ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
15 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3841/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Павленко Н.А.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх.4168/26 від 15.10.2026)
в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження
по справі №916/3841/26
за заявою ОСОБА_1
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна»
про відкриття провадження у справі про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
17.09.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 (вх. № 3937/26) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна, розгляд заяви у підготовчому засіданні призначено на 02.10.2026 року о 10:00.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 у задоволені заяви (вх. № 3937/26 від 17.09.2026) ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» - відмовлено.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3841/26 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Аленін О.Ю., Павленко Н.А., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3841/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3841/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. (вх.3988/26/Д1 від 12.10.2026) від розгляду справи №916/3841/26.
Апелянт вказував, що питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків. Жодної норми у ГПК України, яка б передбачала право суду «відкласти вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до надходження паперових матеріалів справи», закон не містить. Механізм «відкладення відкриття провадження» є суто штучним та суперечить нормам процесуального права.
ОСОБА_1 зазначив, що суддя апеляційної інстанції має миттєвий, прямий та безперешкодний електронний доступ до всіх матеріалів справи безпосередньо в автоматизованій системі документообігу суду та підсистемі «Електронний суд». Винесення ухвали про «відкладення» за наявності повного електронного досьє справи в ЄСІТС є штучним процесуальним зволіканням.
ОСОБА_1 послався на те, що у справі про банкрутство фактор часу є визначальним. Кожен день штучного відкладення відкриття провадження використовується боржником для завершення виведення активів на підконтрольні структури та ухилення від розрахунків з кредитором-працівником. Штучне зупинення руху справи на стадії відкриття створює прямі преференції для боржника.
Крім того, ОСОБА_1 вказав, що у справі про банкрутство № 916/3046/25 (за попередньою заявою про відкриття банкрутства ТОВ «БІІР Україна») колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду під головуванням судді Богатиря К.В. (постанова від 04.02.2026, ухвала від 15.01.2026) відхилила клопотання та заперечення скаржника, погодившись із доводами боржника про нібито «наявність спору про право» щодо заборгованості із заробітної плати, та стягнула зі скаржника 12 000 грн судових витрат на користь боржника.
ОСОБА_1 зазначив, що суддя Богатир К.В. раніше вже висловив своє суб`єктивне ставлення до вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати з ТОВ «БІІР Україна», вважаючи їх «спірними» до остаточного рішення касаційного суду. З огляду на попередню висловлену позицію судді Богатиря К.В. у справі № 916/3046/25 щодо тих самих правовідносин, у заявника існують об`єктивні сумніви щодо здатності судді неупереджено оцінити преюдиційне значення Постанови ВС від 30.09.2026 без прагнення відстояти свою попередню позицію про «наявність спору».
З огляду на викладене вище, ОСОБА_1 просив задовольнити заяву про відвід колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі № 916/3841/26.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2026 (колегія суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленін О.Ю., Павленко Н.А) визнано необґрунтованим відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А., заявлений ОСОБА_1 у справі №916/3841/26; справу №916/3841/26 передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2026 для розгляду заявленого відводу суддів призначено суддю Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2026 (у складі судді Філінюка І.Г.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. від розгляду справи №916/3841/26 відмовлено.
15.10.2026 до колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленін О.Ю., Павленко Н.А повернулися матеріали апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26.
15.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх.4168/26 від 15.10.2026) від розгляду справи №916/3841/26.
Апелянт вказав, що 14 жовтня 2026 року о 12:32 за даними АСДС Південно-західного апеляційного господарського суду було сформовано витяг з протоколу автоматизованого розподілу справи щодо передачі заяви про відвід колегії суддів іншому судді - Філінюку І.Г. Того ж дня, 14 жовтня 2026 року, менш ніж за дві години після розподілу, суддею Філінюком І.Г. було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні відводу. Аналіз тексту судового рішення від 14.10.2026 свідчить, що мотивувальна частина ухвали судді Філінюка І.Г. на шести сторінках є дослівною (слово в слово, включно із розділовими знаками та структурою цитат) копією мотивувальної частини ухвали колегії суддів під головуванням Богатиря К.В. від 13.10.2026.
Заявник вважає, що суддя Філінюк І.Г. за такий проміжок часу фізично не мав можливості дослідити матеріали електронної справи в ЄСІТС, доводи скарги, матеріали справи № 916/3046/25 та постанови Верховного Суду. Дослівний текстуальний збіг судових рішень свідчить про позапроцесуальний обмін проєктами рішень між головуючим суддею Богатирем К.В. та суддею Філінюком І.Г.
На переконання заявника, таке узгодження судових актів повністю нівелює сутність незалежного судового контролю, передбаченого частиною третьою статті 39 ГПК України, та дає всі підстави вважати про непереборну заінтересованість головуючого судді Богатиря К.В. у збереженні одноосібного контролю над рухом справи № 916/3841/26.
ОСОБА_1 зазначив, що у ухвалі від 13.10.2026 колегія суддів намагалася спростувати упередженість твердженням, нібито у справі № 916/3046/25 вимоги щодо заробітної плати «по суті не розглядалися». Проте суддя Богатир К.В. у постанові від 04.02.2026 у справі № 916/3046/25 особисто стягнув із заявника витрати на правничу допомогу на користь ТОВ «БІІР Україна», погодившись із доводами боржника про наявність «спору про право»
ОСОБА_1 зазначив, що 30 вересня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 947/26680/23 ухвалив остаточну постанову, якою підтвердив законність стягнення заборгованості з ТОВ «БІІР Україна» та остаточно зняв питання про будь-який «спір про право».
На думку ОСОБА_1 , відкриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 з підстав безспірності вимог означатиме пряме спростування попередньої правової оцінки, наданої суддею Богатирем К.В. у справі № 916/3046/25, що породжує прямий інтерес судді Богатиря К.В. у недопущенні перегляду рішення на користь кредитора.
Заявник також вказав, що застосування суддею Богатирем К.В. не передбаченого ГПК України механізму «відкладення вирішення питання про відкриття провадження до надходження паперових матеріалів» є прямим порушенням процесуальних норм та прав кредитора на своєчасність судового розгляду. У справах про банкрутство кожен день затримки використовується боржником для виведення активів та ухилення від розрахунків з кредиторами. Штучне зупинення руху справи на стадії відкриття створює прямі преференції для боржника всупереч засадам рівності сторін.
Керуючись викладеним вище, ОСОБА_1 просить:
- задовольнити заяву про відвід головуючого судді Південно-західного апеляційного господарського суду Богатиря К.В. від участі у розгляді справи № 916/3841/26;
- відвести головуючого суддю Богатиря К.В. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 у справі № 916/3841/26;
- справу № 916/3841/26 передати на автоматизований розподіл для визначення іншого судді (нового складу колегії суддів) у порядку статті 32 ГПК України.
Дослідивши доводи заяви про відвід, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ст. 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 7-8, 11 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
В рішенні Європейського суду у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 року зазначено: «стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
В силу положень частин 2 та 3 статті 38 ГПК з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Отже, стаття 6 Конвенція вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був "безстороннім".
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:
(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та
(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", №7577/02 від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр» проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
Суд також виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, Series А, № 86).
Господарський процесуальний кодексу України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
З аналізу підпункту 5 частини першої статті 35 ГПК України та статті 6 Конвенції Суд висновує, що особиста неупередженість судді є презумпцією, законодавством не встановлюється вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність та упередженість судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді за підпунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді/ колегії суддів.
Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже об`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Частиною 4 ст. 35 ГПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
По-перше, колегія суддів зазначає, що посилання ОСОБА_1 на те, що суддя Філінюк І.Г. розглянув заяву про відвід протягом двох годин з моменту автоматизованого розподілу не відповідає дійсності з огляду на наступне.
Як було встановлено вище, Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2026 (колегія суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленін О.Ю., Павленко Н.А) визнано необґрунтованим відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А., заявлений ОСОБА_1 у справі №916/3841/26; справу №916/3841/26 передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2026 для розгляду заявленого відводу суддів призначено суддю Філінюка І.Г. З даного протоколу автоматизованого розподілу вбачається, що відповідний розподіл було розпочато 13.10.2026 о 17:44:16 та закінчено 13.10.2026 о 17:44:20.
Отже твердження ОСОБА_1 про те, що відповідний розподіл відбувся 14 жовтня 2026 року о 12:32 не відповідає дійсності.
В той же час, відповідний протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2026 було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 14 жовтня 2026 року о 12:35.
Однак, дата формування відповідно протоколу та проведення автоматизованого розподілу справи, не є тотожним з датою доставки даного протоколу до електронного кабінету сторін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2026 (у складі судді Філінюка І.Г.), якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. від розгляду справи №916/3841/26 відмовлено, було підписано кваліфікованим електронним підписом судді 14 жовтня 2026 року о 15:29, що спростовує посилання заявника на те, що дану ухвалу було постановлено менш ніж за дві години після автоматизованого розподілу справи.
Посилання ОСОБА_1 про існування позапроцесуального обміну проєктами рішень між головуючим суддею Богатирем К.В. та суддею Філінюком І.Г., базується виключно на припущеннях заявника і не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
Схожість проєктів ухвали від 13.10.2026 колегії суддів головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. та ухвали від 14.10.2026 судді Філінюка І.Г., пов`язано з тим, що даними ухвалами вирішується заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів від розгляду справи №916/3841/26 та відповідно надається оцінка тотожним обставинам.
Безпідставним також є посилання ОСОБА_1 на непереборну заінтересованість головуючого судді Богатиря К.В. у збереженні одноосібного контролю над рухом справи №916/3841/26, оскільки також заснована виключно на припущеннях заявника.
Відповідно до ст. 3 ст. 33 ГПК України перегляд в апеляційному порядку судових рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Відповідно до ст. 34 ГПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.
При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення.
Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Справа №916/3841/26 розглядається колегією суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. Та всі рішення у даній справі вирішуються більшістю голосів суддів. Дані обставини повністю спростовують посилання ОСОБА_1 на збереженні головуючим суддею Богатирем К.В. одноосібного контролю над рухом справи №916/3841/26. Адже рішення у даній справі приймаються колегіально.
Щодо посилання ОСОБА_1 про те, що суддя Богатир К.В. у постанові від 04.02.2026 у справі № 916/3046/25 особисто стягнув із заявника витрати на правничу допомогу на користь ТОВ «БІІР Україна», погодившись із доводами боржника про наявність «спору про право», колегія суддів зазначає наступне.
На розгляді колегії суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В. дійсно знаходилася справа №916/3046/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 по справі №916/3046/25.
Додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 по справі №916/3046/25 було вирішено питання про розподіл витрат ТОВ «БІІР Україна» на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Інші питання даної ухвалою не вирішувалися.
Крім того, в межах апеляційного провадження по справі №916/3046/25 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про розподіл судових витрат (вх. №4671/25 від 19.11.2025) у суді апеляційної інстанції, які пов`язані саме з переглядом додаткової ухвали Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 по справі №916/3046/25.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 вирішено:
«Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 по справі №916/3046/25 - задовольнити частково.
Додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 по справі №916/3046/25 - змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:
« 1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» від 29.09.2025 (вх. № 3-879/25 від 01.10.2025) - задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР УКРАЇНА» (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 3-Б, код ЄДРПОУ 38819672) 7 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.
3. У задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» від 29.09.2025 (вх. № 3-879/25 від 01.10.2025) - відмовити.»
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про розподіл судових витрат (вх. №4671/25 від 19.11.2025) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР УКРАЇНА» (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 3-Б, код ЄДРПОУ 38819672) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 5 000,00 грн.
У задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про розподіл судових витрат (вх. №4671/25 від 19.11.2025) - відмовити.»
Тобто постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 по справі №916/3046/25 було переглянуто додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 по справі №916/3046/25 та розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» про розподіл судових витрат (вх. №4671/25 від 19.11.2025) у суді апеляційної інстанції, пов`язаних саме з переглядом додаткової ухвали Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 по справі №916/3046/25.
Тобто в межах даного апеляційного провадження вирішувалося виключно питання витрат на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції.
Жодні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати з ТОВ «БІІР Україна» не були предметом розгляду під час даного апеляційного провадження. Жодних висновків та правової оцінки щодо наявності чи відсутності «спору про право» між ОСОБА_1 та ТОВ «БІІР України» суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., не робив.
З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що під час апеляційного провадження у справі №916/3046/25, ні колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В., ні суддя Богатир К.В. окремо, не надавали оцінки вимогам ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати з ТОВ «БІІР Україна».
Таким чином, безпідставними є посилання ОСОБА_1 на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 947/26680/23 було спростовано попередні правові оцінки, надані суддею Богатирем К.В. у справі № 916/3046/25, адже як було встановлено вище, в межах справи №916/3046/25 не надавалася оцінка щодо наявності чи відсутності «спору про право» між ОСОБА_1 та ТОВ «БІІР України».
З огляду на викладене вище, посилання ОСОБА_1 на існування прямого інтересу судді Богатиря К.В. у недопущенні перегляду рішення на користь кредитора, базуються виключено на припущеннях ОСОБА_1 .
Ще однієї із підстав для відводу є посилання апелянта на те, що застосування суддею Богатирем К.В. не передбаченого ГПК України механізму «відкладення вирішення питання про відкриття провадження до надходження паперових матеріалів» є прямим порушенням процесуальних норм та прав кредитора на своєчасність судового розгляду.
В той же час, аналогічна підстава для відводу вже була заявлена ОСОБА_1 у заяві про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. (вх.3988/26/Д1 від 12.10.2026) від розгляду справи №916/3841/26.
Детальна оцінка даному доводу була надана в ухвалах Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2026 (у складі головуючого судді Богатиря К.В., судді Аленіна О.Ю., Павленко) та від 14.10.2026 (у складі судді Філінюка І.Г.) по справі №916/3841/26.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 ГПК України якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Таким чином, колегія суддів не надає оцінку підставам відводу, які заявлялися ОСОБА_1 раніше та яким вже була надана детальна оцінка, у зв`язку із залишенням заяви в цій частині без розгляду.
Таким чином, заява про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх.4168/26 від 15.10.2026) від розгляду справи №916/3841/25 не містить обґрунтованого посилання на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Богатиря К.В., а також відсутні докази на підтвердження інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Богатиря К.В.
Враховуючи викладене, а також те, що інших ґрунтовних аргументів на доведення наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності головуючого судді Богатиря К.В., заявником у заяві про відвід не наведено, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Керуючись ст.ст. 32, 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
1.Визнати необґрунтованим відвід головуючому судді Богатирю К.В., заявлений ОСОБА_1 у справі №916/3841/26.
2.Справу №916/3841/26 передати на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: О.Ю. Аленін
Н.А. Павленко