ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Львів Справа № 907/1109/24 (907/153/26)
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
за участю секретаря судового засідання Хом`як Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрадіджитал" б/н від 29.06.2026 (вх. №01-05/2037/26 від 29.06.2026)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2026 (суддя Ремецькі О.Ф., повне рішення складено 27.05.2026)
у справі №907/1109/24 (907/153/26)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія перевізник 2008", м. Рахів, Закарпатської обл.,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрадіджитал", м. Київ
про стягнення 604.635,00 грн.
у межах справи №907/1109/24
за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород, (ідентифікаційний код: 44106694)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія перевізник 2008", м. Рахів (ідентифікаційний код: 42490036)
про банкрутство
за участю представників:
від апелянта: не з`явився,
від позивача: ліквідатор арбітражний керуючий Огулькова А.М. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів),
Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2026 у справі №907/1109/24 (907/153/26) позов задоволено повністю; стягнуто з ТзОВ "Екстрадіджитал" на користь ТзОВ "Транспортна компанія перевізник 2008" суму 604.635,00 грн заборгованості; стягнуто з ТзОВ "Екстрадіджитал" в дохід Державного бюджету України суму 7 255,62 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ "Екстрадіджитал" звернулося до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2026 у справі №907/1109/24 (907/153/26), постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ "Транспортна компанія перевізник 2008" до ТзОВ "Ектрадіджитал" про стягнення 604.635,00 грн заборгованості та 7 255,62 грн судового збору відмовити, стягнути з ТзОВ "Транспортна компанія перевізник 2008" на користь ТзОВ "Ектрадіджитал" судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 справу №907/1109/24 (907/153/26) передано до розгляду колегії суддів у такому складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026, після усунутих недоліків, відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву до 04.09.2026, розгляд справи призначено на 09.09.2026.
03.09.2026 представник апелянта подав заяву про розгляд справи без участі (вх.№01-04/7392/26), в якій на задоволенні апеляційної скарги наполягає.
04.09.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/7449/26 від 07.09.2026), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення в оскаржуванній частині - без змін.
В судовому засіданні 09.09.2026 ліквідатор арбітражний керуючий Огулькова А.М. просила у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак рішення слід скасувати з ухваленням нового судового рішення, з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали.
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" у зв`язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості.
Ухвалою суду від 11.02.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008"; визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області до боржника у розмірі 3 053 748,34 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" арбітражного керуючого Огулькову Анну Миколаївну.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" оприлюднено на офіційному веб-порталі Касаційного господарського суду у складі Верховного суду №75403 від 27.02.2025 року.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження арбітражного керуючого Огулькової А.М. як розпорядника майна ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008"; ліквідатором ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" призначено арбітражного керуючого Огулькову А.М.
Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" оприлюднено на офіційному веб-порталі Касаційного господарського суду у складі Верховного суду №76230 від 30.05.2025.
11.02.2026 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" до ТзОВ «ЕКСТРАДІДЖИТАЛ» про стягнення коштів у розмірі 604635,00 грн.
Водночас разом із позовною заявою позивач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.02.2026 відстрочено ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" сплату судового збору у справі до вирішення справи по суті; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи №907/1109/24 (907/153/26) вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2026 позов задоволено повністю; постановлено стягнути з ТзОВ «ЕКСТРАДІДЖИТАЛ» на користь ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" суму 604635, 00 грн заборгованості; постановлено стягнути з ТзОВ «ЕКСТРАДІДЖИТАЛ» у дохід державного бюджету України суму 7255,62 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Постановляючи оскаржуване рішення від 25.05.2026, місцевий господарський суд дійшов таких висновків:
- у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 за загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину; загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин; допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази; недопустимими є свідчення свідків;
- між позивачем та відповідачем виникли взаємні зобов`язання у зв`язку з наданням боржником відповідачу транспортних послуг, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи, а саме: податкові накладні № 2 від 06.11.2020 на суму 168 000,00 грн, № 3 від 10.11.2020 на суму 171 000,00 грн, № 54 від 10.10.2020 на суму 180 000,00 грн, № 108 від 27.10.2020. на суму 360 000,00 грн, що містять інформацію про надання відповідачу транспортних послуг на суму 879 000,00 грн; виписки з банківського рахунку ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008", що містить відомості про здійснення відповідачем на користь позивача платежів на суму 274 365, 00 грн ( призначення платежу - «Сплата за транспортнi послуги»); податкова декларація з податку на додану вартість;
- звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за надані послуги, позивач як виконавець за договором повинен довести відповідно до вимог статті 74 ГПК реальність надання послуг, вказаних у податковій накладній та виписці по рахунку, існування відповідних умов для оплати; обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару/роботи/послуги і подальшою господарською діяльністю.
- за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення № 88, та відображають реальні господарські операції;
- правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною; обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обгрунтованими; також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані; доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі №922/1903/18;
- відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; отже, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки; підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст; встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17;
- дії ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" з реєстрації податкових накладних свідчать про наявність волі позивача на настання відповідних правових наслідків;
- вчинення відповідачем юридично значимих дій щодо формування податкового кредиту за відповідною господарською операцією, податкова накладна, складена позивачем на закупівлю робіт на користь відповідача, є допустимим доказом факту отримання відповідачем зазначених послуг на визначену суму;
- не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісне або нерозумне здійснення відповідачем свого права на формування податкового кредиту, так само як і недобросовісне або нерозумне здійснення позивачем права на складання податкової накладної за результатами господарської операції, відтак відсутні підстави для спростування презумпції добросовісності дій сторін;
- здійснення відповідачем часткової оплати не зумовлювало необхідності реєстрації нової податкової накладної, оскільки з урахуванням пункту 187.1. статті 187 ПК України оплата була другою подією (після отримання послуг), відтак додатковим доказом існування зобов`язальних правовідносин між сторонами, є факт часткової оплати відповідачем отриманих послуг;
- сукупність доказів, а саме: складання та реєстрація податкових накладних позивачем, формування відповідачем податкового кредиту за відповідною господарською операцією, а також здійснення відповідачем часткової оплати вартості отриманих послуг з чітким зазначенням у призначенні платежу, посилання на рахунки, свідчить про фактичне виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин та реальне виконання сторонами їх умов; наявність здійснення оплат, з чітким призначенням платежу, якою відповідач визнав існування зобов`язання та здійснив його часткове виконання, є самостійним і належним доказом не лише факту оплати, а й підтвердженням укладення договору, отримання послуг та погодження сторонами істотних умов господарського зобов`язання; таким чином, поведінка сторін у спірних правовідносинах узгоджується між собою, є послідовною та взаємопов`язаною, що унеможливлює висновок про відсутність між ними договірних відносин або недоведеність факту отримання послуг.
Узагальнені доводи апелянта.
Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- надані позивачем транспортні послуги сплачені відповідачем на момент їх надання, а саме в період з листопада по жовтень 2020 року, що свідчить про те, що заборгованість погашена: 02.11.2020 позивачем сплачено 24 300,00 грн; 09.11.2020 позивачем сплачено 155 700,00 грн; 18.11.2020 позивачем сплачено 22 680,00 грн; 04.12.2020 позивачем сплачено 46 800 грн; 14.12.2020 позивачем сплачено 311 400,00 грн;
- станом на дату складання апеляційної скарги минуло більше п`яти років з моменту оплати послуг, відтак доступу до виписок з банківського рахунку за період з листопада по жовтень 2020 року у відповідача відсутній, а ті виписки, які зберігались відповідачем в паперовому вигляді, знищені внаслідок ракетного обстрілу;
- відповідач виконав свої зобов`язання в повному обсязі та не мав боргових зобов`язань перед позивачем, тому залишення в силі рішення суду першої інстанції призведе до притягнення відповідача до подвійної майнової відповідальності, адже кошти вже було сплачено, відтак примусове стягнення є протиправним і суперечить статті 61 Конституції України;
- відповідач був позбавлений можливості надати свої аргументовані заперечення в ході розгляду справи судом першої інстанції у зв`язку з тим, що не був обізнаний про існування цієї справи та жодного разу не отримував ні позовної заяви, ні судового повідомлення про розгляд справи.
Узагальнені доводи та заперечення ліквідатора.
У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:
- апелянт зазначає, що зобов`язання перед позивачем були виконані в повному обсязі; на підтвердження своєї позиції апелянт посилається на здійснення платежів 02.11.2020 у розмірі 24 300,00 грн; 09.11.2020 у розмірі 155 700,00 грн; 18.11.2020 у розмірі 22 680,00 грн; 04.12.2020 у розмірі 46 800 грн; 14.12.2020 у розмірі 311 400,00 грн, водночас саме лише наведення в тексті апеляційної скарги переліку дат і сум платежів не є доказом фактичного перерахунку грошових коштів на користь позивача;
- матеріали справи містять банківську виписку по рахунку позивача, у якій відображена інформація про здійснення відповідачем платежів на користь позивача на загальну суму 274 365,00 грн із призначенням платежу "сплата за транспортні послуги", відтак твердження про повне виконання апелянтом грошового зобов`язання не підтверджене належними доказами та суперечить наявним у матеріалах справи документам;
- обставини пошкодження приміщення та знищення документів, навіть у разі їх підтвердження, не є доказом здійснення відповідачем платежів у тих розмірах і в ті дати, які наведені в тексті апеляційної скарги, а факт користування відповідачем відповідним приміщенням не підтверджує ані факту зберігання саме в цьому приміщенні банківських документів за 2020 рік, ані факту їх знищення внаслідок обстрілу;
- станом на момент відкриття провадження у справі у відповідача був відсутній зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом на адресу його місцезнаходження, зазначену в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- в апеляційній скарзі відповідач наводить конкретні дати та суми нібито здійснених платежів, посилається на знищення документів та надає докази, якими обгрунтовує причини їх відсутності, водночас апеляційне провадження не є новим розглядом справи, під час якого сторона має право сформувати нову доказову позицію, відтак на апелянта покладається обов`язок довести не тільки належність і достовірність нових доказів, але й існування передбачених процесуальним законом виняткових обставин, які об`єктивно унеможливлювали їх подання суду першої інстанції;
- висновки суду першої інстанції щодо існування господарських правовідносин та заборгованості відповідача грунтуються не на одному окремо взятому доказі, а на оцінці їх сукупності;
- безпідставним є посилання апелянта на положення статті 61 Конституції України та твердження про те, що виконання оскаржуваного рішення призведе до подвійної майнової відповідальності, оскільки предметом цієї справи є стягнення непогашеної заборгованості за надані транспортні послуги, а не притягнення відповідача до юридичної відповідальності за вчинення правопорушення.
Встановлені фактичні обставини справи.
14.03.2025 Головне управління ДПС у Закарпатській області листом №4588/6/07-16-12-02-10 надало інформацію про відкриті рахунки боржника в банківських та фінансових установах станом на 13.03.2025:
1) в органах Державної казначейської служби України:
- номер рахунку: 37516000383752 (дата відкриття 31.10.2018; дата закриття: 11.10.2019);
- номер рахунку: НОМЕР_1 (дата відкриття 31.10.2018; дата закриття: 01.01.2020);
- номер рахунку: НОМЕР_2 (дата відкриття 31.10.2018; дата закриття: 01.01.2020).
2) в АТ КБ "ПриватБанк":
- номер рахунку: НОМЕР_3 (дата відкриття 16.09.2020; дата закриття: 10.03.2021);
- номер рахунку: НОМЕР_4 (дата відкриття 16.09.2020; дата закриття: 09.03.2021).
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2025 задоволено клопотання арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни про припинення повноваження керівника ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" - ОСОБА_1 ; припинено повноваження керівника ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008", покладені на нього відповідно до установчих документів; виконання обов`язків керівника ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого Огулькову Анну Миколаївну.
Згідно з матеріалами справи, керівник ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008", повноваження якого припинені ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2025, не передав розпоряднику майна арбітражному керуючому Огульковій А.М., а розпорядник майна не прийняв бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження арбітражного керуючого Огулькової А.М. як розпорядника майна ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008"; ліквідатором ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" призначено арбітражного керуючого Огулькову А.М.
Під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатор арбітражний керуючий Огулькова А.М., після отримання доступу до електронного кабінету платника податків, встановила, що боржник у період з жовтня до листопада 2020 року виписав та зареєстрував у єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на надання транспортних послуг (код згідно з ДКПП 49.41) на користь ТзОВ «ЕКСТРАДІДЖИТАЛ» на загальну суму 879 000,00 грн, а саме:
- податкову накладну №54 від 10.10.2020 на суму 180 000,00 грн;
- податкову накладну №108 від 27.10.2020 на суму 360 000,00 грн;
- податкову накладну №2 від 06.11.2020 на суму 168 000,00 грн;
- податкову накладну №3 від 10.11.2020 на суму 171 000,00 грн.
13.06.2025 АТ КБ "ПриватБанк" листом №20.1.0.0.0/7-250612/79149 повідомило, що станом на 13.06.2025 боржник не має відкритих рахунків у АТ КБ "ПриватБанк", та надав виписки про рух коштів по закритих рахунках за період з дати відкриття по дату закриття рахунку:
- номер рахунку: НОМЕР_3 (дата відкриття 16.09.2020; дата закриття: 10.03.2021);
- номер рахунку: НОМЕР_4 (дата відкриття 16.09.2020; дата закриття: 09.03.2021).
Під час проведення аналізу банківських виписок по рахунках, які були відкриті боржником в АТ КБ "ПриватБанк", ліквідатор арбітражний керуючий Огулькова А.М. встановила, що ТзОВ "ЕКСТРАДІДЖИТАЛ" здійснило перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок боржника ( НОМЕР_3 ) у сумі 274 365,00 грн, а саме:
- 02.11.2020 у розмірі 24 300,00 грн (призначення платежу: "сплата за транспортні послуги згідно рахунка №71 від 10.10.2020 р.");
- 09.11.2020 у розмірі 155 700, 00 грн (призначення платежу: "сплата за транспортні послуги згідно рахунка №71 від 10.10.2020 р.");
- 18.11.2020 у розмірі 22 680,00 грн (призначення платежу: "сплата за транспортні послуги згідно рахунка №1 від 06.11.2020 р.");
- 18.11.2020 у розмірі 23 085,00 грн (призначення платежу: "сплата за транспортні послуги згідно рахунка №2 від 10.11.2020 р.");
- 04.12.2020 у розмірі 48 600, 00 грн (призначення платежу: "сплата за транспортні послуги згідно рахунка №185 від 27.11.2020 р.").
13.10.2025 ліквідатор арбітражний керуючий Огулькова А.М. звернулась із запитом №13-10-25/3/02-05 до ТзОВ "ЕКСТРАДІДЖИТАЛ" щодо надання належним чином завірених копій первинних документів, які підтверджуються господарські відносини між боржником та відповідачем (зокрема, але не виключно, договори, рахунки акти тощо). Вказаний лист залишився без відповіді та реагування.
02.12.2025 ліквідатор арбітражний керуючий Огулькова А.М. звернулася до відповідача з вимогою-претензією №02-12-25/9/02-05 про погашення заборгованості перед позивачем. Вказаний лист залишився без відповіді та реагування.
У матеріалах справи містяться податкові декларації з податку на додану вартість відповідача за жовтень 2020 року та листопад 2020 року.
Відповідно до розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість), за жовтень 2020 року відповідач задекларував обсяг операцій з позивачем (індивідуальний податковий номер 424900326598) на суму 180000,00 грн з ПДВ, а за листопад - 702000,00 грн з ПДВ.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 604 635,00 грн за надання транспортних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.
Колегія суддів дійшла висновку, що у між позивачем та відповідачем мав укладатися договір про надання транспортних послуг у письмовій формі. Доказів застосування сторонами спрощеної письмової форми матеріали справи не містять.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 зазначила, що за загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно з матеріалами справи, керівник ТзОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008", повноваження якого припинені ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2025, не передав розпоряднику майна арбітражному керуючому Огульковій А.М., а розпорядник майна не прийняв бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Відтак на підтвердження підстав для задоволення позовних вимог позивач надав такі докази:
- податкові накладні № 2 від 06.11.2020 на суму 168 000,00 грн, № 3 від 10.11.2020 на суму 171 000,00 грн, № 54 від 10.10.2020 на суму 180 000,00 грн, № 108 від 27.10.2020на суму 360 000,00 грн, що містять інформацію про надання відповідачу транспортних послу на суму 879 000,00 грн;
- виписка з банківського рахунка боржника, що містить відомості про здійснення відповідачем на користь позивача платежів на суму 274 365,00 грн (призначення платежів: «Сплата за транспортнi послуги»);
- податкові декларації з податку на додану вартість відповідача, відповідно до яких відповідач жовтень 2020 року задекларував обсяг операцій з позивачем на суму 180000,00 грн з ПДВ, а за листопад - 702000,00 грн з ПДВ.
Відповідач не заперечує факту наявності господарських відносин з позивачем, натомість доводи апеляційної скарги стосуються розміру здійсненої ним оплати. Апелянт на підтвердження своєї позиції посилається на здійснення платежів 02.11.2020 у розмірі 24 300 грн; 09.11.2020 у розмірі 155 700 грн; 18.11.2020 у розмірах 22 680 грн та 23 085 грн; 04.12.2020 у розмірі 46 800,00 грн; 14.12.2020 у розмірі 311 400 грн.
Як випливає з встановлених обставин справи, ТзОВ "ЕКСТРАДІДЖИТАЛ" здійснило перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок боржника ( НОМЕР_3 ) у сумі 274 365,00 грн, а саме:
- 02.11.2020 у розмірі 24 300,00 грн (призначення платежу: "сплата за транспортні послуги згідно рахунка №71 від 10.10.2020 р.");
- 09.11.2020 у розмірі 155 700, 00 грн (призначення платежу: "сплата за транспортні послуги згідно рахунка №71 від 10.10.2020 р.");
- 18.11.2020 у розмірі 22 680,00 грн (призначення платежу: "сплата за транспортні послуги згідно рахунка №1 від 06.11.2020 р.");
- 18.11.2020 у розмірі 23 085,00 грн (призначення платежу: "сплата за транспортні послуги згідно рахунка №2 від 10.11.2020 р.");
- 04.12.2020 у розмірі 48 600, 00 грн (призначення платежу: "сплата за транспортні послуги згідно рахунка №185 від 27.11.2020 р.").
Проте договору, укладеного між позивачем і відповідачем, первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій, доказів здійснення відповідачем 14.12.2020 платежу у розмірі 311 400 грн на користь позивача, матеріали справи не містять.
Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного суду від 07.05.2019 у справі №910/4994/18).
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регулюється Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88).
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює:
- бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації;
- питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів;
- відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення № 88 (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Згідно з підпунктом 2.2. пункту 2 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Також, керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено (п. п. 2.13. п. 2 Положення № 88).
Разом з тим, підпунктом 2.15. пункту 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
Згідно з підпунктом 2.16. пункту 2 Положення №88 у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Отже, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення № 88, та відображають реальні господарські операції.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Приписами пункту 187.1. статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту а абзацу першого пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України регламентовано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване підтвердженням виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин, реального виконання сторонами їх умов та суми заборгованості за результатом оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, а саме: складання та реєстрації податкових накладних позивачем, формування відповідачем податкового кредиту за відповідною господарською операцією, а також здійснення відповідачем оплати вартості отриманих послуг з чітким зазначенням у призначенні платежу посилання на рахунки.
Колегія суддів звертає увагу на розбіжність між сумами, зазначеними у податкових накладних, та фактично здійсненими платежами. Відтак повне співвідношення суми податкової накладної та перерахованих коштів простежується лише щодо податкової накладної № 54, яку позивач склав на суму 180 000,00 грн, відповідач здійснив оплату двома платежами: 02.11.2020 у розмірі 24 300,00 грн та 09.11.2020 у розмірі 155 700,00 грн. згідно з рахунком №71 від 10.10.2020. Загальна сума цих платежів становить 180 000,00 грн, що повністю відповідає сумі податкової накладної №54. Водночас суми в інших податкових накладних не збігаються із сумами проведених розрахунків.
З огляду на наведене, колегія суддів виходить з того, що для надання документам доказової сили при розгляді справи в суді необхідні повні дані про конкретні господарські відносини, що виникли за конкретним правочином, укладеним між сторонами, відтак вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про те, що надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують обставини вчинення господарських операцій між сторонами на суму 879 000,00 грн та обставини оплати відповідачем отриманих послуг лише частково на суму 274 365,00 грн без аналізу та дослідження цього розрахунку в сукупності з первинними документами, які мали складатися при таких операціях.
Відповідно до абзацу 11 статті 1 і частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Однак, фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, які скаржником не були надані до суду, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції (пункт 44 постанови Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19).
Аналогічні правові висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 де зазначено, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.
За таких обставин, наявні у справі податкові матеріали є лише похідними документами від первинних, якими і підтверджується господарська операція, а тому самі по собі не можуть бути належними доказами надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем. Отже, їх слід оцінювати лише в сукупності з іншими матеріалами, їх прийняття в якості доказів можливе лише при підтверджені вказаної в них інформації іншими доказами.
З огляду на наведене, позивач у цій справі не довів належними та вірогідними доказами існування підстав для задоволення позовних вимог, на які він покликався у позовній заяві, а саме того, що боржник з жовтня до листопада 2020 року надав транспортні послуги відповідачу на загальну суму 879 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про, що він був позбавлений можливості надати свої аргументовані заперечення в ході розгляду справи судом першої інстанції у зв`язку із тим, що ні позовної заяви, ні судового повідомлення про розгляд справ відповідач не отримував з огляду на таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 КПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
У п. 42 постанови Верховного Суду від 14.10.2025 у справі №910/19592/23 зазначено, що покладення на позивача, який виконав належним чином вимоги закону про реєстрацію електронного кабінету, подав позов з використанням ЄСІКС, додаткового тягаря з направлення паперових копій процесуальних документів цінним листом з описом вкладення на адресу особи, яка такий обов`язок не виконала, є невиправданим.
Згідно з матеріалами справи, у відповідача як юридичної особи, зареєстрованої за законодавством України, відсутній електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС станом на момент подання позовної заяви позивачем, відтак в останнього відсутній обов`язок направлення паперової копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Також ухвала Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 була надіслана відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду за закінченням строку зберігання.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.10.2024 у справі №910/18480/20).
Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2026 у справі №907/1109/24 (907/153/26) - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із положеннями ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальності "Екстрадіджитал" б/н від 29.06.2026 (вх.№01-05/2037/26 від 29.06.2026) - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2026 у справі №907/1109/24 (907/153/26) скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.
3. Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги - покласти на позивача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" (90600, Закарпатська обл., Рахівський р-н, місто Рахів, вул.Миру, будинок 127, офіс 1, код ЄДРПОУ 42490036) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: [рахунок приховано]; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) суму 7 255,62 грн (сім тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень шістдесят дві копійки) судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПЕРЕВІЗНИК 2008" (90600, Закарпатська обл., Рахівський р-н, місто Рахів, вул. Миру, будинок 127, офіс 1, код ЄДРПОУ 42490036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРАДІДЖИТАЛ" (01021, Україна, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 28/2 нежиле приміщення 43, код ЄДРПОУ 37771462) 10 883,43 грн (десять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні сорок три копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.