УХВАЛА
23 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 904/2344/24
провадження № 12-41гс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В.,Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В.
перевірила наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду
справи № 904/2344/24
за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб»
про стягнення 9 166 283,91 грн
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року(суддя Загинайко Т. В.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02 лютого 2026 року (головуючий суддя Іванов О. Г., судді Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.) і
ВСТАНОВИЛА:
1. У травні 2024 року Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування», позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» (далі - ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», відповідач) про стягнення 9 166 283,91 грн, з яких 4 396 599,78 грн пені та 4 769 684,13 грн штрафу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 20 грудня 2021 року № УБГ386/015-21 (далі - договір) в частині своєчасної поставки товару, що є підставою для нарахування штрафних санкцій у виді пені та штрафу.
3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 24 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23 квітня 2025 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 29 липня 2025 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2024 рокута постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23 квітня 2025 року скасував. Справу передав на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
5. За результатами нового розгляду справи Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 12 листопада 2025 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02 лютого 2026 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
6. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що несвоєчасна поставка товару за договором була спричинена форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а саме розташуванням підприємства відповідача на території активних бойових дій, тривалими повітряними тривогами, відключенням електроенергії, артилерійськими обстрілами тощо, що засвідчено відповідним сертифікатом торгово-промислової палати (далі - ТПП). Такі обставини не існували під час укладення договору, виникли після початку повномасштабного вторгнення російської федерації (далі - рф) і діяли протягом усього періоду з 24 лютого 2022 року до 30 січня 2023 року.
7. Також суди зазначили, що матеріалами справи підтверджено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) мають необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в аспекті зумовленої ними неможливості виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару в установлені договором строки, а здійснення поставки товару за договором у період дії таких обставин не виключає наявності причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами та неможливістю належного виконання зобов`язання відповідачем.
8. Відтак суди попередніх інстанцій вважали, що факт безпосереднього впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на виробничу діяльність відповідача та його неможливість уникнути цього впливу доведено належними доказами, а тому підстави для стягнення штрафних санкцій та задоволення позову відсутні.
9. У липні 2026 року АТ «Укргазвидобування» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02 лютого 2026 року у справі № 904/2344/24, у якій просило скасувати вказані судові рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
10. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
11. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначив, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, щодо:
- статей 614, 617 Цивільного кодексу України, статті 42, 44, 218 Господарського кодексу України, статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» стосовно того, що непереборна сила унеможливлює виконання договору взагалі, а не робить його утрудненим чи витратнішим, оскільки ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія;
- частини третьої статті 6, статей 203, 213, 263, 617, 637 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу Українищодо того, що дія обставин непереборної сили та можливість виконання зобов`язання є взаємовиключними.
12. Також АТ «Укргазвидобування» вказало на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 77, 80, 118, частини першої статті 119, частини четвертої статті 165, частини першої статті 178, частини п`ятої статті 310, частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України відносно неможливості прийняття судом під час нового розгляду справи додаткових доказів, яких не існувало під час первісного розгляду справи на момент прийняття рішення судом першої інстанції незалежно від причин їх неподання, крім випадків зміни предмета або підстав позову.
13. Крім того, скаржник наголосив на тому, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібраних у справі доказів та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
14. Зауважив, що суди не з`ясували, що надані відповідачем сертифікат ТПП та інші документи не є доказами неможливості виконання останнім зобов`язань за договором у період з 08 липня 2022 року по 30 січня 2023 року, оскільки ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» здійснювало поставку товару в цей період.
15. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 липня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укргазвидобування», призначив справу за касаційною скаргою до розгляду у відкритому судовому засіданні та установив відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
16. Ухвалою від 19 серпня 2026 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу № 904/2344/24 за касаційною скаргою АТ «Укргазвидобування»на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02 лютого 2026 року в цій справі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
17. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про існування виключної правової проблеми, яка має істотне значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, щодо часового виміру ознак об`єктивної та абсолютної дії форс-мажорних обставин, оскільки в практиці Верховного Суду сформувалися різні підходи, у тому числі в межах однієї серії подібних справ за участю тих самих сторін, та щодо можливості прийняття нових доказів під час нового розгляду справи, що є актуальним для судів всіх юрисдикцій.
18. Мотивуючи ухвалу про передачу справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що суди попередніх інстанцій визнали загальний вплив воєнних обставин достатнім для звільнення від відповідальності за весь період прострочення, хоча поставки товару відповідачем здійснювалися частинами.
19. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала, що часткове виконання зобов`язань автоматично не виключає форс-мажор і може співіснувати з неможливістю виконати решту обсягу через зупинення окремих виробничих процесів, відсутність сировини, електроенергії або накопичувальний ефект простоїв. Однак часткове виконання зобов`язань спростовує можливість автоматичного висновку про звільнення від відповідальності за весь період. Боржнику потрібно довести причинний зв`язок між перешкодою та конкретною частиною або періодом невиконання, включно з тривалістю її безпосередніх і доведених накопичувальних наслідків.
20. Звернула увагу, що індивідуалізований аналіз причинного впливу перешкоди, її тривалості та можливих розумних засобів продовження або відновлення договірного виконання забезпечує баланс інтересів сторін. Боржник не відповідає за ту частину та той період невиконання зобов`язань, які були об`єктивно спричинені непереборною силою. Водночас кредитор не несе наслідків прострочення поза межами доведеного причинного впливу перешкоди. Це особливо важливо для пені, яка нараховується за кожен день прострочення і за своєю природою вимагає визначення часових меж звільнення.
21. Підхід, за якого встановлений сукупністю доказів загальний вплив воєнних обставин на діяльність боржника звільняє його від відповідальності за весь період прострочення, виглядає справедливим щодо боржника, який сумлінно працював у надзвичайних умовах. Однак така справедливість є односторонньою. Кредитор, який не отримав належного виконання, зазнає наслідків того самого воєнного часу: у цій справі позивач - суб`єкт критичної інфраструктури, який потребував трубної продукції для забезпечення видобутку газу. Обидві сторони договору діяли в одних і тих самих надзвичайних умовах. Повне звільнення боржника від відповідальності перекладає весь тягар війни на одну зі сторін зобов`язання - ту, яка виконання не отримала.
22. З огляду на наведене колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду пропонує за результатами розгляду справи сформувати відповідний висновок щодо застосування статті 617 Цивільного кодексу Українив контексті часового виміру ознак об`єктивної та абсолютної дії форс-мажорних обставин.
23. Поряд із цим Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив на питанні, яке стосується можливості прийняття нових доказів під час нового розгляду справи. Процесуальний закон не передбачає, що скасування судового рішення анулює всі раніше вчинені процесуальні дії або автоматично поновлює строки подання доказів. Водночас окремі підстави скасування судового рішення об`єктивно зумовлюють необхідність прийняття доказів, яких раніше не було в матеріалах справи.
24. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернула увагу на те, що у судовій практиці співіснують щонайменше три різних підходи щодо можливості прийняття нових доказів під час нового розгляду справи. Перший виходить з того, що новий розгляд здійснюється за загальними правилами без обмежень щодо подання доказів. Другий підхід полягає у тому, що прийняття доказів, поданих під час нового розгляду, визнано правомірним за сукупності умов - докази подано на виконання вказівок суду касаційної інстанції, у строк, встановлений судом, на спростування заперечень іншої сторони, із забезпеченням обом сторонам рівних можливостей подати свої докази. Третій підхід ґрунтується на принципі фіксації доказової бази станом на первісний розгляд, тобто докази, яких об`єктивно не існувало на час ухвалення рішення суду першої інстанції, не приймаються незалежно від причин їх неподання.
25. Ураховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що якщо новий розгляд відкриває сторонам необмежену можливість подавати докази, які вони могли, але не подали при первісному розгляді справи, сторона, яка не довела своєї позиції, внаслідок скасування судових рішень отримує процесуальну перевагу - право сформувати нову доказову базу, що не узгоджується із засадами змагальності, рівності учасників процесу та юридичної визначеності. Необмежена можливість подавати нові докази при новому розгляді справи уможливить ситуацію, за якої попереднє коло перегляду справи буде знівельоване, оскільки нові докази фактично формуватимуть нову справу з новими обставинами, у силу чого висновки, зроблені при направленні справи на новий розгляд, стануть для неї нерелевантними. Така ситуація може призвести до фактично необмеженого кола переглядів однієї справи, яка при кожному новому розгляді набуває нових ознак.
26. Тому колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду пропонує за результатами розгляду справи сформувати висновок щодо застосування статей 80, 118, 119, частини четвертої статті 165, частини першої статті 178, частини п`ятої статті 310, статті 316 Господарського процесуального кодексу України(та відповідних норм інших процесуальних кодексів) у їх сукупності.
27. У зв`язку з викладеним колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказує на те, що наразі виникла потреба у формуванні єдиного та узгодженого підходу щодо часового виміру ознак об`єктивної та абсолютної дії форс-мажорних обставин, а також можливості прийняття нових доказів під час нового розгляду справи, тому вирішення цієї правової проблеми забезпечить подальший розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики.
28. Згідно із частиною п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
29. Відповідно до частини четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
30. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключну правову проблему слід оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можна кваліфікувати як виключну правову проблему; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
31. У контексті обґрунтування якісного критерію виключної правової проблеми колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що висновки щодо часового виміру ознак об`єктивної та абсолютної дії форс-мажорних обставин, а також щодо можливості прийняття нових доказів під час нового розгляду справи матимуть істотне значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
32. Водночас кількісний критерій колегія суддів ілюструє тим, що дані з відкритих джерел, зокрема з Єдиного державного реєстру судових рішень, свідчать про те, що з початку окупації рф Кримського півострова, а також частин Донецької та Луганської областей кількість рішень та постанов, у яких згадуються поняття «форс-мажор» чи «неможливість виконання зобов`язань», невпинно зростала, а після повномасштабного вторгнення сягнула своєї максимальної кількості. Якщо в 2013 році обліковується 496 результатів пошуку, то в 2025 році вже 7116, а лише в першому півріччі 2026 року - 3540, що, на думку колегії суддів, загалом відображає тенденцію до суттєвого збільшення справ щодо форс-мажорних обставин.
33. На ілюстрацію між`юрисдикційного критерію виключної правової проблеми щодо дії форс-мажорних обставин колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду покликається на відповідну практику інших касаційних судів у складі Верховного Суду, а також зазначає про актуальність питання прийняття нових доказів під час нового розгляду справи для судів всіх юрисдикцій, оскільки процесуальні кодекси містять аналогічні норми, які регламентують це питання.
34. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2026 року у справі № 904/2344/24, обґрунтованими.
35. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дотрималась умов, передбачених частиною п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
36. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду приймає справу для розгляду.
37. За приписами частини першої статті 301 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
38. Ураховуючи наведене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 120, 121, частиною п`ятою статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 904/2344/24 за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» про стягнення 9 166 283,91 грнза касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02 лютого 2026 року в цій справі.
2. Призначити справу № 904/2344/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 21 жовтня 2026 року о 10 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Ю. Уркевич
Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. В. Білоконь К. М. Пільков
О. Л. Булейко С. О. Погрібний
М. М. Гімон Н. С. Стефанів
О. А. Губська Т. Г. Стрелець
Л. Ю. Кишакевич О. В. Ступак
В. В. Король І. В. Ткач
С. І. Кравченко