Справа № 420/28270/26
УХВАЛА
22 вересня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фартуха Олександра Олександровича про забезпечення позову
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 15.09.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі 1 відділу у місті Арцизі щодо призову ОСОБА_1 25.08.2026 без доведеної чинної постанови ВЛК, без належного повного медичного огляду та без урахування істотних медичних обставин;
2. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий 25.08.2026, номер якого Позивачу не повідомлений, у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини НОМЕР_1 ;
3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 , номер і дата якого Позивачу не повідомлені, у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу, на всі види забезпечення, призначення на посаду та визначення таким, що приступив до виконання обов`язків;
4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 після набрання рішенням суду законної сили видати належний розпорядчий акт про припинення проходження ОСОБА_1 військової служби як наслідку скасованого наказу про призов, виключити його зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення.
Крім того, разом з позовом подано заяву (вх. №105557/26 від 15.09.2026) про забезпечення позову, в якій представник позивача просить, вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом:
- заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та інших уповноважених посадових і службових осіб вчиняти дії щодо направлення або переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;
- заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та інших уповноважених посадових і службових осіб до завершення стаціонарного лікування Позивача та отримання письмового висновку закладу охорони здоров`я або ВЛК про можливість виконання відповідних обов`язків вчиняти дії, спрямовані на дострокове припинення лікування, повернення Позивача з лікувального закладу для проходження підготовки, направлення до району ведення бойових дій або залучення до виконання бойових, спеціальних чи навчальних завдань із фізичним або психоемоційним навантаженням, яке суперечить установленому медичному режиму.
Ухвалою судді від 16.09.2026 постановлено повернути без розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фартуха Олександра Олександровича (вх. №105557/26 від 15.09.2026) про забезпечення позову.
19.09.2026 від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Фартуха О.О. надійшла заява (вх. №107577/26 від 21.09.2026), в якій просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом:
- заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та інших уповноважених посадових і службових осіб вчиняти дії щодо направлення або переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;
- заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та інших уповноважених посадових і службових осіб до завершення стаціонарного лікування Позивача та отримання письмового висновку закладу охорони здоров`я або ВЛК про можливість виконання відповідних обов`язків вчиняти дії, спрямовані на дострокове припинення лікування, повернення Позивача з лікувального закладу для проходження підготовки, направлення до району ведення бойових дій або залучення до виконання бойових, спеціальних чи навчальних завдань із фізичним або психоемоційним навантаженням, яке суперечить установленому медичному режиму.
В обгрунтування зазначили, що 25.08.2026 позивача призвано ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлено до військової частини НОМЕР_1 . Електронний військово-обліковий документ, сформований 25.08.2026 о 11:51, відображав постанову ВЛК від 06.12.2024, строк дії якої сплив 06.12.2025. Нова постанова ВЛК від 24.08.2026 позивачу не вручена, а проходження повного медичного огляду він заперечує. До мобілізації у позивача тривалий час існувала артеріальна гіпертензія з кризовим перебігом. 02.09.2026 позивача екстрено госпіталізовано. У первинній медичній картці форми №001/о зазначено: артеріальна гіпертензія III ступеня, резистентна до терапії; гіпертонічний криз; артеріальний тиск близько 230/140 мм рт. ст. Довідка і виписка військової частини НОМЕР_3 підтверджують стаціонарне лікування з 02.09.2026 до 07.09.2026, діагноз «гіпертонічна хвороба II стадії, III ступеня, ризик 3», відсутність поліпшення та переведення на наступний етап лікування. З 07.09.2026 Позивач перебуває у цивільному стаціонарі. 04.09.2026 позивач подав командуванню рапорт, у якому повідомив про порушення під час ВЛК, тяжкий стан здоров`я і необхідність продовження спеціалізованого лікування. Рапорт містить відмітку про ознайомлення. Отже, командуванню відомі і зміст спору, і конкретний медичний ризик. Позивач формально залишається у списках військової частини НОМЕР_1 . Перебування у військовому та цивільному стаціонарах є тимчасовим. Після завершення або переривання лікування військова частина може без попереднього повідомлення позивача видати та реалізувати документи про його направлення чи переведення. Переміщення, переривання лікування, направлення на бойові або значні фізичні навантаження до завершення обстеження створюють ризик тяжких і незворотних наслідків, які майбутнє рішення суду вже не зможе усунути.
Позивач враховує, що в судовій практиці існує й обмежувальний підхід, за яким заборона майбутнього переведення розглядається як фактичне зупинення можливого наказу командира. Проте наведені новіші ухвали 2025- 2026 років підтверджують допустимість саме вузької заборони, коли переведення змінить учасника спірних правовідносин і зруйнує ефективність судового захисту. У цій справі до процесуального ризику додається документований ризик для життя і здоров`я.
Станом на вирішення заяви про забезпечення позову питання щодо відкриття провадження у справі суддею не вирішено.
До заяви додано квитанцію №1473-6477-8295-9292 від 19.09.2026 про сплату судового збору у сумі 998,40 грн.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з такого.
За приписами статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини четверта - шоста статті 154 КАС України).
Застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Відповідно до статті 151 КАС України, якою визначено види забезпечення позову, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Згідно роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
Суд зазначає, що предметом розгляду справи є визнання протиправними:
- дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі 1 відділу у місті Арцизі щодо призову 25.08.2026 без доведеної чинної постанови ВЛК, без належного повного медичного огляду та без урахування істотних медичних обставин;
- та скасувати наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий 25.08.2026, номер якого не повідомлений, у частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини НОМЕР_1 ;
- та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 , номер і дата якого не повідомлені, у частині зарахування до списків особового складу, на всі види забезпечення, призначення на посаду та визначення таким, що приступив до виконання обов`язків.
У той же час у вказаній заяві позивач просить заборонити заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та інших уповноважених посадових і службових осіб вчиняти дії щодо:
- направлення або переведення ОСОБА_1 , для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;
- до завершення стаціонарного лікування та отримання письмового висновку закладу охорони здоров`я або ВЛК про можливість виконання відповідних обов`язків вчиняти дії, спрямовані на дострокове припинення лікування, повернення з лікувального закладу для проходження підготовки, направлення до району ведення бойових дій або залучення до виконання бойових, спеціальних чи навчальних завдань із фізичним або психоемоційним навантаженням, яке суперечить установленому медичному режиму.
Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях, а тому, посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватися достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Наведене свідчить про відсутність обставин, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Слід також зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який станом на теперішній час триває.
Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм, вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
У свою чергу, відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона шляхом забезпечення позову здійснювати зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, яким безумовно є і наказ про переміщення, переведення або відрядження.
Окрім того, суд враховує, що загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Закон №548-XIV).
За приписами статті 28 Закону №548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтею 30 Закону №548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відтак, вимоги позивача щодо заборони вчиняти дії щодо направлення (переміщення) для проходження військової служби фактично становлять заборону розпоряджень військовослужбовцю в умовах воєнного стану, що не допускається в силу прямої заборони нормами КАС України і зумовлено введенням воєнного стану в Україні.
Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову у цій справі фактично зводиться до зупинення дій наказу, який може бути прийнятий у майбутньому і є явно непропорційним обмеженням у компетенції тієї чи іншої військової частини в умовах воєнного стану.
Також, заявник не надав суду жодного доказу наявності наказу про переміщення, переведення або ж відрядження позивача з однієї військової частини до іншої або його переміщення до зони активних бойових дій як і те, що такі дії з боку військової частини здійснюються.
Так і не надано доказів про вчинення з боку військової частини НОМЕР_1 дій спрямованих на дострокове припинення лікування, повернення з лікувального закладу для проходження підготовки.
Крім того, оскільки позивач наразі проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд позбавлений можливості забороняти військовій частині вчиняти дії, пов`язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти визначати місце несення військової служби військовослужбовцем.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 року у справі № 826/16509/18, а саме, щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Сама лише незгода заявника із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав заявника потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Суб`єктивне переконання заявника не може свідчити про явну протиправність оскаржуваного в позові рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно з ч. 5ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фартуха О.О. (вх. №107577/26 від 21.09.2026) про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА