УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/4058/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", скаржник)
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026
за результатами розгляду заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Синельниківський ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Дніпровського МРУ Міністерства юстиції України) судових витрат на професійну правничу допомогу за скаргами ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020
у справі за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс"
до відповідача-1: Приватного підприємства "Рамс Агро",
відповідача-2: ОСОБА_1
про стягнення 139 730,09 грн,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 29.09.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, підписаною керівником Міловановою О.М., в якій просить, зокрема, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026 (повний текст складено 28.09.2026) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі № 904/4058/19 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому статтями 123, 126, 124, 129, 130, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в розмірі 19 400,00 грн, та прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити в розмірі 19 400,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.09.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/4058/19 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.
Верховний Суд ухвалою від 02.10.2026 касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026 у справі № 904/4058/19 залишив без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліку, шляхом направлення касаційної скарги в новій редакції з наведенням підстави касаційного оскарження судових рішень, визначеної у абзаці 2 частини другої статті 287 ГПК України, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з огляду на предмет касаційного оскарження та вказати яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди при прийнятті оскаржуваних судових рішень з огляду на предмет касаційного оскарження.
Крім того, в ухвалі зазначено та роз`яснено, що неусунення названого недоліку протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
Ухвалу Верховного Суду від 02.10.2026 у справі № 904/4058/19 доставлено ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (ЄДРПОУ 38039872) в Електронний кабінет: 02.10.2026 о 12:54, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, зокрема, від 02.10.2026.
За приписами абзацу 2 частини шостої статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення..
ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" отримало ухвалу 02.10.2026 до 17 години, а тому за приписами статті 116 ГПК України та частини шостої статті 242 ГПК України, останній день для усунення недоліків касаційної скарги, припадає на 12.10.2026.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02.10.2026 у справі № 904/4058/19 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 03.10.2026 через Електронний суд подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
Склад суду у справі № 904/4058/19 змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2026.
Перевіривши заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про усунення недоліків на відповідність вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню разом з доданими до неї документами з огляду на таке.
Процесуальний закон (стаття 290 ГПК України) покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та / або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Верховний Суд звертав увагу (див. ухвалу від 02.10.2026), що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень, зокрема, підстави оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, та підстави оскарження судових рішень, зокрема ухвал судів попередніх інстанцій, визначені абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України, є різними.
Верховний Суд в ухвалі від 02.10.2026 чітко і однозначно вказав, що системний аналіз статті 287 ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зокрема ухвали місцевого суду переглянутої постановою апеляційного суду, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зокрема ухвали суду першої інстанції, що переглянута постановою суду апеляційної інстанції, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі № 904/4058/19, яка залишена без змін Центральним апеляційним господарським судом постановою від 23.09.2026, з огляду на що, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження таких судових рішень є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Таким чином, при поданні касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатом розгляду переглянутої постановою суду апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції, скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначену абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень та яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.
ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у заяві про усунення недоліків касаційної скарги зазначає, зокрема, що (дослівно):
"ТОВ "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" подає касаційну скаргу, зокрема та не обмежуючись, на підставі пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку,
а також оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - необхідності визначення розміру відшкодування судових витрат місцевим судом за наслідками прийнятого рішення по суті спору, а також відшкодування судових витрат в такому випадку тих котрі сторона понесла на стадії апеляційного оскарження в той час, коли суд апеляційної інстанції був позбавлений такої процесуальної можливості".
Посилання скаржника в заяві про усунення недоліків на пункт 1 частини 1 статті 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження, Суд оцінює критично, адже пункт 1 частини 1 статті 287 ГПК України визначає предмет касаційного оскарження, а саме: "рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті", а в цьому випадку предметом касаційного оскарження не є рішення суду першої інстанції після його апеляційного перегляду, а зазначене скаржником: "…суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку…" дає підстави виснувати, що ним наведено пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, що є підставою для касаційного оскарження саме судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, а саме: "Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку".
Верховний Суд відмічає, що наведені скаржником підстави оскарження судових рішень у цій справі є підставами визначеними пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України для відкриття касаційного провадження при оскарженні судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд відзначає, що скаржником у заяві про усунення недоліків інших підстав для оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026 у справі № 904/4058/19 не наведено.
Проте, як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 02.10.2026 у цій справі:
підстави оскарження судових рішень, визначені частиною другою статті 287 ГПК України, є різними в залежності від предмета касаційного оскарження ;
підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, та підстави оскарження судових рішень, зокрема ухвал судів попередніх інстанцій, визначені абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України, є різними;
системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зокрема ухвал судів попередніх інстанцій, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України ;
скаржник не зазначає підстави касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України) з огляду на предмет оскарження (ухвали).
ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у заяві про усунення недоліків вимог ухвали Верховного Суду від 02.10.2026 у справі № 904/4058/19 щодо виконання положень пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не виконало та не зазначило підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду, якою переглянута ухвала місцевого суду, визначеної у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу, зокрема, не визначив абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України) та обґрунтування того, у чому полягає неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження, оскільки, зазначивши у поданій заяві про усунення недоліків, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, не є тими підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції після перегляду ухвали суду першої інстанції у цій справі за предметом оскарження, що визначені абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України (підставами касаційного оскарження судових рішень, зокрема ухвал судів попередніх інстанцій, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
Відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Верховний Суд виходить з того, що Судом ухвалою від 02.10.2026, зокрема, чітко вказані недоліки касаційної скарги про те, що вона не містить підстав касаційного оскарження з огляду на предмет оскарження (ухвала місцевого суду переглянута постановою апеляційного суду) (в цьому випадку вона полягала в невиконанні положень пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).
Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування, які має вказати саме скаржник, адже, на його думку, вони (порушення/ неправильність її (їх) застосування) допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на належний абзац /частину/ пункт статті 287 ГПК України, які регламентують підстави для касаційного оскарження згідно з предметом касаційного перегляду.
Отже, перевіркою змісту заяви про усунення недоліків касаційної скарги на відповідність вимогам ГПК України, Верховним Судом встановлено, що скаржником не усунуто недолік касаційної скарги, оскільки не зазначено підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою переглянута ухвала місцевого суду, визначеної у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з огляду на предмет касаційного оскарження, на виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а наведені підстави (пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України) є підставами для касаційного оскарження судових рішень у справі передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України.
Відповідно до частини п`ятої статті 292 ГПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про повернення касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, враховуючи, що скаржник не усунув недолік касаційної скарги щодо надання касаційної скарги в новій редакції з визначенням підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою переглянута ухвала місцевого суду, визначеної у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), зазначенням конкретних норм права, що порушені, та належного обґрунтування того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження, згідно з вимогами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги зазначені в ухвалі Верховного Суду від 02.10.2026 не усунуто, а саме не дотримано вимог щодо змісту касаційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що наявні підстави для повернення касаційної скарги з доданими до неї матеріалами скаржнику, у відповідності до частини п`ятої статті 292 ГПК України.
Суд в ухвалі від 02.10.2026 акцентував увагу касатора на невиконанні приписів процесуального закону під час подання касаційної скарги від 29.09.2026, що, однак не мало дієвих наслідків, адже скаржник подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги з посиланням на підстави касаційного оскарження для судових рішень, які передбачені для пунктів 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, а не для постанови суду апеляційної інстанції, якою переглянута ухвала місцевого суду.
Зазначене свідчить про формальний підхід до усунення недоліку касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які надавалися йому Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень.
При цьому Верховним Судом ураховано принцип рівності сторін перед законом і судом, принцип диспозитивності судового процесу, з огляду на що належний баланс між забезпеченням реалізації звернення заявника до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо форми та змісту касаційної скарги) та принципу res judicata, у цій справі судом касаційної інстанції дотримано.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 174 ГПК України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026 у справі № 904/4058/19 з усіма доданими до неї матеріалами повернути скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов