ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2026 м. Дніпро Справа № 904/6487/25 (904/4279/26)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до відповідача Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)
про стягнення заборгованості
в межах справи №904/6487/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (49100, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 120; ідентифікаційний код 38530114)
до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)
про визнання банкрутом
Без участі (виклику) учасників справи.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Дніпропетровської області 15.07.2026 за допомогою системи "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крамаренко Ганни Миколаївни до відповідача - Акціонерного товариства "Дніпроазот" надійшла позовна заява (вх. суду №26-1892/26) про стягнення заборгованості, відповідно до якої позивач просить суд:
- стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь ОСОБА_1 115 702,92 грн - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 7 740,96 грн - компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати при звільненні, 90 000,00 грн - моральної шкоди, 2 000,00 грн - витрат на правничу допомогу та 2 662,40 грн - судових витрат.
Позовна заява подана в межах справи №904/6487/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620).
Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2026 матеріали позовної заяви №904/6487/25 (904/4279/26) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.
У періоди з 14.07.2026 по 22.07.2026 та з 27.07.2026 по 31.07.2026 суддя Первушин Ю.Ю. перебував у щорічній основній відпустці, у зв`язку з чим питання про прийняття справи до розгляду в зазначені періоди не вирішувалося.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 03.08.2026, зокрема, було роз`яснено відповідачу, що відповідно до статті 178 Господарського процесуального кодексу України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 03.08.2026 була отримана відповідачем 04.08.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету Акціонерного товариства "Дніпроазот".
До Господарського суду Дніпропетровської області 16.09.2026 від розпорядника майна Акціонерного товариства "Дніпроазот", в межах справи про банкрутство, надійшло клопотання (вх. суду № 45248/26 від 16.09.2026) до якого, зокрема, було долучено довідку №63 від 11.06.2026 про середньогодинну та середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 .
Станом на 13.10.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 13.10.2026 судом прийнято рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
У період з 17.08.1987 по 17.12.2025 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством "Дніпроазот", що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с. 17-19).
На підставі наказу Акціонерного товариства "Дніпроазот" №1406 від 17.12.2025 (а.с. 20) ОСОБА_1 звільнено з роботи 17.12.2025 за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до розрахункового листка за грудень 2025 року (а.с. 21) на день звільнення за Акціонерним товариством "Дніпроазот" обліковувалася заборгованість перед позивачем - ОСОБА_1 у розмірі 132 821,78 грн.
Як зазначає позивач, у день звільнення відповідач повного та остаточного розрахунку з ним не провів, у тому числі не виплатив належну заробітну плату та інші належні при звільненні виплати.
У зв`язку з невиплатою зазначеної заборгованості ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу. Судовим наказом від 09.01.2026 у справі № 209/43/26 стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь ОСОБА_1 132 821,78 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Судовий наказ набрав законної сили 19.02.2026.
Крім того, ОСОБА_1 звернувся у межах справи № 904/6487/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" із заявою про визнання грошових вимог у розмірі 132 821,78 грн та включення вимог щодо заборгованості із заробітної плати до реєстру вимог кредиторів як вимог першої черги.
Посилаючись на те, що остаточний розрахунок у день звільнення проведений не був, позивач визначив період затримки розрахунку з 18.12.2025 по 17.06.2026, тобто в межах граничного шестимісячного строку, та, виходячи із середньогодинної заробітної плати у розмірі 109,57 грн, нарахував 115 702,92 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Також у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати позивачем нараховано 7740,96 грн компенсації втрати частини доходу. Крім того, тривалу невиплату належних йому сум позивач вважає такою, що спричинила йому моральні страждання, у зв`язку з чим заявив вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 90 000,00 грн.
Таким чином, предметом розгляду у цій справі є вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення:
- 115 702,92 грн - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- 7 740,96 грн компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати;
- 90 000,00 грн моральної шкоди.
Також позивач просить стягнути 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2662,40 грн судового збору.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Приписами частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене у статті 117 Кодексу законів про працю України відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який вирішує спір по суті, але не більш як за період, установлений частиною першою цієї статті.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством "Дніпроазот" та був звільнений 17.12.2025 за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до розрахункового листка за грудень 2025 року станом на день звільнення за Акціонерним товариством "Дніпроазот" обліковувалася заборгованість перед позивачем у розмірі 132 821,78 грн. Повного та остаточного розрахунку з позивачем у день звільнення відповідач не здійснив.
Наявність заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати також підтверджується судовим наказом Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 09.01.2026 у справі № 209/43/26 (а.с. 22-23), яким стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь ОСОБА_1 132 821,78 грн заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Судовий наказ набрав законної сили 19.02.2026.
Доказів здійснення повного розрахунку з позивачем відповідачем суду не надано.
Отже, оскільки належні позивачу при звільненні суми у встановлений законом строк виплачені не були, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 117 Кодексу законів про працю України підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата у відповідних випадках обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати відповідно до законодавства та умов трудового договору, крім виплат, визначених пунктом 4 Порядку № 100.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться виходячи із середньоденної (середньогодинної) заробітної плати та відповідної кількості робочих днів (годин), які підлягають оплаті.
Як встановлено судом, відповідно до довідки Акціонерного товариства "Дніпроазот" № 63 від 11.06.2026, зокрема, середньогодинна заробітна плата позивача за останні два календарні місяці роботи перед звільненням становить 109,57 грн.
Відповідно до матеріалів справи, позивач працював начальником зміни за 12-годинним змінним графіком та визначив кількість робочих годин за шестимісячний період затримки у розмірі 1056 годин. У позовній заяві позивачем наведено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку виходячи із середньогодинної заробітної плати 109,57 грн та 1056 годин і заявлено до стягнення 115 702,92 грн.
Разом з тим, перевіривши арифметичну правильність наведеного позивачем розрахунку, суд встановив, що: 109,57 грн х 1056 годин = 115 705,92 грн.
Отже, арифметично розмір середнього заробітку за зазначеними самим позивачем вихідними даними становить 115 705,92 грн, тоді як позивачем заявлено до стягнення 115 702,92 грн.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Крім того, частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України прямо встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Таким чином, незважаючи на те, що за наведеними позивачем вихідними даними арифметично розрахований розмір середнього заробітку становить 115 705,92 грн, суд, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлену законом заборону виходити за межі позовних вимог, здійснює розгляд вимоги у заявленому позивачем розмірі 115 702,92 грн.
Оскільки позивача звільнено 17.12.2025, період затримки розрахунку розпочинається з 18.12.2025 - дня, наступного за днем звільнення, та з урахуванням установленого частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України шестимісячного обмеження закінчується 17.06.2026. Саме такий період визначений позивачем при обґрунтуванні заявленої вимоги.
Суд також враховує, що розмір невиплачених позивачу при звільненні сум становив 132 821,78 грн, остаточний розрахунок з позивачем протягом установленого законом періоду проведений не був.
З урахуванням розміру заборгованості, тривалості порушення права позивача на своєчасний розрахунок при звільненні, поведінки сторін, а також установленого законодавцем обмеження періоду відповідальності шістьма місяцями суд не вбачає підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру середнього заробітку.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроазот" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 115 702,92 грн.
При цьому суд зазначає, що визначена до стягнення сума середнього заробітку є сумою, обчисленою без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Обов`язок щодо їх нарахування, утримання та перерахування до бюджету покладається на відповідача як податкового агента під час виконання судового рішення.
Отже, стягненню з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь ОСОБА_1 підлягає 115 702,92 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів).
Щодо стягнення компенсації втрати частини доходу, господарський суд зазначає наступне.
В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на те, що відповідачем у встановлені строки не виплачено належну йому заробітну плату, у зв`язку з чим позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати.
Позивачем заявлено до стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроазот" компенсацію втрати частини доходу у розмірі 7 740,96 грн.
Питання, пов`язані з компенсацією громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, регулюються Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.
До доходів, на які поширюється дія Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", належить, зокрема, заробітна плата.
Відповідно до статті 3 зазначеного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, після утримання податків і обов`язкових платежів, на індекс інфляції в період невиплати доходу, при цьому інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться.
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні положення містить Порядок № 159, відповідно до якого компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, а її сума обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць після утримання податків та обов`язкових платежів і приросту індексу споживчих цін за період невиплати, поділений на 100.
Отже, для виникнення у працівника права на компенсацію втрати частини доходу необхідною є сукупність таких умов: наявність належного громадянину доходу, який не має разового характеру; порушення встановленого строку його виплати; затримка виплати на один і більше календарних місяців; а також зростання споживчих цін у період прострочення.
При цьому така компенсація має компенсаторний характер і спрямована на відшкодування втрати купівельної спроможності грошового доходу особи внаслідок інфляційних процесів та зростання цін на товари і послуги.
Як встановлено судом, станом на день звільнення позивача 17.12.2025 за Акціонерним товариством "Дніпроазот" обліковувалася заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 132 821,78 грн, яка у встановлений законом строк виплачена не була.
Наявність зазначеної заборгованості підтверджується також судовим наказом Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 09.01.2026 у справі № 209/43/26, яким з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь позивача стягнуто 132 821,78 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Судовий наказ набрав законної сили 19.02.2026.
Таким чином, у спірних правовідносинах наявний дохід у вигляді заробітної плати, який не має разового характеру, та встановлено факт порушення строків його виплати більш ніж на один календарний місяць.
Разом з тим при визначенні розміру компенсації підлягають застосуванню правила статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та пункту 4 Порядку № 159, відповідно до яких компенсація обчислюється щодо доходу за кожний відповідний місяць з урахуванням приросту індексу споживчих цін у період його невиплати.
Позивачем розмір компенсації визначено шляхом застосування сукупного індексу інфляції за період з січня по травень 2026 року до всієї суми заборгованості у розмірі 132 821,78 грн та визначено компенсацію у сумі 7 740,96 грн.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, суд встановив, що останній здійснено виходячи із суми нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати у розмірі 132 821,78 грн та індексів споживчих цін за період прострочення її виплати.
Матеріалами справи підтверджується факт нарахування позивачу відповідного доходу, порушення встановлених строків його виплати більше ніж на один календарний місяць та наявність заборгованості відповідача, розмір якої встановлено також судовим наказом Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 09.01.2026 у справі № 209/43/26, що набрав законної сили.
Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення компенсації не надав, правильність застосованих позивачем показників індексу споживчих цін не спростував та доказів погашення відповідної заборгованості суду не подав.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок у межах заявлених вимог та оцінивши його у сукупності з наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу у заявленому розмірі 7 740,96 грн.
Щодо відшкодування моральної шкоди, господарський суд зазначає наступне.
В обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач зазначає, що тривала невиплата відповідачем належних йому грошових коштів суттєво погіршила його матеріальне становище, позбавила можливості своєчасно забезпечувати власні та сімейні потреби, спричинила душевні переживання, психологічне напруження, почуття тривоги та невпевненості у завтрашньому дні, а також зумовила необхідність докладати додаткових зусиль для захисту своїх трудових прав.
Посилаючись на характер та тривалість порушення трудових прав, позивач оцінив завдану йому моральну шкоду у розмірі 90 000,00 грн та просить стягнути зазначену суму з Акціонерного товариства "Дніпроазот".
Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно із частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини зазначав, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, крім випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01, § 62, рішення від 12.07.2007).
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначила, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання такої шкоди іншій особі, а у разі відсутності домовленості сторін спосіб та розмір її компенсації визначає суд.
У постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що зобов`язання з компенсації моральної шкоди виникає за наявності таких умов: моральної шкоди; протиправності поведінки особи, яка її завдала; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною моральною шкодою; вини особи, яка завдала шкоди.
При цьому у спорах про відшкодування шкоди позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і такою шкодою, тоді як на особу, яка завдала шкоди, покладається обов`язок доведення відсутності протиправності та вини.
Отже, сам по собі встановлений судом факт порушення роботодавцем трудових прав працівника не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, з якими закон пов`язує виникнення права на відшкодування моральної шкоди, зокрема факт заподіяння такої шкоди, характер і обсяг моральних страждань, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою роботодавця та негативними наслідками, на які посилається працівник.
У цій справі судом установлено факт порушення Акціонерним товариством "Дніпроазот" трудових прав позивача внаслідок непроведення повного розрахунку при звільненні.
Разом з тим, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач посилається переважно на тривалу невиплату належних йому коштів, погіршення матеріального становища, необхідність пошуку додаткових джерел коштів, психологічне напруження, почуття тривоги та необхідність звернення до суду для захисту своїх прав.
Водночас матеріали справи не містять доказів, які б давали суду можливість установити конкретний характер, обсяг та інтенсивність моральних страждань позивача, істотність змін у його звичайному способі життя, необхідність докладання ним додаткових зусиль саме внаслідок установленого порушення трудових прав, а також причинний зв`язок між бездіяльністю відповідача та заявленими позивачем немайновими втратами.
Саме лише зазначення позивачем про переживання, психологічне напруження, погіршення матеріального становища та необхідність звернення до суду без належного підтвердження відповідних обставин не є достатнім для встановлення судом факту заподіяння моральної шкоди у заявленому розмірі.
Крім того, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 90 000,00 грн, позивач фактично співвідносить його з розміром заборгованості із заробітної плати, зазначаючи, що така сума становить приблизно дві третини відповідної заборгованості.
Разом з тим розмір моральної шкоди не перебуває у прямій арифметичній залежності від розміру майнової заборгованості, а має визначатися з урахуванням характеру та глибини моральних страждань, тривалості та наслідків порушення прав особи, інших істотних обставин, а також засад розумності і справедливості.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності моральної шкоди у розумінні статті 237-1 Кодексу законів про працю України та статті 23 Цивільного кодексу України, її характеру й обсягу, а також причинно-наслідкового зв`язку між установленим порушенням відповідачем трудових прав позивача та заявленими ним моральними стражданнями.
За таких обставин правові підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроазот" 90 000,00 грн моральної шкоди слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат у справі, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Позивачем заявлено до стягнення 115 702,92 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 7 740,96 грн компенсації втрати частини доходу та 90 000,00 грн моральної шкоди, всього 213 443,88 грн.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення 115 702,92 грн середнього заробітку та 7 740,96 грн компенсації втрати частини доходу, тобто загалом у розмірі 123 443,88 грн, та про відмову у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 90 000,00 грн.
Таким чином, відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 539,78 грн.
Крім того, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги та документ, що підтверджує сплату 2 000,00 грн за надані адвокатом послуги.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати за загальним правилом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
З огляду на наведене, враховуючи характер спору, обсяг наданої правничої допомоги, розмір заявлених витрат та те, що необхідність звернення до суду була зумовлена неправомірною поведінкою відповідача, суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у повному розмірі - 2 000,00 грн.
Отже, з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 1 539,78 грн судового збору та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 115 702,92 грн (сто п`ятнадцять тисяч сімсот дві гривні дев`яносто дві копійки) - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів), 7 740,96 грн (сім тисяч сімсот сорок гривень дев`яносто шість копійок) - компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати при звільненні, 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) - судових витрат на правничу (правову) допомогу, 1 539,78 грн (одну тисячу п`ятсот тридцять дев`ять гривень сімдесят вісім копійок) - судових витрат зі сплаті судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 13.10.2026.
Суддя Ю.Ю. Первушин