УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 873/116/25 (873/122/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"
про забезпечення позову, подану під час розгляду
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"
про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2025
у справі № 873/116/25 (873/122/25)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"
про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 (третейський суддя Мамченко Ю.В.)
та заявою Приватного підприємства "Адлєр"
про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025
у третейській справі №21/25
за позовом Приватного підприємства "Адлєр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25 частково задоволено позов Приватного підприємства «Адлєр» (далі - ПП «Адлєр») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинівське» (далі - ТОВ «Долинівське»): стягнуто з відповідача на користь позивача 5 459 026,19 грн заборгованості та грошових коштів, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки товару від 27.02.2023 № 168/АДЛ/ЗЗР, а також 36 336,00 грн третейського збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у справі № 873/116/25 (873/122/25) задоволено заяву ТОВ «Долинівське» про скасування зазначеного рішення третейського суду, це рішення скасовано, а в задоволенні заяви ПП «Адлєр» про видачу виконавчого документа на його примусове виконання відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.12.2025 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Долинівське» про скасування рішення третейського суду відмовлено, заяву ПП «Адлєр» про видачу виконавчого документа задоволено. На примусове виконання рішення третейського суду постановлено видати накази про стягнення з ТОВ «Долинівське» на користь ПП «Адлєр» зазначених сум. Видачу наказів доручено Північному апеляційному господарському суду.
Північний апеляційний господарський суд 30.12.2025 видав відповідні накази. Ухвалою цього суду від 15.01.2026 наказ про стягнення 5 459 026,19 грн визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1 726 540,23 грн у зв`язку з добровільним виконанням. Ухвалою від 29.01.2026, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05.03.2026, виконання рішення третейського суду відстрочено до 15.09.2026.
ТОВ «Долинівське» звернулося до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 11.12.2025 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2026 цю заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.10.2026. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ «Долинівське» про зупинення дії та виконання постанови Верховного Суду від 11.12.2025, а також про зупинення виконання рішення третейського суду та наказів, виданих на його примусове виконання.
ТОВ «Долинівське» 17.09.2026 подало до Верховного Суду заяву про забезпечення позову, в якій просить до закінчення перегляду постанови Верховного Суду від 11.12.2025 за нововиявленими обставинами:
1) зупинити стягнення на підставі наказів Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2025, виданих на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.09.2025 у третейській справі № 21/25;
2) зупинити вчинення виконавчих дій (стягнення) щодо ТОВ «Долинівське» у зведеному виконавчому провадженні № 79899463;
3) заборонити органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти будь-які виконавчі дії, спрямовані на звернення стягнення на майно та грошові кошти ТОВ «Долинівське», зокрема шляхом їх реалізації на публічних торгах (електронних аукціонах), у межах виконавчого провадження, відкритого на підставі зазначених наказів.
Заявник обґрунтовує заяву положеннями статей 136, 137 ГПК України та зазначає, що забезпечення позову є самостійним процесуальним інститутом, відмінним від зупинення виконання або дії судового рішення за статтею 332 цього Кодексу. На його думку, положення частини другої статті 136 ГПК України допускають вжиття заходів забезпечення на будь-якій стадії розгляду справи, зокрема під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
ТОВ «Долинівське» стверджує, що перегляд постанови Верховного Суду від 11.12.2025 стосується законності підстав видачі наказів, а тому заявлений захід відповідає пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України. При цьому заявник посилається на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 у справі № 924/797/21 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 у справі № 916/658/22 як на приклади застосування заходів забезпечення під час проваджень, пов`язаних із переглядом судових рішень за нововиявленими обставинами.
За доводами заявника, після закінчення строку відстрочення виконання існує загроза примусової реалізації його майна до завершення перегляду постанови Верховного Суду. Заявник зазначає про пред`явлення наказів до виконання, арешт майна та коштів і вчинення виконавцем дій, спрямованих на реалізацію майна. На його переконання, відчуження майна на торгах може спричинити наслідки, які не будуть повністю усунуті шляхом повороту виконання, а вилучення активів негативно вплине на господарську діяльність товариства.
ТОВ «Долинівське» вважає такі заходи тимчасовими та співмірними, оскільки вони діятимуть до закінчення перегляду постанови за нововиявленими обставинами. Заявник також зазначає, що арешти його майна та рахунків унеможливлюють відчуження активів, а відкладення стягнення не створює для ПП «Адлєр» ризику збитків, у зв`язку з чим зустрічне забезпечення не є необхідним. Посилаючись на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявник наголошує на необхідності збереження можливості ефективного захисту його прав за результатами перегляду.
Відповідно до частини першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів із дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Заяву ТОВ «Долинівське» подано 17.09.2026. У зв`язку з перебуванням суддів колегії у відпустках та відрядженні її розглянуто у перший робочий день, коли всі судді, визначені для розгляду справи, мали можливість брати участь у її вирішенні.
Верховний Суд зазначає, що суддя Картере В. І. - перебував у відпустці 18.09.2026 /наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2026 № 2918/0/6-26/ та перебував у відрядженні з 19.09.2026 до 28.09.2026 /наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2026 № 2700/0/6-26 зі змінами, внесеними наказом голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2026 № 2712/0/6-26/; суддя Жуков С. В. - перебував у відпустці з 14.09.2026 до 28.09.2026 /наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2026 № 2708/0/6-26/ у зв`язку з чим, заява ТОВ «Долинівське».
Розглянувши заяву ТОВ «Долинівське» про забезпечення позову, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
За частиною першою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення допускається до пред`явлення позову та на будь-якій стадії розгляду справи за наявності передбачених цією нормою підстав, пов`язаних із ризиком істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення або ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 5 частини першої статті 137 ГПК України передбачено забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. За частиною четвертою цієї статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до статей 326, 327 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими, а їх виконання здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Застосовуючи наведені положення, Верховний Суд має оцінити допустимість обраного заходу, його зв`язок із предметом судового розгляду та наслідки для прав усіх учасників справи. Самого посилання на передбачений статтею 137 ГПК України вид забезпечення недостатньо для його застосування без урахування характеру правовідносин і процесуальної стадії, на якій подано заяву.
Частина друга статті 325 ГПК України визначає, що справа за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається за правилами, встановленими для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У цій справі Верховний Суд переглядає за нововиявленими обставинами постанову, ухвалену ним як судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд враховує довід заявника про самостійність інституту забезпечення позову та розглядає подану заяву відповідно до статей 136- 140 ГПК України. Попередня відмова у зупиненні дії та виконання судового рішення сама собою не звільняє Верховний Суд від оцінки підстав, наведених у цій заяві.
Водночас положення частини другої статті 136 ГПК України про можливість забезпечення на будь-якій стадії розгляду справи не означають допустимості будь-якого заходу незалежно від його змісту. Цю норму необхідно застосовувати з урахуванням обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили, встановленої статтею 326 ГПК України, та визначених законом процедур їх виконання.
У постанові від 26.06.2023 у справі № 925/731/18 Верховний Суд розглянув питання застосування пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Заявлені у тій справі заходи полягали у зупиненні стягнення на підставі судового наказу та забороні звернення стягнення на майно боржника. У пунктах 4.8, 4.15- 4.16 зазначеної постанови Верховний Суд вказав на недопустимість забезпечення позову шляхом фактичного зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та погодився з відмовою у застосуванні таких заходів як таких, що порушують права стягувача і не відповідають меті забезпечення позову. (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21).
Наведений висновок стосується саме характеру заходу та його впливу на виконання остаточного судового рішення. Він підлягає врахуванню при розгляді цієї заяви, оскільки всі три запропоновані ТОВ «Долинівське» заходи спрямовані на припинення примусового стягнення за наказами до завершення перегляду постанови Верховного Суду за нововиявленими обставинами.
У справі № 873/116/25 (873/122/25) питання про скасування рішення третейського суду та про видачу наказів на його примусове виконання вирішено постановою Верховного Суду від 11.12.2025, яка набрала законної сили. Накази, стягнення за якими заявник просить зупинити, видано на виконання цієї постанови для примусового виконання рішення третейського суду. Відкриття провадження за нововиявленими обставинами не припиняє чинності зазначеної постанови та саме собою не зупиняє стягнення на підставі виданих наказів.
Та обставина, що накази видано на примусове виконання рішення третейського суду, не змінює правового значення остаточної постанови Верховного Суду, якою перевірено наявність підстав для такого виконання та задоволено заяву про видачу виконавчого документа. Зупинення стягнення за цими наказами у спосіб, запропонований заявником, перешкоджало б реалізації цієї постанови та примусовому виконанню рішення третейського суду до вирішення питання про її перегляд.
Посилання ТОВ «Долинівське» на те, що перегляд постанови є оскарженням правової підстави видачі наказів, не спростовує наведеного. Можливість зміни або скасування судового рішення за результатами передбаченої законом процедури перегляду за нововиявленими обставинами не є самостійною підставою для зупинення його виконання через інститут забезпечення позову.
Зупинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 79899463 та заборона органам державної виконавчої служби і приватним виконавцям звертати стягнення на майно й кошти заявника мають той самий правовий наслідок, що й зупинення стягнення за наказами. Тому формулювання цих вимог як окремих заходів забезпечення не усуває зазначеної перешкоди для їх застосування.
Посилання заявника на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 у справі № 924/797/21 не підтверджує допустимості заходів забезпечення заявлених ТОВ «Долинівське». Із змісту цієї ухвали вбачається, що застосування арешту грошових коштів пов`язувалося із забезпеченням повороту виконання та положеннями частини восьмої статті 333 ГПК України. Зазначена норма передбачає можливість вжиття заходів забезпечення при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення. Натомість подана у цій справі заява спрямована на зупинення стягнення за чинними наказами до вирішення питання про перегляд постанови Верховного Суду. Отже, наведена заявником процесуальна ситуація відрізняється за предметом забезпечення та правовими наслідками відповідного заходу.
Посилання на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 у справі № 916/658/22 обґрунтовано загальною тезою про відсутність заборони забезпечення позову під час перегляду за нововиявленими обставинами. Проте ця теза не спростовує необхідності перевіряти допустимість конкретного заходу. Відмова у задоволенні заяви ТОВ «Долинівське» зумовлена спрямованістю обраних заходів на фактичне зупинення примусового виконання, дозволеного остаточним судовим рішенням. Наведена заявником загальна теза не підтверджує допустимості зупинення стягнення за наказами в цій справі.
Верховний Суд також розглянув доводи про загрозу реалізації майна, можливий негативний вплив стягнення на господарську діяльність заявника та труднощі відновлення його майнового становища у разі задоволення заяви про перегляд. Такі доводи стосуються необхідності тимчасового захисту інтересів боржника, однак самі собою не усувають вимог до процесуальної допустимості способу такого захисту. Вчинення дій, спрямованих на виконання рішення після закінчення наданого відстрочення, не створює додаткової правової підстави для застосування обраних заявником заходів.
При цьому обставини, пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «Долинівське», його майновим становищем та частковим добровільним виконанням, уже враховано при вирішенні питання про відстрочення виконання до 15.09.2026. Верховний Суд не заперечує значення цих обставин, однак вони не надають підстав для подальшого зупинення стягнення шляхом забезпечення заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.
Довід про те, що тимчасовість заходів виключає порушення прав стягувача, є необґрунтованим. Навіть тимчасове обмеження можливості отримати присуджені кошти зачіпає інтерес стягувача у своєчасному виконанні рішення. Наявність арештів майна боржника не усуває цього обмеження. Крім того, визначена дата судового засідання не є наперед установленою датою завершення перегляду, до якої заявник просить застосувати заходи.
За частиною четвертою статті 333 ГПК України у разі скасування рішення третейського суду боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за цим рішенням. Отже, процесуальний закон передбачає механізм відновлення майнового становища боржника у відповідній ситуації. Зазначення заявником можливих труднощів повернення коштів або наслідків реалізації майна не означає автоматичної втрати практичного значення перегляду та не є підставою для застосування процесуально недопустимого заходу забезпечення.
Посилання на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Верховний Суд оцінює з урахуванням необхідності забезпечення прав обох сторін. Ефективність судового захисту охоплює також виконання остаточного судового рішення на користь стягувача як складову права на справедливий суд. Загальне посилання на ефективність засобу юридичного захисту не обґрунтовує можливості зупинити примусове виконання у спосіб, який не відповідає застосовним процесуальним нормам.
Доводи щодо відсутності необхідності у зустрічному забезпеченні не змінюють цього висновку, оскільки вирішення питання про зустрічне забезпечення не усуває вимог до допустимості основного заходу.
Вирішуючи цю заяву, Верховний Суд не надає оцінки тому, чи мають обставини, наведені ТОВ «Долинівське», ознаки нововиявлених та чи є вони підставою для скасування постанови від 11.12.2025. Зазначені питання підлягають вирішенню під час розгляду заяви про перегляд по суті.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відмову з задоволенні заяви про зупинення стягнення за наказами, зупинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні та заборону вчинення дій щодо звернення стягнення на майно і кошти заявника оскільки застосування таких заходів у цьому провадженні не відповідає положенням статей 136, 137 ГПК України.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Долинівське» у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 873/116/25 (873/122/25).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков