ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" вересня 2026 р. Справа№ 911/1819/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Владимиренко С.В.
Колесника Р.М.
за участю секретаря судового засідання Король Я.П.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВАРЮВАЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.06.2026
у справі № 911/1819/26(суддя Антонова В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВАРЮВАЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ"
до 1) Приватного підприємства "БУДТОВАРИ"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІТА-ІР"
про стягнення 5 317 263, 16 грн
представники сторін:
від позивача: Герасько М.Г.
від відповідача 1: Пирожков О.С., Бараболя В.І.
від відповідача 2: Салатюк Д.В.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗВАРЮВАЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до 1) Приватного підприємства "БУДТОВАРИ"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІТА-ІР" про стягнення 5 317 263, 16 грн збитків.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 13.02.2026 за адресою: Київська область, Бучанський район, село Михайлівка-Рубежівка, вулиця Шкільна, будинок 30, виникла пожежа, внаслідок якої було пошкоджено майно позивача, яке перебувало в орендованих приміщеннях, власником яких є відповідач-2. Також частину приміщень за вказаною адресою орендовано відповідачем-1, так, внаслідок недотримання відповідачами правил пожежної безпеки, невиконання законодавчих вимог щодо зберігання обладнання/товарів/матеріалів тощо, збільшилось пожежне навантаження на об`єкт та виникла пожежа, а тому в результаті протиправних дій відповідачів шкода завдана позивачу підлягає відшкодуванню солідарно.
Одночасно, разом з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову в якій останні просив суд:
- накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства "БУДТОВАРИ" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установа, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному підприємству "БУДТОВАРИ" у межах суми позовних вимог на загальну суму 5 317 263, 16 грн;
- накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІТА-ІР" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установа, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІТА-ІР" у межах суми позовних вимог на загальну суму 5 317 263, 16 грн.
Заява про забезпечення позову обґрунтована позивачем тим, що відповідачі не виконують свої зобов`язання про відшкодуванню збитків на суму 5 317 263, 16 грн, а тому існують обґрунтовані обставини вважати, що останні можуть вжити заходів або вже вживають для приховування свого майна, грошових коштів, тощо, з метою уникнення відповідальності за потенційним рішенням суду про стягнення з них завданої шкоди або вчиняють дії, які в подальшому зроблять неможливим виконання потенційного рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/1819/26 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВАРЮВАЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Не погодившись із ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/1819/26, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗВАРЮВАЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/1819/26 у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що увалена без додержання норм процесуального права та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що місцевий господарський суд, розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову, мав би, перш за все, виходити з презумпції вини відповідачів у завданні шкоди. Також скаржник вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що засіб забезпечення позову про який просив позивача безпосередньо пов`язаний із предметом спору, а арешт накладається лише в межах суми позовних вимог та діятиме до набрання законної сили рішенням суду. При цьому, скаржник звертає увагу, що грошові кошти є найбільш мобільним видом майна, а їх списання або перерахування третім особам може бути здійснено у будь-який час без попереднього повідомлення позивача. Крім цього скаржник зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачі ухиляються від визнання обставин пожежі, встановлених органами ДСНС та наполягають на власній позиції щодо обставин події, яка не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, що на думку позивача може свідчити про очевидну недобросовісну позицію відповідачів по справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 справу № 911/1819/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Владимиренко С.В., Колесник Р.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВАРЮВАЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/1819/26 та призначено розгляд справи на 10.09.2026.
19.08.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
25.08.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
03.09.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 у справі, надійшла заява про забезпечення технічної можливості участі у судовому засіданні, призначеному на 10.09.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІТА-ІР" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
10.09.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 у справі, надійшли письмові пояснення по справі в яких останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
10.09.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про забезпечення технічної можливості участі у судових засіданнях у розгляді справи № 911/1819/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВАРЮВАЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
В судовому засіданні 10.09.2026 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідачів надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Одним із заходів забезпечення позову відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Апеляційний суд звертає увагу, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зі змісту норм Господарського процесуального кодексу вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про стягнення коштів.
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, вказав, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Верховний Суд у своїх постановах від 10.10.2019 року у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 року у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 року у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20) дійшов до висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України, які полягають у тому, що накладення арешту на (нерухоме) майно, що належить відповідачам з метою забезпечення позову про стягнення коштів, не має зв`язку з предметом позовної вимоги (стягнення коштів), оскільки таке (нерухоме) майно не належить до предмета спору у цих справах, накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору (позови про визнання права власності на нього або про витребування цього майна з чужого незаконного володіння жодною із сторін у межах цих справ не подавалися).
Як зазначає позивач, факт того, що відповідачі не виконують свої зобов`язання про відшкодуванню збитків на суму 5 317 263, 16 грн свідчить про наявність обґрунтованих обставин вважати, що останні можуть вжити заходів або вже вживають для приховування свого майна, грошових коштів, тощо, з метою уникнення відповідальності за потенційним рішенням суду про стягнення з них завданої шкоди або вчиняють дії, які в подальшому зроблять неможливим виконання потенційного рішення суду.
Колегія суддів, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зазначає наступне.
Місцевий господарський суд обґрунтовано вказав, що заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідачі здійснюють дії спрямовані на зняття або витрачання коштів.
Крім того колегія суддів наголошує, що сам факт наявності спору між сторонами та невизнання відповідачами заявлених до нього вимог не свідчить про намір ухилитися від виконання майбутнього рішення суду.
В той же час, колегія суддів зазначає, що основні доводи апеляційної скарги стосуються положень статті 1166 Цивільного кодексу України, а саме скаржник наполягає на презумпції вини заподіювача шкоди та доказам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Зокрема, на думку скаржника місцевий господарський суд мав виходити з вини презумпції вини відповідачів у завданні шкоди.
Втім, колегія суддів зазначає, що такі доводи стосуються вирішення спору по суті та не доводять існування передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України підстав для забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
Колегія суддів зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин щодо застосування статей 136, 137, 236 Господарського процесуального кодексу України у правовому та процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/1819/26 є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права та за умов повного з`ясування обставин справи, а відтак не підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову в даному випадку не відповідають вимогам ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України та не сприяють ефективному захисту і відновленню порушених прав та інтересів заявника.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВАРЮВАЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/1819/26 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/1819/26 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1819/26.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.09.2026.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді С.В. Владимиренко
Р.М. Колесник