ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/925/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Віннікова С.В.(доповідач)
суддів: Левшиної Г.В., Андрейчука Л.В.,
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з`явився;
від відповідача: представник не з`явився;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2026 (повний текст якої підписаний 08.04.2026 суддя Красота О.І.) у справі № 904/925/24,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ"
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
про стягнення заборгованості за договором закупівлі товару,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" основний борг у розмірі 270 967,24 грн., 3% річних у розмірі 4 075,64 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 948,25 грн., судовий збір у розмірі 1 697,95 грн.
14.11.2024 на виконання вищевказаного рішення судом видано наказ за № 904/925/24.
30.10.2025 від позивача надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в якій він просив суд:
- задовольнити клопотання про витребування доказів та постановити ухвалу, якою витребувати у Відповідача та у Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради відомості та власні роз`яснення щодо сплати, часткової сплати, або несплати Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради заборгованості перед КПТМ "Криворіжтепломережа" згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2025 у справі № 904/2122/25.
- звернути стягнення на грошові кошти Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, яке має заборгованість перед Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2025 у справі № 904/2122/25, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" у розмірі 218 952,29 грн. в рахунок погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/925/24.
Ухвалою суду від 04.11.2025 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у судовому засіданні на 07.11.2025 о 14:00 год.; залучено Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 25522449) до участі у розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником; клопотання Позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" та у Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради у строк до 06.11.2025 відомості та власні роз`яснення щодо сплати, часткової сплати, або несплати Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради заборгованості перед Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2025 у справі № 904/2122/25.
Ухвалою суду від 07.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" про залишення без розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником - задоволено; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, залишено без розгляду.
04.03.2026 від Позивача надійшла заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, в якій він просив суд зобов`язати керівника Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" Мітіна Сергія Миколайовича подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/925/24.
Ухвалою суду від 09.03.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення; розгляд заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 16.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення задоволено; зобов`язано керівника Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" Мітіна Сергія Миколайовича подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/925/24 у строк до 15.05.2026; роз`яснено керівнику Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" Мітіну Сергію Миколайовичу, що звіт про виконання судового рішення повинен відповідати вимогам, визначеним ч.ч. 2, 3 ст. 3453 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2026 у справі №904/925/24 прийнято звіт керівника Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" Мітіна Сергія Миколайовича про виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/925/24. Зобов`язано керівника Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" Мітіна Сергія Миколайовича подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/925/24 у строк до 15.06.2026. Роз`яснено керівнику Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" Мітіну Сергію Миколайовичу, що звіт про виконання судового рішення повинен відповідати вимогам, визначеним ч.ч. 2, 3 ст. 3453 Господарського процесуального кодексу України. Попереджено керівника Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" Мітіна Сергія Миколайовича про застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2026 у справі №904/925/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту керівника Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі №904/925/24 та застосувати до керівника Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" Мітіна Сергія Миколайовича захід процесуального примусу у виді штрафу.
Скаржник зазначає, що поданий боржником звіт не відповідає вимогам статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить відомостей про заходи, які фактично вжито та вживаються боржником для виконання судового рішення, а також не визначає орієнтовних строків його виконання та їх обґрунтування. Боржник не здійснив жодних дій чи платежів для погашення заборгованості, а зміст звіту фактично зведено до опису дій державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні. Судовий контроль є самостійним процесуальним механізмом, покликаним стимулювати боржника до виконання зобов`язань, а черговість стягнення у виконавчому провадженні та арешт рахунків не звільняють його від обов`язку вживати всіх залежних заходів для виконання рішення.
Скаржник спростовує доводи боржника про неможливість виконання рішення, посилаючись на наявність у КПТМ «Криворіжтепломережа» значного обсягу майна (160 одиниць нерухомості, 117 автотранспортних засобів), здійснення активної господарської діяльності та отримання стабільного доходу, що підтверджується даними порталу spending.gov.ua (24,98 млрд грн у 2025 році та 147,16 млн грн у 2026 році). Крім того, боржник використовує банківський рахунок зі спеціальним режимом використання (відкритий для інвестиційних програм) для здійснення загальногосподарських операцій, виплати заробітної плати та інших витрат, що підтверджує наявність ліквідних коштів та їх свідоме спрямування на цілі, не пов`язані з виконанням судового рішення.
Також скаржник наголошує, що судом першої інстанції залишено поза увагою факт направлення органом ДВС повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України (умисне невиконання судового рішення) та відкриття відповідного кримінального провадження, що є підтвердженням недобросовісної поведінки боржника й ухилення від виконання зобов`язань. З огляду на наведене, заявник вважає висновки місцевого суду передчасними та такими, що суперечать положенням статей 345-3, 345-4 ГПК України, статті 129-1 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
КПТМ «Криворіжтепломережа» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти вимог ТОВ «Укрростехнології», вважає ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2026 законною та обґрунтованою, постановленою з додержанням норм матеріального і процесуального права, та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач зазначає, що примусове виконання наказу у справі № 904/925/24 здійснюється органом державної виконавчої служби в межах зведеного виконавчого провадження № 40405192, де вимоги стягувача віднесені до п`ятої черги згідно зі статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження». Стягнуті з боржників на користь підприємства кошти перераховуються на депозитний рахунок відділу ДВС для подальшого розподілу між усіма кредиторами, і боржник не має можливості впливати на цей процес. Спроба здійснити вибіркове погашення боргу перед позивачем в обхід зведеного виконавчого провадження та встановленої законом черговості порушувала б права кредиторів вищих черг і положення законодавства про виконавче провадження.
Боржник спростовує доводи скаржника щодо фінансової спроможності та наявності майна, вказуючи, що не володіє нерухомим майном на праві власності (воно належить територіальній громаді та закріплене на праві господарського відання), а проти підприємства відкрито провадження у справі про банкрутство № 904/2481/26 через заборгованість перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Можливість підприємства розрахуватися зі стягувачами пов`язана з погашенням Кабінетом Міністрів України заборгованості з різниці в тарифах, яка становить понад 1,16 млрд грн. Щодо банківського рахунку відповідач зазначив, що він відкритий зі спеціальним режимом використання відповідно до норм Закону України «Про теплопостачання» та постанови КМУ від 09.10.2013 № 750, і на кошти на таких рахунках законом прямо заборонено накладення арешту та звернення стягнення.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що у поданому звіті ним було наведено обґрунтовані та достатні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, а суд першої інстанції правомірно застосував положення частини другої статті 345-4 ГПК України та прийняв звіт керівника підприємства.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.
Ухвалою суду від 27.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2026 у справі № 904/925/24 залишено без руху та надано апелянту 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 2 662, 40 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду.
Через підсистему "Електронний суд" 29.04.2026 у строк для усунення недоліків ТОВ "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" було надано заяву з обґрунтуванням відсутності обов`язку сплачувати судовий збір за оскарження ухвали щодо звіту боржника про виконання рішення. Посилаючись на статтю 3 Закону "Про судовий збір", рішення Конституційного Суду та актуальну практику Верховного Суду (зокрема у справах № 140/8660/20 та № 260/9470/23, 400/464/24), апелянт наголошує, що судовий контроль за виконанням рішення є невід`ємною частиною права на судовий захист, за яку збір не справляється. З огляду на це, просить долучити ці пояснення до матеріалів справи та відкрити апеляційне провадження.
Ухвалою від 12.05.2026 повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2026 у справі № 904/925/24 без розгляду.
Поставною Верховного Суду від 28.07.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" задоволено. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у справі № 904/925/24 скасовано. Справу № 904/925/24 передано до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2026.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.
Ухвалою від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2026 у справі № 904/925/24. Розгляд апеляційної скарги по справі №904/925/24 призначено у судовому засіданні на 23.09.2026.
У судове засідання 23.09.2026 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 23.09.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" основний борг у розмірі 270 967,24 грн., 3% річних у розмірі 4 075,64 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 948,25 грн., судовий збір у розмірі 1 697,95 грн.
14.11.2024 на виконання вищевказаного рішення судом видано наказ за № 904/925/24.
07.10.2025 старшим державним виконавцем Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жуковською Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79283645 з примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024.
28.11.2025 старшим державним виконавцем Жуковською Ю.В. винесено постанову про передачу виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зведене виконавче провадження № 40405192.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).
Відтак, стягнуті кошти на користь Відповідача перераховуються на депозитний рахунок Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Згідно з Розрахунками розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 40405192 про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" за період з 30.12.2025 по 05.02.2026, наказ від 14.11.2024 за № 904/925/24 відноситься до п`ятої черги стягнень відповідно до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" п. 70 (п. 71) - відсоток погашення становить 0,00%.
Відповідач зазначає, що не впливає на розподіл Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стягнутих коштів між стягувачами КПТМ "Криворіжтепломережа" у зведеному виконавчому провадженні № 40405192.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3454 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 3454 Господарського процесуального кодексу України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу.
З огляду на встановлені під час розгляду звіту обставини, враховуючи обґрунтованість обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, суд дійшов висновку про прийняття звіту керівника Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" Мітіна Сергія Миколайовича про виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/925/24.
При цьому, суд зауважив Заявнику про те, що у звіті про виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/925/24 вказано про ВП № 79283587 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/925/24, який виконується в рамках ВП № 79283645, однак при наявності ідентифікуючих фактів стосовно виконання саме наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/925/24, суд та представник Заявника дійшли висновку про описку у вказаному звіті стосовно ВП № 79283587.
Разом з тим, за наявності таких виняткових обставин, виконуючи обов`язок здійснення судового контролю, суд вважає раціональним застосування у даному випадку положень ч. 7 ст. 3454 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 3452 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.
Враховуючи те, що наразі рішення суду не виконане, на підставі положень ч. 3 ст. 3452 ГПК України, суд вважає за необхідно встановити новий строк для подання звіту, який буде достатнім, а саме до 15.06.2026.
За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржувану ухвалу у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції в повному обсязі та вимога скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2026 у справі №904/925/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту керівника Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі №904/925/24 та застосувати до керівника Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" Мітіна Сергія Миколайовича захід процесуального примусу у виді штрафу.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції «кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав і обов`язків цивільного характеру».
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини - право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява №38773/05) від 26.07.2012 року суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Саме з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в господарському судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль це спеціальний вид провадження в господарському судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішення нового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи заявника.
В силу статті 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому розділом VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України.
Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб`єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.
Частиною 1 статті 345-3 ГПК України передбачено, що суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Частиною 2 статті 345-4 ГПК України передбачено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.
Обов`язок звітувати за статтею 345-3 ГПК України покладено саме на боржника, тому останній має довести вжиття всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечення скаржника проти прийняття процесуального звіту боржника зводяться до тверджень про невідповідність поданого звіту вимогам статті 345-3 ГПК України та про умисне ухилення керівника Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» ОСОБА_1 від виконання судового рішення за наявності у підприємства реальної фінансової та матеріальної спроможності.
Як встановлено судом, судове рішення від 30.09.2024 у справі № 904/925/24 перебуває на стадії примусового виконання, а наказ від 14.11.2024 постановою старшого державного виконавця від 28.11.2025 передано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та приєднано до зведеного виконавчого провадження № 40405192 про стягнення коштів з КПТМ «Криворіжтепломережа» на користь групи кредиторів.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, майно (майнові права) боржника. Згідно з частиною п`ятою статті 47 цього ж Закону органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто.
Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог усіх кредиторів. Зокрема, у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; у другу - вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування шкоди; у третю вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами; у четверту вимоги органів соціального страхування, податкових органів; у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги кожної наступної черги задовольняються виключно після повного погашення заборгованості перед кредиторами попередньої черги, а в межах однієї черги пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
Згідно з Розрахунками розподілу стягнутих сум у межах зведеного виконавчого провадження № 40405192 за період з 30.12.2025 по 05.02.2026, наказ суду від 14.11.2024 за № 904/925/24 віднесено до п`ятої черги стягнення під п. 70 (п. 71), де відсоток погашення становить 0,00%, оскільки стягнуті виконавцем суми спрямовуються на задоволення вимог вищих черг.
Колегія суддів зазначає, що після об`єднання виконавчих документів у зведене виконавче провадження примусове стягнення коштів із боржника здійснюється за спеціальною імперативною процедурою. Спроба боржника самостійно здійснити вибіркове, сепаратне погашення заборгованості перед ТОВ «УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ» поза межами зведеного виконавчого провадження та встановленої законом черговості була б прямим порушенням прав стягувачів вищих черг та імперативних приписів статті 46 Закону України «Про виконавче провадження». Керівник КПТМ «Криворіжтепломережа» Мітін С.М. не може бути примушений судом до вчинення дій, які мають ознаки протиправного надання переваги одному кредитору перед іншими.
Разом з тим, з наданої підприємством довідки від 18.12.2025 № 4048/04 вбачається, що на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» від органів державної виконавчої служби було стягнуто з його боржників та перераховано на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень для подальшого пропорційного розподілу між кредиторами суми: протягом 2023 року - 21 983,8 тис. грн; протягом 2024 року - 40 482,7 тис. грн; за 11 місяців 2025 року - 29 678,4 тис. грн.
Наведене спростовує твердження скаржника про повну пасивність боржника та свідчить, що зазначені у звіті відомості щодо перебування наказу у п`ятій черзі зведеного виконавчого провадження є об`єктивною, незалежною від волі боржника причиною, яка зумовлює черговість та строки реального погашення боргу. За таких умов зазначення у звіті конкретної дати погашення було б декларативним, оскільки терміни задоволення вимог п`ятої черги безпосередньо залежать від обсягів стягнення коштів органами ДВС та розміру заборгованості перед кредиторами перших чотирьох черг.
Щодо спростування доводів скаржника про наявність у боржника значного обсягу майна та фінансової стабільності за даними вебпорталу «Spending».
Апелянт стверджує, що КПТМ «Криворіжтепломережа» володіє 160 одиницями нерухомості та 117 транспортними засобами, а за даними вебпорталу «Spending» (spending.gov.ua) отримало у 2025 році 24 983 989 260 грн, а у 2026 році - 147,16 млн грн, що, на переконання скаржника, виключає стан неплатоспроможності.
Колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що КПТМ «Криворіжтепломережа» є суб`єктом господарювання комунального сектора економіки, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Кривого Рогу, тобто є об`єктом критичної інфраструктури.
Відповідно до положень Господарського та Цивільного кодексів України майно комунального підприємства (котельні, теплові мережі, насосні станції, спеціалізована аварійна техніка) є комунальною власністю територіальної громади в особі Криворізької міської ради та закріплене за боржником виключно на праві господарського відання з метою виконання його статутних завдань. Наявність вказаних виробничих об`єктів у господарському віданні боржника не свідчить про наявність ліквідних активів, які можуть бути відчужені чи реалізовані для миттєвого погашення грошової заборгованості перед окремим стягувачем.
Здійснюючи апеляційний перегляд у межах повноважень, визначених статтею 269 ГПК України, колегія суддів враховує, що фінансовий стан боржника обтяжений наявністю непогашеної заборгованості держави перед КПТМ «Криворіжтепломережа» з компенсації різниці в тарифах у розмірі 1 160 648 187,39 грн.
Крім того, факт відкриття щодо підприємства провадження у справі про банкрутство № 904/2481/26 за заявою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», хоча й відбувся після постановлення оскаржуваної ухвали, у контексті оцінки фінансово-господарського стану боржника в динаміці слугує додатковим підтвердженням відсутності реальної фінансової стійкості підприємства станом на період розгляду звіту. Таким чином, спрямування коштів на підтримку безперервного технологічного процесу виробництва тепла та недопущення аварійних ситуацій не свідчить про штучне ухилення від виконання грошового зобов`язання.
Щодо використання банківського рахунку зі спеціальним режимом використання в АТ «Ощадбанк».
Скаржник вказує, що боржник здійснює з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання операції з виплати заробітної плати, закупівлі матеріалів, палива, сплати судового збору тощо, що, на його думку, свідчить про наявність ліквідних коштів та їх нецільове використання всупереч інтересам стягувача.
Колегія суддів зазначає, що правовий режим таких рахунків у сфері централізованого теплопостачання встановлено статтями 1, 19-1, 26-1 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» та постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 № 750 «Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення».
Відповідно до положень статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями теплопостачальних організацій.
Частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк при надходженні постанови про арешт таких коштів зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову без виконання.
Правовий висновок щодо застосування цих норм викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19, згідно з яким виконавець не наділений повноваженнями накладати арешт або звертати стягнення на кошти на рахунках, щодо яких законом встановлено спеціальний режим та пряму заборону такого стягнення.
У межах судового контролю за виконанням рішення суд не наділений повноваженнями здійснювати позаплановий фінансовий контроль, аудит видатків або перевірку цільового використання бюджетних коштів чи інвестиційних субвенцій. Питання правомірності конкретних банківських операцій боржника та здійснення платежів, спрямованих на забезпечення виплати заробітної плати персоналу та закупівлю паливно-мастильних матеріалів для запобігання надзвичайним ситуаціям у період опалювального сезону, не спростовує встановленого законом правового режиму спецрахунку, за яким ці кошти вилучені з-під режиму примусового стягнення на користь звичайних комерційних кредиторів.
Щодо повідомлення про порушення кримінального провадження за статтею 382 Кримінального кодексу України.
Доводи скаржника про те, що внесення відомостей до ЄРДР за частиною другою статті 382 КК України за повідомленням відділу примусового виконання рішень ДВС від 11.11.2025 свідчить про доведеність умисного ухилення боржника від виконання судового рішення, судова колегія оцінює критично.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Сам факт направлення державним виконавцем повідомлення або внесення відомостей до ЄРДР є початковою процесуальною дією досудового розслідування та не може вважатися беззаперечним преюдиційним доказом вини керівника підприємства Мітіна С.М. у розумінні статті 75 ГПК України.
Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України, вимагає наявності прямого умислу та реальної можливості виконати судове рішення. Оскільки матеріалами справи встановлено наявність арештів на загальних банківських рахунках боржника та розподіл стягнутих коштів виключно органом ДВС у порядку статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», сам факт відкриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування обґрунтовано не визнаний місцевим судом достатньою підставою для висновку про недобросовісність боржника та відмову у прийнятті звіту.
Щодо вимоги про накладення штрафу на керівника боржника за правилами статті 135 ГПК України.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 345-4 ГПК України суд застосовує до боржника (а якщо боржником є юридична особа та суд зобов`язав подати звіт особисто керівника - до такого керівника) захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу виключно у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.
Згідно з абзацом сьомим частини першої статті 135 ГПК України суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 накладення на керівника штрафу є заходом процесуальної відповідальності, який розглядається не самостійно, а саме за наслідками оцінки звіту (або його неподання) та може бути реалізований виключно за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення або недобросовісне ухилення боржника.
Оскільки Господарським судом Дніпропетровської області звіт керівника КПТМ «Криворіжтепломережа» ОСОБА_1 було прийнято та підтверджено наявність об`єктивних ускладнень для негайного виконання рішення, правові підстави для застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу відповідно до норм статті 135, частини третьої статті 345-4 ГПК України були відсутні.
При цьому оскаржуваною ухвалою суд не звільнив боржника від обов`язку виконання судового рішення, а реалізував контрольну функцію правосуддя діючи на підставі частини сьомої статті 345-4 та частин третьої, четвертої статті 345-2 ГПК України, суд одночасно встановив керівнику боржника новий розумний строк для подання наступного
звіту про виконання судового рішення до 15.06.2026, роз`яснив вимоги до звіту та прямо попередив про застосування штрафу в разі невиконання покладених обов`язків.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, § 58) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Інші доводи скаржника висновків суду попередньої інстанції не спростовують та на правильність вирішення процесуального питання не впливають.
З огляду на викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тому ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Судові витрати
Враховуючи, висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.03.2026 у справі № 290/852/22, від 24.09.2025 у справі № 400/464/24, від 08.04.2025 у справі № 260/9470/23, особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип обов`язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини 1 статті 129-1 Основного Закону України, не повинна сплачувати судовий збір за звернення до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов`язок сплати такого збору, розподіл судового збору за результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2026 у справі №904/925/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 28.09.2026.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук