УХВАЛА
02 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/4058/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", скаржник)
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026
за результатами розгляду заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Синельниківський ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Дніпровського МРУ Міністерства юстиції України) судових витрат на професійну правничу допомогу за скаргами ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 75238177 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020
у справі за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс"
до відповідача-1: Приватного підприємства "Рамс Агро",
відповідача-2: ОСОБА_1
про стягнення 139 730,09 грн,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 29.09.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026 (повний текст складено 28.09.2026) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі № 904/4058/19 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому статтями 123, 126, 124, 129, 130, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в розмірі 19 400,00 грн, та прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити в розмірі 19 400,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 904/4058/19 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.
В описовій частині касаційної скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зазначає, що (дослівно): " Відповідно до Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року по справі №904/4058/19, частково задоволено заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України, в межах справи №904/4058/19 за скаргою вих. №23-1/09 від 23 вересня 2025 року ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" №904/4058/19 за скаргою вих. №16-2/06 від 16 червня 2025 року ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №75238177 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі №904/4058/19, а також за наслідками апеляційного оскарження Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025 року по справі №904/4058/19 та Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025 року по справі №904/4058/19, та стягнуто відповідно із Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (52500, Дніпропетровська область, місто Синельникове, вулиця Каштанова, будинок 52; код ЄДРПОУ 45090712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія 2НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень".
Згідно вступної та резолютивної частин касаційної скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" оскаржує постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі № 904/4058/19.
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі № 904/4058/19, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026, з огляду на що, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження таких судових рішень є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що підстави оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, та підстави оскарження судових рішень, зокрема ухвал судів попередніх інстанцій, визначені абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України, є різними.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зокрема ухвал судів попередніх інстанцій, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
У касаційній скарзі ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зазначає, що Центральним апеляційним господарським судом прийнято рішення, котре не відповідає та порушує правові висновки (позицію) Касаційного господарського суду Верховного Суду щодо розподілу та стягненню розміру судових витрат, не відповідає не лише нормам чинного законодавства України, а й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічного роду спорів, зокрема правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанову від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, а також Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 28.08.2023 у справі № 5019/1274/11; від 05.04.2023 у справі № 910/17943/16; від 30.11.2023 у справі № 911/3323/14; від16.06.2026 у справі № 5011-15/2045-2012 (910/839/24);
позиція та висновки господарських судів в призмі застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, є відмінною від сутності та змісту судового провадження під час здійснення судом судового контролю за прийнятим рішення та не стосується процесуальних питань, котрі є необхідними для вирішення під час оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби;
Центральним апеляційним господарським судом поза увагою залишена правова позиція, щодо практичної реалізації впровадження принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та застосуванню процесуальних правових норм викладена, зокрема та не обмежуючись, у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19; від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19; від 13.01.2021 у справі № 922/267/20; від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19; від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
судами попередніх інстанцій порушено/не враховано положення частини 5 статті 126 ГПК України (обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами), та застосовано вказану норму права без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 20.11.2020 у справі № 910/4783/19, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Зазначене узгоджується із підставою касаційного оскарження судових рішень визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що є підставою касаційного оскарження за пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, а не пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Як свідчить зміст касаційної скарги скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України та не наводить конкретно яких норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.
Верховний Суд наголошує, що підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені частиною другою статті 287 ГПК України, є різними в залежності від предмета касаційного оскарження.
При поданні касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатом розгляду ухвали, скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень та яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.
Наразі скаржник, як зазначено вище, не зазначає підстави касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження (ухвали) та вищенаведених міркувань, а також не зазначає яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження.
За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України, зокрема, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку, шляхом направлення касаційної скарги в новій редакції з наведенням підстави касаційного оскарження судових рішень, визначеної у абзаці 2 частини другої статті 287 ГПК України, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з огляду на предмет касаційного оскарження та вказати яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди при прийнятті оскаржуваних судових рішень з огляду на предмет касаційного оскарження.
Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України з огляду на зазначене вище.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292, 314 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026 у справі № 904/4058/19 - залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надсилання / подання процесуальних документів через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами.
3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова