липень 2018р., серпень 2019 р., вересень 2018 р., січень 2019 р., та зображенням ОСОБА_4 , дата файлу листопад 2016 р., з яких вбачається, що в квартирах вже було проведено ремонт, квартира була облаштована меблями; фото за січень 2017 р. демонструє облаштовані санвузли (т.4, а.с.95-106).

На спростування таких доводів позивача про ремонт у 2019 р., представник відповідача надав Висновок експерта №СЕ-19/111-25/37137-ФП від 25.08.2025 р. (т.6, а.с.127-187).

Згідно Висновку експерта, дата створення графічних файлів, на яких відображено приміщення із малими дітьми сторін, є 2016, 2017, 2018 роки. В результаті співставлення приміщень на відео файлах, зроблених в червні 2025р., встановлено, що на файлах за 2016 - 2018-й роки та відео файлах за червень 2025р., які зроблені з квартири по АДРЕСА_13 були зафіксовані одні і ті ж самі приміщення.

На підставі Висновку №СЕ-19/111-25/37137-ФП від 25.08.2025 р. суд висновує, що позивачем не надано доказів про те, що ремонт у квартирі АДРЕСА_5 проводився ним після 30.05.2019р., коли квартира перейшла в особисту приватну власність ОСОБА_4 .

Отже, здійснивши аналіз підстав набуття права власності на спірні 3 квартири ОСОБА_4 , суд виснував, що жодна з цих квартир не стала об`єктом права спільної сумісної власності подружжя після розірвання шлюбу, адже одна з квартир була набута ще до шлюбу, а квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 були відчужені ОСОБА_4 позивачем по справі в особисту приватну власність.

Доказів про те, що позивач в результаті якихось поліпшень таких квартир набув право власності на такі квартири на підставі статті 62 СК України позивач не надав. Навіть якби допускати, що ремонти у квартирах проводились після їх відчуження на користь ОСОБА_4 , то доказів про те, що вартість квартир збільшилася настільки істотно, що сама по собі квартира раніше не мала ніякої вартості та була малозначною настільки, що стала вартісним об`єктом саме завдяки проведеному ремонту, матеріали справи не містять (див. постанову ВП ВС від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц).

Таких висновків суду не спростовують доводи представника позивача - адвоката Шестакової Ю.В. про те, що у Висновку №СЕ-19/111-25/37137-ФП від 25.08.2025 р. на 27 сторінці зазначено, що значна частина метаданих будь-яких файлів може піддаватися зміні або користувачем за допомогою спеціального програмного забезпечення. Доказів про те, що якісь файли піддавалися коригуванню, матеріали справи не містять, відтак суд бере до уваги наданий представником відповідача висновок без будь-яких застережень.

Щодо оплати комунальних послуг.

Доводи позивача про те, що ним впродовж тривалого часу утримуються ці квартири одноособово, а раніше утримувалися за його кошт навіть тоді, коли платежі здійснювалися ОСОБА_4 , яка отримувала гроші від позивача для здійснення оплат за комунальні послуги, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_3 не набув право власності на ці квартири в результаті того, що оплачував комунальні послуги, які надавалися у дані квартири.

Як стверджувала у судовому засіданні представник позивача та такі пояснення доводяться письмовими доказами, оплата послуг за утримання квартир у період, коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, здійснювалися таким чином: ОСОБА_3 перераховував кошти на картковий рахунок ОСОБА_4 , а після розірвання шлюбу він здійснював оплати комунальних послуг з особистої банківської картки.

На підтвердження таких доводів представником позивача долучено виписку з банківського рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_3 в Акціонерному товаристві «ПриватБанк» за період з травня 2021р. по травень 2023р., з якої вбачається здійснення грошових переказів з картки ОСОБА_3 НОМЕР_8 на картковий рахунок ОСОБА_4 (т.1, ас. 173, 178). Також позивачем долучено виписку з банківського рахунку в АТ «ПриватБанк», до якого видано картку НОМЕР_9 , за період з 21 травня 2018р. по 20 листопада 2020 року про здійснення систематичних переказів грошових коштів на банківську картку одержувача ОСОБА_4 (т.2, а.с.242б).

Представник позивача пояснювала, що даними виписками підтверджується факт перерахування на рахунок ОСОБА_4 грошових коштів на оплату комунальних послуг.

Позивачем також долучено виписку з його банківського рахунку на підтвердження здійснення платежів на погашення комунальних платежів перед ЖБК «Управдом», ТОВ «Київкомунсервіс, ТОВ «КиївНет», охоронного агентства, Компанії «Ясно» (т.1, а.с. 174, 175-177), а також квитанції про здійснення комунальних платежів у 2023р. (т.2, а.с. 243-247а).

На підтвердження факту перенесення витрат у 2022р. на утримання квартири АДРЕСА_19 долучено платіжні інструкції на суму 20230,90 грн. (т.3, а.с.1-22).

На підтвердження факту перенесення витрат у 2022р. на утримання квартири АДРЕСА_7 долучено платіжні інструкції на суму 22608,91 грн. При цьому, у частині платіжних інструкцій платником значиться ОСОБА_4 , в частині - ОСОБА_3 (т.3, а.с.23-45).

На підтвердження факту перенесення витрат у 2023р. на утримання квартири АДРЕСА_19 долучено платіжні інструкції на суму 57707,62 грн. При цьому, платником значиться ОСОБА_3 (т.3, а.с.46-99).

На підтвердження факту перенесення витрат у 2023р. на утримання квартири АДРЕСА_7 долучено платіжні інструкції на суму 24426,86 грн. При цьому, платником значиться ОСОБА_3 , по платежам на рахунок ПП Шериф-Пульт - ОСОБА_4 (т.3, а.с.100-145).

На підтвердження факту перенесення витрат у 2024р. на утримання квартири АДРЕСА_19 долучено платіжні інструкції на суму 25884,08 грн. При цьому, платником значиться ОСОБА_3 (т.3, а.с.145-178).

На підтвердження факту перенесення витрат у 2024р. на утримання квартири АДРЕСА_7 долучено платіжні інструкції на суму 29727,79 грн. При цьому, платником значиться ОСОБА_3 (т.3, а.с.179-200).

На підтвердження факту перенесення витрат у 2025р. на утримання квартири АДРЕСА_6 долучив загальну картку з особового рахунку по квартирі про здійснені платежі, а також квитанції про здійснення оплат (т.4, а.с.171-183).

На підтвердження факту перенесення витрат у 2025р. на утримання квартири АДРЕСА_5 долучив загальну картку з особового рахунку по квартирі про здійснені платежі, а також квитанції про здійснення оплат (т.4, а.с.184-192).

В той же час, проведені ОСОБА_3 платежі на оплату комунальних послуг, які надаються у спірні квартири, не дають правових підстав для набуття права власності на ці квартири.

Захист порушених прав ОСОБА_3 , який тривалий час оплачував комунальні послуги, які надаються у квартири, належні ОСОБА_4 , може здійснюватися шляхом пред`явлення самостійного позову про відшкодування коштів, витрачених на утримання майна.

Таким чином суд висновує про те, що спірні 3 квартири не є майном, яке підлягає поділу як спільне майно подружжя.

У цьому контексті суду слід також дати відповідь на доводи представника відповідачки ОСОБА_4 - адвоката Кузьменка М.В. про те, що в рамках розгляду даної справи суд повинен поділити кошти, які вкладені в ремонтні роботи у квартирах, адже такі кошти були спільним майном подружжям. Представник відповідачки посилався на те, що здійснюючи поділ майна подружжя, суд повинен встановити увесь обсяг майна, який підлягає поділу.

Не спростовуючи доводів представника відповідача про те, що вирішуючи питання про поділ майна, суду належить з`ясувати увесь обсяг майна, який підлягає поділу, суд звертає увагу представника відповідачки на те, що розглядати будь-які позовні вимоги, зокрема про поділ грошових коштів, суд немає юридичних підстав без заявлених відповідних позовних вимог. ОСОБА_4 не зверталася із зустрічним позовом до ОСОБА_3 з вимогами про поділ того ж самого майна у інший спосіб або про поділ іншого майна, зокрема грошових коштів.

Щодо компенсації вартості вбудованих меблів

У Заяві про зміну предмету позову в редакції від 29 січня 2025р. позивач просить здійснити поділ вбудованих меблів на суму 469 225,42 грн., що в еквіваленті на час їх виготовлення становило 19 255,98 дол. США, що на 29.01.2025 складає 809 126,65 грн (курс НБУ на 29.01.2025 - 42,0195 грн за 1 дол. США): в

- квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 6 505,54 дол.США, що в еквіваленті в гривні на 29.01.2025 становить 273 359,54 грн;

- в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на суму

12750,44 дол. США, що в еквіваленті в гривні на 29.01.2025 становить 535 767,11 грн.

Так, позивач ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_4 компенсацію вартості вбудованих меблів у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 534 854,18 грн, що в еквіваленті становить 12 750,44 дол. США.

На підтвердження факту облаштування квартири вбудованими меблями долучив Договір №120-01 від 27 січня 2020р., укладений з ФОП ОСОБА_25 , відповідно до якого останній взяв на себе зобов`язання виготовити та зібрати меблі відповідно до звітів по деталізації ОСОБА_3 вартістю 469 225, 42 грн. (т.1, а.с.145-149).

На підтвердження факту виконання даного договору долучив розписку, відповідно до якої ФОП ОСОБА_25 підтверджує факт отримання готівки від ОСОБА_3 у розмірі 325000 грн відповідно до договору від 27 січня 2020р. про надання послуг по виготовленню та збиранню меблів як передоплата (т.1, а.с. 150) та отримання 24 лютого 2020р. від ОСОБА_3 142 225, 42 грн в рахунок оплати за договором (т.1, а.с. 151).

Заперечуючи проти задоволення таких позовних вимог представник відповідачки звертав увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що будь-які вбудовані меблі наявні в квартирах АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 .

Судом проаналізовано умови Договору надання послуг по виготовленню та збиранню меблів від 27 січня 2020р.. За умовами договору ОСОБА_3 оплачує виконавцю за виготовлення та збірку меблів суму у розмірі 469225,42 грн в 2 етапи.

До договору додаються Специфікації з переліком товару.

Зі змісту Специфікації №1 вбачається, що замовляється гардероб у спальню з переліком такої продукції: корпус, фасад, задня стінка, тумба, фланці, з`єднуючи кінці, петлі, тандеми, метизна на продукція.

Зі змісту Специфікації №2 вбачається, що замовляється дитяча для хлопчика з таким товаром: фасади, корпус, металева конструкція, ручки, петлі з доводчиками, тандеми з доводчиками, направляюча телескопічна, труба, кабінетний куточок, метизна продукція.

Зі змісту Специфікації №3 від 27 січня 2020р. вбачається, що замовляються меблі в дитячу для дівчинки: фасади, дзеркало, ручки, петлі, задвижна система, тандем з доводчиком, направляюча телескоп, труба, фланець, профіль, лінза, блок живлення, кабінетний куточок, метизна продукція.

Зі змісту Специфікації № 4 від 27 січня 2020р. вбачається, що замовляється шафа у коридор з таким товаром фасад корпус ручка заводчиком, петлі для холодильника, петлі, кабінет куточок продукція.

Зі змісту Специфікації №5 вбачається, що замовляється шафа-купе в коридор, а саме розсувна система, фасад, корпус, ДТП, труба, фланці, тандем з доводчиками, метизна продукція.

Зі змісту Специфікації №6 від 27 січня 2020р. вбачається, що замовляються: фасад прямий, корпус, ДВП, дзеркало, петлі з заводчиком, тандем з заводчиком, метизна продукція для створення тумби в прихожу .

Зі змісту Специфікації №7 від 20 січня 2020р. вбачається, що замовляються матеріали для створення кухні: фасади, корпус, стільниця, плінтус на стільницю, ручки, сушка для посуду в ящику, петлі, підйомні механізми, тандем заводчиком, профілі для світлодіодної стрічки, лінзи, блок живлення, ніжки кухонні, метизна продукція.

На підставі досліджених договору та специфікацій до нього у суду відсутні підстави стверджувати, що усі замовлені меблі є вбудованими та є неподільними.

Так, ст.71 СК України визначає способи і порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності: майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. … При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Матеріали справи не містять доказів про те , що усі меблі є неподільними та їх поділ в натурі є неможливим, у зв`язку з ризиком втрати цільового призначення.

Якщо частина якихось меблів є дійсно неподільними та їх поділ в натурі є неможливим, то позивач міг би претендувати на компенсацію половини вартості вбудованих меблів, втім за їх ринковою вартістю з урахуванням амортизації.

В той же час, матеріали справи не містять відомостей про те, які саме меблі є неподільними та яка їхня вартість станом на час розгляду справи судом.

Заявлені вимоги про відшкодування позивачу половини вартості усіх меблів за тією ціною, за якою вони домовлялися, та ще й в перерахунку на курс долара станом на час пред`явлення позовних вимог, не ґрунтується на вимогах закону.

На користь позиції про неможливість стягнення компенсації половини вартості меблів також свідчить та обставина, що на даний час у квартирі проживає позивач ОСОБА_3 з дитиною, які користуються спірними меблями та здійснення їх поділу в натурі повинне було би здійснюватися з урахуванням щонайменше інтересів дітей.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення половини вартості вбудованих меблів за ціною, яка діяла на момент їх придбання, слід відмовити у зв`язку з недоведеністю таких вимог як щодо переліку майна, так і щодо його вартості на момент розгляд справи.

Щодо автомобілів

У Заяві про зміну предмету позову в редакції від 29 січня 2025р. позивач просить здійснити поділ автомобілів:

- автомобіля SEAT Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що перебуває у користуванні відповідачки, вартість на день купівлі 31.10.2008 складала 24 500 дол. США;

- автомобіль Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що перебуває у користуванні позивача, вартість на день купівлі 07.08.2019 складала 23 300 дол. США.

Судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_3 31.10.2008 р. було зареєстровано право власності на автомобіль SEAT, у свідоцтві про реєстрацію на який в «Особливих відмітках» зазначено про право користуватися даним автомобілем ОСОБА_4 (т.1, а.с. 152). 08.06.2018 автомобіль було перереєстровано на ім`я ОСОБА_4 (т.7, а.с.152).

Як не спростовано учасниками справи, даним автомобілем дійсно користується ОСОБА_4 та саме їй в порядку поділу майна позивач просить присудити такий автомобіль.

Також встановлено, що 7 серпня 2019р. на ім`я ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на автомобіль Mitsubishi Outlander, 2017р. випуску (т.1, а.с.153-154).

Отже, судом встановлено, що за час шлюбу сторони у справі набули у власність 2 автомобілі, вартість яких на час розгляду справи різна.

Так, відповідно до Звіту про оцінку майна колісного транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi Outlander, складеного ФОП ОСОБА_26 від 23 лютого 2026р., ринкова вартість автомобіля Mitsubishi Outlander, 2017р. випуску станом на 23 лютого 2026р. становить 640 288 грн. (т.7, а.с.103-124).

Провести оцінку вартості автомобіля SEAT Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , позивач не мав можливості, оскільки останній перебуває у користуванні відповідачки ОСОБА_4 . Втім, під час розгляду справи судом, представник ОСОБА_3 не заперечувала проти того, щоб суд взяв до уваги повідомлену представником відповідачки вартість даного автомобіля 275870,00 грн. Така вартість доводиться Звітом про оцінку майна, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_27 24.07.2024 (т.7, а. с.37-71), однак судом було відмовлено у прийнятті такого доказу, адже він подавався через 8 місяців після закінчення підготовчого засідання.

Суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження N? 14-182цс21)).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі N? 522/1528/15-ц (провадження №14- 67цс20)).

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15 зазначила, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У постанові від 03.08.2022 у справі № 756/13997/15 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що, оскільки майно подружжя складається, як правило, з різних за призначенням та вартістю речей, розподіл здійснюється таким чином, щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість речей, вартість яких була б тотожна величині частки дружини та чоловіка. У випадку, коли такої натуральної точності досягти неможливо, виходом із ситуації є доплата одному з подружжя грошової компенсації.

У даній справі ОСОБА_3 , заявляючи вимогу про присудження йому автомобіля Mitsubishi Outlander, вартість якого більша, ніж вартість автомобіля SEAT Toledo, просив відійти від принципу рівності часток з урахуванням того, що з ним проживає дитина та даний автомобіль використовується ним у підприємницькій діяльності, присудити йому більш вартісний автомобіль Mitsubishi Outlander без виплати будь-яких компенсацій.

На підтвердження тієї обставини, що автомобіль Mitsubishi Outlander перебуває у фактичному користуванні позивача ОСОБА_3 , позивач долучив документи на підтвердження факту обслуговування автомобіля в ТОВ «АРМА Моторс» у вересні 2021 р., березні 2021 р., травні 2022 р., квітня 2022 р., виписку з банківського рахунку, чеки (т.4, а.с. 194-208).

З приводу такого поділу автомобілів не заперечував у Відзиві на позовну заяву представник відповідачки. У судових дебатах представник відповідачки - адвокат Кузьменко М.В. повторно підтвердив, що поділу підлягають виключно автомобілі.

Вирішуючи питання про поділ автомобілів між сторонами, вартість яких різна, суд виходить з того, що фактичним користувачем автомобіля Mitsubishi Outlander є позивач, а фактичною користувачкою автомобіля SEAT Toledo є відповідачка. Цілком логічним є поділити автомобілі у такий спосіб, який відповідає фактичному користуванню.

Вирішуючи питання про те, чи підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсація різниці вартості автомобілів, суд виходить з можливості відійти від рівності часток подружжя.

Так, судом встановлено, що 19 квітня 2024р. Шевченківським районним судом міста Києва було видано судовий наказ, яким з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/4 заробітку ОСОБА_4 , починаючи з 17 квітня 2024р. і до повноліття дитини (т.1, а.с. 35).

31 травня 2024р. на підставі судового наказу від 13 травня 2024р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби було відкрите виконавче провадження НОМЕР_13 (т.3, а. с.201-203).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2025р. стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_9 , яка продовжує навчання (т.7, а.с.92-102).

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 8 червня 2026р. відкрито виконавче провадження НОМЕР_14 щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів у розмірі 2000 грн. щомісячно на утримання дитини ОСОБА_9 , яка продовжує навчання (т.8, а.с.17-18).

З наданих розрахунків, проведених державним виконавцем, в межах виконавчого провадження НОМЕР_14 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 40 000 грн.

Як було встановлено у судовому засіданні та не спростовано відповідачем по справі, позивач ОСОБА_3 утримує свою доньку ОСОБА_9 , сплачує за її медичний огляд, навчання тощо, про що долученні відповідні докази (т.3, а.с. 204-243).

Перебування дитини ОСОБА_8 на утриманні батька - позивача по справі ОСОБА_3 на переконання суду є тією обставиною, яка може свідчити про необхідність відходу від рівності часток подружжя при поділі автомобілів, а відтак, дає підстави суду в порядку поділу майна автомобіль Мitsubishi Outlander присудити позивачу, а автомобіль SEAT Toledo - відповідачці.

Отже, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя слід задовольнити частково та в порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_3 автомобіль Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_4 ,VIN код НОМЕР_10 , з одночасним припиненням права власності на зазначений автомобіль ОСОБА_4 ; а також виділити ОСОБА_4 автомобіль SEAT Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_11 . В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Понесення позивачем судових витрат на сплату судового збору підтверджується квитанцією про сплату судового збору у розмірі 15140,00 грн. (т. 1. а.с.19).

Позовна заява задоволена частково, отже, компенсації позивачу підлягає сплачений судовий збір пропорційно задоволеній частці, тобто у розмірі 6402,88 грн.

На підставі ст.ст. 15,16, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 61, 62, 68-71, 87 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.11.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст.ст. 4, 76, 77, 80, 81, 141, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя:

- виділити ОСОБА_3 у власність автомобіль Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_4 ,VIN код НОМЕР_10 , з одночасним припиненням права власності на зазначений автомобіль ОСОБА_4 .;

- виділити ОСОБА_4 у власність автомобіль SEAT Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_11 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6402,88 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_12 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_12 .

Суддя Т. В. Войтенко