Справа № 758/7428/24
Провадження 2-др/
Категорія
Д О Д А Т КО В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Войтенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Скитецької І.В., за участю представника позивача - Шестакової Ю.В.. , представника відповідача - Кузьменка М.В., розглянувши заяву адвоката Шестакової Юлії Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача - адвокат Шестакова Ю.В. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судового збору, витрат на поштові відправлення та витрат на проведення експертизи з відповідача по цивільній справі №758/7428/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя.
Заява обґрунтована тим, що у даній справі ухвалене рішення Подільського районного суду м. Києва від 17.09.2026 р. , яким позов задоволено частково, вирішене питання про компенсацію позивачу судового збору. На дату проведення судових дебатів позивачем не були в повному обсязі оплачені всі послуги згідно Договору про надання професійної (правничої) допомоги №60/2024 від «02» березня 2024 р. та не підписаний акт надання правничих послуг, тому всі докази понесення судових витрат подати було не можливо. Враховуючи зазначене, судом не вирішувалося питання про стягнення судових витрати, які позивач поніс при розгляді справи та попередній розрахунок яких було зазначено у позовній заяві, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, поштових витрат та витрат на проведення експертизи та оцінки спірного майна, - за виключенням стягнення судового збору за розгляд позовної заяви.
Представник позивача зазначає, що окрім судового збору за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову у сумі 605, 60 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у сумі 331 105,50 грн; поштові витрати, понесені відповідно до клопотань учасників справи щодо направлення судової кореспонденції за адресами їх фактичних проживань - 14 566,50 грн; витрати на проведення експертизи та оцінки спірного майна - 62 500,00 грн., а всього на суму 408 172,10 грн.
Такі витрати позивач просить стягнути з відповідачки по справі, про що подано заяву про ухвалення додаткового рішення.
Заперечуючи проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, Кузьменко М.В. в інтересах ОСОБА_3 у письмових Запереченнях щодо стягнення 62 500,00 грн за експертизу та оцінку спірного майна, вказував про те, що експертний висновок позивача судом не покладено в основу рішення, відтак, відповідні витрати не були необхідними та пов`язаними з розглядом справи і не можуть бути покладені на іншу сторону з урахуванням результату розгляду.
Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що Верховний Суд у постановах від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц та від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц наголосив, що склад і розмір витрат входять до предмета доказування; Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на критерії реальності, необхідності та розумності витрат. У наданих платіжних квитанціях у призначенні платежу вказано переказ особистих коштів Шестаковій Ю. , а не оплату правничої допомоги за договором № 60/2024-ц. Крім того, кошти перераховано на розрахунковий рахунок, який не відповідає рахунку, зазначеному в договорі. Самі по собі ці розбіжності не визначають наперед результат оцінки доказів, але в сукупності з іншими обставинами не підтверджують однозначно, що саме позивач сплатив заявлений гонорар за послуги у цій справі. Квитанція № 1/60/2024-ц від 15.03.2024 про прийняття готівкових коштів на суму 50000,00 грн від позивача з призначенням платежу: «оплата гонорару (правової допомоги) згідно з Договором про надання професійної (правничої) допомоги № 60/2024-ц від «02» березня 2024 року» також не підтверджує сама по собі фактичне прийняття та належний облік готівки, до неї не додано прибуткового касового ордера чи іншого первинного документа, який підтверджував би зарахування коштів. Тому цю квитанцію слід оцінювати разом з іншими доказами, а не вважати достатнім підтвердженням фактичної оплати 50 000,00 грн.
У запереченнях зазначає, що позивач заявляє 331 105,50 грн правничих витрат. Водночас додана до заяви квитанція на 50000,00 грн та інші платіжні документи, описані вище, не усувають сумнівів щодо одержувача, призначення та договірної підстави платежів. Представник позивача, як самозайнята особа адвокат не надала декларацій за 2024 та 2025 роки, з яких можна було б перевірити відображення відповідних надходжень. Представник відповідачки не стверджує, що подання податкових декларацій є самостійною обов`язковою умовою компенсації витрат. Однак за наявності наведених розбіжностей відсутність додаткового об`єктивного підтвердження обліку платежів не усуває сумнівів щодо реальності заявлених витрат.
Крім того, зазначений розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним та необґрунтованим, а вартість присудженого позивачу майна є меншим за розмір витрат, понесених ним на правничу допомогу.
Заявлені 14566,50 грн на поштові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки представником позивачки не доведено необхідність у понесенні цих витрат, таких як виклики до суду, направлення процесуальних документів, тому такі витрати не можуть бути стягнуті з відповідачки. Загальне посилання на поштові витрати не підтверджує необхідності їх понесення, а добровільне направлення стороною викликів до суду не відносяться до обов`язкових витрат сторони.
Зважаючи на те, що рішенням суду позов задоволено частково, то при розподілі витрат необхідно врахувати співвідношення задоволених і відхилених позовних вимог відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, а тому просив суд визначати суму, яка може бути покладена на відповідачку, з урахуванням результату розгляду кожної вимоги, а не стягувати весь заявлений розмір без пропорційного розрахунку.
Щодо 605,60 грн судового збору за заяву про забезпечення позову вказував, що ухвалою суду накладено арешт на нерухоме майно. В поділі цього нерухомого майна відмовлено, тому у витратах на сплату судового збору за арешт такого майна просить відмовити.
У судовому засіданні 05.10.2026 року представник позивача вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення підтримала, просила її задовольнити. Звертала увагу суду на те, що про намір подати заяву про ухвалення додаткового рішення повідомляла у судових дебатах. Впродовж 5 днів після ухвалення рішення подала відповідну заяву та просить її задовольнити в повному обсязі. На підтвердження своїх вимог долучала розрахунок, уточнений розрахунок та зведений розрахунок судових витрат. Щодо зауважень Кузьменка М.В. про те, що заява про ухвалення додаткового рішення йому не надходила в електронний кабінет, звертала увагу суду про наявність доказів про надходження заяви в ЄСІТС Кузьменку М.В. 29.09.2026 р.
У судовому засіданні представник відповідача адвокат Кузьменко М.В. просив заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду, адже на його переконання така заява не надходила в електронний кабінет, а у разі, якщо суд констатує дотримання порядку подачі такої заяви, просив відмовити у стягненні витрат, які не були обов`язковими, а також застосувати принцип пропорційності розподілу судових витрат.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши матеріали на обґрунтування заяви про винесення додаткового рішення, суд дійшов наступного висновку.
У проваджені Подільського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя.
У позовній заяві позивач просив визнати спільним майном подружжя та розподілити спільне майно подружжя наступним чином:
- визнати за позивачем право власності на двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 62,3 кв.м;
- визнати за відповідачкою право власності на двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 66,5 кв.м;
- розподілити 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_3 в рівних частинах між позивачем та відповідачкою по 1/8 кожному та визнати за позивачем право власності на 1/8 квартири, а також стягнути на користь позивача грошову компенсацію у сумі 205 991,72 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ на 01.08.2024 становить 5 000,60 дол. США;
- визнати за позивачем право власності на автомобіль Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- визнати за відповідачкою право власності на автомобіль SEAT Toledo,
реєстраційний номер НОМЕР_2 .,
а також стягнути з відповідачки на користь позивача компенсацію вартості вбудованих меблів у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 у сумі 534 854,18 грн, що в еквіваленті становить 12 750,44 дол. США.,
а також стягнути з відповідачки:
- судовий збір - 15 140,00 грн та 605,60 грн;
- витрати, пов`язані з проведенням експертизи - 60 000,00 грн;
- витрати на професійну правничу допомогу - 100 500,00 грн;
- поштові витрати - 6 796,46 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17.09.2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задоволено частково. В порядку поділу спільного майна подружжя виділено ОСОБА_2 у власність автомобіль Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_3 ,VIN код НОМЕР_4 , з одночасним припиненням права власності на зазначений автомобіль ОСОБА_3 ; виділено ОСОБА_3 у власність автомобіль SEAT Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_5 . В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6402,88 грн. судового збору.
21.09.2026 від представника позивача надійшла Заява про ухвалення додаткового рішення, у якій представник просить здійснити розподіл судових витрат.
Додатково до доказів понесених судових витрат, які долучалися до первісної редакції позовної заяви та під час розгляду справи, долучено остаточні докази понесених витрат на правову допомогу, розрахунок судових витрат у цивільній справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Ухвалюючи судове рішення по суті, суд вирішив питання про розподіл судового збору за подачу позову. З урахуванням того, що позов було задоволено частково, суд стягнув 6402,88 грн. судового збору на користь позивача за рахунок відповідача.
Суд не вирішив питання про компенсацію позивачу судового збору, витраченого за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до статтею 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Подаючи остаточну редакцію позовних вимог у редакції заяви про зміну предмету позову від 29 січня 2025р., позивач заявив позовні вимоги з ціною позову 14 635 400,53 грн. Суд задовольнив позов частково, а саме присудив позивачу автомобіль вартістю 640 288,00 грн, тобто задовольнив позов на 4,4%.
Відтак, витрати на сплачений судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову підлягають компенсації позивачу пропорційно задоволеній частині позовних вимог, тобто на 4,4 %, тобто у розмірі 26,65 грн.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються Договором про надання професійної (правничої) допомоги №60/2024-ц від «02» березня 2024 р. (т.1 а.с.185-186), Додатком 2 до Договору про надання професійної (правничої) допомоги №60/2024-ц від «02» березня 2024 р. (т.1 а.с.187), Додатком 5 до Договору про надання професійної (правничої) допомоги №60/2024-ц від «02» березня 2024 р., Додатковою угодою №1 до Договору від 12 жовтня 2024 р., квитанцією №1/60/2024-у від 15.03.2024 та Квитанцією №2/60/2024-ц від 12.10.2024, а також платіжними інструкціями від 15.11.2024 № P2443519851714D0785, платіжною інструкція від 16.11.2024 №P2443524953451D0281, платіжна інструкція від 17.11.2024 №P2443531183299D1198, платіжною інструкцією від 11.09.2024 №P2443235723819D5/58, платіжною інструкцією від 11.09.2024 №P2443235602315D4357, платіжною інструкцією від 22.08.2025 №P2444747027384D4285.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява №72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу, який підлягає компенсації позивачу за рахунок відповідачки, суд виходить з того, що розмір витрат на правову допомогу доводиться детальним розрахунком (т.8, а.с. 137-143), актом виконаних робіт (т.8, а.с.172-173), квитанцією №1/60/2024-у від 15.03.2024 та квитанцією №2/60/2024-ц від 12.10.2024, а також платіжними інструкціями від 15.11.2024 № P2443519851714D0785, платіжною інструкція від 16.11.2024 №P2443524953451D0281, платіжна інструкція від 17.11.2024 №P2443531183299D1198, платіжною інструкцією від 11.09.2024 №P2443235723819D5/58, платіжною інструкцією від 11.09.2024 №P2443235602315D4357, платіжною інструкцією від 22.08.2025 №P2444747027384D4285.
Відтак, суд вважає доведеними обставини про перенесення ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 331 105,50 грн.
Обсяг та розмір судових витрат не було спростовано представником позивачки. Суд врахував, що розмір правової допомоги є співмірним із складністю справи, кількістю судових засідань, обсягом документів у справі.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг справи, беручи до уваги, що представник відповідача не спростував розумність та співмірність витрат на правову д
опомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4,4% від суми 331 105,50 грн, що складає 14 568,64 грн.
Таких висновків суду не змінюють твердження представника відповідачки про те, що сплата не усієї суми 331 105,50 грн доводиться платіжними інструкціями, адже частину коштів нібито сплачено готівкою, про що видано квитанції. Так, згідно з чинним процесуальним законодавством України та усталеною практикою Верховного Суду, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не обов`язково, щоб вони вже були фактично оплачені клієнтом на момент розгляду справи. Відтак, навіть якщо допустити, що не уся сума була сплачена у безготівковій формі, сама по собі сплата та спосіб сплати не змінює розміру витрат на правову допомогу, який суд встановив на підставі акту виконаних робіт та наведених розрахунків судових витрат.
Що стосується понесених ОСОБА_2 витрат на поштові відправлення судової кореспонденції за адресами фактичних місць проживань відповідачки та третіх осіб у розмірі 14566,50 грн, суд вказує таке.
За змістом частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України). Верховний Суд у додатковій постанові від 18 вересня 2023 року № 759/5806/20 (провадження № 61-300ск23) до судових витрат відніс витрати сторони на відправку поштової кореспонденції.
У конкретній справі суд не був в змозі відправити судові повістки про виклик до суду за кордон у зв`язку з відсутністю фінансування, у зв`язку з чим вручав судові повістки для відправки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 представнику позивача Шестаковій Ю.В . Матеріали справи містять чеки на підтвердження факту сплати поштових відправлень на суму 14566,50 грн. (т.1, а.с.243-248, т.3, а.с. 246-248, т.4 а.с. 37-38, т. 4 а.с.210-212, т.4 а.с.243, т.6 а.с.243).
Втім, витрати на відправку поштової кореспонденції компенсуються стороні також пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а відтак, з урахуванням принципу пропорційності на користь позивача слід стягнути 640,93 грн, що складає 4,4% від понесених витрат.
Позивач також просить стягнути на його користь 62 500,00 грн. витрат, понесених на оплату експертиз, з яких 60 000 грн за проведення комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 1 серпня 2024р. та 2 500 грн за складання звіту про оцінку транспортного засобу, присудженого позивачу.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).
У конкретній справі суд не поклав в основу судового рішення Висновок експерта №25/06-24 КСЕ від 1 серпня 2024 року, а тому сторона не має права на відшкодування понесених витрат, оскільки суд не врахував відповідний висновок експерта як доказ.
Протилежний висновок суд робить щодо витрат за складання звіту про оцінку транспортного засобу у розмірі 2500 грн., який підлягає компенсації пропорційно задоволеній частині позовних вимог, тобто у розмірі 110 грн.
Відтак, заяву Шестакової Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 слід задовольнити частково, та стягнути з відповідачки на користь позивача 26,65 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, 14 568,64 грн. витрат на правову допомогу, 640,93 грн поштових витрат та 110 грн за складання звіту про оцінку транспортного засобу, а разом слід стягнути 15346,22 грн. В решті вимог заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 141, 142, 270 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву Шестакової Юлії Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15 346,22 грн. судових витрат.
В решті вимог заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення;
Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Учасники:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_6 .
Суддя Т. В. Войтенко