УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 911/3400/24
провадження № 12-44гс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ємця А. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Тітова М. Ю., Ткача І. В.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»
на рішенняГосподарського суду Київської області від 31.07.2025 (суддя Смірнов О. Г.), додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2025 (суддя Смірнов О. Г.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 (головуюча суддя Тарасенко К. В., судді Сибіга О. М., Коробенко Г. П.) та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 (головуюча суддя Тарасенко К. В., судді Сибіга О. М., Коробенко Г. П.) у справі
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест»
до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Прокопенко Леся Володимирівна,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
УСТАНОВИЛА:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» (далі - Товариство, ТОВ «Лендагроінвест») звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - Банк, ПАТ АБ «Укргазбанк») про визнання виконавчого напису, вчиненого 26.04.2024 приватним нотаріусом Прокопенко Лесею Володимирівною (далі - нотаріус), таким, що не підлягає виконанню.
2. Позов мотивований тим, що нотаріус не дотримався вимог чинного законодавства, які забороняють вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які не є нотаріально посвідченими. Також Товариство зазначає, що Банк безпідставно нарахував заборгованість у загальному розмірі 637 688,38 грн, яка вказана у виконавчому написі, оскільки в частині нарахування процентів у розмірі 31 595,21 грн, за доводами позивача, підстава та розрахунок є незрозумілими. Отже, заборгованість саме в такому розмірі (637 688,38 грн) не існувала на момент вчинення нотаріусом оскаржуваного напису.
3. Господарський суд Київської області рішенням від 31.07.2025 позов задовольнив; визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений нотаріусом 26.04.2024 та зареєстрований у реєстрі за № 704.
4. Висновки місцевого господарського суду по суті спору зводяться до того, що:
- оспорюваним виконавчим написом запропоновано звернути стягнення на заставне майно згідно з укладеним між Товариством та Банком договором застави транспортного засобу від 15.09.2020 № 1014/2020/КиївОД-МСБ-3 (далі - Договір застави) з метою погашення заборгованості за договором від 15.09.2020 № 1014/2020/КиївОД-МСБ-НВКЛ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів мікро- та малого підприємства «Доступні кредити 5-7-9 %» в АБ «Укргазбанк» (далі - Кредитний договір);
- Договір застави не виступає самостійним договором, а укладений на виконання основного зобов`язання, передбаченого Кредитним договором;
- відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» забороняється вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які не є нотаріально посвідченими;
- оскільки Кредитний договір, що міститься в матеріалах справи, не посвідчений нотаріально, у нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення оспорюваного виконавчого напису;
- крім того, як зауважив суд, сторони у Кредитному договорі не погодили його виконання у спосіб звернення стягнення на заставне майно за виконавчим написом нотаріуса у разі порушення стороною зобов`язань за вказаним договором;
- покликаючись на доводи Товариства про те, що порядок нарахування процентів у розмірі 31 595,21 грн залишається позивачу незрозумілим, а отже, неможливо встановити правомірність вимоги в цій частині, суд виснував, що між сторонами наявний спір щодо заборгованості за Кредитним договором.
5. Додатковим рішенням від 28.08.2025 у цій справі Господарський суд Київської області клопотання ТОВ «Лендагроінвест» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині в задоволенні клопотання відмовив.
6. Північний апеляційний господарський судпостановою від 03.06.2026 залишив без змін рішення суду першої інстанції від 31.07.2025 та додаткове рішення від 28.08.2025, погодившись з його висновками.
7. Додатковою постановою від 14.07.2026 Північний апеляційний господарський суд клопотання ТОВ «Лендагроінвест» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнив: стягнув з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
8. У поданій касаційній скарзі (з урахуванням доповнення, яке прийняте до розгляду згідно з ухвалою від 13.08.2026) Банк, посилаючись на наявність підстав касаційного оскарження за пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2025, додаткове рішення цього суду від 28.08.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та його додаткову постанову від 14.07.2026 скасувати, ухвалити нове рішення по суті спору про відмову в задоволенні позовних вимог та нове рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача.
9. Обґрунтовуючи наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ПАТ АБ «Укргазбанк» у касаційній скарзі вказав, що суд апеляційної інстанції, не застосував висновків, викладених:
- у пункті 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц про те, що: вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше; мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником;
- у пунктах 82, 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц, в яких Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
10. У контексті пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду «щодо необхідності надання кредитного договору (як нотаріально посвідченого, так і вчиненого у письмовій формі без нотаріального посвідчення), у випадку вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідченому договорі, що передбачає право звернення стягнення на заставлене майно (зокрема, нотаріально посвідченому договорі застави)».
11. Обґрунтовуючи оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду, Банк посилається на приписи статей 126, 129 ГПК України, а також на правові висновки Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини. Скаржник зазначає про відсутність доказів фактичної оплати гонорару адвоката (понесення витрат) та звертає увагу на те, що обставини справи не потребують вивчення великого масиву фактичних даних, а обсяг і складність процесуальних документів не є значними. З огляду на це Банк вважає, що правові підстави для задоволення заяви про стягнення з нього витрат на правничу допомогу відсутні.
12. Схожими є мотиви скаржника щодооскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції. Аргументи Банку зводяться до того, щозаявлена позивачем вимога про стягнення 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та неспівмірною з ціною позову, а в матеріалах справи відсутні фінансові документи, що підтверджують фактичне понесення цих витрат.
13. ТОВ «Лендагроінвест» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що правовідносини у справі № 911/3004/24 не є подібними до правовідносин, що виникли у справах, на які посилається Банк у касаційній скарзі (№ 305/2082/14-ц, № 916/3006/17).
14. Вважає, що касаційна скарга не містить доводів щодо необхідності формулювання висновку стосовно застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно позивачу в межах конкретної справи.
15. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Лендагроінвест» також зазначило про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції, складає 15 000,00 грн. Докази на підтвердження понесених витрат будуть надані разом з клопотанням про розподіл судових витрат, які будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
16. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) ухвалою від 16.07.2026 відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 03.09.2026 - передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої у частині третій статті 302 ГПК України (далі - ухвала про передачу).
17. Колегія суддів обґрунтуваланаявність підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідністю відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду (далі - КЦС ВС), викладеного у постанові від 28.06.2023 у справі № 758/3725/21. За цим висновком для звернення стягнення на заставне майно боржника нотаріус вчиняє виконавчий напис саме на документі, що встановлює заборгованість останнього, а не на правочині про забезпечення виконання зобов`язань, зокрема, договорі застави рухомого майна. Установивши, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу під час вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
18. Як зазначає колегія суддів, одним із істотних питань у справі № 911/3400/24 є те, чи зобов`язаний стягувач, звертаючись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно, надати нотаріусу у тому числі нотаріально посвідчений кредитний договір. Також постає питання, чи є відсутність саме нотаріально посвідченого кредитного договору підставою для відмови у вчиненні такої нотаріальної дії - виконавчого напису, що передбачає звернення стягнення на заставлене майно, а у випадку її вчинення, - для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (у зв`язку з порушенням нотаріусом порядку його вчинення). Фактично це питання пов`язане з наступним: чи взагалі можна застосовувати такий передбачений Законом України «Про нотаріат», Цивільним кодексом України інструмент, як виконавчий напис, за нотаріально посвідченими договорами (застави, іпотеки), що забезпечують виконання кредитних договорів, які мають просту письмову форму.При цьому враховується, що виконавчий напис передбачає звернення стягнення на заставлене майно, а не на заборгованість (гроші) за основним договором.
19. За змістом статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній станом на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
20. Згідно з підпунктами 1.1. та 1.2. пункту 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій (у редакції, чинній станом на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
21. Відповідно до підпунктів 5.1. та 5.2. пункту 5 Глави 16 розділу ІІ названого Порядку виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.
22. У пункті 1 «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (у редакції, чинній станом на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису), наведений перелік нотаріально посвідчених договорів, що передбачають: (1) сплату грошових сум, (2) передачу або повернення майна, а також (3) право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).
23. Згідно з вказаним переліком для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
24. Колегія суддів в ухвалі про передачу висловилася, що граматичний виклад норми у конструкції пункту 1 «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» названого Переліку дає можливість висновувати, що вона передбачає нотаріальне посвідчення договорів, які передбачають:
(1) сплату грошових сум;
(2) передачу або повернення майна:
(3) право звернення стягнення на заставлене майно.
25. Отже, йдеться фактично про наявність нотаріально посвідчених договорів, якими чітко передбачено: (1) сплату грошових сум, (2) передачу або повернення майна, а також (3) право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). На думку колегії суддів, саме у нотаріально посвідченому договорі має бути умова про можливість звернення стягнення на заставлене майно.
26. З огляду на викладене колегія суддів КГС ВС вважає, що застосування наведених вище норм права шляхом їх телеологічного (цільового), мовного та логічного тлумачення дає підстави висновувати, що для вчинення виконавчого напису, що передбачає звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу необхідно надати оригінал нотаріально посвідченого договору застави, на якому і вчиняється виконавчий напис, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Водночас законодавчі норми не містять вимог щодо надання в оригіналі документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, або вимоги про їх обов`язкове нотаріальне посвідчення (зокрема, й документа, що встановлює основне зобов`язання).
27. В ухвалі про передачу колегія суддів також навела аргументи в аспекті подібності правовідносин. Проаналізувавши зміст правовідносин, специфіку їх нормативно-правового регулювання, зазначає про подібність справ № 911/3400/24 та № 758/3725/21. Зокрема, обидва спори стосуються оскарження виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на заставне майно, коли договір застави є нотаріальним, а основний кредитний договір укладено у простій письмовій формі.
28. Підсумовуючи, колегія суддів КГС ВС, з огляду на суспільний аспект - дієвість та ефективність інституту виконавчого напису у кредитних правовідносинах, які забезпечені заставою або іпотекою, - вважає, що існують підстави для відступу (у тому числі шляхом конкретизації) від висновку КЦС ВС, викладеного у постанові від 28.06.2023 у справі № 758/3725/21 (пункт 17 цієї ухвали).
29. Згідно із частиною третьою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
30. Відповідно до частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
31. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі КГС ВС від 03.09.2026 у справі № 911/3400/24, обґрунтованими.
32. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
33. За приписами частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
34. З огляду на наведене справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
35. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи передбачене частиною першою статті 197 ГПК України право на участь у судовому засіданні, зокрема, в режимі відеоконференції.
Керуючись статтями 120, 121, частиною третьою статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 911/3400/24 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2025, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у цій справі.
2. Призначити справу № 911/3400/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 04 листопада 2026 року о 14 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. А. Ємець
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
О. Л. Булейко Н. М. Мартинюк
М. М. Гімон К. М. Пільков
О. А. Губська С. О. Погрібний
В. В. Король М. Ю. Тітов
С. І. Кравченко І. В. Ткач
О. В. Кривенда