ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/10887/26 Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.
Провадження № 22-ц/817/863/26 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
У Х В А Л А
25 вересня 2026 р. м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
секретар - Панькевич Т.І.
з участю ОСОБА_1 та її представника - адвоката Лисенко О.В., представника ОСОБА_2 - адвоката Лихого Б.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лихого Богдана Петровича про відвід головуючої Хоми М.В., суддів Гірського Б.О., Костіва О.З. від участі в розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року, ухвалене суддею Черніцькою І.М. у справі №607/10887/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про продовження дії обмежувального припису,
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Тернопільського апеляційного суду перебуває зазначена цивільна справа.
18 вересня 2026 року розгляд справи було відкладено на 25 вересня 2026 року.
Поза межами судового засідання, 21 вересня 2026 року та 25 вересня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лихий Б.П. двічі подавав заяви про відвід колегії суддів, які були вирішені судом у порядку письмового провадження.
Після відкриття судового засідання 25 вересня 2026 року адвокат Лихий Б.П. заявив відвід секретарю судового засідання Панькевич Т.І. Заявлений відвід був вирішений судом у нарадчій кімнаті та в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину ухвали про відмову у задоволенні відводу.
Під час судового засідання 25 вересня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лихий Б.П. неодноразово заявляв відвід колегії суддів у складі головуючої Хоми М.В., суддів Гірського Б.О., Костіва О.З., пов`язуючи наявність підстав для відводу з незгодою з процесуальними діями та рішеннями колегії суддів, а також із порядком ведення судового процесу.
Під час судового засідання 25 вересня 2026 року о 17 год 14 хв адвокат Лихий Б.П. заявив черговий відвід колегії суддів з тих підстав, що під час судового засідання виникли обставини, що викликають в адвоката Лихого Б.П. сумніви в неупередженоситі та об"єктивності складу суду. Такі обставини зводяться до незгоди адвоката Лихого Б.П. з процесуальними діями та рішеннями колегії суддів, а також із порядком ведення судового процесу.
Інших обставин, які відповідно до статей 36, 37 ЦПК України могли б бути підставою для відводу суддів, заявником не наведено.
Вирішуючи питання щодо процесуальних наслідків заявлення такого відводу, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Частиною третьою статті 44 ЦПК України передбачено, що якщо подання заяви або клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити відповідну заяву чи клопотання без розгляду. Відповідно до частини четвертої цієї статті суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та у випадку такого зловживання застосовує заходи, визначені цим Кодексом.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа "Шульга проти України", пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа "Мусієнко проти України", пункт 26, рішення від 20 січня 2011 року).
Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Смірнова проти України» рішення від 08 листопада 2005 року, справа «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France рішення від 27 квітня 2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа «Красношапка проти України» рішення від 30 листопада 2006 року).
В ухвалі від 02 березня 2021 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ їх правильному вирішенню. Кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.
В ухвалі від 16 березня 2020 року у справі № 295/846/17 (провадження № 61-2357ск20) Верховний Суд вказав, що зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Частиною четвертою статті 36 ЦПК України прямо встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Право на заявлення відводу є процесуальною гарантією розгляду справи незалежним і безстороннім судом, однак воно має реалізовуватися відповідно до його призначення та не може використовуватися як спосіб реагування на кожну процесуальну дію або рішення суду, з якими учасник справи чи його представник не погоджується.
Відповідно до статті 42 Правил адвокатської етики, представляючи інтереси клієнта в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, законодавства про судоустрій і статус суддів, а також інших нормативних актів, що регламентують поведінку учасників судового процесу.
Статтею 44 Правил адвокатської етики також встановлено обов`язок адвоката під час здійснення професійної діяльності в суді поводитися добропорядно, чесно та гідно, а також прямо передбачено, що адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.
Отже, професійний статус адвоката передбачає не лише право активно та принципово відстоювати інтереси клієнта, а й обов`язок користуватися передбаченими процесуальним законом засобами відповідно до їх призначення та в межах, встановлених законом.
При цьому, адвокату Лихому Б.П. вже було відомо, що відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, оскільки відповідне положення закону було безпосередньо наведене в ухвалах Тернопільського апеляційного суду від 22 вересня 2026 року та від 25 вересня 2026 року, постановлених за його попередніми заявами про відвід.
Отже, з огляду на професійний статус адвоката та зміст попередніх судових рішень Лихий Б.П. мав усвідомлювати законодавчо встановлені межі застосування інституту відводу та те, що незгода з процесуальними рішеннями суду сама по собі не утворює підстав для відводу.
Незважаючи на це, протягом одного судового засідання 25 вересня 2026 року адвокат Лихий Б.П. неодноразово заявляв відвід колегії суддів, мотиви якого зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями суду та порядком ведення судового процесу.
Кожне таке заявлення відводу зумовлює необхідність переривання розгляду справи для вирішення відповідного процесуального питання, витрачання судового часу та відтерміновує розгляд справи по суті.
За сукупністю наведених обставин неодноразове заявлення відводів з мотивів, які законом прямо виключені з числа підстав для відводу судді, свідчить про використання процесуального права на відвід не за його призначенням, має наслідком безпідставне затягування розгляду справи та створює перешкоди для своєчасного здійснення судочинства.
У постанові від 29 квітня 2020 року у справі №520/5083/16-ц (провадження №61-47518св18) Верховний Суд виходив з того, що відвід є завідомо безпідставним, зокрема, коли його підставою є непогодження сторони з процесуальним рішенням судді. Верховний Суд також погодився з висновком про зловживання процесуальними правами у разі багаторазового заявлення відводів, обґрунтованих незгодою з процесуальними рішеннями, коли заявнику вже було роз`яснено неможливість відводу з таких мотивів.
В ухвалі від 3 жовтня 2022 року у справі №204/294/22 (провадження №61-7158ск22) Верховний Суд застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України, залишивши без розгляду заяву про відвід, подання якої було визнано зловживанням процесуальними правами.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що чергове заявлення адвокатом Лихим Б.П. відводу колегії суддів з підстав незгоди з процесуальними діями та рішеннями колегії суддів та веденням судового процесу є завідомо безпідставним і становить зловживання процесуальними правами у розумінні статті 44 ЦПК України, а тому така заява підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до статті 143 ЦПК України заходи процесуального примусу застосовуються, зокрема, з метою припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 144 ЦПК України до видів заходів процесуального примусу віднесено попередження.
Враховуючи характер допущеного зловживання, неодноразове усне заявлення безпідставних відводів у межах одного судового засідання та необхідність запобігти подальшому використанню процесуального права на відвід всупереч його призначенню, колегія суддів вважає достатнім і пропорційним застосувати до адвоката Лихого Б.П. захід процесуального примусу у вигляді попередження.
Керуючись статтями 36, 39, 44, 143, 144, 260, 261 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лихого Богдана Петровича про відвід суддів Хоми М.В., Гірського Б.О., Костіва О.З. визнати зловживанням процесуальними правами та залишити без розгляду.
Застосувати до представника ОСОБА_2 - адвоката Лихого Богдана Петровича заходи процесуального примусу у вигляді попередження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 29 вересня 2026 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Костів О.З.