ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/4058/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач)
суддів: Левшиної Г.В., Андрейчука Л.В.,
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Грищенко О.М.;
від відповідача-1: представник не з`явився;
від відповідача-2: представник не з`явився;
від органу виконання: представник не з`явився;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 (суддя Ніколенко М.О., повний текст ухвали підписаний 10.08.2026) у справі №904/4058/19,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс",
до відповідача-1: Приватного підприємства "Рамс Агро",
відповідача-2: ОСОБА_1 ,
про стягнення 139 730,09 грн,
за участю Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог та заяв
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Приватного підприємства "Рамс Агро", Відповідача-2: ОСОБА_1 про стягнення 139 730,09 грн.
Рішенням суду від 08.01.2020 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задовольнити частково.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 у справі № 904/4058/19 залишено без змін.
Позивач, 16.06.2025 подав до суду скаргу на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020. Позивач просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19, які виразились у винесені постанови від 11.06.2025 про повернення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та скасувати цю постанову.
Ухвалою від 10.07.2026 суддею Васильєвим О.Ю. заявлено самовідвід від розгляду скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" від 16.06.2025 на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020.
Розпорядженням керівника апарату № 497 від 13.07.2026, призначено повторний автоматизований розподіл скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" від 16.06.2025 у справі №904/4058/19.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" від 16.06.2025 у справі № 904/4058/19 було передано на розгляд судді Ніколенку М.О.
Ухвалою суду від 15.07.2026 прийнято скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" від 16.06.2025 у справі № 904/4058/19 до свого провадження. Призначено судове засідання на 22.07.2026.
Ухвалою суду від 22.07.2026 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено.
Визнано незаконними дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі №904/4058/19, які виразились у винесені Постанови Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.06.2025 про повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Скасовано Постанову Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.06.2025 про повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
На адресу суду, 29.07.2026 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витрат позивача на правову допомогу у розмірі 24 400 грн., а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 у справі № 904/4058/19.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі №904/4058/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Відмовити у задоволенні заяви позивача у частині покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витрат на правову допомогу у розмірі 19 400,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі №904/4058/19 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС"" про покладення Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 130, 244, 344 ГПК України, в розмірі 19 400,00 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС"" про покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 130, 244, 344 ГПК України, задовольнити в розмірі 19 400,00 грн. Стягнути із Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 19 400,00 грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року по справі №904/4058/19 залишити без змін.
ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року по справі № 904/4058/19 в частині відмови у задоволенні заяви про покладення на Синельниківський ВДВС судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 400,00 грн та у цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву та стягнути зазначені витрати у сумі 19 400,00 грн, а в іншій частині ухвалу залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно здійснив зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з фактично понесених і заявлених 24 400,00 грн до 5 000,00 грн за власною ініціативою та за відсутності відповідного клопотання органу державної виконавчої служби. Скаржник стверджує, що від Синельниківського ВДВС до суду першої інстанції не надходило обґрунтованого клопотання про зменшення витрат або заперечень щодо їх стягнення, у зв`язку з чим у суду були відсутні правові підстави надавати оцінку обсягу витраченого адвокатом часу та зменшувати заявлену суму.
Апелянт вказує на порушення судом першої інстанції положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України, відповідно до яких зменшення розміру витрат можливе виключно за клопотанням іншої сторони, на яку покладено обов`язок доведення їх неспівмірності. Також скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та постановах Касаційного господарського суду, згідно з якими суд не має права втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом щодо розміру гонорару за відсутності доказів і відповідного клопотання, а оцінка витрат за критеріями статті 126 ГПК України не здійснюється судом самостійно за відсутності заперечень іншої сторони.
Крім того, апелянт зазначає про неправомірність пов`язування розміру витрат із ціною первісного позову після ухвалення рішення у справі, оскільки предметом судового розгляду були дії та бездіяльність державного виконавця, а понесений розмір витрат зумовлений протиправними діями органу ДВС та необхідністю захисту прав стягувача, включно з оскарженням попередніх процесуальних ухвал місцевого суду в апеляційному порядку. За доводами скаржника, заявлені витрати у розмірі 24 400,00 грн підтверджені договором від 13.06.2025, додатком та актом від 29.07.2026, відповідають складності виконаних робіт, погодженій вартості погодинної оплати й участі в судових засіданнях, а їх зменшення судом за власною ініціативою свідчить про суперечливу поведінку суду, порушення принципу змагальності, свободи договору та застосування правового пуризму.
Обґрунтовуючи відсутність доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апелянт посилається на положення Закону України «Про судовий збір», практику Верховного Суду (зокрема, постанову Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18 та ухвали КГС ВС у справах № 873/137/21, № 873/109/21, № 873/148/20) та зазначає, що оскарження судового рішення виключно щодо розподілу судових витрат не є самостійною позовною вимогою і за його подання судовий збір не справляється.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористались.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Віннікова С.В., (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі №904/4058/19. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.09.2026.
У судове засідання 23.09.2026 з`явився представник позивача (скаржника), який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Інші учасники справи правом участі в судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 23.09.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підтвердження надання адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем адвокатських послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" в рамках виконавчого провадження № 75238177 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі № 904/4058/19 заявником надано: договір про надання правової допомоги № 13-06-2025/4 від 29.07.2026, акт здачі - приймання виконаних робіт від 29.07.2026.
Відповідно до акту здачі - приймання виконаних робіт від 29.07.2026, адвокатом були надані юридичні послуги на загальну суму 24 400 грн., які складаються з правової допомоги у вигляді підготовки скарги на дії державного виконавця, підготовки апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 у справі №904/4058/19, підготовки апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі № 904/4058/19, збору доказів, ознайомлення з процесуальними документами, матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження, участі адвоката у судових засіданнях.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суду надано право з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.
У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката 24 400 грн явно непропорційний до предмета скарги, з урахуванням суми стягнення у виконавчому провадженні та кількості поданих доказів. Результат вирішення даної скарги не впливає на репутацію сторін та не викликав публічного інтересу.
За таких обставин, заява позивача про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката слід задовольнити частково. А саме покласти на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витрати позивача на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
У задоволенні заяви позивача у частині покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витрат на правову допомогу у розмірі 19 400 грн. слід відмовити.
За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржувану ухвалу у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі №904/4058/19 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС"" про покладення Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 130, 244, 344 ГПК України, в розмірі 19 400,00 грн та вимога прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 130, 244, 344 ГПК України, задовольнити в розмірі 19 400,00 грн. Стягнути із Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 19 400,00 грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року по справі №904/4058/19 залишити без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Інститут судових витрат урегульований главою 8 розділу І ГПК України.
За змістом ст. 123 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво інтересів особи у суді, складення процесуальних документів, надання консультацій та інші дії, спрямовані на захист прав та законних інтересів клієнта, є видами адвокатської діяльності, а гонорар є формою винагороди адвоката за надану правничу допомогу.
Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а для цілей розподілу судових витрат розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесення витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, якщо до закінчення дебатів сторона заявила про намір їх подати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналізуючи заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд за відсутності клопотання органу державної виконавчої служби був позбавлений права самостійно оцінювати співмірність витрат та здійснювати їх зменшення, судовою колегією відхиляються.
Суд першої інстанції правомірно керувався положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019, згідно з якими суду надано право з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, якщо розмір таких витрат є явно непропорційним до предмета розгляду та обставин конкретної справи.
Дослідивши матеріали даної справи, колегією суддів встановлено, що предметом розгляду була скарга на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС щодо винесення постанови від 11.06.2025 про повернення наказу суду стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Між тим, на переконання колегії суддів, підготовка зазначеної скарги на дії державного виконавця у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної роботи, збору виняткових доказів чи дослідження складного масиву законодавства, враховуючи характер підстав повернення виконавчого документа та незмінність правової позиції стягувача.
За правовою позицією Верховного Суду, наведеною у справах № 756/2114/17, № 911/3386/17, підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу учаснику процесу в судах попередніх інстанціях, вивчати додаткові джерела права.
Дослідивши наданий заявником детальний опис робіт в акті здачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2026, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неспівмірності та завищеності заявленого розміру витрат, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту складеного акта, загальна вартість послуг у розмірі 24 400,00 грн сформована за рахунок оплати 12 годин роботи адвоката (за ставкою 1 700,00 грн за одну годину) та участі у двох судових засіданнях (по 2 000,00 грн кожне).
Разом з тим, із заявлених 12 годин значну частину (8 годин роботи на загальну суму 13 600,00 грн) адвокатом нараховано за підготовку апеляційних скарг на процесуальні ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 та від 16.04.2026, якими скаргу стягувача поверталося без розгляду. Натомість, зміст наданих послуг щодо підготовки зазначених двох апеляційних скарг значною мірою дублює опис робіт, виконаних адвокатом при первинному складанні скарги на дії державного виконавця, зокрема щодо аналізу майнового стану боржника, пошуку його активів та опрацювання нормативної бази у сфері примусового виконання рішень.
Колегія суддів зазначає, що вчинення таких дій у межах одного судового провадження має характер нерозривних підготовчих дій, які за своєю правовою суттю охоплюються єдиним комплексом заходів із надання професійної правничої допомоги (як-от підготовка основного позову чи скарги). Ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, вивчення законодавства та пошук відомостей є загальною передумовою для формування правової позиції у справі, а тому їх повторне окреме виокремлення та нарахування за них додаткового часу при складанні наступних процесуальних документів із суто процедурних питань (зокрема апеляційних скарг на ухвали про повернення скарги) є необґрунтованим.
Щодо включення до акта 4 000,00 грн за участь адвоката у судових засіданнях 16.04.2026 та 02.07.2026, апеляційний суд звертає увагу, що підсумковий розгляд скарги по суті проведено судом 22.07.2026 без участі представників сторін, про що прямо зазначено у тексті ухвали суду.
За таких обставин, реалізуючі надані суду частиною 5 статті 129 ГПК України дискреційні повноваження щодо оцінки розумності та співмірності судових витрат, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про невідповідність заявленої суми 24 400,00 грн критеріям реальної необхідності, складності та співрозмірності наданих послуг.
Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування у сумі 5 000,00 грн є виваженим, справедливим та розумно достатнім для компенсації дійсно необхідної кваліфікованої правничої допомоги у даній категорії спору. Вказана сума повною мірою покриває розумні витрати часу на складання самої скарги на дії державного виконавця немайнового характеру (з урахуванням типовості предмету оскарження за п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»), складення апеляційних скарг, а також участь у процесуальних діях у суді.
Натомість покладення на орган державної виконавчої служби витрат у повному обсязі призвело б до надмірного фінансового тягаря та перетворення інституту відшкодування судових витрат на засіб необґрунтованого збагачення, що суперечить завданням господарського судочинства.
Твердження скаржника про порушення судом принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України) та застосування «правового пуризму» є необґрунтованими, оскільки реалізація судом повноважень щодо контролю за пропорційністю та розумністю витрат, які покладаються на орган державної влади, спрямована на забезпечення справедливого балансу інтересів і запобігання покладенню на іншу сторону надмірного тягаря.
За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача (стягувача) з урахуванням всіх аспектів і складності розгляду цієї скарги, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення документів, підготовку скарги та участь у судових засіданнях як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, правомірно дійшов висновку про доцільність покладення на Синельниківський ВДВС витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Враховуючи викладене, заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" обґрунтовано задоволена судом першої інстанції частково зі стягненням з Синельниківського ВДВС витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, а у задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 400,00 грн правильно відмовлено.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін
Судові витрати
Враховуючи, що судовий збір не справляється за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, в частині розподілу судових витрат, розподіл судового збору за результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не здійснюється.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 по справі №904/4058/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, порядку та строки, встановлені статтями 287- 291 Господарського процесуального кодексу України
Повна постанова складена та підписана 28.09.2026.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук