Судові рішення

Ухвала № 140652140 у справі № 916/3841/26 від 16.10.2026

Ухвала від 16.10.2026 у господарській справі № 916/3841/26 (категорія «Інші справи»). Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд, суддя Діброва Г.І.

Справа№ 916/3841/26
СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
СуддяДіброва Г.І.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяІнші справи
Дата ухвалення16.10.2026
Надійшло до реєстру16.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140652140

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

16 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3841/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Діброви Г.І.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх.4184/26 від 15.10.2026)

в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , м. Луганськ

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження

по справі №916/3841/26

за заявою ОСОБА_1 , м. Луганськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "БІІР Україна", м. Одеса

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

17.09.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 , м. Луганськ про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БІІР Україна", м. Одеса.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , м. Луганськ про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БІІР Україна", м. Одеса, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 у задоволені заяви ОСОБА_1 , м. Луганськ про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БІІР Україна", м. Одеса відмовлено.

05.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 , м. Луганськ надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3841/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Богатир К.В., судді Аленін О.Ю., Павленко Н.А., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3841/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Луганськ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 про відмову у відкритті провадження у справі №916/3841/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3841/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 , м. Луганськ про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. (вх.3988/26/Д1 від 12.10.2026) від розгляду справи №916/3841/26.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2026 (суддя Філінюк І.Г.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. від розгляду справи №916/3841/26 відмовлено.

15.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 , м.Луганськ надійшла заява про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх.4184/26 від 15.10.2026), у якій останній просить задовольнити заяву про відвід головуючого судді Південно-західного апеляційного господарського суду Богатиря К.В. від участі у розгляді справи №916/3841/26. Відвести головуючого суддю Богатиря К.В. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2026 у справі № 916/3841/26. Справу №916/3841/26 передати на автоматизований розподіл для визначення іншого судді (нового складу колегії суддів) у порядку статті 32 Господарського процесуального кодексу України від розгляду справи №916/3841/26.

Так, ОСОБА_1 , м. Луганськ обґрунтовує повторну заяву про відвід головуючого судді Богатиря К.В. наявністю нових фактичних обставин, які, на його думку, виникли 14.10.2026 року та не були предметом оцінки під час розгляду попередньої заяви про відвід. Зокрема, заявник посилається на те, що ухвалу судді Філінюка І.Г. від 14.10.2026 про відмову в задоволенні заяви про відвід було постановлено менш ніж через дві години після автоматизованого розподілу відповідної заяви, а її мотивувальна частина, за твердженням заявника, дослівно збігається з мотивувальною частиною ухвали колегії суддів під головуванням Богатиря К.В. від 13.10.2026. На думку заявника, зазначені обставини можуть свідчити про позапроцесуальне узгодження судових рішень, нівелювання незалежного розгляду заяви про відвід та викликати обґрунтовані сумніви в об`єктивності й неупередженості головуючого судді Богатиря К.В. На підтвердження своїх доводів заявник посилається на положення статей 35, 38 та 39 Господарського процесуального кодексу України, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування об`єктивного критерію безсторонності суду, зокрема, у справах De Cubber v. Belgium та Fey v. Austria.

Заявник також посилається на суперечність між правовою позицією, висловленою суддею Богатирем К.В. у постанові від 04.02.2026 у справі № 916/3046/25 щодо наявності спору про право, та постановою Верховного Суду від 30.09.2026 у справі № 947/26680/23, якою, за твердженням заявника, підтверджено законність стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна». На думку заявника, наведені обставини, з огляду на правову оцінку, надану колегією суддів в ухвалі від 13.10.2026 щодо розгляду вимог про стягнення заробітної плати у справі № 916/3046/25, свідчать про можливу суперечність між попередньою позицією судді та подальшим розглядом справи. Заявник вважає, що це може викликати сумніви в неупередженості судді Богатиря К.В. та його заінтересованості в результатах апеляційного перегляду, посилаючись при цьому на обов`язковість урахування висновків Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник також зазначає, що справа № 916/3841/26 сформована в електронній формі в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», у зв`язку з чим колегія суддів має доступ до її матеріалів. На думку заявника, відкладення вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до надходження паперових матеріалів справи не передбачене процесуальним законодавством та призводить до затягування судового розгляду і порушення прав кредитора на своєчасний розгляд справи. Заявник наголошує, що затримка розгляду справи про банкрутство може створювати ризики виведення боржником активів та ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами, а також, на його думку, свідчить про створення переваг для боржника всупереч принципу рівності учасників судового процесу, передбаченому статтею 2 Господарського процесуального кодексу України. Наведені обставини заявник вважає такими, що в сукупності можуть викликати сумніви в неупередженості головуючого судді Богатиря К.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2026 у справі №916/2841/26 визнано необґрунтованим відвід головуючому судді Богатирю К.В., заявлений ОСОБА_1 у справі №916/3841/26. Справу №916/3841/26 передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2026 для розгляду заяви про відвід судді у справі №916/3841/26 було визначено склад суду: головуючий суддя - Діброва Г.І.

Розглянувши матеріали справи, а також доводи, викладені у заяві ОСОБА_1 , м. Луганськ про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх.4184/26 від 15.10.2026), суд дійшов висновку про те, що підстави для відводу головуючого судді Богатиря К.В від розгляду справи №916/3841/26 відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 24 Конституції України громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Кожен суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано має здійснювати правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 2, 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду. Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що постановляється ухвала, яка оформлюється окремим документом. У такому випадку положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються. Питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом. Питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішується складом суду, що розглядає справу. Суд, який розглядає заяву про відвід, заслуховує особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає надати пояснення, а також думку учасників справи. Неявка особи, якій заявлено відвід, у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (статті 39 Господарського процесуального кодексу України).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Саме така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 року у справі № 9901/22/17.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Частиною третьою статті 38 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відвід повинен бути вмотивованим.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Оцінюючи наведені заявником доводи щодо можливого позапроцесуального узгодження судових рішень між суддею Богатирем К.В. та суддею Філінюком І.Г., суд зазначає таке.

Саме по собі постановлення суддею Філінюком І.Г. ухвали від 14.10.2026 упродовж нетривалого часу після автоматизованого розподілу заяви про відвід, так само як і наведена заявником теза про текстуальну подібність мотивувальних частин судових рішень від 13.10.2026 та 14.10.2026, не свідчать про наявність позапроцесуального спілкування між суддями, узгодження ними результатів розгляду заяв чи заінтересованості судді Богатиря К.В. у певному результаті розгляду справи.

Заявником не наведено належних об`єктивних даних, які б підтверджували факт обміну проектами судових рішень поза межами встановленої законом процедури, втручання в діяльність судді Філінюка І.Г. або будь-якого іншого впливу на здійснення ним правосуддя. При цьому висновок про неможливість належного опрацювання матеріалів справи виключно з огляду на проміжок часу між автоматизованим розподілом заяви та постановленням ухвали ґрунтується на припущенні заявника й сам по собі не підтверджує порушення порядку її розгляду.

Також, суд звертає увагу, що збіг правового обґрунтування може бути зумовлений оцінкою тотожних або подібних процесуальних обставин, застосуванням однакових норм права та використанням аналогічної судової аргументації. Водночас, сама по собі така подібність не підтверджує обставин, які свідчили б про особисту заінтересованість судді Богатиря К.В. у результатах розгляду справи.

Посилання заявника на частини першу та четверту статті 38, частину третю статті 39 Господарського процесуального кодексу України також не спростовують цього висновку, оскільки наведені норми регулюють підстави й порядок заявлення та вирішення відводу, однак не встановлюють презумпції упередженості судді у зв`язку зі швидкістю розгляду іншої заяви про відвід або подібністю мотивування відповідних судових актів. Питання дотримання процедури розгляду заяви про відвід суддею Філінюком І.Г. саме по собі не може бути ототожнене з наявністю підстав для відводу головуючого судді Богатиря К.В.

Суд бере до уваги й посилання заявника на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах De Cubber v. Belgium та Fey v. Austria, щодо необхідності оцінювання безсторонності суду як за суб`єктивним, так і за об`єктивним критеріями. Водночас, застосування об`єктивного критерію передбачає з`ясування того, чи існують установлені факти, які могли б викликати в об`єктивного стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо безсторонності судді. Суб`єктивне сприйняття заявником процесуальних дій суду або його незгода з результатами розгляду заяви про відвід самі по собі не є достатніми для такого висновку.

У цій справі заявник не навів достатніх об`єктивних обставин, які б свідчили про наявність особистої заінтересованості судді Богатиря К.В., його позапроцесуальних контактів або інших фактів, що могли б поставити під обґрунтований сумнів його безсторонність. Наведені аргументи фактично ґрунтуються на припущеннях, зроблених на підставі часової послідовності процесуальних дій та стверджуваної текстуальної подібності судових актів, без належного підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами та упередженістю головуючого судді.

Надаючи оцінку доводам заявника щодо наявності суперечності між правовою позицією, висловленою суддею Богатирем К.В. у постанові від 04.02.2026 у справі №916/3046/25, та постановою Верховного Суду від 30.09.2026 у справі № 947/26680/23, суд зазначає таке.

Так, на розгляді колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В. та Таран С.В. перебувала справа № 916/3046/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Луганськ на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025. Зазначеною додатковою ухвалою вирішувалося питання розподілу витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна», м. Одеса на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції. Інших питань, зокрема, щодо обґрунтованості вимог про стягнення заробітної плати або наявності між сторонами спору про право, суд першої інстанції цією ухвалою не вирішував.

Крім того, під час апеляційного провадження у справі № 916/3046/25 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна», м. Одеса про розподіл судових витрат (вх. № 4671/25 від 19.11.2025), понесених у зв`язку з апеляційним переглядом саме зазначеної додаткової ухвали.

За результатами розгляду апеляційної скарги та заяви про розподіл судових витрат постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, додаткову ухвалу суду першої інстанції змінено в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна», м. Одеса про відшкодування відповідних витрат у суді апеляційної інстанції.

Отже, предметом апеляційного перегляду у справі № 916/3046/25 було виключно питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої та апеляційної інстанцій. Питання щодо стягнення заробітної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна», м. Одеса, як і питання наявності чи відсутності спору про право між ОСОБА_1 , м. Луганськ та зазначеним Товариством, у межах цього апеляційного провадження не були предметом судового розгляду.

Відповідно, ухвалення постанови від 04.02.2026 та вирішення нею питання про розподіл судових витрат не свідчать про те, що суддя Богатир К.В. висловив правову позицію щодо наявності або відсутності спору про право між сторонами, а також не дають підстав стверджувати, що суддя надав правову оцінку вимогам ОСОБА_1 , м. Луганськ про стягнення заробітної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна», м. Одеса тощо.

За таких обставин посилання заявника на те, що постановою Верховного Суду від 30.09.2026 у справі №947/26680/23 було спростовано попередню правову позицію судді ОСОБА_2 , висловлену у справі №916/3046/25, не знаходять підтвердження в установленому предметі розгляду останньої справи, оскільки питання наявності чи відсутності спору про право в ній взагалі не вирішувалося.

При цьому посилання заявника на частину четверту статті 236 Господарського процесуального кодексу України не змінює наведеного висновку, оскільки питання врахування судом висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, стосується правильного застосування норм матеріального та процесуального права під час вирішення відповідного процесуального питання. Можлива незгода заявника з правовою оцінкою, наданою судом, або його припущення щодо необхідності узгодження попередніх судових рішень із правовою позицією Верховного Суду не доводять наявності обставин, які свідчать про упередженість судді.

Крім того, твердження заявника про те, що відкриття апеляційного провадження або подальший розгляд апеляційної скарги нібито вимагатиме спростування попередньої правової позиції судді ОСОБА_2 , ґрунтується на припущенні щодо змісту та результатів майбутнього судового розгляду. Саме по собі існування різних судових рішень, ухвалених у різних справах, або необхідність оцінки правових висновків, викладених у них, не свідчить про наявність у судді особистого інтересу в недопущенні перегляду судового рішення чи наданні переваги одному з учасників справи.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 , м. Луганськ про наявність у судді Богатиря К.В. особистої заінтересованості в недопущенні перегляду судового рішення на користь кредитора не ґрунтуються на обставинах, установлених під час розгляду справи №916/3046/25, та мають характер припущень, як вже було наголошено судом вище за текстом ухвали.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що доводи заяви про відвід зводяться до незгоди з процесуальним рішенням колегії суддів, а саме, ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 у справі №916/3841/26, якою відкладено вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Луганськ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2026 про відмову у відкритті провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна», м.Одеса по справі №916/3841/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, та якою доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3841/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстава для відводу базується саме на незгоді з процесуальним рішенням колегії суддів, що в силу положень ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для відводу.

В той же час, аналогічна підстава для відводу вже була заявлена ОСОБА_1 , м. Луганськ у заяві про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. (вх.3988/26/Д1 від 12.10.2026) від розгляду справи №916/3841/26. Детальна оцінка даному доводу була надана в ухвалах Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2026 (у складі головуючого судді Богатиря К.В., судді Аленіна О.Ю., Павленко) та від 14.10.2026 (у складі судді Філінюка І.Г.) по справі №916/3841/26.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду. Таким чином, суд не надає оцінку підставам відводу, які заявлялися ОСОБА_1 , м. Луганськ раніше та яким вже була надана детальна оцінка, та залишає заяву в цій частині без розгляду.

Зважаючи на вищевикладене, оцінивши доводи заявника, суд зазначає, що заява ОСОБА_1 , м.Луганськ про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх.4184/26 від 15.10.2026) у справі №916/3841/26 частково не підлягає задоволенню в зв`язку з безпідставністю та частково залишається без розгляду.

Керуючись статтями 35, 36, ч.5 ст.38, 39, 232-235, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити частково у задоволенні заяви ОСОБА_1 , м.Луганськ про відвід головуючого судді Богатиря К.В. (вх.4184/26 від 15.10.2026) у справі №916/3841/26 із залишенням без розгляду в іншій частині.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
28.10.2026 Ухвала № 140992425 Південно-західний апеляційний господарський суд
19.10.2026 Ухвала № 140745993 Південно-західний апеляційний господарський суд
15.10.2026 Ухвала № 140610119 Південно-західний апеляційний господарський суд
14.10.2026 Ухвала № 140565710 Південно-західний апеляційний господарський суд
13.10.2026 Ухвала № 140530627 Південно-західний апеляційний господарський суд
12.10.2026 Ухвала № 140497861 Південно-західний апеляційний господарський суд
02.10.2026 Ухвала № 140275166 Господарський суд Одеської області
02.10.2026 Ухвала № 140275097 Господарський суд Одеської області
18.09.2026 Ухвала № 139892901 Господарський суд Одеської області