УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/857/25 (904/2171/25)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2025
(в частині задоволення позовних вимог)
у справі № 904/857/25 (904/2171/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "ДНІПРОТЕХСЕРВІС"
до 1) Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ",
2) Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державного підприємства "СЕТАМ",
про виключення майна з опису і зняття арешту,-
ВСТАНОВИВ:
До Верховного Суду від Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2025 (в частині задоволення позовних вимог) у справі № 904/857/25 (904/2171/25).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/857/25 (904/2171/25) визначено колегію суддів у складі: Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 9 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) касаційної скарги на ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність); про результати розгляду грошових вимог кредиторів; рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з пунктами 3, 4 частини 21 статті 4 Закону України "Про судовий збір" до господарського суду за подання позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. До господарського суду за подання позовної заяви немайнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) справляється судовий збір в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3 028 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, з урахуванням вимог касаційної скарги щодо оскарження судових рішень в частині задоволених позовних вимог, судовий збір за подання даної касаційної скарги підлягає сплаті у розмірі 4844,80 грн. (3028 х 200% х 0,8).
Однак, до касаційної скарги не додано докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване складністю сплати судового збору з огляду на те, що відділ утримується за рахунок державного бюджету, є державним органом з відповідним обсягом фінансування та затвердженим кошторисом для фінансування власної установи. З посиланням на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 804/927/17, зазначив, що відділ ДВС є представником держави у справі, а отже, не є платником судового збору відповідно до статті 2 Закону України «Про судовий збір».
Верховний Суд не приймає вказані доводи скаржника, оскільки Верховний суд від 18.06.2018 у справі № 804/927/17 зазначив, що громадські організації, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, не визначені платниками судового збору, оскільки вони не є ані юридичними, ані фізичними особами.
Проте, у цій справі касаційну скаргу подає відповідач - Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка є юридичною особою, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», не звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги у таких категоріях справ.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
3. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Утім скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (Провадження № 11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Також, колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 (Провадження №11-24апп21), що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов`язані з труднощами фінансування, відсутністю коштів на рахунку, особливості здійснення розрахунково-касового обслуговування бюджетних коштів та запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 не можуть вважатися підставою для відстрочення/звільнення сплати судового збору.
Тому клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.
Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22, вирішуючи питання щодо наслідків відмови суду в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, висловленого в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, дійшла висновку, що прийнявши рішення про відмову у звільненні від сплати судового збору, суд має постановити ухвалу про залишення скарги без руху, направити її заявнику та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору у розмірі визначеному ухвалою;
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291 ГПК України, Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
1. Відмовити Другому правобережному відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2025 (в частині задоволення позовних вимог) у справі № 904/857/25 (904/2171/25).
2. Касаційну скаргу Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2025 (в частині задоволення позовних вимог) у справі № 904/857/25 (904/2171/25) залишити без руху.
3. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський