ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1353/16(914/3218/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Погребняк В.Я., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 (колегія суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.)
у справі № 914/1353/16(914/3218/23)
за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного реєстратора Славської селищної ради Стрийського району Львівської області Свідрика Тараса Володимировича
про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки та визнання права іпотекодержателя
у межах справи №914/1353/16
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет"
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.06.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (далі - Боржник).
2. Постановою Господарського суду Львівської області від 20.07.2016 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Стислий зміст позовних вимог
3. У межах зазначеної справи в жовтні 2023 року Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - Банк) звернулося до господарського суду з позовом до Боржника, в якому просило скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: АДРЕСА_1; визнати за Банком право іпотекодержателя за іпотечним договором від 25.07.2006 №3894.
4. Позов мотивовано тим, що підставою для проведення державної реєстрації припинення іпотеки було судове рішення у справі №914/1353/16, однак питання про припинення іпотеки під час розгляду зазначеної справи не вирішувалося. Прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки, проведені 31.12.2011 у виконавчому провадженні, визнані недійсними судовим рішенням у справі №5015/537/12. Внаслідок витребування спірного майна на користь Боржника відновилася його заборгованість за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006, тому іпотека залишається чинною, однак після повернення спірного нерухомого майна у власність Боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про іпотеку за договором №3894 від 25.07.2006, що порушує права Банку як заставного кредитора.
Попередній розгляд справи
5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.05.2025 позов задоволено.
6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 задоволено апеляційну скаргу Боржника, рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
7. Постановою Верховного Суду від 02.07.2026, задоволено частково касаційну скаргу Банку, постанову господарського суду апеляційної інстанції: у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за Банком права іпотекодержателя за іпотечним договором від 25.07.2006 №3894 скасовано, в цій частині залишено в силі рішення господарського суду першої інстанції; у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; у частині розподілу судових витрат залишено без змін.
Стислий зміст апеляційної скарги
8. ОСОБА_1 , який не був учасником справи №914/1353/16 (914/3218/23), однак є кредитором Боржника у справі №914/1353/16, звернувся 29.07.2026 до господарського суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення господарського суду першої інстанції в частині визнання за Банком права іпотеки на підставі договору іпотеки на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
9. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що господарський суд першої інстанції в порушення вимог статті 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не дослідив доказів, які підтверджують фактичне виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10; не врахував, що саме виконання зазначеного судового рішення стало підставою для відмови у визнанні кредиторських вимог Банку ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2017; не встановив, чи існувало основне зобов`язання на момент звернення з позовом, чи залишилась непогашеною заборгованість, чи мав іпотекодержатель право вимагати збереження забезпечення; не встановив, яким чином після отримання Банком коштів у виконавчому провадженні та завершення виконавчого провадження могло продовжувати існувати забезпечене іпотекою зобов`язання.
Стислий зміст ухвали господарського суду апеляційної інстанції
10. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалу мотивовано тим, що доводи ОСОБА_1 є аналогічними доводам, що були розглянуті господарським судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження за апеляційною скаргою Боржника. Водночас господарський суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 оскаржує рішення господарського суду першої інстанції в частині, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 02.07.2026, яка відповідно до частини 3 статті 317 ГПК України є остаточною.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
12. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу господарського суду апеляційної інстанції та направити справу до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
13. Касаційну скаргу подано з передбаченої абзацом другим частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження - неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: частини 5 статті 272, частини 1 статті 254, частини 3 статті 317 ГПК України.
14. При цьому скаржник послався на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.08.2025 у справі №913/375/23, від 24.11.2025 у справі №826/7009/17, від 23.06.2025 у справі №911/2247/21, від 02.08.2023 у справі №910/4288/22, від 26.09.2023 у справі №911/1245/21 (911/3210/23).
15. Скаржник вважає, що незалучення його як кредитора Боржника до участі у справі фактично позбавило його можливості надати свої заперечення, докази та реалізувати процесуальні права, гарантовані статтями 42, 50, 254 ГПК України.
16. За доводами скаржника, господарський суд апеляційної інстанції не дослідив, чи вирішено оскаржуваним рішенням господарського суду першої інстанції питання про права, інтереси та/або обов`язки скаржника та які конкретно. Зокрема, господарський суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки доводам скаржника, що він є кредитором Боржника, вимоги якого включено до реєстру вимог кредиторів і підлягають задоволенню в шосту чергу ліквідаційної процедури, а оскаржуваним рішенням вирішено питання про надання Банку статусу забезпеченого (заставного) кредитора, що безпосередньо впливає на чергу та обсяг задоволення вимог інших кредиторів. Натомість господарський суд апеляційної інстанції обмежився виключно порівнянням доводів апеляційної скарги, поданої ОСОБА_1 , із апеляційною скаргою Боржника та висновками Верховного Суду.
17. Скаржник наголошує на безпідставному застосуванні господарським судом апеляційної інстанції частини 3 статті 317 ГПК України як самостійної підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження через помилкове ототожнення остаточності постанови суду касаційної інстанції з відсутністю права особи, яка не брала участі у справі, на апеляційне оскарження в порядку статті 272 ГПК України. При цьому скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у їх взаємозв`язку в подібних правовідносинах.
18. Водночас скаржник заперечує проти висновку про ідентичність доводів, викладених у його апеляційній скарзі та апеляційній скарзі Боржника, зокрема, посилаючись на самостійні доводи, які не заявлялись і не могли бути заявлені Боржником, про порушення господарським судом першої інстанції принципу рівності кредиторів у процедурі банкрутства та незалучення до участі у справі кредиторів Боржника; наявність підстави для скасування оскаржуваного рішення, передбаченої пунктом 4 частини 3 статті 277 ГПК України; недопустимість повторного (подвійного) задоволення вимог Банку з огляду на факт подання ним окремої заяви про визнання заставним кредитором у справі про банкрутство Боржника; про недослідження конкретних доказів фактичного виконання рішення господарського суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
19. Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
20. Відзив мотивовано тим, що доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, є аналогічними доводам, що були розглянуті господарським судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження за апеляційною скаргою Боржника.
21. При цьому Банк наголошує, що судові рішення в цій справі переглянуто судом касаційної інстанції та постанова Верховного Суду є остаточною, тому погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
22. Банк заперечує проти аргументів скаржника про відсутність у господарського суду апеляційної інстанції права відмовляти у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 як особи, яка не брала участі у справі, однак суд вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки.
23. Крім того, Банк стверджує про пропуск скаржником встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції, заперечуючи проти доводів скаржника про отримання ним 09.07.2026 відомостей про постанову Верховного Суду від 02.07.2026.
24. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 29.09.2026 подав додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу. Оскільки такі пояснення подано після закінчення встановленого Верховний Судом в ухвалі від 19.08.2026 строку для подання відзивів до 04.09.2026 без заявлення клопотання про поновлення зазначеного строку, вони підлягають залишенню без розгляду на підставі статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція Верховного Суду
25. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права у межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
26. Предметом касаційного оскарження в цій справі є ухвала господарського суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, ухвалене у справі відокремленого позовного провадження у межах справи про банкрутство Боржника, поданою кредитором Боржника як особою, що не брала участі у справі та вважає, що суд ухвалив рішення про її права, інтереси та/або обов`язки, після закінчення апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Боржника.
27. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий суд, складовою якого є право на доступ до суду. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
28. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
29. За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; обов`язковість судового рішення.
30. Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
31. Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання та/або встановленої законом заборони на таке оскарження. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
32. Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
33. Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
34. Статтею 2 КУзПБ також передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
35. Зокрема, відповідно до положень статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна тощо. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
36. Отже, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення залежить від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та КУзПБ.
37. Зокрема, положеннями статті 272 ГПК України врегульовано розгляд апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, якщо особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи (частина 1). Суд розглядає таку скаргу в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (частина 4). Водночас суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (частина 5).
38. Отже, для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд має встановити наявність таких умов для відкриття провадження: 1) особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду; 2) доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи. Подібний за змістом висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 911/1245/21(911/3210/23), від 13.08.2025 у справі №913/375/23.
39. Водночас відсутність певної особи під час апеляційного розгляду може бути зумовлена різними причинами, зокрема й тим, що така особа не була учасником такої справи.
40. Частина 1 статті 17 та частина 1 статті 254 ГПК України визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження, зокрема, відносять до них осіб, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та/або обов`язків.
41. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах від 14.08.2019 у справі №62/112, від 17.10.2022 у справі №904/6084/21, ухвалених у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та/або обов`язки заявника апеляційної скарги.
42. Якщо ж при цьому суд апеляційної інстанції встановить, що права, інтереси та/або обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та/або обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
43. Отже, у разі подання апеляційної скарги не певним учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, господарський суд апеляційної інстанції передусім має з`ясувати, чи вирішував господарський суд першої інстанції питання про права, інтереси та/або обов`язки скаржника та які конкретно. Встановлення факту вирішення господарським судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в іншому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та/або обов`язки скаржника у справі господарським судом першої інстанції не вирішувалися) господарський суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Подібні за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №911/1245/21 (911/3210/23), від 13.08.2025 у справі №913/375/23.
44. Водночас встановлення обставин щодо ухвалення рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника як особи, яку не було залучено до участі у справі, свідчить про наявність порушення норм процесуального права, яке згідно з пунктом 4 частини 3 статті 277 ГПК України визначено обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
45. Однак необхідно зауважити, що у разі встановлення зазначених обставин, які надають особі, яка не брала участь у справі, право на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції, під час розгляду апеляційної скарги такої особи, поданої після закінчення апеляційного розгляду справи, господарський суд апеляційної інстанції має керуватися вимогами статті 272 ГПК України. Тобто, крім питання щодо ухвалення оскаржуваного рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, решта доводів апеляційної скарги підлягає розгляду лише в тій частині, що не була предметом апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
46. Крім того, необхідно наголосити, що право на звернення з апеляційною скаргою обмежено строками, встановленими у статті 256 ГПК України - апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення або з дня складання повного судового рішення в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене рішення суду або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу. Положення наведеної норми кореспондуються зі статтями 118, 119 ГПК України.
47. Згідно з частиною 2 статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення. Однак такий пресічний строк не застосовується, зокрема, у разі подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі у справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та/або обов`язки.
48. Аналіз наведених норм процесуального законодавства надає підстави для висновку, що ГПК України не встановлює безумовного обов`язку господарського суду поновити строк на апеляційне оскарження (у разі його пропуску) та відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, яка не була залучена до участі у справі та вважає, що суд ухвалив рішення про її права, інтереси та/або обов`язки. Звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на скаржника обов`язок довести та обґрунтувати відповідні обставини, що зумовили пропуск цього строку, зокрема, у тому разі, коли скаржник є особою, не залученою до участі у справі. Господарський суд надає правову оцінку наведеним скаржником причинам пропуску строку апеляційного оскарження з точки зору їх поважності. Водночас неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
49. Зокрема, непоширення на апеляційну скаргу особи, не залученої до участі у справі, положень частини 2 статті 261 ГПК України щодо безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження у разі спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення не звільняє таку особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, в постановах від 21.01.2025 у справі №16/298-10/145, від 13.08.2025 у справі №913/375/23.
50. Норми ГПК України підлягають застосуванню до всіх без виключення учасників судового процесу, а окремі норми визначають особливості поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у розгляді справи, якщо господарський суд вирішив питання про їх права, інтереси та/або обов`язки. Перед прийняттям рішення про відкриття провадження у справі господарський суд апеляційної інстанції має надати оцінку наведеним скаржником причинам пропуску строку на апеляційне оскарження з точки зору їх поважності та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для поновлення зазначеного строку. Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 07.09.2023 у справі №752/6166/17 та у постанові від 02.04.2019 у справі №922/765/15, ухваленій у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
51. Процесуальним законом визначено алгоритм дій суду при надходженні апеляційної скарги, зокрема, щодо перевірки відповідності її форми і змісту вимогам закону та дотримання визначених законом процесуальних строків оскарження судових рішень, вирішення питання про поновлення цих строків, за наявності поважних причин їх пропуску. Процесуальними наслідками такої перевірки є: залишення апеляційної скарги без руху у випадку її неналежного оформлення або подання після закінчення встановлених законом строків, якщо скаржник не порушує питання про поновлення цього строку або вказані ним підстави визнано неповажними (частини 1, 2 статті 174, частини 2, 3 статті 260 ГПК України); повернення апеляційної скарги (частина 3 статті 174, частина 5 статті 260 ГПК України); відмова у відкритті апеляційного провадження (стаття 261 ГПК України); поновлення строку на апеляційне оскарження (у разі пропуску строку з поважних причин за наявності відповідного клопотання) та відкриття апеляційного провадження у справі (статті 119, 262 ГПК України). Подібні за змістом висновки сформульовано в постанові Верховного Суду від 30.06.2026 у справі №904/2490/25 і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №601/485/23 (щодо застосування аналогічних процесуальних норм Цивільного процесуального кодексу України).
52. Отже, при надходженні після закінчення апеляційного розгляду справи апеляційної скарги від особи, яка не брала участі у справі, господарський суд апеляційної інстанції має перевірити сукупність процесуальних передумов її прийнятності: дотримання скаржником строку на апеляційне оскарження та наявність підстав для його поновлення у разі пропуску, однак без застосування на цьому етапі пресічного строку, передбаченого частиною 2 статті 261 ГПК України; наявність у скаржника права на апеляційне оскарження відповідного рішення у розумінні статей 17, 254 ГПК України, тобто чи ухвалено оскаржуване рішення про права, інтереси та/або обов`язки цієї особи; а за наявності передумов для апеляційного перегляду - межі розгляду відповідної скарги з огляду на положення статті 272 ГПК України.
53. Необхідність послідовного вирішення перелічених питань зумовлена тим, що непоновлення строку на апеляційне оскарження виключає відкриття апеляційного провадження та, відповідно, подальшу перевірку наявності у скаржника права на апеляційне оскарження відповідного судового рішення, а відсутність у скаржника зазначеного права не надає підстав для розгляду апеляційної скарги по суті, зокрема, визначення меж такого розгляду. Водночас сплив передбаченого частиною 2 статті 261 ГПК України сам по собі не може бути підставою для відмови у відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, оскільки застосування передбаченого зазначеною нормою винятку залежить від встановлення того, чи ухвалено оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки такої особи, що належить до предмета перевірки наявності у неї права на апеляційне оскарження.
54. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу як особа, що не брала участі у цій справі та вважає, що господарський суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки. При цьому ОСОБА_1 у апеляційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ним рішення господарського суду першої інстанції.
55. Господарський суд апеляційної інстанції не розглянув зазначеного клопотання ОСОБА_1 , не надав правової оцінки наведеним у апеляційній скарзі причинам пропуску процесуального строку на оскарження рішення господарського суду першої інстанції з точки зору їх поважності.
56. Також господарський суд апеляційної інстанції не перевірив обставини щодо наявності або відсутності правового зв`язку між скаржником і оскаржуваним рішенням господарського суду першої інстанції, тобто не надав правової оцінки тому, чи дійсно в зазначеному рішенні вирішено питання про певні права, інтереси та/або обов`язки скаржника, а отже, чи є ОСОБА_1 суб`єктом апеляційного оскарження в цій справі у розумінні статей 17, 254 ГПК України.
57. Натомість господарський суд апеляційної інстанції передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з тієї підстави, що доводи ОСОБА_1 є аналогічними доводам, які було розглянуто під час апеляційного провадження за апеляційною скаргою Боржника.
58. Водночас, зазначивши про тотожність доводів, викладених у апеляційних скаргах ОСОБА_1 та Боржника, господарський суд апеляційної інстанції залишив поза увагою посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на наявність підстави для скасування рішення господарського суду першої інстанції, передбаченої пунктом 4 частини 3 статті 277 ГПК України. За змістом постанови Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у цій справі, такі доводи не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Боржника.
59. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі безпідставно послався на положення частини 3 статті 317 ГПК України як додаткову підставу для відмови у відкритті апеляційного провадження. Закріплення у зазначеній нормі процесуального права остаточного статусу постанови суду касаційної інстанції означає неможливість її подальшого оскарження, однак саме по собі не виключає реалізації права на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції особою, яка відповідно до статті 254 ГПК України є суб`єктом такого оскарження та не брала участі у попередньому розгляді справи. Зазначені особи можуть реалізувати таке право з урахуванням меж, встановлених статтею 272 ГПК України, зокрема, у тому випадку, якщо відповідне судове рішення було переглянуто в касаційному порядку.
60. Отже, господарський суд апеляційної інстанції, не врахувавши висновків, викладених у постановах Верховного Суду, передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 без дослідження усіх обставин, які є істотними для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для застосування відповідних норм процесуального права, які регулюють подання та розгляд апеляційної скарги, поданої після закінчення апеляційного розгляду справи особою, яка не брала участі у справі та вважає, що господарський суд вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки.
61. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно, виходячи з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
63. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України). Положення наведеної норми кореспондуються з частиною 4 статті 304 ГПК України.
64. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 308, статтею 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга в цій справі підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до господарського суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
65. При продовженні розгляду господарському суду апеляційної інстанції слід перевірити процесуальні передумови відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , зокрема, надати правову оцінку клопотанню про поновлення строку на апеляційне оскарження та з`ясувати, чи вирішено оскаржуваним рішенням господарського суду першої інстанції питання про права, інтереси та/або обов`язки скаржника.
Розподіл судових витрат
66. Оскільки справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 у справі №914/1353/16(914/3218/23) скасувати. Справу передати до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді В. Погребняк
В. Пєсков